tag:blogger.com,1999:blog-68567581415149849662024-02-06T19:10:11.903-08:00 Я ЛЮТЕРАНИН!
Вітаю всіх хто знайшов можливість заглянути на сторінку мого блогу. Маю надію що зможу ділитися з вами корисною інформацією.Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.comBlogger125125tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-5351642604296272482014-08-19T06:48:00.000-07:002014-08-19T06:48:31.056-07:00День Преображення Господнього Преображення Господнє – описане в Євангеліях таємниче преображення, явлення Божественної величі й слави Христа на горі Фавор (Табор). Також християнське свято (в українській народній традиції – Яблучний Спас або Другий Спас), що відзначається на спомин про цю подію у житті Ісуса Христа 19 серпня.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_qS05IVo5ozLKKO26xgjll0d1uD84qAlBdD3Jh5rcLEOQ315XCJ-z3lMYe4OvGRcTSC7g9S0UZeO5669iKI1rZvjjN1jTUx0uxpwDYiRg4EYbCm7SvQoum1dlNvFx-cLnZSeRQAAN-0U/s1600/images.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_qS05IVo5ozLKKO26xgjll0d1uD84qAlBdD3Jh5rcLEOQ315XCJ-z3lMYe4OvGRcTSC7g9S0UZeO5669iKI1rZvjjN1jTUx0uxpwDYiRg4EYbCm7SvQoum1dlNvFx-cLnZSeRQAAN-0U/s400/images.jpg" /></a></div>
За Матвієм, Марком та Лукою <i>(Мт.17:1–6, Мк.9:1–8, Лк.9:28–36)</i>, одного дня Ісус узяв із собою трьох апостолів: Петра, Якова та Йоана, – і привів їх на <i>“високу гору”</i>, яку часто ототожнюють з горою Фавор. Там на їхніх очах він <i>“переобразився”</i>: його вбрання стало сліпучо білим, а обличчя засяяло, мов сонце. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з’явився Мойсей та Ілля. Світла <i>“ясна”</i> хмара огорнула їх, а голос із тієї хмари промовив: <i>“Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте”</i> <i>(Мт.18,5)</i>. Петро, думаючи, що остаточно надійшла година Божої слави та вічного святкування Кущів, хотів натягнути три намети. Але за мить апостоли не побачили нікого, крім самого Ісуса <i>(Мт.17,1-8)</i>. Розповідь про преображення подається між двома повідомленнями Ісуса про близьку смерть і воскресіння. У цій сцені присутність Мойсея та Іллі поруч з Ісусом означає зв’язок між старим і новим Завітом. Світло, що переображує Ісуса, є водночас відображенням божественної слави (як у випадку з Мойсеєм на горі Синай; <i>Вих.34,29</i>) і передвістям слави його воскресіння. Вона не осяє його, допоки він не пройде випробування смертю. Троє очевидців Преображення Господнього стануть очевидцями агонії Ісуса Христа.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgKbzCArbAosYP-AQsZZMPgSkLnuzDFjGWyDgSziJB5_UwBOfzUfWEATDn23of80aSLd2E7QrvzKR6lPoot7j9TGNIl53zSbtvW_esoKDiv0d2roeY60PB04tb-oV2ol-BJ9glg4GpP0AA/s1600/spasa.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgKbzCArbAosYP-AQsZZMPgSkLnuzDFjGWyDgSziJB5_UwBOfzUfWEATDn23of80aSLd2E7QrvzKR6lPoot7j9TGNIl53zSbtvW_esoKDiv0d2roeY60PB04tb-oV2ol-BJ9glg4GpP0AA/s400/spasa.jpg" /></a></div>
Преображення Господнє. Його ще називають Яблучним Спасом, у цей день прийнято святити яблука та інші фрукти та овочі.
Свято Преображення Господнього існувало <b>вже в IV ст</b>., про що свідчать повчання і слова Єфрема Сіріна й Івана Золотоустого. Мати <b>Костянтина Великого</b>, свята рівноапостольна <b>Єлена</b>, побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення, <b>зруйнований у XII ст. Салах-ад-діном.</b> Піснеспіви на честь свята були написані Іоанном Дамаскином і Космою Маюмським (VIII ст.). Від VI ст. це свято урочисто святкується у Східній Церкві під назвою «Господнього Преображення».
Первісно празник Преображення святковано в місяці лютому. Одначе тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6 серпня (19 серпня за новим стилем). <b>На Заході</b> свято ще в XII ст. не було загальним; <b>його заснував у 1457 папа Калліст III</b>, установивши тоді ж богослужбовий чин.Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-77244824223929434712014-07-21T04:26:00.000-07:002014-07-21T04:26:44.529-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 26
<b>ЮДЕЯ ТА ЄРУСАЛИМ В ЧАСИ ІСУСА</b> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgR0MzXrj2-yCfSTzKNHqsqYH7LIxl1WNDlaDACTAv5BBUpwQqA6xXtbOCuTYDzuz2aLnBqJc9Fw16Gn-Gw_-TIMrd4xca35SZT5Ibvbm_0iyknNnrWz9gfFgzxqKU4IA4sdv6kE7As39A/s1600/%D0%98%D0%B8%D1%81%D1%83%D1%81-%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgR0MzXrj2-yCfSTzKNHqsqYH7LIxl1WNDlaDACTAv5BBUpwQqA6xXtbOCuTYDzuz2aLnBqJc9Fw16Gn-Gw_-TIMrd4xca35SZT5Ibvbm_0iyknNnrWz9gfFgzxqKU4IA4sdv6kE7As39A/s400/%D0%98%D0%B8%D1%81%D1%83%D1%81-%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81.jpg" /></a></div>
Хоча здається, що Ісус більшість часу свого публічного служіння провів в Галілеї, Він також ходив і в Юдею та мав послідовників серед її мешканців. Однак, лише кілька міст Юдеї згадуються в Євангеліях. Найважливішим, звичайно, був Єрусалим. На цьому занятті ми поговоримо про Юдею за часів Ісуса і особливо про Новозаповітний Єрусалим. Наприкінці уроку вам слід:
1)Визначити місце знаходження та значення у Новому Заповіті слідуючих місць в Юдеї: Віфлиєм, Віфанія, Еманус, Єрихон, Юдейська пустиня та Єрусалим.
2)Визначити розташування та значення слідуючих місць Єрусалиму: фортеця Антонія, палац Ірода, палац Хазмонеїв, Голгофа, Гетсиманія, купальня Ветесда, купальня Сілоам, дім Кайяфи та Храм.
3)Визначити розташування та значення таких місць на території Храму: найвища точка, Соломонів ганок, південний ганок, двір язичників, двір жінок, двір Ізраїля, Святе, Святеє Святих. <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKiddvgCpSYVAFD1jho1rH-BYV53eWjYlH-ZfM9hmyqZWuyzezVTeDN3XMwlcVyWz9YFT7l9Cl6HbmSAgE-tzEecgN_HzHyuftO4yAP6D3qLHI_jBt7Z4WoRN7q_RteVd_bD_yiSaLDnk/s1600/bd9b1864-7d1d-11e3-b6bd-22000a6802f7.870x490.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKiddvgCpSYVAFD1jho1rH-BYV53eWjYlH-ZfM9hmyqZWuyzezVTeDN3XMwlcVyWz9YFT7l9Cl6HbmSAgE-tzEecgN_HzHyuftO4yAP6D3qLHI_jBt7Z4WoRN7q_RteVd_bD_yiSaLDnk/s320/bd9b1864-7d1d-11e3-b6bd-22000a6802f7.870x490.jpg" /></a></div>
<b>ІСУС ТА ЮДЕЯ</b>
Юдея була центром управління, релігії та торгівлі цілого Ізраїля в часи служіння нашого Спасителя. А центром Юдеї був Єрусалим. Хоча Ісус провів досить багато часу в Єрусалимі та його околицях, ми відносно мало чуємо про будь-яку Його проповідницьку діяльність в інших частинах Юдеї. Однак, кілька міст та районів Юдеї відігра-вали певну роль в житті та праці Ісуса: <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisKvBfegb6XcgY4DN7mcQpbq46UK0XxSApzzxp27dPwcNIUqQQT8JY4FSAMhBGibokp5X5zwJjw8NIpvHCitGDk6Aftc_3KgpRR4ZGu_ZGWJ8VDsai_AgpUTheXHO4QkY_E9OhhBItSjQ/s1600/hram-rojdestva-hristova-v-vifleeme.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisKvBfegb6XcgY4DN7mcQpbq46UK0XxSApzzxp27dPwcNIUqQQT8JY4FSAMhBGibokp5X5zwJjw8NIpvHCitGDk6Aftc_3KgpRR4ZGu_ZGWJ8VDsai_AgpUTheXHO4QkY_E9OhhBItSjQ/s320/hram-rojdestva-hristova-v-vifleeme.jpg" /></a></div>
<b>ВІФЛИЄМ:</b> Це мале місто, розташоване приблизно у 8-ми км. на південний захід від Єрусалиму, було рідним містом царя Давида. Тут також народився наш Спаситель <i>(Лк.2:5-7)</i>, виповнивши Боже пророцтво, проголошене <i>Михеєм(5:2)</i>. Після втечі Марії і Йосипа з маленьким Ісусом до Єгипту, та вбивства дітей Віфлиєму Іродом(Мт.2:13-18), це місто більше не відігравало ніякої подальшої ролі у Новозаповітній історії.
<b>ПУСТИНЯ ЮДЕЙСЬКА:</b> Полоса гарячої, пісчаної, порожньої землі вздовж західного берега Мертвого моря, Пустиня Юдейська, є сценою кількох Новозаповітних подій. Це тут Іван Христитель жив і трудився під час свого служіння, споживаючи тільки сарану та мед польовий<i>(Мт.3:1)</i>. Так само Ісус провів тут 40 днів і ночей, бувши випробовуваний дияволом<i>(Мк.1:12-13)</i>. <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxKfWa1nsgstN9YpGXDhs2vf-FUwvqWJEU5t5d1ECYZ6J_mrOfWFicmjtykh6F6kC6mL_WiI9ywr8vzKArE0NoAzw5XnVRUyKi_c-11BEfPjiMKqeLEjNWaj4PCFVjImS7pSFSknA06hU/s1600/0_88fa3_c6c72b9e_orig.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxKfWa1nsgstN9YpGXDhs2vf-FUwvqWJEU5t5d1ECYZ6J_mrOfWFicmjtykh6F6kC6mL_WiI9ywr8vzKArE0NoAzw5XnVRUyKi_c-11BEfPjiMKqeLEjNWaj4PCFVjImS7pSFSknA06hU/s320/0_88fa3_c6c72b9e_orig.jpg" /></a></div>
<b>ЄРИХОН:</b> Місто знаходиться прямо на північ від Мертвого моря на західному березі ріки Йордан. У Старому Заповіті Єрихон був головним містом південної Палестини. Міцно укріплене та стратегічно розташоване, це було перше місто, завойоване Ізраїлем, коли вони увійшли до Землі Обітованної<i>(Іс.Нав.6)</i>. Після того як місто було зруйноване, пізніше його знову відбудували<i>(1Цар.16:34)</i>. В часи Нового Заповіту, Єрихон знову був одним з найбільш важливих міст Юдеї. Так як юдеї не любили подорожувати через Самарію, бо ставилися вороже до самаритян, вони часто оминали Самарію, коли подорожували з Галілеї до Юдеї. Для цього вони спускалися в долину Йордану, йшли берегом ріки, а потім знову піднімалися через Єрихон до Єрусалиму. Ісус йшов цією дорогою, коли Він проходив через Єрихон і уздоровив сліпого жебрака <i>(Лк.18:35)</i>, а також зустрів збирача податків Закхея там(Лк.19:1). Ірод Великий побудував ціле нове місто Єрихон поряд з давнім Єрихонським пагорбом, яке служило йому як один з його зимових палаців. Таким чином фактично були “новий Єрихон” та “старий Єрихон” в Ново-Заповітні часи. <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2uGFkJoQbtAPWUTr7gcr9yR24pUMe2E_d3Vq59RCf8yW-ZJAa6k0xmS4QtjH2ZAUDvgBy7YAl4X0rB0_Xlz_f8B9MYDuGHrLcw0K8kTSoXcAhLX-_zJv72UVrRhTsUd25AvBPb8vAoV4/s1600/i400.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2uGFkJoQbtAPWUTr7gcr9yR24pUMe2E_d3Vq59RCf8yW-ZJAa6k0xmS4QtjH2ZAUDvgBy7YAl4X0rB0_Xlz_f8B9MYDuGHrLcw0K8kTSoXcAhLX-_zJv72UVrRhTsUd25AvBPb8vAoV4/s320/i400.jpg" /></a></div>
<b>ВІФАНІЯ:</b> Це невелике село знаходилося на відстані біля 2-ох км. на схід від Єрусалиму. Там був дім Ісусових друзів Марії, Марти та Лазаря(Ів.11:1). Віфанія та сусіднє село Віфагія, обидва були розташовані на схилах гори Оливної <i>(Лк.19:29)</i> вздовж дороги на Єрихон. Ісус проходив повз них, коли наближався до Єрусалиму у Вербну Неділю. Після того, як цілий день навчав у Єрусалимі, Ісус часто проводив ніч у Віфанії, мабуть в домі Марії та Марти<i>(Мат.21:17)</i>. Симон прокажений, інший мешканець Віфанії також виявив гостинність до Ісуса <i>(Мт.26:6)</i>. <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjTJR_RO6q5CXKYJQcXVWntIM8jw56GezNUQ-_2nBTBNjWbcGZxL98bdg2Bn5C3t9nE8llDtErPuTM91LXlqIQVlPnCa-_x3MnsEQ-1eiL2Ktqh7wOwQQFzXJ9-H4BrvPXfuooMpmICzsk/s1600/images.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjTJR_RO6q5CXKYJQcXVWntIM8jw56GezNUQ-_2nBTBNjWbcGZxL98bdg2Bn5C3t9nE8llDtErPuTM91LXlqIQVlPnCa-_x3MnsEQ-1eiL2Ktqh7wOwQQFzXJ9-H4BrvPXfuooMpmICzsk/s320/images.jpg" /></a></div>
<b>ЕМАНУС:</b> Здається, що Еманус був невеликим селом приблизно в 12-ти кілометрах на північний захід від Єрусалиму. В Новому Заповіті про нього згадується лише в <i>Луки 24</i>, коли Ісус розмовляє з двома учнями, як вони йшли до цього села у Великодню Неділю.
<b>ЄРУСАЛИМ</b>
Єрусалим в дні Ісуса був великим і прекрасним містом. Ірод Великий доклав багато зусиль, щоб розширити і прикрасити його під час свого довгого правління. Через те, що сучасний Єрусалим все ще покриває територію давнього міста, археологи були не взмозі проводити розкопки давнього Єрусалиму. Ходить багато легенд про відомі біблійні місця в Єрусалимі, але часто ці пропоновані місця є ненадійними і недостовірними. На одному з минулих занять ми говорили про географію Єрусалиму. Вона не набагато змінилася протягом віків. В часи Нового Заповіту, однак, місто розширилося далеко за межі пагорба Сіону та гори Моріа. Мури Новозаповітного Єрусалиму вміщали більшість території між долинами Гінном та Кедрон.
В західній частині міста був палац Ірода, побудований Іродом Великим. Там Понтій Пилат та інші римські губернатори зупинялися, коли відвідували Єрусалим. На половині дороги між палацом Ірода та Храмом знаходився <b>палац Хазмонеїв(Макавеїв)</b>, збудований Хазмонейськими правителями. В ньому очевидно перебував Ірод Антипа, коли відвідував Єрусалим, в той час, коли відбувався суд над Ісусом<i>(Лк.23:7)</i>. В північному кінці подвір'я самого Храму, була римська фортеця Антонія. Тут розміщалася більша частина римських солдат. Євангелії не говорять нам про те, де саме Пилат вер-шив суд над Ісусом, у фортеці Антонія чи в Палаці Ірода.
Ймовірно, дім первосвященика Кайяфи був у південно-західній частині міста. В ньому Ісус провів більшу частину ночі перед тим, як був виданий Понтію Пилату, а потім розіпнутий у Страстну П'ятницю<i>(Мт.26:57; Лк.22:54)</i>. Пагорб, відомий як Череповище або Голгофа, очевидно був на північний захід від міста, <i>“поза брамою”(Євр.13:12).</i> Гетсиманський сад знаходився найімовірніше біля підніжжя гори Оливної, в долині Кедрон, на схід від Єрусалиму. Ісус також вчинив чудеса, у які були задіяні два різних басейни(купальні) Єрусалиму. Поклавши грязиво на очі сліпого чоловіка, Ісус сказав йому піти і вмитися у ставку <i>Сілоам(Ів.9:7)</i>, давньому водоймищі у південному кінці міста. Розслаблений протягом 38-ми років, також був зцілений Ісусом при купальні Ветесді<i>(Ів.5:2)</i>, розташованій на північ від Храму.
<b>ХРАМ ІРОДА</b>
Найбільшим будівельним проектом Ірода було збільшення та реконструкція Храму. На це пішло понад 80 років і над цим все ще трудилися через 60 років після смерті Ірода. Після повернення з Вавилонського вигнання, ізраїльтяни збудували в Єрусалимі Храм набагато меньш славетний, ніж був зведений Соломоном. Ірод же спланував храмовий комплекс, який мав були набагато більший і ще прекрасніший, ніж Храм, збудований Соломоном. Він почав роботи в 20-му році до Р.Х., і вони все ще не були завершені в 65-му році н.е., всього за кілька років до того, як Храм було повністю зруйновано римлянами. Храм, збудований Іродом, був величним звершенням. <i>“ Подивися, Учителю – яке то каміння та що за будівлі!”,- звернувся до Ісуса один з учнів(Мк.13:1).</i> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt2SYrNY_rChri-bvZov21uR2ofKDW1xha-1P1bxTCOcyQvJdXzxr3gP5knAmMr5er6OcGOGUui5nlURq06CphPvfOon50sZ1cm9k7-5b3QJ0xvKwtL7yQawMSnDLa1nUNEiVXQ_64KGc/s1600/62.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt2SYrNY_rChri-bvZov21uR2ofKDW1xha-1P1bxTCOcyQvJdXzxr3gP5knAmMr5er6OcGOGUui5nlURq06CphPvfOon50sZ1cm9k7-5b3QJ0xvKwtL7yQawMSnDLa1nUNEiVXQ_64KGc/s400/62.jpg" /></a></div>
Спочатку Ірод збільшив гору Моріа, розбудував її схили та створив платформу, що була приблизно 400м в довжину та 250м в ширину. По краях платформи він звів великі ганки(притвори), накриті дахом, що підтримувався рядами прекрасних колон. Лицем на схід, та з видом на Кедронську долину, був ганок Соломона. У затінку цього великого критого ганку Ісус часто навчав людей<i>(Ів.10:23)</i>. Після Його вознесіння, перші християни продовжували там збиратися<i>(Дії.5:12)</i>. Будівля південного ганку була місцем, де сиділи грошоміни разом з іншими покупцями та продавцями<i>(Мк.11:15-16)</i>. В тій самій будівлі зазвичай збирався і Синедріон<i>(Дії5:21)</i>.
Від ганку у південно-східному куті була велика прірва, що сягала самого дна Кедронської долини. Це місце ми називаємо найвищою точкою Храму. Тут диявол поставив Ісуса і запропонував Йому кинутися вниз<i>(Мат.4:5).</i> На протилежному північно-західному куті римські вояки спостерігали за тим, що відбувається навколо з фортеці Антонія. Звідти прибігли охоронці рятувати Павла, коли розлючена юрба хотіла вчинити над ним самосуд<i>(Дії.21:31-32)</i>.
Всередині ганків були подвір'я Храму. Найбільша територія називалася подвір'ям язичників, і була єдиним місцем, куди неєврей міг увійти. Великі написи застерігали, що карою за прохід далі буде смерть. Юдеї мали спеціальну сторожу Храму, групу єврейських полісменів для підтримки порядку та запровадження належної поведінки на території Храму<i>(Дії.4:1)</i>. Єврейським жінкам дозволялося входити тільки у наступний двір, званий подвір'ям жінок, але не далі. В цьому місці були розставлені скрині для збору пожертв на Храм<i>(Мк.12:41)</i>. Єврейським чоловікам дозволялося йти ще далі, у так званий двір Ізраїля. Поза ним був двір священиків, де знаходився вівтар для спалювання жертв та велика посудина з водою для ритуальних омивань священиків.
І нарешті, далі була сама будівля Храму. Вона так само складалася із двох частин, як і раніше Скинія Зборів. Тільки священикам дозволялося входити в першу кімнату, звану Святим. Відокремлене грубою завісою від Святого місця, було Святеє Святих, де мав би зберігатися Ковчег Завіту (у часи Нового Заповіту там було пусто).Це була та завіса між двома частинами, яка роздерлася навпіл зверху донизу в момент Ісусової смерті, символізуючи цим, що Ісусова смерть знову відкрила доступ в Божу присутність усіх віруючих<i>(Мт.27:51)</i>.
Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-79325355256299110272014-05-10T11:01:00.001-07:002014-05-10T11:01:34.040-07:00З Днем матері!!<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgKmmExuZc4rbDKh9AtKWvLM8ddPkwWTABVcCtMxG-1B36iGSifylb1bpWtDuSRXCHPVJul81imIPtzZZ1tz3ZPHTCPxXiPZ_J3h3F9hnUyZBwqchrGwqKB61temlA8etHKxuWgXPnYOts/s1600/den_materi.jpg" imageanchor="1" ><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgKmmExuZc4rbDKh9AtKWvLM8ddPkwWTABVcCtMxG-1B36iGSifylb1bpWtDuSRXCHPVJul81imIPtzZZ1tz3ZPHTCPxXiPZ_J3h3F9hnUyZBwqchrGwqKB61temlA8etHKxuWgXPnYOts/s400/den_materi.jpg" /></a>
Любі наші та дорогі жінки - матері, сестри, дружини, вітаю всіх вас з нашим українським святом, Днем матері! Щиро бажаю всім, міцного здоровья, сімейного добробуту і рясних Божих благословінь. Хай наш люблячий Отець поблагословить всіх вас і ваші родини та нехай з ваших чудових очей льються сльози тільки радості!Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-82883444484254539462014-04-19T20:38:00.001-07:002014-04-19T20:38:24.217-07:00ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghyphenhypheno40WGLA8CkaNmzBSKAZqQFT4xau-KU5RJcNU_nLNwX_AfdVZbFnQ1gtCiP19Ps61GpeyfByDHyCHjisinnyaPYZdeMHRBeMC3Ff0HQ4y3cRJRZvhULBvVpXRqv4tMqJb6nEXk04eoA/s1600/1334496956-593.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghyphenhypheno40WGLA8CkaNmzBSKAZqQFT4xau-KU5RJcNU_nLNwX_AfdVZbFnQ1gtCiP19Ps61GpeyfByDHyCHjisinnyaPYZdeMHRBeMC3Ff0HQ4y3cRJRZvhULBvVpXRqv4tMqJb6nEXk04eoA/s400/1334496956-593.jpg" /></a></div>Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-7962537901801671712014-04-17T23:57:00.001-07:002014-04-17T23:57:52.692-07:00<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_LCNZpEnVbvKEkj-BeuzDhsP69w93VeylAbW3mLcUCrlrJRvLOkMwevq3K4XRT4EDVgKz5m73SZQGaWo-xu8DP7nU0SbkisE1XWPSpl1Wu5_ekdvPoy9JAaFL_n6eC0jjzq533i6VtrM/s1600/10247287_574346185996730_5548630918669366330_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_LCNZpEnVbvKEkj-BeuzDhsP69w93VeylAbW3mLcUCrlrJRvLOkMwevq3K4XRT4EDVgKz5m73SZQGaWo-xu8DP7nU0SbkisE1XWPSpl1Wu5_ekdvPoy9JAaFL_n6eC0jjzq533i6VtrM/s640/10247287_574346185996730_5548630918669366330_n.jpg" /></a></div>Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-46934883824292904472014-01-04T01:48:00.001-08:002014-01-04T01:48:24.897-08:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 25
<b>ГАЛІЛЕЯ НОВОГО ЗАПОВІТУ</b>
Галілея була тією частиною Ізраїля, де Ісус виріс, де провів свою юність та більшу частину свого служіння. Багато з Його перших учнів також були галілеянами. На цьому занятті ми розглянемо географію, міста, та людей Новозаповітної Галілеї. Наприкінці заняття вам слід:
Назвати правителів Галілеї у Старому та Новому Заповітах.
Назвали 4 природних кордони Галілеї.
Дати підсумок репутації галілеян Нового Заповіту.
Назвати 2 найпоширеніших заняття галілеян.
Визначити приблизний розмір Галілейського моря.
Перелічити 9 важливих галілейських міст та описати їх.<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2m3KkKwqFG5rBnvorJcO8nB02e_6rwT8xi6KE4E0jR-vBDXFiNtK0ec571jBXdM-lB5a8Zoom4QMgNoCNCalLqkq0_WRcnwV3vuGEXVS6QUbgPXKFrwrEANAyRvfRZ3IIRZUjWfcpe1I/s1600/s2598_1239103138_1.gif" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2m3KkKwqFG5rBnvorJcO8nB02e_6rwT8xi6KE4E0jR-vBDXFiNtK0ec571jBXdM-lB5a8Zoom4QMgNoCNCalLqkq0_WRcnwV3vuGEXVS6QUbgPXKFrwrEANAyRvfRZ3IIRZUjWfcpe1I/s400/s2598_1239103138_1.gif" /></a></div>
<b>
ЗЕМЛЯ ГАЛІЛЕЇ</b>
Північна частина землі Ізраїля представлена нам як Галілея вже у давніші часи. Хоча Мойсей і не вживає цього слова, Ісус Навин говорить про <i>“місто в Галілі” (Іс.Нав.20:7). </i>Ця назва походить з єврейського слова, що означає <b>“кільце або округа”.</b> Галілейська місцевість була дана племенам Асира, Нефталима, Завулона та Іссахара. Передрікаючи майбутнє цього району, пророк Ісая казав:
<i>“Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу(Галілею) поганів”(Іс.8:23).</i>
Далі Ісая пророкує про служіння Ісуса, більшість якого пройшла в Галілеї. Границі Галілеї значною мірою слідують географічним кордонам, які можемо бачити на карті Палестини. На захід Галілея простягається до Середземного моря, а на схід до ріки Йордан. На півдні Ізреельська долина є її кордоном, а на півночі гори Ливану. Географічно Галілея також поділена на дві частини. Вехня Галілея лежить на північ від Галілейського моря і вкрита високими пагорбами та горами. Нижня Галілея знаходиться нижче пагорбів і включає в себе долину Ізреель. Галілейське море(в часи Ст.Зап. називалося Кінрот; Іс.Нав.11:2) також представлене нам як Генісаретське озеро<i>(Лк.5:1)</i> та море Тіверіядське<i>(Ів.6:1)</i> в Новому Заповіті.
Галілея Нового Заповіту, однак вже не вміщувала в собі усіх цих природних районів. Ціле морське узбережжя було виключене та Трахонітське царство правило частиною Верхньої Галілеї. Тому Галілея Нового Заповіту була досить невеликою. З трьох сторін вона була оточена язичницькими державами і протягом років багато язичників оселя-лося на її території. Так, як це відмітив у своєму пророцтві Ісая раніше, ця земля стала відома як <i>“Галілея поганська”(Мт.4:15)</i>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiAN3LrZD7bUuZoKDdzRdR3bJRToNQ2tbfFPfpq6QAVZqB6Sxf3nOlumQMcadw4DSyWX6eGHNoZcObY7vSwNaDXFgkx4MaZkFKEJX8R5GGf7WSZB-Nu-cfusxifKqWgAr_fLoFsYEHGEC4/s1600/galilee.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiAN3LrZD7bUuZoKDdzRdR3bJRToNQ2tbfFPfpq6QAVZqB6Sxf3nOlumQMcadw4DSyWX6eGHNoZcObY7vSwNaDXFgkx4MaZkFKEJX8R5GGf7WSZB-Nu-cfusxifKqWgAr_fLoFsYEHGEC4/s320/galilee.jpg" /></a></div>
<b>НАРОД ГАЛІЛЕЇ</b>
Коли асирійці зруйнували Північне Царство в <b>722-му</b> році до Р.Х., багато провідних людей Ізраїля, що були забрані в полон, більше ніколи не повернулися назад. Хоча невелика кількість простих євреїв залишилася в Галілеї, з цього часу і надалі вона стала язичницьким регіоном. Навіть після повернення із вигнання, Галілея продовжувала залишатися під контролем язичників. Тільки у дні Макавеїв юдеї змогли знову здобути контроль над певними частинами Галілеї. Галілея також була об'єднана із Юдеєю під владою Ірода Великого. Протягом Ісусового життя Ірод Антипа правив Галілеєю. Його столиця була спочатку в <b>Сепфорісі</b>, але пізніше він збудував нову столицю біля моря Галілейського. Він назвав її <b>Тіверіада</b> на честь римського імператора, який правив з 14 по 37 роки.
Через такий довгий час у своїй історії під впливом і владою язичників,<b> Галілея не користувалася повагою євреїв з Юдеї. В цілому на галілейських євреїв дивилися як на меньш вірних єврейським традиціям, а також їх вважали неосвітченими та некультур-ними(Дії.2:7).</b> Вони також розмовляли на діалекті, що відрізняв їх від юдейських євреїв<i>(Лк.22:59).</i> Але Галілея протягом своєї історії завжди була лояльною до Ізраїля і галілеяни часто очолювали антиримські повстання <i>(Дії.5:37).</i>
Земля Галілеї була дуже родючою і мала в достатку води. Через це фермерство було тут дуже поширеним заняттям. Другим основним заняттям було рибальство, зосереджене навколо Галілейського моря. Хоча деякі галілеяни були багатими<i>(Лк.12:13)</i>, більшість цих людей були бідними. Риба та хліб були найбільш загальною їжею<i>(Ів.6:9)</i>. Маленькі господарства, відкриті поля, квіти та тварини Галілеї ставали ілюстраціями в Ісусовому проповідуванні та притчах. Коли Бог вибрав Галілею як земний дім для свого Сина Ісуса, він підібрав скромну місцевість, але все ж ту, де було багато вірних прихильників правдивого Бога.
<b>
МІСТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ГАЛІЛЕЇ</b>
Галілейські міста, що згадані в Євангеліях переважно знаходилися в районі Нижньої Галілеї. Лише одне місто знаходилося у Верхній Галілеї, про яке відомо, що Ісус ходив туди,- це Кесарія Пилипова неподалік від витоків ріки Йордан. Щодо тих міст Нижньої Галілеї, якими подорожував Ісус, ми розглянемо спочатку ті, що розташовані в цент-ральній частині.
<b>НАЗАРЕТ</b>
Назарет відомий тим, що був містом дитинства Ісусового. Тут жив Йосип до народження Ісуса<i>(Лк.2:4)</i> і сюди родина Ісуса повернулася після перебування в Єгипті. Це невелике містечко було розташоване на північному краї Ізреельської долини. Поблизу не було жодної великої дороги чи торгового шляху, тому в дні Ісуса це містечко було мабуть доволі тихим. Ісус розпочав своє служіння із проголошення Його першої проповіді тут, у Назареті(<i>Лк.4:16)</i>. На великий жаль співгорожани відвернулися від Нього. Вони навіть намагалися вбити Його, коли Він проголосив Себе виповненням пророцтва Ісаї про Месію. Після цієї події, Ісус зробив Капернаум своєю домівкою та базою, з якої проводив Своє служіння. Але, як і було сказано в пророцтві, Ісуса все ще кликали Назарянином <i>(Мт.2:23; Мк.6:6). <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIWDm6-3KAT1HjhwJpbp7eYRGx_KWrk_AUBSORkzxdnIfRihV7risr2FKGgyvC9UFvQWV0rqjDiC9uYUdiPQ5cbdIIMmDF7jjoGN1fSkMJuuBaPnTGttwm8FqsC0YD2JmYj9F1tdxAQGw/s1600/image003.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIWDm6-3KAT1HjhwJpbp7eYRGx_KWrk_AUBSORkzxdnIfRihV7risr2FKGgyvC9UFvQWV0rqjDiC9uYUdiPQ5cbdIIMmDF7jjoGN1fSkMJuuBaPnTGttwm8FqsC0YD2JmYj9F1tdxAQGw/s400/image003.jpg" /></a></div>
</i>
<b>СЕПФОРІС</b>
Сепфоріс або Діокесарія не згадується у Новому Заповіті. Це було нове місто, збудоване Іродом Великим усього за 7 кілометрів на північ від Назарету. Звідси Ірод Антипа правив Галілеєю в часи Ісусового дитинства. Тут були римські храми, театри та інші подібні геленістичні будівлі. Таким чином Ісус виріс дуже близько від одного з найбільших та найважливіших міст Нижньої Галілеї, де знаходився уряд, що правив для Риму. Багато євреїв уникали Сепфоріс через його геленістичний стиль життя.
<b>КАНА</b>
Була розташована кількома кілометрами далі на північ. Це поселення пам'ятне як місце першого Ісусового чуда – перетворення води у вино на весіллі <i>(Ів.2:1-11)</i>. Під час другого свого візиту до Кани, Ісус зцілив сина царського урядовця<i>(Ів.4:46)</i>. Ісусів учень Натанаїл походив з Кани<i>(Ів.21:2).
</i>
<b>НАЇН</b>
Кількома кілометрами південніше від Назарету знаходилось місто Наїн. Воно було побудоване на північному схилі пагорба посеред Ізреельської долини. Проходячи цим містом, Ісус воскресив єдиного сина вдови, який був помер<i>(Лк.7:11).
</i>
<b>МІСТА НАВКОЛО МОРЯ ГАЛІЛЕЙСЬКОГО</b>
Більшість раннього служіння Ісуса пройшла біля прекрасного Галілейського моря. Воно було досить великим, біля 20км. довжиною і 10км завширшки. Озеро лежало в долині, і його поверхня була на 210 м. нижче рівня моря. Воно було відоме як добре місце для промислового вилову риби. Воно було також небезпечне своїми раптовими і жорстокими бурями<i>(Лк.8:22)</i>. П'ять міст вздовж берега моря Галілейського є особливо цікавими:
<b>КАПЕРНАУМ</b>
Місто Капернаум на північно-західному березі Галілейського озера, було тим місцем, яке Ісус зробив своєю штаб-квартирою. На берегах неподалік Ісус покликав своїх перших учнів: Симона та Андрія, Якова та Івана(<i>Мк.1:16-20)</i>. Ісус проповідував у Капернаумській синагозі і вигнав там злого духа з чоловіка <i>(Мк.1:21-28</i>). Тут Він також уздоровив тещу Петра. Капернаум був рідним містом Симона та Андрія<i>(Мк.1:29)</i>. Тут Ісус зустрів римського сотника, що мав велику віру<i>(Мат.8:5)</i>, і тут Христос сотворив чудо, в результаті якого Петро знайшов гроші для податку на Храм в роті риби <i>(Мат.17:24)</i>. В сільській місцевості неподалік Капернауму Ісус нагодував 5000 чоловік та виголосив Свою знамениту Нагірну Проповідь. Таким чином це невелике рибальське містечко стало центром Ісусового служіння в Галілеї.
<b>ВІФСАЇДА</b>
Віфсаїда була рибальським містом у кількох кілометрах на північ від Капернауму, там де Йордан впадає у Галілейське море. Там була домівка Пилипа, а також Симона Петра та Андрія<i>(Ів.1:44).</i> Ісус та його учні мали часто навідуватися у це поселення. Саме туди вони пливли, коли Ісус прийшов до них по воді Галілейського моря<i>(Мк.6:45</i>). Тут Ісус повернув зір сліпому чоловікові<i>(Мк.8:22)</i>. Але не зважаючи на усе проповідування і чудеса, які Ісус сотворив у цьому районі, більшість місцевого населення все ж не прийняла Ісуса як Христа. Натомість, Ісус був вимушений осудити людей Віфсаїди за їх нерозкаяність та відмовляння <i>(Мат.11:21</i>).
<b>ХОРАЗИН</b>
Хоразин розташований на північний захід від Капернауму кількома кілометрами далі від Галілейського моря. Тут також чули проголошення Євангелія, але відкинули його. Сьогодні це лише купа руїн, знак виповнення Ісусового суду<i>(Мат.11: 21).
</i>
<b>МАГДАЛА</b>
Це село знаходилось на південь від Капернауму вздовж західного берега озера. Тут був дім Марії Магдалини, вірної послідовниці Ісуса, з котрої Він вигнав сім демонів <i>(Лк.8:2).</i> Здається, Ісус деякий час проповідував у цьому районі <i>(Мат.15:39)</i>. Марко називає цю місцевість <i>“землею далманутською”(Мк.8:10).</i>
<b>ТІВЕРІАДА</b>
Місто збудував Ірод Антипа як свою нову столицю. Воно було розташоване на південь від Магдали, на південно-західному березі Галілейського моря. Воно було назване на честь римського імператора Тіверія, що правив в той час(14-37рр.) Місто виникло біля 20-го року і скоро мало населення біля 15000 чи навіть більше. На початку кількість євреїв в місті здається була невеликою, бо багато їх уникали його через неєврейське походження міста. Немає записів про те, що Ісус коли-небудь відвідав це місто. Після зруйнування Єрусалиму в 70-му році, Тіверіада стала одним з релігійних центрів юдейської релігії.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVazgVFbGWjmKZWAPthyuRRbfKjwiBOUk_zXCWK3yx3vo_IjrkpEB7QWpZDV9B1MdTFZGvl8YDjIhAHzE9hsIcO7VTzzUbeKgVQFjFRcUqTPhALjt64SoFXTKzZb6dxk9uIiCTQS6spJk/s1600/galilee+(1).jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVazgVFbGWjmKZWAPthyuRRbfKjwiBOUk_zXCWK3yx3vo_IjrkpEB7QWpZDV9B1MdTFZGvl8YDjIhAHzE9hsIcO7VTzzUbeKgVQFjFRcUqTPhALjt64SoFXTKzZb6dxk9uIiCTQS6spJk/s400/galilee+(1).jpg" /></a></div>
В часи Нового Заповіту район на схід від Галілейського моря був знаний як <b>Декаполіс,</b> федерація 10-ти міст. Найвідомішим із них був Дамаск за 120км на північ, місто, до якого Савло(що мав скоро стати Павлом) прямував у свій доленосний похід<i>(Дії.9)</i>. Ісус також коротко відвідав Гадару, одне з міст Декаполіса, і вигнав там легіон демонів <i>(Мат8:28).</i>
<b>Галілейське море, пагорби, міста і люди Галілеї, усе це є обрамленням, оправою служіння Ісуса Назарянина.</b>
Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-73450190166538936892013-11-11T06:15:00.001-08:002013-11-11T06:23:55.676-08:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 24
<b>ГРОШІ В БІБЛІЇ</b><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEitDPYZ_FpWegQrpkxHgq7aTqN0yg5AlrnaZqb3dDTvKDeR-BgbNSfSVgP5D2-VhaZ_7VP9WhGKEtNx3BegBAXboZS9EdOjSVREThLye17InKOlhQpwBE58-IqPoXa0iKIUbtPUA-AvG9o/s1600/%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE+(1).jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEitDPYZ_FpWegQrpkxHgq7aTqN0yg5AlrnaZqb3dDTvKDeR-BgbNSfSVgP5D2-VhaZ_7VP9WhGKEtNx3BegBAXboZS9EdOjSVREThLye17InKOlhQpwBE58-IqPoXa0iKIUbtPUA-AvG9o/s400/%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE+(1).jpg" /></a></div>
Наскільки багатим був Соломон? Скільки грошей вкинула бідна вдова до скриньки для збору пожертв у Храмі? Гроші відіграють важливу роль у багатьох Біблійних історіях. Але коли ми читаємо про шеклі і таланти, динарії та драхми, чи ми знаємо про який вид грошей йшла мова? На цьому занятті ми розглянемо різні види грошей, що їх викорис-товували в Старому і Новому Заповітах. Наприкінці уроку вам слід:
1)Описати три кроки у винайденні грошей.
2)Розповісти про три основні грошові одиниці у Старому Заповіті та їх зв'язок з іншими.
3)Назвати три види грошей із Нового Заповіту.
4)Назвати найзвичайнішу монету Нового Заповіту та її вартість.
5)Сказати чому була потреба і яка мета перебування міняльників грошей в Храмі.<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIN2RmrOJQKdWIVjERql1dj3JGz8iRtiFs5ijyUw3mS6lRsibRU-OU_oj9YLbs8mCQ-gtGfcmm9qJ5P66oT7gR9hfJdXKAVaOkoEmrzqZnHfVZaAUxl8orXIej_aoxjkEQqPLqq7I3-Q0/s1600/%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIN2RmrOJQKdWIVjERql1dj3JGz8iRtiFs5ijyUw3mS6lRsibRU-OU_oj9YLbs8mCQ-gtGfcmm9qJ5P66oT7gR9hfJdXKAVaOkoEmrzqZnHfVZaAUxl8orXIej_aoxjkEQqPLqq7I3-Q0/s400/%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE.jpg" /></a></div>
<b>КУПІВЛЯ, ПРОДАЖ ТА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ</b>
У найдавніші часи купівля та продаж відбувалися без застосування грошей. Товарами просто обмінювалися між собою люди, у це задіяні. Однак, такий обмін не завжди був практичний чи рівноцінний. Незабаром виявилося, що мати певний стандарт вартості товарів для їх обміну було краще, ніж абсолютно вільний обмін різних речей. Вже в дуже давні часи золото та срібло вживалися як посередники в торгівлі. Так сталося тому, що більшість людей дуже цінували цих два метали. Тому вони стали стандартом, який можна було застосовувати під час купівлі чи продажу. Спочатку метали просто зважували, щоб визначити їхню цінність. Якість золота чи іншого дорогоцінного мета-лу також враховували під час визначення їх цінності. На час завоювання Єрусалиму Вавилоном<b>(600р.)</b>, був започаткований новий вид обміну. Цар або правитель брав певну стандартну кількість золота, срібла, бронзи чи міді, і ставив на неї свою печатку. Ця печатка була гарантією того, що цей кусок мав належну вагу і якість. Це було перейнято іншими, і результатом стали гроші, які всі ми знаємо. Сьогодні окрім використання паперових грошей, наша грошова система тепер є майже такою ж що і в Новому Заповіті.
<b>ГРОШІ В СТАРОМУ ЗАПОВІТІ</b>
Початкові розділи книги Буття не говорять нам нічого про купівлю та продаж. Нічого, доки ми не приходимо до розділу про Аврама, де вже чуємо дещо про торгівлю. На той час торгівля вже велася із використанням золота і срібла. Стандарт ваги називався шекель. Він залишався найзагальнішою вагою протягом періоду Старого Заповіту. Біблійний запис каже, що Аврам купив печеру для поховання своєї дружини Сари за <b>400 </b>шеклів срібла<i>(Бут.23:15-16)</i>. Шекель був одиницею ваги і для золота, і для срібла. Вага шекля могла відрізнятися в залежності від місця і від часу. Так, Мойсей додає у 16-му вірші:<i>”…чотири сотні шеклів срібла купецької ваги”</i> в той час і в тому місці.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixzqijai8qPbI8dTwsuCqEoUMrWxKqAbrw2L1HA2kJpfQURfxK7_OdUHeI1Ctx0unRWMIP3eI4_vghL5BpMpZjEsyyymjoXf_6l8ZacWAicachwmfrDeglc-30DR8s_oqmVMg-aZCX3l0/s1600/abazi.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixzqijai8qPbI8dTwsuCqEoUMrWxKqAbrw2L1HA2kJpfQURfxK7_OdUHeI1Ctx0unRWMIP3eI4_vghL5BpMpZjEsyyymjoXf_6l8ZacWAicachwmfrDeglc-30DR8s_oqmVMg-aZCX3l0/s400/abazi.jpg" /></a></div>
Золото також цінилося у той час. Ми чуємо, <b>що Еліезер, слуга Авраама</b>, дав Ревеці два золотих браслети вагою в 10 шеклів<i>(Бут.24:22)</i>. Меньша одиниця виміру, <b>бека</b>, також згадується в цьому вірші. <b>Бека дорівнювала половині шекля</b> <i>(Вих.38:26).</i> <b>Шекель </b>також <b>міг бути розділений на 20 гер</b>(Чис.3:47). Або ми могли б сказати 10 гер дорівнює беці, а 2 беки дорівнюють шеклю. А скільки було у шеклі? <b>Було оцінено, що протягом Старозаповітного періоду шекель важив біля 10 грамів.</b>
Набагато складніше визначити, яку вартість мав шекель золота чи срібла в Старому Заповіті. Частиною цієї проблеми є те, що <b>вартість постійно мінялася.</b> Як і сьогодні, інфляція була проблемою. В інший час зменьшення кількості продуктів приводило до підвищення цін. <b>Наприклад, коли Самарія була атакована Бен-Гададом з Дамаску, сталося різке зростання цін на продукти.</b> Люди, які голодували, готові були платити 80 срібних шеклів за голову осла і 5 шеклів за 0,5л. стручків<i>(2Цар.6:25)</i>. Коли Єлисей передрік, що наступного дня буде драматичне падіння цін, люди сміялися з нього <i>(2Цар.7:1).</i> Однак це сталося, як і пророкував Єлисей, що в обідню пору наступного дня за 12 літрів пшеничної муки та за 24 літри ячменю давали по шеклю.
<b>Ціна на землю згадується кілька разів у Старому Заповіті.</b> Ми вже згадували придбання Авраамом землі <b>для поховання Сари за 400 срібних шеклів.</b> Давид міг купити тока для обмолоту зерна в євусеянина Аравни за 50 срібних шеклів<i>(2Сам.24:24),</i> хоча уся земля його разом із усіма знаряддями могла коштувати взагалом 600 золотих шеклів <i>(1Хр.21:25)</i>. Єремія заплатив 17 срібних шеклів за поле, яке він придбав<i>(Єр.32:9)</i>. В нас також є інформація про ціни на рабів –<b> Ізмаїльтяни купили Йосипа за 20 шеклів срібла (</b><i>Бут.37:28)</i>.
Також завжди була проблема з обманом. Для людей було легко зважити золото невірно і таким чином не дати вам потрібної суми. Амос згадує такий обман як загальну практику серед людей тих днів і каже як Господь каратиме тих, хто таке робить <i>(Ам.8:5-10).</i> В часи Давида уряд Ізраїля встановив <i>“царський стандарт” </i><i>(2Сам.14:26)</i>, згідно якого всі ваги можна було перевірити, чи вони відповідні чи ні. Таким чином, чоловік міг перевірити свої власні ваги(терези), покласти їх до торби і взяти із собою у ділову подорож для того, щоб перевірити, чи його не обманюють<i>(Прит.16:11)</i>. В часи Об'єднаного Царства застосовувалася і більша міра ваги. Вона <b>утворилася із 50-ти шеклів і називалася міна</b><i>(Єзек.45:12)</i>. <b>В палаці Соломона,</b> наприклад було <b>300 невеликих оздоблених щитів</b>, що прикрашали інтер'єр, кожен зроблений із золота вагою <b>у три міни</b><i>(1Цар.10:17)</i>. А одна міна важила приблизно 0,5кг.
<b>Була також ще більша міра ваги, що звалася талант. 60 мін(або 300 шеклів) </b>складали один талант. Важив талант біля 30 кг. Коли Давид розбив Амонитян, то взяв собі царську корону, що важила повний талант золота <i>(2Сам.12:30).</i> <b>Щорічний прибуток Соломона в часи його набільшого процвітання, становив 666 талантів золота</b>, <i>“окрім того, що приходило від купців та з торгівлі ходячих, та від усіх царів Арабії та краєвих намісників”(1Цар.10:15)</i>. <b>666 талантів грубо дорівнює 20 тонам золота щороку.</b> Цар Омрі з Північного Царства купив пагорб, що звався Шомерон(Самарія), на котрому побудував свою столицю, за 2 срібних таланти<i>(1Цар.16:24)</i>. І Єгипетський фараон Нехо наклав на Юду кару у 100 срібних таланти і 1 золотий після того, як захопив цей край <i>(2Цар.23:33)</i>. Остання цифра говорить про те, що золото було набагато більш рідкісним і набагато вище цінилося.
<b>1 срібн.шекль = 15 грам
50 шеклів = 1 міна (0,75 кг.)
60 мін = 1 талант (прибл.40 кг.)</b>
Шекль, міна і талант були міжнародними мірами ваги, що вживалися в багатьох різних країнах. Те, що вони використовувалися у Вавилоні, видно із відомої історії про напис на стіні в Книзі Даниїла. Рука написала: <i>“Мене, мене, текел упарсін”(Дан.5:25)</i>. Значення слів було зрозумілим для кожного з присутніх: <i>“міна, міна, шекль, півшекля”.</i> Але лише пророк Даниїл міг розтлумачити значення цих слів про гроші у такому контексті: точно так як міна і шекель мають бути зваженими, щоб перевірити, чи мають вони відповідну вагу, так і Бог зважив царя Валтасара і знайшов його набагато меньшим від того, що Бог сподівається від правителя. Як результат, Бог порахував його дні, і поділить його царство<i>(Дан.5:26-28).</i> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyjf9eVJK9Ue8VzUrDlCWrGZnBWG5eUBOPTQKO-0wgthpzeAhAvluoD_AhBFwaDGjxYWg-YTFxvu0cagCTM8HcGv_4kZxgkNK3Heb3hynSiGa6DqMRNSFj8Q71TCtRuVJ2OIjQf8Psn-c/s1600/%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BC%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyjf9eVJK9Ue8VzUrDlCWrGZnBWG5eUBOPTQKO-0wgthpzeAhAvluoD_AhBFwaDGjxYWg-YTFxvu0cagCTM8HcGv_4kZxgkNK3Heb3hynSiGa6DqMRNSFj8Q71TCtRuVJ2OIjQf8Psn-c/s400/%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BC%D0%B0.jpg" /></a></div>
На час повернення євреїв з вавилонської неволі під проводом Ездри та Неемії була запроваджена нова грошова система. <b>Перси та греки почали користуватися монетами , що звалися драхми</b><i>(Неем.7:70).</i> Відмітьте, що такі цінні речі як кропильниці(чаші) та шати священиків все ще використовували в торгівлі також. <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg5nzUAliskJfnaPx7SNGMvVjf4LEon_rGbSWNQVnsqr7ECf97ltHIqr6MI_c-nH_5hgbEwg_5IL0cwJrOEf2XRHWey9MsvODY1CeuxpDXue5D74Q7gLYxZEp8e-onM1UzZuE0zyOUtA-c/s1600/%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BC%D0%B01.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg5nzUAliskJfnaPx7SNGMvVjf4LEon_rGbSWNQVnsqr7ECf97ltHIqr6MI_c-nH_5hgbEwg_5IL0cwJrOEf2XRHWey9MsvODY1CeuxpDXue5D74Q7gLYxZEp8e-onM1UzZuE0zyOUtA-c/s400/%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BC%D0%B01.jpg" /></a></div>
Не дуже багато можна сказати про гроші в часи Нового Заповіту, бо цей період тривав меньше ніж сто років. Грошова система Нового Заповіту була більш ускладненою, тому що в обігу водночас було кілька різних типів монет. Династії Іродів було дозволено штампувати тільки монети із бронзи. Містам Тиру і Антіохії було дозволено продукувати грецькі гроші, в той час як римський уряд випускав мідні, золоті та срібні монети для вжитку по цілій території Римської імперії. На той час такі монети були найзагальнішим видом грошей для купівлі та продажу, хоча серед деяких груп людей все ще практикувався бартер.<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg41oZxSDOF2zmEaE_XeGwrjHtnHvSrw5njiK9Gk9Opf51eBijrnCYflk7EXOJhArM7BYudQdydwUKd_z6tCKuul5z_EwhG_iwZfjntdR98RQLMH8Cw-yHL-hBVBaiWFLUJRPxRrl_3dj4/s1600/12571_1355668571.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg41oZxSDOF2zmEaE_XeGwrjHtnHvSrw5njiK9Gk9Opf51eBijrnCYflk7EXOJhArM7BYudQdydwUKd_z6tCKuul5z_EwhG_iwZfjntdR98RQLMH8Cw-yHL-hBVBaiWFLUJRPxRrl_3dj4/s400/12571_1355668571.jpg" /></a></div>
Найбільш звичною монетою в часи Нового Заповіту був римський срібний динарій. Притча про робітників у винограднику вказує на те, що один динарій був рівноцінний оплаті денної праці простого робітника<i>(Мт.20:2)</i>. Динарій був римською монетою, що містила на собі образ імператора та написа<i>(Мт.22:19)</i>. Юда заявив, що пахощі, які грішна жінка вилила на Ісуса, можна було продати за <b>300 динаріїв</b>, що дорівнювало річній заробітній платні<i>(Мк.14:5). </i><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLZeaV2b3VGOBAKRfN09YyutoV6dj3XkC5zjHDkMA7nEKM7jOnHCJwkT_a8TnBxQZHHEAwgHshsyA8fU_ahwMjKUFzDm5uN_XSsiJmF0DRRwxLvDCglR1XHq4IFpkubn9bd3P6b8CckxQ/s1600/163px-%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B01.JPG" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLZeaV2b3VGOBAKRfN09YyutoV6dj3XkC5zjHDkMA7nEKM7jOnHCJwkT_a8TnBxQZHHEAwgHshsyA8fU_ahwMjKUFzDm5uN_XSsiJmF0DRRwxLvDCglR1XHq4IFpkubn9bd3P6b8CckxQ/s400/163px-%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B01.JPG" /></a></div>
<b>Драхма</b>, грецька монета, мала цінність, приблизно таку ж як і динарій. Жінка з Ісусової притчі загубила одну із 10-ти своїх драхм і підмітала підлогу в домі доки не знайшла її<i>(Лк.15:8-9)</i>. Була також монета і в дві драхми (дідрахма), і у чотири драхми (тетра-драхма). Ісус чудесним чином роздобув таку тетрадрахму (на латині зв. статир), щоб заплатити податок на Храм у дві драхми за Себе та за Петра<i>(Мат.17:27)</i>.<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjT4_KTZVOuZYznXU26Ckn_Gi-e_YqOm5GL8Qz5yRdGT9BfuTibuyVzZ2ziy0hO4iB3Tcy03o9OpfmIMwonxLLQWKb4_-BXm9NyKBJitoHdaa8DkezWHJg_v26vP7WwWQXlHD17pxHDmzE/s1600/%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BC%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjT4_KTZVOuZYznXU26Ckn_Gi-e_YqOm5GL8Qz5yRdGT9BfuTibuyVzZ2ziy0hO4iB3Tcy03o9OpfmIMwonxLLQWKb4_-BXm9NyKBJitoHdaa8DkezWHJg_v26vP7WwWQXlHD17pxHDmzE/s400/%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BC%D0%B0.jpg" /></a></div>
В той час у вжитку були також і більші монети із золота. 100 динаріїв (пригадайте, що динарій був денною платою) дорівнював 1 міні у Новозаповітні часи. А 60 мін складали 1 талант. Талант згадується у відомій притчі про таланти <i>(Мт.25:15).</i> Талант представляв собою величезну суму грошей, на багато більшу від тієї, яку звичайна людина коли-небуть могла побачити за ціле своє життя.
Були також мідні монети, чия вартість була значно нижчою від динарія. А в юдеїв була навіть ще меньша монета, звана лептою. <b>Дві лепти дорівнювали кодранту чи 1/64 динарія.</b> Таких дві лепти опустила бідна вдова у скриньку для збору пожертв у Храмі, в той час як Ісус спостерігав за нею<i>(Мк.12:42)</i>. Говорячи про кару, яку отримають лице-міри, Ісус казав, що вони будуть вкинуті до в'язниці аж доки не заплатять останнього <b>шеляга(кодранта)</b><i>(Лк.12:59).</i>
<b>2 лепти = 1 кодрант
64 кодранти = 1 динарій/драхма(чи денна плата)
4 динарія(драхми) = 1 статир
100 динаріїв = 1 міна
60 мін = 1 талант</b>
Хоча гроші ніколи не були центральною темою в Біблії, вони відігравали важливу роль в біблійних історіях. Протягом Старого Заповіту гроші розвинулися із зважування різної кількості золота та срібла у монетарну систему. У Новому Заповіті ми знаходимо у вжитку кілька різних видів монет. Це стає очевидним також і завдяки посиланню на грошомінів на території Храму.
Ісус двічі виганяв міняльників грошей з Храму, один раз на початку<i>(Ів.2:12-14)</i>, а другий раз наприкінці Свого служіння<i>(Мт.21:12-13)</i>. Із пізніших єврейських писань відомо, що юдеї, які приходили в Храм, могли заплатити свій податок на Храм <b>тільки шеклями </b>Тиру. Так було не лише через те, що шеклі Тиру не мали на собі образу людини, але і тому, що вміст в них срібла був дуже високий в той час як інші монети вміщували щораз меньше срібла, особливо під час інфляції. Грошоміни приймали інші монети для обміну і мали з того величезний прибуток. <b>Їх невгамовна жадібність та жадібність священиків, які запровадили це, так сильно розгнівила Ісуса.</b>Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-76387198850655723192013-10-18T01:26:00.000-07:002013-10-18T01:44:38.265-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 23
<b>ДИНАСТІЯ ІРОДІВ ТА РИМЛЯНИ</b>
Починаючи з 63 року доР.Х. Ізраїлем правили римляни. Деколи це робилося через службовців, присланих із Риму, інколи Рим дозволяв певним особам, таким як напів-єврейська родина Іродів, управляти ділами Єврейської держави на користь Риму. На цьому занятті ми детальніше розглянемо правління римлян та родини Іродів. Наприкінці уроку вам слід:
1)Назвати дати початку правління римлян в Ізраїлі, а також правління Ірода Великого.
2)Назвати трьох синів Ірода Великого, сказати, котрий з них наказав відсікти голову Івану Христителю, і котрий був задіяний в суді над Ісусом.
3)Назвати імена римських намісників і визначити з них найвідомішого.
4)Перечислити міста, з яких намісники правили та в чому була їх відповідальність.
5)Сказати як Ірод Агрипа І та ІІ згадуються в Новому Заповіті.
6)Назвати два єврейських повстання проти римлян і коли кожне з них сталося.
7)Сказати, як звали юдеїв, що ставали на чолі повстань проти римлян, а також тих, що були прихильниками правлячої родини Іродів.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj4mzosb3yL-CsUD5BBihAbbypoO4x8Yd80myFJbiXbYQT_3UkqGLMdrAyTl6_vs0Zckh8vXZv0exYVBaNZw5CnK4nK-1SwgjZeANLGDo18pkRHknuv5CH2x9-1adlkk9WTnrOI-6LzQDI/s1600/%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj4mzosb3yL-CsUD5BBihAbbypoO4x8Yd80myFJbiXbYQT_3UkqGLMdrAyTl6_vs0Zckh8vXZv0exYVBaNZw5CnK4nK-1SwgjZeANLGDo18pkRHknuv5CH2x9-1adlkk9WTnrOI-6LzQDI/s400/%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD.jpg" /></a></div>
<b>РИМ ТА ІЗРАЇЛЬ</b>
Засноване у 750 році до Р.Х., <b>італійське місто Рим, виявилося як важлива сила біля 5-го століття до Р.Х.</b> Спочатку воно здобуло контроль над Італією та навколишніми землями, після чого почало захоплення північно-західної Африки та Іспанії. Після смерті Олександра Великого та занепаду основних частин його імперії, Рим просувався також і в напрямку сходу, поступово здобувши вплив в Єгипті, Греції та Малій Азії. По мірі розширення зони їх контролю, римляни надавали перевагу правлінню через місцевих правителів чи династії. Цим маріонетковим царям дозволяли правити їхніми територіями допоки вони залишалися лояльними до Риму, зберігали мир, захищали римських громадян та збирали узгоджену суму податків для римської держави. Цим країнам зазвичай дозволялося зберігати власну релігію і традиції доки вони мирно підкорялися римським законам.
<b>
Після смерті хазмонейського правителя Олександра у 67році до Р.Х.</b>, Ізраїль був втягнутий в громадянську війну, коли його сини билися за право бути наступником трону. Так як Ізраїль ще раніше підписав договір про дружбу із Римом в часи Макавеїв, вони звернулися до Риму по допомогу у вирішенні суперечки. Так як на той час римські армії були в процесі завоювання Сирії, північного сусіда Ізраїля, вони були більш ніж щасливі посприяти миру в регіоні. Однак, коли дві сторони відмовилися підкоритися рішенню Риму, <b>Рим швидко окупував Єрусалим і зробив Ізраїль частиною своєї імперії (63р.до Р.Х.) </b>
Слідуючи своїй звичній практиці, римляни намагалися знайти компетентного і лояльного місцевого правителя, який би відповідав за Ізраїль. Спочатку вони спробували декого із залишившихся хазмонеїв, але жоден з них не був успішним. Тоді вони продовжили пошуки за межами своєї нової провинції Юдеї, і звернулися до чоловіка на ім'я <b>Антипатер</b>. Антипатер був правителем Ідумеї(раніше Едом),що на південний схід від Ізраїля, і лояльним підданим Риму. Він служив правителем Юдеї з 63 по 43 роки до Р.Х. <b>Антипатер став добрим другом Юлія Цезаря і завдяки цьому отримав римське громадянство</b>. Цезар також дозволив своєму другу Антипатеру перебудувати укріплення Єрусалиму. Хоча євреї могли продовжувати поклонятися в Єрусалимському Храмі, Антипатер був для них чужинцем і уособлював собою панування Риму. Через це юдеї зневажали і ненавиділи його. Хоча він і намагався зовнішньо слідувати юдейським традиціям, бувши обрізаним, та виконуючи деякі юдейські релігійні обряди, Антипатер все ж не був євреєм від народження і ніколи не зміг здобути прихильності більшості юдеїв.
<b>Антипатер мав двох синів, кожен з яких став важливою особою. Одного було призначено командувачем військ в Юдеї, а другий, відомий пізніше як Ірод Великий, правив Галілеєю.</b> Однак він, як і його батько не здобув популярності серед юдеїв. У 43-му році Антипатер помер і невдовзі після того армія парфян захопила більшість Юдеї. Ірод втік до Риму і там був призначений царем Юдеї в 40-му році до Р.Х. <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjR58_mVDoVJxJN4wmeHu0eUpj_ei5MC0u_hMeyAWSQYWT0wXN4_QohwJDnkfe7pgPbvj1mj9ygOUQ0vfev5AFwKn3S8sy4LZ81UN-6K9JfYiqYaYV_ykUhcB-eHYKQJIEppDqVJBL5XiU/s1600/%D0%98%D1%80%D0%BE%D0%B4+%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjR58_mVDoVJxJN4wmeHu0eUpj_ei5MC0u_hMeyAWSQYWT0wXN4_QohwJDnkfe7pgPbvj1mj9ygOUQ0vfev5AFwKn3S8sy4LZ81UN-6K9JfYiqYaYV_ykUhcB-eHYKQJIEppDqVJBL5XiU/s320/%D0%98%D1%80%D0%BE%D0%B4+%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9.jpg" /></a></div>
<b>ІРОД ВЕЛИКИЙ (40 – 4рр. до Р.Х.)</b>
Хоча Ірод тепер був офіційним царем Юдеї, він все ще повинен був повернути собі контроль над регіоном, прогнавши парфян. Для цього йому знадобилося 3 роки. У 37-му році він нарешті захопив Єрусалим. <b>Після цього він винищив усю родину Макавеїв, щоб більше ніхто не претендував на його місце.</b>
Ірод став відомий як Ірод Великий, і він був винахідливим, дієвим і ефективним правителем з багатьох сторін. <b>Він був визнаний як найбільший будівничий на Близькому Сході, перебудувавши старі міста Самарію та Єрихон та звівши нові, такі як Сепфоріс та портове місто Кесарію.</b> Він також будував фортеці, водогони, палаци, амфітеатри, та новий значно більший Храм в Єрусалимі. Ірод також добре контролював своїх підданих. Через те що він забезпечив стабільність у цьому завжди неспокійному регіоні, Рим дозволив йому розширити свої території. Зрештою він став правителем майже цілого Ізраїля.
Хоча Ірода можна розглядати як видатного правителя з багатьох сторін, він був неймовірно жорстоким. Ревниво оберігаючи свою владу, він вбив багатьох членів власної родини, навіть власну дружину та синів, підозрюючи їх у змові заподіяти йому смерть. І саме цьому неврівноваженому чоловікові Мудреці зі Сходу сповістили про народження нового царя Юдейського<i>(Мт.2:1-3)</i>, і це він наказав повбивати усіх малих дітей у Віфлиємі та околицях. Ірод помер в 4-му році до Р.Х., одинокий, хворий параноїк.
<b>СИНИ ІРОДА ВЕЛИКОГО</b>
Ірод домовився з римлянами, що його троє синів розділять царство після його смерті. Його син <b>Архелай</b> став царем Юдеї(правлячи Юдеєю, Самарією та Ідумеєю). Він був жорстоким і невмілим царем, якого боявся і ненавидів його народ<i>(Мт.2:22)</i>. На прохання людей, Рим незабаром замінив його римським губернатором.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNo2CrdkNQv5VmuLMDawr21axkbUBRqvybHgIjpTtwBtRNJThyphenhyphenjFqNBHPN4_106TBWkCbgHgYxC-tNUhRrjx9wIQbqfhwHlajcPnXcgYNwGkSuJpu-1rapFPmbz40u_4qp2iOGp8ifGtw/s1600/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BF%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNo2CrdkNQv5VmuLMDawr21axkbUBRqvybHgIjpTtwBtRNJThyphenhyphenjFqNBHPN4_106TBWkCbgHgYxC-tNUhRrjx9wIQbqfhwHlajcPnXcgYNwGkSuJpu-1rapFPmbz40u_4qp2iOGp8ifGtw/s320/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BF%D0%B0.jpg" /></a></div>
<b>Другий син, Ірод Антипа,</b> став тетрархом Галілеї та Переї. Це той Ірод, який взяв собі дружину свого брата Пилипа, Іродіаду, а також віддав наказа зтяти голову Івану Христителю<i>(Мк.6:17)</i>. Ісус назвав його лисом<i>(Лк.13:32)</i> і попередив своїх учнів про те, щоб стереглися його<i>(Мк.8:15)</i>.Він також був тим, до кого Пилат відіслав Ісуса перед тим як стратити Його у Велику П'ятницю<i>(Лк.23:7).</i> <b>Ірод Антипа нарешті був зміщений і відправлений у заслання імператором Калігулою у 39-му році н.е. </b>
<b>Третій син Ірода Пилип </b>став тетрархом Трахонітської області. Це не той Пилип, що був одружений з Іродіадою. З того, що ми знаємо про нього, здається він був лагідним і справедливим, але абсолютно не практикуючим євреєм. В Новому Заповіті Пилип згадується лише один раз<i>(Лк.3:1).</i>
<b>РИМСЬКІ ГУБЕРНАТОРИ</b>
<b>Коли син Ірода Великого Архелай був зміщений у 6-му році н.е., Рим послав на його місце власного управителя.</b> Через те, що Юдея була дуже малою провінцією, цей новий римський урядовець був до певної міри підлеглим губернатора Сирії. Вищого чиновника називали префектом, хоча в дні ап.Павла назву змінили на прокуратора (англ.переклад часто дає просто <i>„правитель”</i>).<b>Місцем знаходження уряду було місто Кесарія, збудоване Іродом Великим на березі Середземного моря</b>. Префект також часто навідувався до Єрусалиму, особливо під час свят, і деколи проводив там зими. Його основними обов'язками було підтримувати мир і очолювати систему правосуддя, захищати римських громадян та їх інтереси і пильнувати за тим, щоб усі податки були належним чином зібрані і відправлені до Риму. Префект або прокуратор зазвичай дозволяв Первосвященику та Синедріону дбати про більшість незначних справ, але префект обов'язково повинен був схвалити обрання нового Первосвященика. Він також був єдиним, хто міг проголошувати смертний вирок. Четвертим префектом Юдеї був<b> Валерій Граций,</b> який правив з 15 по 26рр.н.е. Він відсторонив Первосвященика Анну <i>(Ів.18:13)</i> від служіння і призначив його наступником <b>Йосипа Кайяфу,</b> зятя Анни <i>(Мт.26:57)</i>.
<b>П'ятим прокуратором Юдеї був Понтій Пилат.</b> Він правив у 26-36 р. і був чоловіком, відповідальним за суд над Ісусом і за Його засудження<i>(Мт.27:2).</i> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh5QrKVKFbDF2r-l1M_AjIUaxv8T3rXXqshjLnzo6G6bPUe1FV4cHgqXDL8hahOdIHFs7Kc5yQkuWl0uQ7F4B2BbIE6tRyIGEHlX5slcV6FpaUbGMzinzEqN9lS2yvQRQP-GIJq1ojRnv0/s1600/pilat.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh5QrKVKFbDF2r-l1M_AjIUaxv8T3rXXqshjLnzo6G6bPUe1FV4cHgqXDL8hahOdIHFs7Kc5yQkuWl0uQ7F4B2BbIE6tRyIGEHlX5slcV6FpaUbGMzinzEqN9lS2yvQRQP-GIJq1ojRnv0/s320/pilat.jpg" /></a></div>
Система римських управителів тривала з 6-го по 41 роки. <b>У 41-му році Ірод Агрипа був призначений царем Юдеї і він правив там аж до своєї смерті в 44-му році.</b> Потім знову правили римські губернатори аж до 66-го року. <b>В цей рік юдеї підняли повстання проти римлян. Це повстання відоме як Перший Єврейський Заколот.</b> В 70-му році римляни придусили повстання, повністю зруйнували Єрусалим разом із величним Храмом, збудованим Іродом. Римський генерал <b>Тит</b>, який став пізніше римським імператором, ніс відповідальність за захват Єрусалиму. Із перемогою Тита настав новий період сильного римського правління. Він тривав аж до Другого Єврейського Заколоту<i>(132-135рр.)</i>. На цей раз римляни розгромили юдеїв із нещадною лютістю, поклавши кінець існуванню держави Ізраїля. Розігнані та розсіяні після цих двох заколотів, євреї ніколи знову не правитимуть жодною частиною Ізраїля аж до 20-го століття<i>(1948р.).</i> <b>Лідерами цих повстань проти Риму була група людей, знаних як зилоти.</b> Фанатично віддані ідеї вільної Єврейської держави, вони не зупинилися б ні перед чим у своєму стремлінні позбутися ненависних римлян. Зилоти застосовували терор і кровопролиття для досягнення своїх цілей. Цікавим є той факт, <b>що Ісус вибрав Симона Зилота чи бувшого зилота</b>, як одного з Своїх учнів<i>(Лк.6:15).</i>
<b>ІНШІ ЧЛЕНИ РОДИНИ ІРОДІВ</b>
Є ще двоє інших членів родини Іродів, які приймали участь у Ново-Заповітній історії. Це два чоловіки – <b>Ірод Агрипа І </b>та <b>Ірод Агрипа ІІ.</b> Ірод Агрипа І, вже згаданий вище, <b>був онуком Ірода Великого.</b> Він виріс у Римі, перейнявся римськими ідеями та прагнув стати політиком. Коли Ірода Антипу було зміщено, його призначили тетрархом Галілеї в 39-му році. <b>У 41-му імператор Калігула, його близький друг, зробив його царем</b>. <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjWD5H0nTGFDGAl9Bx8w8WU-gQzGJ5f4KS17LhlTVrAAEdTUlcpgiZPJEAxVJ2SGV8kt5K93bn7EkWgZPW9yHVvIRLScaAi5Qbn18hCyCK5o5t_qPgbH-fUmfx-YqYC4Ma0ryF0x4fyrc/s1600/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjWD5H0nTGFDGAl9Bx8w8WU-gQzGJ5f4KS17LhlTVrAAEdTUlcpgiZPJEAxVJ2SGV8kt5K93bn7EkWgZPW9yHVvIRLScaAi5Qbn18hCyCK5o5t_qPgbH-fUmfx-YqYC4Ma0ryF0x4fyrc/s320/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B0.jpg" /></a></div>
Наступний імператор <b>Клавдій </b>долучив території Трахоніту, Юдеї, Ідумеї та Самарії під його правління. <b>Ірод Агрипа І докладав великих зусиль, щоб здобути лояльність єврейського народу. Він заарештував багато християн і навіть наказав вбити Якова, Іванового брата, щоб догодити юдейським релігійним лідерам</b><i>(Дії.12:1-4). </i>Як результат його гордині та зухвалості <i>“…ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер”(Дії.12:23).</i>
<b>Його син, Ірод Агрипа ІІ, був призначений тетрархом Трахоніту в 53-му р. </b>Частина Галілеї була пізніше також передана під його правління. Його <b>сестра Друзіла </b>вийшла заміж за римського губернатора Юдеї <b>Фелікса</b>, який був відповідальний за ув'язнення ап.Павла<i>(Дії.24)</i>. Ірод Агрипа ІІ та його інша сестра Верніка кількома роками пізніше, вирішили нанести візит новому губернатору Юдеї Фесту і там мали бесіду з ап.Павлом <i>(Дії.25:13)</i>.
Представники родини Іродів. Багато з них мали зіграти важливу роль в Новому Заповіті. Більшість з них були слабкими правителями, що дбали переважно про себе самих, і більшість їх не змогли здобути прихильність юдеїв. <b>Деякі юдеї, однак, відчували, що краще бути під правлінням цих нащадків Ірода, ніж під Римом безпосередньо. Ця група була відома як іродіяни.</b> Кілька разів Біблія пов'язує іродіян із фарисеями у їхніх спробах підловити Ісуса <i>(Мк.12:13),</i> а також у змові заподіяти Йому смерть<i>(Мк.3:6)</i>. Фарисеї бачили в Ісусі загрозу їхньому релігійному авторитету, а іродіяни - загрозу їх політичним ідеям.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIINH51s692disMQ6ILqf1I3dO70ZSVpVxFmBeutB2io8Y2kTMfvkmL8twvrVgNTSKvV3WBjSHS95X1SXHxXGMpLBfDIjYkTaWkDJk-obqdJkFD9TOPBWlD7KepaWuAfw4jrPoAi1UlCM/s1600/%D0%A0%D0%BE%D0%B4.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIINH51s692disMQ6ILqf1I3dO70ZSVpVxFmBeutB2io8Y2kTMfvkmL8twvrVgNTSKvV3WBjSHS95X1SXHxXGMpLBfDIjYkTaWkDJk-obqdJkFD9TOPBWlD7KepaWuAfw4jrPoAi1UlCM/s400/%D0%A0%D0%BE%D0%B4.jpg" /></a></div>
Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-16598706665802294642013-09-20T03:14:00.000-07:002013-09-20T03:14:25.552-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 22
<b>ФАРИСЕЇ ТА САДДУКЕЇ</b>
В Новому Заповіті ми знову і знову читаємо про фарисеїв і саддукеїв. Але ми ще ніколи не чули про ці релігійні партії в жодній з книг Старого Заповіту. Причина в тому, що ці релігійні секти вперше зформувалися у міжзаповітний період. На цьому занятті ми розглянемо коротко деякі з основних релігійних партій, що з'явилися протягом цього періоду і невдовзі по ньому. Ми дізнаємось про що навчала кожна із цих релігійних груп, і чим вони відрізнялися одна від одної. Наприкінці уроку вам слід:
1)Пригадати назви релігійних груп в часи Макавеїв і трьох основних таких груп, що утворилися невдовзі після цього.
2)Описати найважливіші вчення і традиції цих груп, а також пояснити, на якій основі вони будували своє вчення.
3)Назвати і змалювати не так давно відкрите поселення біля Мертвого моря.
4)Назвати манускрипти, знайдені неподалік і пояснити їх важливість для нас сьогодні.
<i><b>ХАСИДИ</b></i>
Ми вже говорили про те, що протягом періодів правління Селевкидів та Хазмонеїв, були спроби огречення життя євреїв в Ізраїлі. Деякі правителі намагалися примусити євреїв прийняти грецьку культуру і обряди і не слідувати твердо юдейським релігійним віруванням. Протягом цього часу група євреїв, що були вірні своїй традиційній культурі та релігії, почали згуртовуватися разом.<b> Ці особи противилися усім спробам геленізації євреїв. Ця культурно консервативна група стала відома як хасиди (благочестиві).</b> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdSG_gZ9KlCTQAqpaGdtwRfENnkJzwYloP5QsiFkSxzUVHuqcGvzz0kVempBtgmaZhJB7aZ7okFXR-BkkfOprZ4Lylbx5ekgMvEsu7-kMLO36pfQr9u1Nru8COsBScJg1j-77EqWPkOfU/s1600/%D1%85%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%B4.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdSG_gZ9KlCTQAqpaGdtwRfENnkJzwYloP5QsiFkSxzUVHuqcGvzz0kVempBtgmaZhJB7aZ7okFXR-BkkfOprZ4Lylbx5ekgMvEsu7-kMLO36pfQr9u1Nru8COsBScJg1j-77EqWPkOfU/s320/%D1%85%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%B4.jpg" /></a></div>
Хасиди переймалися тим, щоб залишатися вірними Божому Закону і культурним традиціям Ізраїля. <b>Вони були швидкими у приєднанні до Макавеїв у їх боротьбі проти Селевкидів</b>, думаючи, що ведуть священну війну. Як тільки Храм був звільнений від чужинного втручання, вони відмовилися боротися далі за політичну свободу. Коли <b>Йонатан</b> був призначений Первосвящеником, він знову <b>зміг заручитися підтримкою хасидів.</b>
Хасиди ставили сильний наголос на важливості Закону і наполягали на слідуванні багатьом релігійним обрядам, що передавалися через роки. З цього боку вони були попередниками фарисеїв. Однак, все ще залишалося відкритим питання, може чи ні особа перейняти яку-небудь грецьку традицію і все ще залишатися вірним юдеєм. У спробах дати відповідь на це питання, між релігійними лідерами Ізраїля відбувся розкол. З цього моменту ми більше не говоримо про хасидів, але радше про фарисеїв, саддукеїв та інші релігійні групи. Так як ці групи мали формальний список своїх членів, люди могли підтримувати ту групу, яка найкраще представляла їх власні політичні та релігійні вірування.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwl6zOACvfA7mrVz5mLjjxGakfW4h_HtqdjUOuXaav3mdU1HAqH9D4aVnO5pS-BPF0iUlOxubADW9cot_aJJeCnsbU188hfjpyavF2JDMXQ6OGsO3NssGrCTYuuhGt9uT0J8SllyvDVLw/s1600/farisay.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwl6zOACvfA7mrVz5mLjjxGakfW4h_HtqdjUOuXaav3mdU1HAqH9D4aVnO5pS-BPF0iUlOxubADW9cot_aJJeCnsbU188hfjpyavF2JDMXQ6OGsO3NssGrCTYuuhGt9uT0J8SllyvDVLw/s320/farisay.jpg" /></a></div>
<i><b>ФАРИСЕЇ</b></i>
<b>Здається, що найбільша група хасидів згодом стала відома як фарисеї (відокремлені)</b>. Ця релігійна секта згодом мала перетворитися на найбільшу, найвпливовішу і найсильнішу з релігійних партій в Ізраїлі. Через це ми чуємо набагато більше в Новому Заповіті про фарисеїв ніж про будь-які інші групи. Вірування фарисеїв були зфокусовані на Законі Мойсея та багатьох традиціях, що розвинулися навколо нього. Вони дотримува-лися усіх приписів щодо богослужіння в Храмі, однак лише кілька священиків належали до партії фарисеїв.
<b>Через цей наголос на Законі, багато вчителів Закону стали прихильними до доктрин фарисеїв. У Старому Заповіті цих чоловіків називали “книжниками”,</b> бо їх основною роботою було продукування копій Старого Заповіту. Займаючись цим, вони стали дуже обізнаними в Писаннях. Тому, поступово вдосконалюючись, вони ставали вчителями та знавцями Закону. У Ново-Заповітні часи вчителі Закону як і фарисеї, стали великими захисниками Закону і традицій старших. <i>“фарисеї та вчителі Закону”</i> згадуються часто як представники об'єднаного фронту, що протистояв Ісусові та Його вченню<i>(Мт.12:38).</i>
Фарисеї також стали добре відомими за неуклінне зовнішнє дотримання Божого Закону. Так як Старий Заповіт вимагав, щоб кожен юдей постійно пам'ятав Закон і жив протягом цілого життя відповідно до нього, фарисеї слідували цій вказівці буквально. Вони клали виписки із Писань у невеличкі шкіряні коробочки і прив'язували їх шкіряними стрічками на чоло та зап'ястя рук. Це називалося <b>филактериями</b><i>(Мт.23:5).</i> Крім того побожні фарисеї твердо дотримувалися десятини<i>(давали 1/10 частину свого прибутку Богові).</i> Вони відділяли десяту частину навіть з найдрібнішої городини. Вони носили гарно оздоблені молитовні накидки і їм часто пропонували почесні місця на бенкетах і в синагогах. Через їхнє знання Закону, їх часто кликали <i>“Раббі”</i>, або ж <i>„Вчителю”.</i> Вони пишалися дотриманням усіх церемоніальних омивань і надавали особливу пошану пророкам Старого Заповіту. Вони особливо ретельно виконували усі правила щодо Суботи<i>(Мк.2:23-3:6)</i>. До того ж вони відмовлялися мати будь-які стосунки з будь-ким, хто не був євреєм. Такі люди розглядалися ними як нечисті або як погани, і вони уникали їх за всяку ціну, хоча вони і робили спроби навернути інших до своєї віри<i>(Мат.23:15)</i>.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgOS_baAWBJAw721QOa7wN1G4uOSECc7OQJnwZk-_n5_evB2A-n2uY0dFHKt_ZSzMaEzSBGJQHR-BOQsBGsOwd37Zahjc6dubpegIfV07wt_3DWiI9UGIJsO_1WJs5TA4onn-j7yTL9tco/s1600/07041403e.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgOS_baAWBJAw721QOa7wN1G4uOSECc7OQJnwZk-_n5_evB2A-n2uY0dFHKt_ZSzMaEzSBGJQHR-BOQsBGsOwd37Zahjc6dubpegIfV07wt_3DWiI9UGIJsO_1WJs5TA4onn-j7yTL9tco/s320/07041403e.jpg" /></a></div>
Фарисеї вірили, що в усьому цьому вони досконало дотримуються як Божого Закону, так і сотень традицій, що були долучені до нього. В багатьох випадках, однак, вони до останнього трималися букви Закону, відкидаючи його правдиву мету. Замість того, щоб побачити їхню власну гріховність і неспроможність виконувати Закон, вони починали пишатися своїми ймовірними перевагами у дотриманні незначних правил<i>(Лк.18:12)</i>. Фарисеї також були великими умільцями використовувати їхні традиції та їх власне тлумачення Божого Закону для того, щоб обходити його правдиве значення так, щоб Закон служив їх власним цілям. <i>Мк.10:1-4</i> наприклад, показує, як вони перекрутили Божі наміри щодо шлюбу та розлучення.
Хоча деколи вони перекручували і не розуміли Писання, фарисеї часто навчали істини біблійної моралі. <b>Вони також вірно наголошували на Біблійному вченні про кінцеве тілесне воскресіння, і що нагорода буде дана праведним і покарання злим.</b> Вони також чекали приходу Месії, але такого Месії, чиє царство буде і земним, і водночас духов-ним. Вони сподівалися відновлення земної слави Ізраїля і це відволікало їх увагу від обітниць про прихід Христа та Його вічне царство.
Хоча вчені не дійшли згоди щодо чисельності та сили фарисеїв у часи Ісуса, здається вони повинні були мати тих, хто їх підтримував серед усіх класів суспільства, вчителів Закону та членів юдейської правлячої ради, що звалася Синедріоном. <b>Никодим</b><i><i>(Ів.3:1-21)</i> </i>та <b>Савло</b><i>(Фил.3:2-11)</i> <b>були двома видатними фарисеями,</b> які стали послідовниками Месії, Христа.
<b>САДДУКЕЇ<i></i></b>
Другою найвпливовішою релігійною сектою в Ізраїлі Ново-Заповітного періоду були саддукеї. Там, де фарисеї шукали збереження юдейської релігії та культури в їх традиційних формах, там саддукеї відчували, що треба шукати компроміси, щоб прис-тосувати юдейські традиції до більш <i>“сучасної” </i>геленістичної культури. Це <b>бажання прийняти грецькі традиції, привело до релігійних компромісів і серед саддукеїв також.</b>
Саддукеї, подібно до фарисеїв, ставилися до Закону Мойсея з великою повагою. Для них Закон був тільки богонадхненим джерелом вчення. <b>На відміну від фарисеїв, це привело їх до меньш жорсткого сприйняття традицій і обрядів, що були передані від старших. Це також привело їх до відкидання деяких доктрин Старого Заповіту, які на їх думку, були додані пізніше до писань Біблії</b>: особливо вчення про існування добрих і злих ангелів, і про те, що одного дня буде фізичне воскресіння мертвих. <b>Відкидання саддукеями тілесного воскресіння поставило їх в опозицію до фарисеїв та до ранніх християн.</b> Вони сперечалися з Ісусом про це, намагаючись підловити Його на визнанні їхньої точки зору <i>(Мт.22:23)</i>. Петро та Іван пізніше були навіть арештовані прибічниками саддукеїв, бо вони були знайдені проголошуючими в Ісусі воскресіння мертвих <i>(Дії.4:1-2)</i>.
<b>Якщо фарисеї були друзями із книжниками та вчителями Закону в місцевих синагогах, то саддукеї були союзниками Первосвященика та інших служителів Храму</b><i>(Дії.1:17)</i>. Саддукеї в загальному походили з більш освіченого і вищого класу громадян Ізраїля. <b>Протягом періоду Христового служіння, Первосвящеником зазвичай був саддукей.</b> Слід також відмітити те, що вони, дозволяючи, щоб певний рівень геленізації мав місце в Ізраїлі, могли співпрацювати із чужинними правителями, такими як римляни. В такий спосіб вони могли зберігати основу своєї влади і були джерелом політичного впливу. Але вочевидь саддукеїв мало бути значно меньше число ніж фарисеїв. <b>В юдейській раді, Синедріоні, однак, їх була майже така ж кількість, що і фарисеїв. </b>Пізніше ап.Павло вигідно скористався цим під час судового процесу над ним, для проповідування Христового вчення <i>(Дії.23:6).</i>
<b>Саддукеї і фарисеї погоджувалися між собою в тому, що спасіння повинно хоча б частково заслуговуватися добрими ділами.</b> Тому Ісус відніс їх усіх до одної категорії. Він застерігав своїх учнів: <i>“Стережіться уважно фарисейської та саддукейської розчини!”(Мт.16:6).</i> Це означало, що вони мали берегти себе від вчення фарисеїв та саддукеїв. Як результат, фарисеї та саддукеї, зазвичай вороги, об'єдналися разом, шукаючи, як заподіяти смерть Христу.
<b>ЕСЕЇ, КУМРАН, І ЗВИТКИ МЕРТВОГО МОРЯ<i></i></b>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNJLit6XKlx5N9Usjl-Is2PFQUgMCi1ld6PhZo0e15bpIwXhuPOcjIo2f4xkAai2li5KbGknNmVaD6vB8sGlcwpUJQocZq5YOO3JoiEZyK7S6CQE14_5JFV4lagyDtHqC1Dh-_L_mU5eI/s1600/%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%BE%D1%97.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNJLit6XKlx5N9Usjl-Is2PFQUgMCi1ld6PhZo0e15bpIwXhuPOcjIo2f4xkAai2li5KbGknNmVaD6vB8sGlcwpUJQocZq5YOO3JoiEZyK7S6CQE14_5JFV4lagyDtHqC1Dh-_L_mU5eI/s320/%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%BE%D1%97.jpg" /></a></div>
Відомо, що була також і третя релігійна партія в той час, хоча вона ніколи не згадується в Біблії. <b>Ця група звалася Есеї</b>. Вони існували вже у 150-му році до Р.Х. і вони були групою юдейських фундаменталістів, котрі вирішили, що правдиві віруючі не можуть жити далі у гріховному світі. Через це вони покинули єврейське суспільство і створили власну спільноту. <b>Їх можна порівняти із ченцями, що створювали власні релігійні спільноти в період ранньої християнської церкви.</b> Есеї додали до Писань власний набір правил для життя. Зазвичай вони практикували безшлюбність, хоча і приймали для навчання дітей у свої групи. Вони вибирали для життя особливо пустинні місця, якнайдалі від людей, і принаймі кілька їхніх груп знаходилися вздовж берега Мертвого моря. Вони носили простий одяг, споживали їжу разом і не мали приватної власноті. Їх вчення було таким скритним, що зовсім мало відомо про них.
Ближче до середини минулого століття археологи відкрили давнє поселення на березі Мертвого моря в місці, що тепер зветься <b>Кумран.</b> Багато вчених думають, що там жила спільнота есеїв. У печерах неподалік були знайдені знамениті звитки Мертвого моря. <b>Ці давні звитки були сховані у печерах біля 70 року по Р.Х</b>. Вони містять багато частин Старого Заповіту, апокрифічні книги, а також інші книги, що очевидно були написані есеями. Окрім того, що вони дають нам деяке уявлення про життя цих людей, Звитки Мертвого моря також свідчать про той факт, що текст Божого Слова, який ми маємо сьогодні, є вірним збереженням того, що народ Божий мав 2000 років тому.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhm3Vfg3nEDkpYAraQzbkQaSh8lV3bzYOtFwxkYZtXDSPky0tqhrAmJav08vhVnconuiFW58KqQUvbbBrr1aL-Sd5VdMzr_tI8C_rv5j_ZgSlpfBicyWsl7T_UsRKgs7967TWKd8V-8JBY/s1600/%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%BE%D1%971.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhm3Vfg3nEDkpYAraQzbkQaSh8lV3bzYOtFwxkYZtXDSPky0tqhrAmJav08vhVnconuiFW58KqQUvbbBrr1aL-Sd5VdMzr_tI8C_rv5j_ZgSlpfBicyWsl7T_UsRKgs7967TWKd8V-8JBY/s320/%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%BE%D1%971.jpg" /></a></div>
Протягом міжзаповітного періоду повстало кілька юдейських релігійних сект, що змагалися між собою – <b>фарисеї, саддукеї та есеї.</b> Ці групи дотримувалися різних політичних та релігійних поглядів, і це знайшло відображення у їхньому способі життя. Цей поділ був спричинений збільшенням тиску на юдеїв з вимогою підкоритися геленістичній культурі, що ширилася навколо Середземного моря. У наступному занятті ми поговоримо ще про дві групи – <b>зелотів та іродіян</b>, що по-різному вирішували тіж самі проблеми. Багато інших юдеїв можливо не вважали себе членами якоїсь релігійної партії. Вони просто практикували свою релігію більше чи меньше постійно у синагогах та в Храмі.
Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-67819048994179633032013-08-26T01:31:00.001-07:002013-08-26T01:31:48.876-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 21
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2mM1cpSklFpvRzp5_-uT49GyYbo8EcIZwG4r_TLeWACY_27OJXbjcL5FYFVv8IeFpnMFzZkohWmqx-4SNtckKBJOHEkuajQl6EalOiw586D3y3Qj5z1MYpCxaZru-L956hY0oHCMGvvA/s1600/520b7a44cfe80.JPG" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2mM1cpSklFpvRzp5_-uT49GyYbo8EcIZwG4r_TLeWACY_27OJXbjcL5FYFVv8IeFpnMFzZkohWmqx-4SNtckKBJOHEkuajQl6EalOiw586D3y3Qj5z1MYpCxaZru-L956hY0oHCMGvvA/s320/520b7a44cfe80.JPG" /></a></div>
<b>МАКАВЕЇ ТА АПОКРИФИ</b>
Протягом другої половини міжзаповітного періоду євреї значною мірою повернули свою незалежність. Майже сто років ними правила одна юдейська родина – Макавеї або Хазмонеї. Ми розглянемо, як відбувалася така зміна обставин. Також коротко розгляне-мо книги, що ми їх звемо Апокрифами, так як більшість із них були написані саме в цей період. На завершення уроку вам слід:
1)Назвати дати повстання Макавеїв та нові Юдейські свята, що були встановлені в той час.
2)Назвати дати правління Макавеїв, а також 2 основних території і головний південний народ, що були завойовані у той час.
3)Назвати релігійні партії, до яких належала правляча родина Макавеїв, і сказати чим відрізнялися підходи цих партій до Юдейської культури.
4)Сказати як і хто поклав край правлінню Макавеїв.
5)Описати кілька книг, а також основні літературні стилі Апокрифів.
6)Пояснити зв'язок між Апокрифами і Старим Заповітом.
<b>МАКАВЕЇ</b>
В кінці попереднього уроку ми говорили про те, як Селевкиди почали силувати євреїв геленізуватися, щоб вони перейняли грецьку культуру та релігію. В <b>167-му році</b> цар <b>Антіох Епіфан</b> з метою занечищення юдейського жертвоприношення навіть приніс на вівтарі Єрусалимського Храму в жертву свиню. Служителі царя також пішли по іншим містам Ізраїля, силуючи юдейських лідерів зрікатися їхньої віри і приносити жертви язичницьким богам. В місті <b>Модін</b>, один старий священик на ім'я <b>Маттафія</b>, відмовився приймати ці традиції. Коли інший юдейській лідер приносив жертву поганському богу як наказали сирійці, Маттафія схопив ножа і вбив його, і разом із ним одного чиновника Селевкидів. Потім Маттафія втік разом із своїми синами в гори Юдеї. Там вони створили загон бійців за свободу. Скоро до них приєдналося багато інших вірних євреїв із цілого Ізраїля. Маттафія невдовзі після цього помер, але його <b>син Юда</b> зайняв місце батька, як лідер повстання. <b>Юда, на прізвище Макавей,</b> що означає <i>“той, хто б'є молотом”<b></b></i>, став смертельним ворогом Селевкидів. Повстанці стали скоро називатися Макавеями за ім'ям свого лідера. До них також зверталися і за їхнім давнішим родинним ім'ям, як до Хазмонеїв.<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgX8T9QKwew_jpNFjbhax1ZJlJG5gRLKzP4-IJ48Xw8MVbzwltBDzDqZ-u3ownpkS0xrqlyvJHRaB4ZqRW_qyONse5GYaWnsmtCVGJw3Km-TrB7p0wQnGMWos2oJzta9J1TLyTFHEjInug/s1600/350px-Stattler-Machabeusze.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgX8T9QKwew_jpNFjbhax1ZJlJG5gRLKzP4-IJ48Xw8MVbzwltBDzDqZ-u3ownpkS0xrqlyvJHRaB4ZqRW_qyONse5GYaWnsmtCVGJw3Km-TrB7p0wQnGMWos2oJzta9J1TLyTFHEjInug/s320/350px-Stattler-Machabeusze.jpg" /></a></div>
Протягом наступних 30-ти років Макавеї боролися за здобуття свободи Ізраїля від Селевкидів. Поступово вони здобували все більше і більше території в битвах із армією Селевкидів. Юда, старший син Маттафія, розбив ворогів у кількох важливих боях. <b>В 164-му</b> році він вже міг контролювати місто Єрусалим. Він очистив Храм і ще раз освятив його для поклоніння правдивому Богові. З того часу євреї кожного разу згадують про цю подію під час свята, що зветься Ханука(чи Присвячення). Воно стало одним з великих Юдейських свят <i>(Ів.10:22).</i> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmNlwaPjry0en_1UXlxYrNnzTS4GWLoLULRkv5WiUX3YosB-7riLvgINkoOfjVtAAcfRXZzI6eyTn828GL6sFotwkuB2twCnoCXX5Rpja7VkOrHNnuzoqN1SuC5S4gw1stvrJsqfx2gwc/s1600/IMG_4508_resize.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmNlwaPjry0en_1UXlxYrNnzTS4GWLoLULRkv5WiUX3YosB-7riLvgINkoOfjVtAAcfRXZzI6eyTn828GL6sFotwkuB2twCnoCXX5Rpja7VkOrHNnuzoqN1SuC5S4gw1stvrJsqfx2gwc/s320/IMG_4508_resize.jpg" /></a></div>
Юда, однак, добився успіхів лише у звільненні Єрусалиму та кількох невеликих частин Юдеї від контролю Селевкидів. Як тільки це сталося, багато тих, хто Юду підтримували, облишили його. Через те, що тепер вони могли вільно поклонятися в Єрусалимському Храмі, в них пропало бажання далі боротися. Невдовзі після цього також і Юда був вбитий <b>у 160-му році.</b> Командування повстанцями перейшло тепер до Юдиного брата <b>Йонатана.</b>
Хоча Юда здобув свободу для Єрусалимського Храму, Селевкиди все ще контролювали інші райони міста. Але, зрештою Йонатанові вдалося здобути контроль над цілим Єрусалимом. Коли точилася боротьба навколо того, хто має стати наступним царем Селевкидів, Йонатан зміг отримати посаду Первосвященика. Завдяки мудрому політичному маневруванню, Йонатан спромігся збільшити свою власну владу в Ізраїлі і поступово зменьшити вплив Селевкидів. <b>Після того, як Йонатана було віроломно вбито через зраду в 142-му році, його брат Симон прийняв лідерство. </b>Через договір із новим царем Селевкидів, Симон зумів звільнити Ізраїль від усіх податків та контролю з боку Селевкидів. Юдея тепер розглядалася як незалежна держава в союзі з імперією Селевкидів. Так Ізраїль нарешті отримав право розпоряджатися своєю власною подальшою долею. Після цього Симон робив спроби відбудувати свою країну після довгих років боротьби. Він збільшив свою владу, вигнавши ворогів із передгір'я, а також здобув контроль над усіма землями між Єрусалимом та Середземним морем. Ізраїль досяг процвітання, якого не мав довгі роки. <b>Симон, однак, також помер насильницькою смертю лише після кількох років правління. Це сталося в 135-му році</b>. Симонів син став наступним правителем в Ізраїлі.
<b>Наступником Симона був його син Йоанн.</b> Це означало, що Йоанн також став Первосвящеником. Так, як юдейським правителям було заборонено називатися словом <i>“цар”</i>, вони просто правили із титулом Первосвященика. <b>Йоанн розпочав період правління Макавеїв, що тривав 70 років.</b> Він спромігся розширити юдейське правління на Самарію та Галілею на півночі, як і на Негев на півдні. Він зруйнував самаритянсь-кий храм на горі Геразім. Він змусив також Ідумеян (раніше Едомітяни) пройти обрізання та прийняти юдейську релігію. Ідумеяни були тим плем'ям, з якого вийшла родина Ірода Великого. Йоанн, однак, не був успішним у вирішенні релігійних проблем, що почали назрівати в Ізраїлі. В часи його правління юдеї розділилися на кілька релігійних фракцій. <b>Йоанн помер у 106-му році.</b>
Правити Юдеєю тепер випало двом синам Йоанна. <b>Арістобул І (прав.104-103рр.)</b> та <b>Олександр (прав.103-76рр.)</b> <i>були нікчемними як правителі</i>. Вони обидва були винні у чисельних вбивствах заради своїх політичних та особистих цілей, через що народ почав їх ненавидіти. До того ж обидва були прихильниками партії садукеїв і переслідували тих, хто належав до секти фарисеїв. Коли Олександр помер, його дружина(що була спочатку дружиною Арістобула І) взяла правління Ізраїлем в свої руки. Вона стала прихильницею фарисеїв і запровадила кілька важливих реформ. Євреїв, що поверталися з вигнання, зустрічали гостинно, релігійні церемонії були відновлені до належного їх дотримання, на підтримку Храму було запроваджено податок в половину шекеля, релігійна освіта надавалася всім дітям. Таким чином вона перемінила політику двох своїх чоловіків, які заохочували геленізм. Вона також закликала до відновлення істиної Юдейської культури та піднесла духовні пріоритети на належний їм високий рівень.
<b>Після смерті Александри її син Арістобул ІІ та його брат Гикрон ІІ боролися за трон. </b>Нарешті, щоб вирішити справу, вони звернулися до Риму. Коли брати не повністю виконували його рішення, Рим отримав привід вперше послати свої армії до Ізраїля і покінчити з періодом юдейської свободи<b>(63р. до Р.Х.)</b>. Землі Ізраїля були поділені Римом на кілька частин – Юдея, Самарія, Галілея і т.п. І над кожною Рим призначив правителя. Ідумейський (чи Едомітянський) правитель <b>Антипатер, батько Ірода Великого, був поставлений намісником в Юдеї</b>, тим розпочавши новий етап в історії Ізраїля. <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg9eMALJ6vOtBQMUfuwMSBe0Gmh1xnau_7oen4unkUG8M8bWnD9IlyaVuxSI-_mn6lQhh7ro6NG9yCoyf8TIlV07QIsYzg04JNdRs4-vagAdsSNVlElyR9pZktX1Cf-zFzQJsSfUvh9h-g/s1600/apokrif_.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg9eMALJ6vOtBQMUfuwMSBe0Gmh1xnau_7oen4unkUG8M8bWnD9IlyaVuxSI-_mn6lQhh7ro6NG9yCoyf8TIlV07QIsYzg04JNdRs4-vagAdsSNVlElyR9pZktX1Cf-zFzQJsSfUvh9h-g/s320/apokrif_.jpg" /></a></div>
<b>АПОКРИФИ</b>
Під час міжзаповітного періоду були написані книги, що не визнаються богонадхненими. Багато інших книг, однак, були просто зкомпоновані(складені). Книги єврейської історії, поезії, притч та релігійних історій були написані у своїй більшості грецькою мовою, що стала надзичайно популярною. Так само, як юдеї Олександрії читали 39 богонадхнених книг Старого Заповіту по – грецькому (Септуагінта згадувалася у попередьому уроці), вони також читали і деякі з цих інших міжзаповітних книг. Ці книги стали відомі як Апокрифи<i>(що означає приховані, або таємні праці)</i>. Через те, що ранні християни читали Старий Заповіт в перекладі Септуагінти грецькою, а не оригінальний єврейський текст, вони також змогли ознайомитися із книгами Апокрифів. Незабаром люди почали розглядати Апокрифи як частину богонадхненого тексту Старого Заповіту. Щоб уникнути замішання, <b>давній біблійний вчений Єроним порадив, щоб книги Апокрифів займали окреме місце між Старим і Новим Заповітами.</b> Цій пораді зрештою послідував Мартін Лютер у його перекладі Біблії на німецьку мову. З часів Лютера багато християн знову усвідомили той факт, що книги Апокрифів не є богонадхненими, хоча Римо-Католицька церква та Східна Православна церква все ще приймають їх.
Апокрифи є цікавими для читання, навіть хоч і не є богонадхненими. З двох книг Макавеїв можна багато дізнатися про історію міжзаповітного періоду. Апокрифи також допомагають нам зрозуміти ті зміни, що сталися в єврейській культурі та релігійному житті. Навіть при поверховому читанні цих книг, швидко стає помітно, що вони деколи є нереальними та неточними. Нижче перераховані 14 книг Апокрифів у порядку, в якому вони зазвичай знаходяться. Підсумок змісту кожної книги також даний, щоб ви мали певне уявлення про зміст цих писань.
<b>І ЕЗДРИ:</b> Ездра є грецькою формою імені Езра. Ця книга розповідає переважно ту саму історію, що і Книга Ездри із Старого Заповіту, але з деякими прикрасами.
<b>ІІ ЕЗДРИ:</b> Ця книга була написана через 50 років після смерті Христа. Вона містить образи майбутнього та передрікає зречення юдеями свого Месії. Завершується вона легендарними історіями про діла Ездри.
<b>ТОВІТ: </b>Це релігійна історія про чоловіка Товію та його сина Товіта. Через їхній послух Богові, Товія був зцілений від сліпоти, а Товіт був врятований від страшної смерті.
<b>ЮДИТ: </b>Це історія про єврейську дівчинку Юдит. Коли асирійці вторглися в Ізраїль, Юдит причарувала генерала і вбила його, рятуючи в такий спосіб свій народ від завойовників.
<b>ДОПОВНЕННЯ ДО ЕСТЕР: </b>Це 6 додаткових розділів до Книги Естер. Вони не доповнюють історію новою частиною, а є лише спробою надати їй більш релігійного характеру.
<b>ПРЕМУДРОСТІ СОЛОМОНА:</b> Ця книга використовує ім'я Соломона, але вона представляє собою більш сучасну спробу показати, що мудрість є єдиною правдивою стежкою, йдучи якою можна бути вірним юдеєм.
<b>ЕККЛЕЗІАСТИКА:</b> Ця книга також забезпечує своїх читачів мудрістю, потрібною для ведення богоугодного життя. Її високо цінували всередині ранньої церкви за розуміння, яке вона дає, необхідне для виконання Божого закону. Деколи її називають книгою Мудрості Сираха.
<b>ВАРУХ:</b> Ця книга претендує на те, що її написав помічник Єремії Варух. Вона містить лист, віросповідну молитву та пісні утіхи.
<b>ПІСНЯ ТРЬОХ ДІТЕЙ:</b> Припускають, що це додаток до книги Даниїла. Вона дає читачам молитву та пісню трьох чоловіків, в той час як вони були всередині палаючої печі.
<b>СУСАННА:</b> Інший додаток до книги Даниїла. Вона розповідає чудернацьку історію про те, як Даниїл ймовірно втятував прекрасну дівчину, показавши, що чоловік, який звинуватив її у перелюбі, був брехуном.
<b>ВЕЛ ТА ДРАКОН:</b> Ще одне пристосування до книги Даниїла. Вона показує як Даниїл виставив Вавилонських богів та їх священиків як фальшивих.
<b>МОЛИТВА МАНАСІЇ: </b>Припускається, що це молитва злого царя Юдеї Манасії після того, як його полонили асирійці і він розкаявся у своїх злих шляхах.
<b>1 МАКАВЕЇВ:</b> Ця книга змальовує історичне підгрунтя повстання Макавеїв проти Селевкидів і покриває з достатньою точністю події з 175 по 134 роки до Р.Х.
<b>2 МАКАВЕЇВ: </b>Покриває той самий період, що і 1 Макавеїв, але з кількома варіаціями, і написана була білше з точки зору на події фарисеів. Вона не така точна як перший варіант.
На додаток до цих 14-ти Апокрифічних книг, існує багато інших релігійних творів, що були написані у цей період, а також вже у Ново-Заповітній ері. Ці книги зазвичай називали <b>псевдографи </b>(що значить фальшиві писання). Багато з них проголошують, що їх написали біблійні персонажі. Але з їхнього змісту та виходячи з того факту, що багато з них вперше з'явилися набагато пізніше смерті їх ймовірних авторів, на них дивилися просто як на підробки.
<i>Майже сотню літ, протягом правління Макавеїв ча Хазмонеїв, Ізраїль ще раз був вільним народом. Столітнє правління Макавеїв почалося із об'єднання ізраїльтян для здобуття своєї свободи, але скоро воно виродилося у період внутрішніх релігійних суперечок та політичних фракцій. Книги Апокрифів дають нам лише проблиски історії того часу. Вони також показують нам як мінялася Юдейська культура в останні століт-тя перед приходом Месії. Ми розглянемо деякі з цих важливих змін в наступному уроці.
<b></b></i>Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-21393513469906187182013-07-01T11:08:00.000-07:002013-07-01T11:08:32.183-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 20<b>ГРЕКИ ТА ІЗРАЇЛЬ</b>
На нашому першому занятті ми говорили про 9 періодів у Біблійній історії. До цього моменту ми розглянули 7 з них. На цьому занятті ми почнемо <b>вивчати 8-й період, т.зв. Міжзаповітний Період.</b> Цей період, як ви пам'ятаєте, <b>тривав біля 400 років.</b> На протязі цього часу Греки відігравали важливу роль в історії Ізраїля. На цьому уроці ми розглянемо досягнення Греції у той час та поговоримо про Олександра Великого та його вплив на ізраїльську історію. Наприкінці заняття вам слід:
1)Визначити перших 4-ох правителів у Ізраїлі в період між Заповітами і назвати дати їх правління.
2)Описати головні географічні особливості Греції.
3)Розповісти про подвиги Олександра Великого та землі, які він завоював.
4)Описати найтриваліший результат Олександрових завоювань та його ефект для Ізраїля.
5)Назвати грецьких правителів Єгипту, сказати як довго вони правили Ізраїлем та описати їх правління.
6)Назвати грецьких правителів Сирії, сказати чому їх так ненавиділи юдеї та описати результат їхнього правління Ізраїлем.
<b>ПЕРІОД МІЖ ЗАПОВІТАМИ (400 – 0 до Р.Х.)</b>
Після часів пророка Малахії, Господь не давав більше богонадхнених послань до своїх людей аж поки ангели проголосили народження Його Сина. Таким чином Біблія не дає нам ніяких записів про те, що відбувалося у період між заповітами Важливі події, однак траплялися у ті 400 років. І не тільки в Ізраїлі, але у цілому Середземноморському світі мали місце важливі зміни. Персія продовжувала правити Ізраїлем та Близьким Сходом протягом наступного століття приблизно до 330 року. Доля Ізраїля як нації покрашува-лася і євреї, що проживали по цілій Перській Імперії, часто ставали багатими людьми коли торгівля та комерція процвітали. Велика Перська Імперія, однак, почала показувати ознаки слабкості, що зрештою привело її до занепаду. Прийшов час для нового завойовника, який збудує нову імперію.
<b>КРАЇНА ТА НАРОД ГРЕЦІЇ</b>
Греція є європейською країною, оточеною з трьох сторін водою. Із заходу вона відділена від Італії Адріатичним та Іонічним морями. З півдня від Африки її відділяє набагато більше Середземне море, а зі сходу Греція відділена від Малої Азії(сучасна Турція) Егейським морем. Тільки на півночі вона поєднана з материком. Греція оточена великою кількістю островів, на яких також процвітала грецька культура. Фактично у цей період Греція заснувала військові застави у Малій Азії вздовж берега Чорного моря, а також в Італії.
Перша велика Грецька цивілізація взяла свій початок на острові у Середземному морі на південь від Греції. Ім'я острова – Кріт. <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXg8ZHhGbb60M4NclBktLp_srLfrr0HmKB15lc02A1-Bkll8Kg_oZOAoxQPBsyYUWYGfpPy4a3o8xGWR1zHonp9T8rqtmnf0fRHWghQEI1pGX_EOn6k8ZOA11FuNk8VjK1HZjUBLEA5M0/s351/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D1%82.gif" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXg8ZHhGbb60M4NclBktLp_srLfrr0HmKB15lc02A1-Bkll8Kg_oZOAoxQPBsyYUWYGfpPy4a3o8xGWR1zHonp9T8rqtmnf0fRHWghQEI1pGX_EOn6k8ZOA11FuNk8VjK1HZjUBLEA5M0/s351/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D1%82.gif" /></a></div>Ця цивілізація розквітла на острові ще до часів Авраама(2000р.до Р.Х.) і тривала аж до часу Суддів. Ця давня цивілізація була названа за ім'ям відомого критського царя Міноса, - Мінойською. Протягом пізніх етапів розвитку Мінойської цивілізації, племена людей з півночі почали чинити вторгнення в Грецію. Вони завоювали та оволоділи територією цілої Греції вже у часи Давида і Соломона(1000р.до Р.Х.). Це називається Мікенським періодом історії Греції. На той час вони також контролювали більшість території Малої Азії та острови у Егейському морі. Греки того часу не були об'єднаним народом. Їх рання історія була історією багатьох невеликих міст-держав, що постійно воювали одне з одним. Кожне із цих міст-держав мало свою власну форму управління, власне військо та спосіб життя. Кожна місцевість мала також мовний діалект, відмінний від сусідніх.
По мірі того, як греки розширяли свою територію, вони вступили в конфлікт із Перською Імперією. Два найбільших грецьких міста-держави Афіни і Спарта об'єднали свої війська і були здатні розбити могутню армію і військово-морський флот Ксеркса невдовзі після 500-го року до Р.Х. Однак, у наступні роки Афіни та Спарта більшість часу проводили, воюючи одне з одним. Цей період названо “Золотим віком Греції” (приблизно 500 – 400 рр.) тому що він був багатий великим числом знаменитих істориків, державних діячів, митців, архитекторів, науковців, лікарів, драматургів та поетів. Відомі філософи Сократ, Платон і Арістотель, також жили в Греції протягом цього періоду. Ідеї демократії прийшли в країни Заходу також із Греції цього періоду.
<b>ОЛЕКСАНДР ВЕЛИКИЙ(336-323рр.до Р.Х.)</b>
В той час, як греки воювали між собою, їхні сусіди на півночі, македонці, стали могутньою нацією. Біля 350-го року вони завоювали Грецію. У 336-му році молодий чоловік 20-ти літ, Олександр, став царем Македонії. Через його визначні досягнення, ми знаємо його сьогодні як Олександра Великого(Македонського). Невдовзі він постановив із своєю армією розпочати війну проти найбільшого ворога греків – Персії. Його армії спочатку прогнали персів із Малої Азії, Сирії та Палестини (не дуже переймаючись євреями). <b>Після вигнання персів з Єгипту в 332-му році, Олександр Великий був проголошений фараоном і заснував велике місто Олександрію в делті Нилу. </b>
Потім він повернувся назад в сторону сходу і напав на рідні землі персів у Месопотамії. На 330-й рік перська імперія була цілком під контролем Олександра Великого. Затім він просував свої війська далі на схід, завойовуючи Афганістан, Пакистан, і навіть Індію. Коли його армія відмовилася йти далі, вони повернулися у Месопотамію. <b>Незабаром, після прибуття назад у Вавилон, Олександр захворів на лихоманку і помер(323р.).</b> На час його смерті, його імперія була найбільшою з тих, що їх коли-небуть бачив світ. Однак, скоро і вона була подрібнена. Протягом наступного століття провідні генерали Олександра Великого та їх нащадки боролися за контроль над різними частинами імперії.
Куди б не йшов Олександр Великий, він скрізь залишав позаду греків та македонців – намісників, солдатів і торговців. У такий спосіб грецька культура та ідеї, а також грецька мова також поширювалися. Культура, що вони її поширювали, називалася геленською, а нова міжнародна версія грецької мови була названа геленістичною або грецьким Койне(загальна грецька). В той час, як імперія Олександра Великого почалася як військове завоювання, спадщина грецьких традицій та мови мала більш далекосяжний та довготривалий ефект. Він виявився надзвичайно корисним для поширення Євангелії, яке послідувало після смерті нашого Спасителя. Бог спрямовує та використовує події історії для того, щоб вони слугували Його власним цілям.<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjqBxqXXynDWsyTFhzHyRmcsRkexaKQNkyvLrAAlIPZ3VibxOrY4lAX_GWWCUwZ-BWtc1F8cnegugBAVM2LpPmqadmL3mo9GkfnqQKo3Ouah25TCNFksuwBhBO5WqcZw2SUWf8FNBLxTwY/s650/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjqBxqXXynDWsyTFhzHyRmcsRkexaKQNkyvLrAAlIPZ3VibxOrY4lAX_GWWCUwZ-BWtc1F8cnegugBAVM2LpPmqadmL3mo9GkfnqQKo3Ouah25TCNFksuwBhBO5WqcZw2SUWf8FNBLxTwY/s650/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg" /></a></div>
<b>ІЗРАЇЛЬ ПІД ВЛАДОЮ ПТОЛЕМЕЇВ (312 – 198рр.до Р.Х.)</b>
Після смерті Олександра Великого, його генерали боролися за контроль над імперією. Протягом наступного століття різні генерали та їх нащадки, кожен шукав можливість розширити власну територію за рахунок володінь інших. Зрештою, Єгипет опинився під контролем генерала Птолемея та його нащадків (Птолемеї), Сирія під Селевком та його спадкоємцями(Селевкідами), Мала Азія під Антігоном та його родиною (Антіго-ніди). Із розгромом Олександром Великим Перської Імперії, Ізраїль перейшов під його прямий контроль. Після його смерті Птолемеї із Єгипту та Селевкиди із Сирії боролися між собою за контроль над Ізраїлем. Після кількох незначних битв Птолемеї отримали цей контроль в 312р.до Р.Х. Протягом наступного століття Ізраїль залишався під пануванням цієї грецької династії, що правила з Єгипту.
<b>Під Птолемеями євреї могли провадити доволі спокійне життя.</b> Їм було дозволено самостійно вирішувати більшість власних справ та продовжувати поклонятися та жити так само, як вони робили це раніше. Птолемеї також заохочували євреїв жити в різних містах Єгипту та дарували їм особливі привілеї, якщо вони там мешкали. Під правлінням Птолемеїв Олександрія стала одим з найбільших міст стародавнього світу. Його знамениті бібліотеки і музеї, що приваблювали вчених, зробили Олександрію центром освіти. <b>У цей період єврейський Старий Заповіт було перекладено в Олександрії на грецьку мову. Цей переклад відомий як Септуагінта(переклад семидесятьох).</b>
<b>ІЗРАЇЛЬ ПІД СЕЛЕВКІДАМИ (198 – 165 рр.до Р.Х.)</b>
Однак, в 165-му році відбулася зміна влади. Армія Селевкидів Антіоха ІІІ розбила війська Птолемеїв біля ріки Йордан. Наступні 30 років юдеї були під контролем цих грецьких правителів Сирії. Спочатку євреї були задоволені зміною уряду. Вони отримали прихильне ставлення та привілеї від своїх нових правителів. Нажаль, так було дуже короткий період часу.
В той час <i>Селевкиди були учасниками військового союзу проти римлян.</i> Карфаген, місто на північному узбережжі Африки, було в стані війни з Римом. Його знаменитий <b>генерал Ганнібал </b>намагався захопити Рим із підтримкою Селевкидів. Коли Ганнібал був переможений в 202-му році, Рим хотів помститися Селевкидам за їхню підтримку ворогів Риму. І, як результат поразки Карфагену в другій Пунічній війні, Селевкидів також примусили сплачувати велику данину Римові. Для того, щоб зібрати гроші, Селевкиди збільшили свої вже тоді великі податки з Ізраїля та інших підвласних їм країн. Вони навіть принизилися до того, що позабирали золото з храмів кількох цих країн.
Юдеї швидко почали ненавидіти цих нових правителів і були просто несамовитими від гніву, коли Храм в Єрусалимі було пограбовано і забрано деякі його цінності. Селевкиди відплатили їм за це, збільшивши своє переслідування юдеїв, - спочатку піднявши їхні податки, а потім силуючи юдеїв перейняти грецьку культуру. Вони збудували грецькі театри, храми, іподроми, гімназії та громадські лазні в найбільших містах Ізраїля. Посада Первосвященика більше не давалася одному з Ааронових нащад-ків, але продавалася тепер тому, хто заплатив вищу ціну. Таке відверте зневажання юдейських релігійних традицій призвело до численних повстань. Лише під час одного з повстань було вбито 40 тис. юдеїв. Нарешті, в 157-му році Селевкиди зайшли надто далеко. <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUk45KVSrv7x9l0K0mfYgi_UwApM1FsMslvwvlkqMIt-r4Ugdl4QuVcV6wOdC4uPkkEFYh9Gd9L8Y1AS7BciIW4es3Lkh6IALXzQdpa1ZgreuIEb-0v2G9uuTSzlWF4cef_s5PpAeoyjk/s165/antioh.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUk45KVSrv7x9l0K0mfYgi_UwApM1FsMslvwvlkqMIt-r4Ugdl4QuVcV6wOdC4uPkkEFYh9Gd9L8Y1AS7BciIW4es3Lkh6IALXzQdpa1ZgreuIEb-0v2G9uuTSzlWF4cef_s5PpAeoyjk/s165/antioh.jpg" /></a></div>Цар Антіох Епіфан наказав усім юдеям облишити їх місцеві традиції та слідувати грецьким та сирійським звичаям. <b>Щоб показати своє презирство до своїх юдейських підданих, Антіох приніс в жертву свиню на вівтарі Храму в Єрусалимі.</b>
Для кожного вірного юдея це було жахливою огидою. Всупереч вимогам, що явно протирічили Божому Закону, багато євреїв відмовилися коритися Антіоховим наказам і продовжували поклонятися відповідно до Мойсеєвих настанов. Багато юдеїв було катовано та вбито за практикування ними своєї віри. Можливо, саме цей період мав на увазі автор послання до Євреїв з Нового Заповіту <i>(Євр.11:35-38).</i> Це справді були часи випробувань стійкості Божого народу. Нарешті утиски Селевкидів привели Юдеїв до т.зв. <i>“мертвої точки”</i>(найвищої, після якої починається рух в протилежний бік). <b>Несамовитий націоналізм піднявся серед юдеїв. Цей рух досяг свого апогею у повстанні братів Макавеїв.</b>
Протягом 100 років після завершення складання Старого Заповіту, Персія продовжувала правити Юдеєю. Потім майже 120 років євреї були цілковито під правлінням греків – спочатку Олександра Великого, потім під Птолемеями, і нарешті під Селевкидами. Деякі грецькі традиції та культурна практика були впроваджені в Ізраїлі, але лише кілька з них були прийняті назавжди. Але грецька мова увійшла у широкий вжиток в Ізраїлі, хоча й не замінила арамейської та єврейської. Саме грецькою було написано Новий Заповіт кількома століттями пізніше по завершенні правління Селевкидів.
Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-14195802887419453852013-04-02T00:45:00.000-07:002013-04-02T00:45:50.937-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 19
<b>ПОВЕРНЕННЯ ІЗ ВИГНАННЯ</b>
Після падіння Вавилону у <b>536-му</b> році, новий перський цар дозволив ізраїльтянам повернутися в Єрусалим. Групи юдеїв поверталися у різні часи протягом наступного століття. Це був час великих народних лідерів: Зоровавеля, Ездри та Неемії. <b>Це був також час пророків Огія, Захарії та Малахії, та героічної цариці Естер.</b> На цьому занятті ми вивчатимемо повернення ізраїльтян з Вавилону та їх нове життя у Ізраїлі під правлінням персів. Наприкінці уроку вам слід:
1)Назвати лідерів, дати та головні результати повернення у Ізраїль кожної з трьох груп.
2)Назвати пророків кожного періоду.
3)Назвати юдейську жінку, яка стала перською царицею.
4)Назвати головного противника ізраїльтян коли вони повернулися до Єрусалиму
5)Назвати імперію та царя, котрий дозволив євреям повернутися. <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPZX_qR7QcJuW_I-c-RBXl0kRxNOpeYIF1UgtxK7kHGV9Ip-qie8GvAFJv4G5cNuZMDlQFy-RMNKe_gO_S7kVRpMl9yYUmIZ_aSbOuEL_XbI3VfEgGqXeXHHYcGdemP6-V40JBSMiYa2Y/s1600/Kir_II_Velikij.jpg" imageanchor="1" ><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPZX_qR7QcJuW_I-c-RBXl0kRxNOpeYIF1UgtxK7kHGV9Ip-qie8GvAFJv4G5cNuZMDlQFy-RMNKe_gO_S7kVRpMl9yYUmIZ_aSbOuEL_XbI3VfEgGqXeXHHYcGdemP6-V40JBSMiYa2Y/s320/Kir_II_Velikij.jpg" /></a>
<b>Перська імперія.</b>
На схід і трохи на північ від Вавилону жили мідяни та перси.<b> Біля 550 року до Р.Х.</b> молодий перський правитель <b>Кір </b>об'єднав цих два народи і постановив розширити свою імперію, розбивши вавилонян. Після завоювання більшої частини Малої Азії, він був готовий напасти на Вавилон. <b>У 539-му році він здобув вирішальну перемогу над царем Набонідом.</b> Незабаром Вавилон підкорився навіть без боротьби. Кір продовжував свої завоювання аж доки не став контролювати цілий Близький Схід від кордонів Єгипту і до Чорного та Каспійського морів на півночі.
Перська імперія була значно більшою за Асирійську чи Вавилонську. Вона правила такою кількістю земель та меньших царів, що перський правитель взяв собі ім'я <i>“цар над царями”(Езд.7:12).</i> <b>Біля 330 року до Р.Х.</b> великий грецький полководець <b>Олександр Великий </b>переміг персів і поклав кінець їхній імперії. <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjIQTdTa85sIlwE_BsbHPD2iJB47SeQloJ83Q3G8OhpOAfITSizpvhJIDnPgVsD7K_f2vx4gxWmZABxFHHwddKEjzZfoFAQt1xihQR0dUU048kZxcrrZO_xIWmCzS5jxRqDEyVrsWKQT0M/s1600/Alexsander-Makedonskiy.jpg" imageanchor="1" ><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjIQTdTa85sIlwE_BsbHPD2iJB47SeQloJ83Q3G8OhpOAfITSizpvhJIDnPgVsD7K_f2vx4gxWmZABxFHHwddKEjzZfoFAQt1xihQR0dUU048kZxcrrZO_xIWmCzS5jxRqDEyVrsWKQT0M/s320/Alexsander-Makedonskiy.jpg" /></a>
Нижче наведені перські царі, що мали найбільший вплив на історію ізраїльтян.
КІР (Великий) 539 - 530 до Р.Х.
КАМБІЗ 530 – 522 до Р.Х.
ДАРІЙ І 522 – 486 до Р.Х.
КСЕРКС І (АХАШВЕРОШ) 486 – 465 до Р.Х.
АРТАКСЕРКС І 464 – 423 до Р.Х.
<b> Важливі Перські царі Старого Заповіту.
</b>
Через те, що перські царі мали правити такою великою територією, вони хотіли завоювати добре ставлення до себе з боку своїх підданих, що давало їм можливість правити більш ефективно. Одним із шляхів, якими вони намагалися здобути при-хильність народів, якими правили, було те, що вони дозволяли усім чужинним богам, що були захоплені і привезені до Вавилону асирійцями та вавилонянами, бути повернутими знову до їхніх міст. Вони також дозволили багатьом вигнанцям повернутися у рідні краї. У такий спосіб Бог використав перських царів, щоб виконати Свою обітницю Ізраїлю, що вони одного дня знову повернуться на землю обітованну після їхнього 70-ти літнього вигнання.
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBFgz6jomvsz-UNFdVGaluGmhMJKA4FXbvGn6jchNCBCi0ZUQImAQ5yflNEIcxKLC2HtWM39d4Ma2-drBKyTuX9CYhyphenhyphenrJ00TfEmBj9iplju8xW-T9AoZpXD_zOCHMDp5sqol-RBJvsfp8/s1600/%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80.jpg" imageanchor="1" ><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBFgz6jomvsz-UNFdVGaluGmhMJKA4FXbvGn6jchNCBCi0ZUQImAQ5yflNEIcxKLC2HtWM39d4Ma2-drBKyTuX9CYhyphenhyphenrJ00TfEmBj9iplju8xW-T9AoZpXD_zOCHMDp5sqol-RBJvsfp8/s320/%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80.jpg" /></a>
<b>Естер, юдейська цариця Персії.</b>
Біблія присвячує цілу книгу історії про Естер, єврейську дівчинку-сироту, котра повстала з невідомості і стала царицею Персії. Бог використав Естер для того, щоб вона зіграла ключову роль у збереженні Ізраїля. Естер жила під час правління перського царя Ксеркса І біля 475 року. Історія мала місце у перській столиці Сузи, а її головними дієвими особами були: Естер, її дядько Мордехай, цар Ксеркс і один з його чиновників Гаман.
Книга починається з того, що цар Ахашверош шукає нову царицю і вибирає Естер <i>(Ест.1-2).</i> Пізніше Естер стає відомо про змову на чолі з Гаманом, щоб винищити всіх євреїв по цілій перській Імперії. Вона сміливо приходить перед царя, розкриває наміри Гамана і пояснює в якій небезпеці вона опинилася. Гамана повішено на тій самій шибениці, яку він приготував для страти Мордехая, а Мордехай зайняв Гаманове місце радника царя<i>(Ест.3-8).</i> Укази про вбивство євреїв, однак, не могли бути відізвані, тому що “ закон мідян та персів” не може бути змінений (цей вираз все ще вживають в Англії сьогодні, коли мова йде про рішення, яке не може бути змінене). <b>Ахашверош, однак, видає новий декрет, який дозволяє євреям захищати себе, і таким чином вони були спасені.</b> Євреї згадують про цю подію щороку під час свята Пурим<i>(Ест.9).</i>
<b>Перше повернення: відбудова Храму.</b>
<i>“ А першого року Кіра, царя перського, щоб сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи: “Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усього Його, - нехай буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого. Це той Бог, що в Єрусалимі. А кожному позосталому по всіх тих містах, хто мешкає там, нехай допоможуть йому люди його місця сріблом, і золотом, і маєтком, і худобою, з добровіль-ною жертвою для дому Божого, що в Єрусалимі”(Езд.1:1-4).</i>
Із цим оголошенням Кіра у 539-му році, полонені ізраїльтяни, що жили у Вавилоні тепер ставали вільними і могли повертатися додому. <b>Біля 50 000 євреїв із Вавилону повернулися в Палестину під проводом Зоровавеля</b>, онука царя Юди Єгояхіна. Коли вони прибули, то негайно збудували жертівника. Онук останнього первосвященика взяв на себе турботу про жертвоприношення і почав приносити щоденні жертви. Свято Кучок було з великою радістю вісвятковане як і колись раніше.
Поселенці потому зосередилися на значно більшому завданні відбудови Храму. Сусіди самаритяни пропонували свою допомогу, але юдеї відмовилися, не бажаючи помочі від неправдивих богопоклонників. Як результат, розгнівані самаритяни намагалися перешкоджати праці <i>Юдеїв(Езд.4-6).</i> Однак, з Божою допомогою, підбадьоренням пророків Огія та Захарії, та під керівництвом вірного Зоровавеля, складне завдання було нарешті виконане.
<b>
12 Травня 516 року Храм було освячено і народ Божий знову міг поклонятися Богові у Його Храмі в Єрусалимі.</b> Це було початком того, що в багатьох книгах називається Періодом Другого Храму(першим був Храм, збудований Соломоном). Через обмежені ресурси, юдеї, що повернулися, збудували другий Храм набагато меньшим і не таким прикрашеним як попередній. Однак, пізніше цар Ірод зробив його більшим і ще грандіоз-нішим, ніж той, що збудував Соломон.
Вигнанці, що повернулися, були все ще невеликою групою в 515 році. Вони контролювали тільки Єрусалим і північну половину території Юди. Вони були оточені ворогами – самаритянами, филистимлянами, едомітянами, амонитянами та моавитянами. Юдеї, а також ці інші народи все ще були частиною Перської імперії, але перси мало дбали про підтримку законів та порядку, і регулярно з'являлися лише для збору податків. І хоча юдеї все ще були бідними і слабкими, але вони поклали початок відбудови своєї нації.
<b>Друге повернення. Ездра.</b>
Приблизно через 30 років після посвячення Храму, Ахашверош сів на перський трон, а Естер стала царицею. Але Святе Письмо майже нічого не розповідає нам про те, що відбувалося в Ізраїлі протягом тих 50-ти років. Юдеї, які там поселилися, поступово ставали більш заможними, однак, і поклоніння правдивому Богу ставало переплетеним із різними гріховними практиками навколишніх народів. Багато єврейських чоловіків одружилися із язичницями і поступилися впливові їхнього поклоніння фальшивим богам. Ізраїль поступово повертався до такого способу життя, за який їх було вигнано із Краю майже століттям раніше.
Такою була ситуація, що з нею несподівано стикнувся Ездра, коли привів другу групу вигнанців із 1800 осіб назад до Єрусалиму в 457-му році. Цей Ездра був <i>“учитель, знавець Мойсеєвого Закону”(Езд.7:6).</i> Він отримав дозвіл від царя Артаксеркса І очолити другу групу. Внесок Ездри у відбудову Ізраїля був і духовний, і фізичний. Ездра був уповноважений Артаксерксом призначати правителів та наглядати за викладанням Закону в Ізраїлі. Ездра виступив проти шлюбів юдеїв з язичниками і привів людей до визнання ними свого гріха, і вони повиганяли своїх чужинницьких дружин<i>(Езд.10).</i> Результатом цього була духовна реформа і Ізраїль ще раз присвятив себе правдивому Богові.
<b>Неемія та третє повернення.</b>
Через 10 років після повернення Ездри, третя група вигнанців здійснила свою подорож до Ізраїльської землі. Ця група була очолена Неемією, важливим службовцем <i>(чашником, Неем.2:1)</i> царя Артаксеркса. Він був дуже стурбований тим, що його земляки, які поверну-лися з полону <i>“… живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем”(Неем.1:3).</i> Тому Неемія просив дозволу царя облишити своє служіння і повернутися в Єрусалим. З листом від царя Неемія прибув у Єрусалим і органі-зував відбудову міських мурів<i>(Неем2).</i> Неемія також був призначений правити в Юдеї, що тепер робило Юдею провінцією, окремою від Самарії.
Неемія здійснив свою подорож до Єрусалиму в 444-му році. Одразу після свого прибуття Неемія вночі таємно обійшов місто, щоб дослідити стан його мурів. Зробивши власні спостереження, він закликав людей об'єднатися для відбудови стін міста. Народ відповів охоче і роботи почалися майже негайно і успішно просувалися. Однак, знову самаритяни намагалися зупинити роботу юдеїв. На цей раз противників очолював Санваллат, правитель Самарії. Спочатку він спробував насміхатися, потім залякувати, і нарешті, хотів схопити Неемію і викликати в народу недовіру до нього. Але Неемія та його люди дали гідну відповідь на ці загрози. Із зброєю в руках вони продовжували ремонтувати стіни, і завершили свою працю протягом двох місяців.
Наступні два роки Неемія продовжував укріпляти та підсилювати мури Єрусалиму. В цей час Ездра також був зайнятий іншим, духовним обновленням. Він читав Закон Мойсея до усіх людей, зібраних в Єрусалимі, а потім докладно пояснював його арамейською, так, щоб люди могли добре розуміти. В результаті цього відродження відбулося і посеред народу. Люди також влаштували велике свято на честь завершення відбудови міських стін.
Строк полишення Неемією свого служіння перед лицем царя закінчився, тож він знову повернувся у Персію. Відвідавши Єрусалим знову через кілька років, Неемія побачив, що релігійне життя народу знову погіршилося. Закони Суботи ігнорувалися і шлюби із поганами знову стали звичайним явищем. Ще раз Неемія доклав великих зусиль щоб віднови-ти правдиве поклоніння в Ізраїлі. Саме під час цього другого візиту Неемії до Єрусалиму, останній пророк Старого Заповіту Малахія проголошував до людей Слово Боже. Він постійно проповідував проти релігійної байдужості та зіпсуття богослужебної практики ізраїльтян. Малахія завершив ті богодухновенні записи, які Бог дав нам про свій народ у Старому Заповіті.
Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-20429400234534661042012-11-03T01:56:00.000-07:002012-11-03T01:56:01.175-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 18 ВАВИЛОНСЬКЕ ВИГНАННЯ
Час Вавилонського вигнання був дуже важливим періодом в історії народу Божого. <b>Вигнання привнесло зміни у мову</b> ізраїльтян, але що більш важливо, <b>у їхні способи поклоніння Богові.</b> <i>Це був час пророків Даниїла</i> та Єзекіїля. Ми поговоримо більше про це під час уроку. Наприкінці заняття вам слід:
1)Сказати, котрий з пророків написав листа у Вавилон.
2)Описати одне із Даниїлових пророцтв про Навуходоносора та Набоніда.
3)Навести 3 приклади “мудрості” Вавилону.
4)Коротко розповісти про 3 найвідоміші Вавилонські будівлі.
5)Назвати нову мову євреїв, що вони її навчилися у вигнанні.
6)Назвати 3 способи, якими юдеї у вигнанні вчилися поклонятися Богові.
7)Назвати ім'я пророка, що жив над рікою Кевар і описати його головне пророцтво.
<b>Життя у вигнанні.</b>
Коли настали останні дні царства Юди, пророк Єремія проповідував слова Божого застереження до Його народу. Коли перші вигнанці пішли у Вавилон, Бог сказав йому написати до них листа і дати їм наступні інструкції:
<i>“ Будуйте доми, - і осядьте, і засадіть садки, - і споживайте їхній плід! Поберіть жінок, - і зродіть синів та дочок, і візьміть для ваших синів жінок, а свої дочки віддайте людям, і нехай вони породять синів та дочок, і помножтеся там, і не малійте! І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій. Бо так промовляє Господь: По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця”(Єр.29:5-7,10).</i>
Цими словами Бог ясно дав зрозуміти своїм людям, що їх вигнання не закінчиться через кілька тижнів. <b>Воно триватиме 70 років</b>. Через це вони повинні почати у Вавилоні нове життя, і провадити нормальне життя наскільки це можливо. Однак, Бог запевнив їх, що коли пройде 70 років, Він обов'язково поверне їх до землі Ізраїля. Вигнанці послухалися слова Божого. Вони будували доми, вирощували дітей, і багато з них відкрили власну справу у Вавилоні. Деякі з них досягли такого успіху, що вони не хотіли повертатися назад по завершенні сімдесятилітнього періоду. Багато інших, хоч і мали зовнішній достаток, все ж прагнули повернутися на рідну землю.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmT-8Os-ck_7mMSQrvixZpY8lj6XgeEPE0rHweV4umZGOOIldKxJ73hF1TCInQzb3ImzU0ExyOLxak0QLw7K-pKUX3wisSUjul3uw9JrOCw0pdyP3rSs3kdR4D2ZueINpaiGbw_7V5I8s/s1600/person0075.jpg" imageanchor="1" style="margin-left:1em; margin-right:1em"><img border="0" height="240" width="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmT-8Os-ck_7mMSQrvixZpY8lj6XgeEPE0rHweV4umZGOOIldKxJ73hF1TCInQzb3ImzU0ExyOLxak0QLw7K-pKUX3wisSUjul3uw9JrOCw0pdyP3rSs3kdR4D2ZueINpaiGbw_7V5I8s/s320/person0075.jpg" /></a></div>
<b>Даниїл у Вавилоні.</b>
За 10 років до остаточного знищення Єрусалиму, <b>вавилонський цар Навуходоносор захопив Єрусалим </b>і зробив його підлеглим собі. Це сталося у 597 році до Р.Х.. В той час він викрав багато прекрасних предметів із Храму. Він наказав також, щоб деякі з провідних громадян, як і цар Йоаким, були забрані з міста до Вавилона. Навуходоносор особливо наказав своїм служителям привести у Вавилон <i>“із Ізраїльських синів, із царського, і з шляхетного роду, юнаків, що нема в них жодної вади, і вони вродливого вигляду і розумні в усякій мудрості, і здібні до знання, і розуміють науку, і щоб у них була моторність служити в царському палаці, і щоб навчати їх книг та мови халдеїв”(Дан.1:3-4).</i>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEicthbAEHEmKQLKkJkbj-YR2G8C_KyfBvpQLumbHOOWs1MYcB6mrGBOX3tV97mtNAUdvOQUdorJSzzy-qZvURDqbE9RhMZyWHvkUIyqOQ0J1oEfTyuVqykYj8MVOBHtYxhKJpL61imZfAk/s1600/prorok.jpg" imageanchor="1" style="clear:left; float:left;margin-right:1em; margin-bottom:1em"><img border="0" height="197" width="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEicthbAEHEmKQLKkJkbj-YR2G8C_KyfBvpQLumbHOOWs1MYcB6mrGBOX3tV97mtNAUdvOQUdorJSzzy-qZvURDqbE9RhMZyWHvkUIyqOQ0J1oEfTyuVqykYj8MVOBHtYxhKJpL61imZfAk/s320/prorok.jpg" /></a></div>
<b>Одним із тих юнаків був Даниїл</b>. Іншим були дані нові імена Шадрах, Мешах та Авед-Него. Їх навчали читати та писати <i>“клинописною”</i> мовою Вавилону. Протягом трьох років вони вивчали усю мудрість вавилонську, готуючись служити царськими радниками. <b>Даниїл залишався радником царя протягом майже цілого Вавилонського вигнання.</b> Бог дав йому здібність тлумачити сни Навуходоносора і передбачити страшну хворобу царя<i>(Дан.2-4).</i> <b>Навуходоносор помер у 562-му </b>році через 25 років після зруйнування Єрусалиму. В книзі Даниїла нічого не сказано про наступних двох царів – Амела Мардука (правив з 562 по 560) та Неріглісара (правив з 560 по 556). Потім царем став <b>Набонід. Офіційно він правив з 556 до 539-го,</b> але більшість свого правління провів усамітнившись у пустельному оазисі Тема. Він помазав Валтасара як свого співправителя у 553-му, і Валтасар царював в той час, як Набодін займався іншими справами. <b>Дан.5 </b>розповідає про прийом, влаштований Валтасаром, де він та його гості їли та пили із золотого посуду, забраного із Єрусалимського Храму, а також про те, як Божа рука написала на стіні палацу пророцтво про кінець Валтасарового царства. У 6-му розділі бачимо Даниїла, що служить новим царям перської імперії, які завоювали Вавилон і зробили його своєю першою столицею.
<b>Останнє пророцтво Даниїла було сказане в третій рік правління царя Кира(537р.)</b>. Ми не маємо жодного запису про те, чи Даниїл коли-небуть повернувся до Єрусалиму. Можливо він помер перед тим, як зміг би це зробити, може він був занадто старий вже, а може бути і таке, що Господь наказав Даниїлу залишитися у його служінні через його важливість у донесенні слова Божого до правителів перської імперії. Історія Даниїла показує нам, як справжні Божі послідовники пристосувавшись до факту свого вигнання, все ж проводили богоугодне життя і ставали важливим знаряддям Божим для благословіння інших, весь час залишаючись вірними Богові.
<b>Мудрість і слава Вавилону.</b>
Цар Навуходоносор підніс місто Вавилон до нових висот його величі під час свого царювання. На той час вік міста сягнув вже поза 1000 років. Воно було побудоване на обох берегах ріки Євфрату і оточене двома захисними стінами, одна 6,5 а друга 7,5 метрів товщиною. Вздовж стіни було 360 сторожових башт, кожна заввишки в 27 метрів. В місті був розташований великий царський палац<i>(Дан.4:26). </i>Три будівлі всередині міста були найславетнішими у цілій Месопотамії. Першою був Зіккурат, 90м. заввишки, увінчаний храмом головного вавилонського бога Мардука. Другою будівлею був царський палац і його двір<i>(Дан.4:26).</i> Третє архітектурне творіння було відоме як Висячі сади Вавилону(або Семіраміди). Ці сади вважаються одним із семи чудес давнього світу. Вони займали площу в 120 квадратних метрів і були майже у 23 метри висотою. Це були тераси від низу до гори, вкриті тисячами дерев та рослин. Це був лише один приклад багатства та блиску величного царства.
Вавилон був відомий не лише за свої ефектні споруди, він також був знаменитий своїми науками і мудрістю. Вавилоняни дуже пишалися збиранням давніх історій жителів Аккаду та збереженням їх. Вони публікували нові видання історій про Гільгамеша і додавали їх до вже написаних книг про створення світу та потоп. Вони робили значні просування в області математики. Вони використали число 60 як одиницю виміру, і ми досі звично слідуємо цьому, розділяючи наші години. Вони були висококваліфікованими астроно-мами, складали карти зоряного неба та руху планет, вивчали затемнення Сонця і Місяця. У медицині, вони виконували операції та вивчали анатомію людини. У природничих науках вони склали довгі переліки рослин, тварин та каміння, вміли очищувати золото і виготовляти певний вид скла. З цих досягнень стає зрозумілим, чому вавилоняни стали відомими за їхні знання. Фактично, з плином часу <b>слово Халдей</b>(інша назва для вавилонян) стало означати <i>“мудрий чоловік” </i>або <i>“чарівник”.</i> Ці знання, що їх вивчав Даниїл та його троє друзів, зробили їх Магами або ж <i>“Мудрими Мужами”.</i> Вони могли також ділитися із своїми вавилонськими вчителями тими особливими істинами, що їх вони принесли із собою з Ізраїля. Цілком можливо, що Даниїл залишив копії своїх власних писань, так само як і інших частин Старого Заповіту, у бібліотеках Вавилону. Це може бути поясненням того, як деякі Мудреці змогти впізнати у новій зорі знак народ-ження Спасителя більш як через 500 років по цьому.
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjZHhREQBrTxEYSqnLGfbT7eokQ6sJTjhwL_S2DGzbiu0cfqAr24OuzI2MGRbO1rTpiUqwjJO8-oWO-M2ZaY4g-w4xz8FobliHGpwthqz2hRjBtBdiEubDyu8sfaYXkiLUbkuwzQvWvXm0/s1600/kollantes_videnie.jpg" imageanchor="1" style="clear:right; float:right; margin-left:1em; margin-bottom:1em"><img border="0" height="269" width="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjZHhREQBrTxEYSqnLGfbT7eokQ6sJTjhwL_S2DGzbiu0cfqAr24OuzI2MGRbO1rTpiUqwjJO8-oWO-M2ZaY4g-w4xz8FobliHGpwthqz2hRjBtBdiEubDyu8sfaYXkiLUbkuwzQvWvXm0/s320/kollantes_videnie.jpg" /></a></div>
<b>Пророк Єзекіїль.</b>
Не всі вигнанці із Ізраїля були постійними мешканцями міста Вавилону. Дехто жив на широких рівнинах між річками Тигром та Євфратом. Інші жили вздовж ріки Кевар, що була каналом, який допомагав контролювати Євфрат у сезон дощів. Там оселилися деякі ізраїльтяни на старому пагорбі і побудували на ньому місто, що звалося <b>Тел-Авів</b> <i>(Єзек.3:15).</i>
<b>Одним із вигнанців, що жили в цьому районі, був Єзекіїль.</b> Він був священиком у Єрусалимі до того, як його взято у вигнання під час однієї з перших депортацій. Бог прийшов до Єзекіїля у вигнанні і зробив його пророком для Свого народу у Вавилоні. Спочатку Єзекіїль пророкував остаточне знищення Єрусалиму, якщо народ не покається. Коли це нарешті сталося у 586-му році, Єзекіїль продовжував приносити Божі послання до людей, запевняючи їх у Божому звільненні із полону і обіцяючи, що буде збудований новий Єрусалим. Єзекіїль казав, що і Єрусалим, і Храм одного дня будуть відбудовані в землі Ізраїля. Він говорив також і про небесний Єрусалим, що чекає на всіх віруючих з приходом Месії.
<b>Зміни в житті та поклонінні.</b>
70 років, проведених у вигнанні, внесли численні зміни у щоденне життя та в релігійне життя народу Божого. Бувши мешканцями чужої країни, юдеям було дуже нелегко практикувати усі обряди і традиції, що відрізняли їх від інших людей. Мало по малу вони пристосувалися до культури навколо них, як соціальної, так і релігійної. <b>Однією із змін для Божих людей було те, що вони отримали нове ім'я. Так як вони прийшли із царства Юди, їх стали кликати юдеями.</b>
Але навіть більш важлива зміна відбулася у їхній мові. Протягом століть, навіть з часів Авраама, єврейська мова залишалася в основному незмінною. Однак, в період поділеного царства, народ Ізраїля зустрівся із переважаючою мовою народів, що жили навколо – арамейською. Цією мовою розмовляли початково арамеяни, що жили навколо міста Дамаска. З ростом їх чисельності, а особливо коли Дамаск став ключовим центром торгівлі на Близькому Сході, їхню мову преймало усе більше і більше людей. <b>Арамейська скоро стала мовою не тільки торгівлі та комерціі</b>, але також і мовою ведення державних справ. <i>Вже у часи царя Єзекії(800р.до р.х.)</i>, б<b>агато єврейських службовців вели свої справи арамейською</b><i>(2Цар.18:26).</i>
Під домінуванням Асирії та Вавилонії, арамейська стала загальною мовою для усіх народів навколо Ізраїля. Під час вигнання, юдеї жили і працювали серед чужих людей щодня, і тому також вивчали арамейську. Поступово вона стала щоденною мовою для багатьох юдеїв. І хоча єврейською все ще розмовляли у багатьох домівках, серед освічених людей та у релігійному служінні, арамейська стала більш загальною мовою. Кілька книг Старого Заповіту, половина <i>Даниїла(2:4-7:28)</i> і частини книги <i>Ездри(4:8-6:18, 7:12-26)</i>, були написані арамейською.
Із руйнуванням Храму, релігійне життя і поклоніння Ізраїля зазнало деяких змін також. Не взмозі виконувати ті ритуали, що були невід'ємною частиною їхнього життя, Божі люди розвинули нові засоби підтримки своєї віри. Молитва була особливо поширеною практикою серед юдейських вигнанців. Даниїл був не єдиним юдеєм, який регулярно молився протягом дня<i>(Дан.6:1-14)</i>. Іншим засобом підтримки їхнього духовного життя, було читання і вивчення Святого Письма. Тепер це робилося часто під управлінням священика або пророка. Єзекіїль заохочував юдеїв збиратися там, де вони жили, щоб проводити богослужіння по суботах<i>(Єзек.20:20)</i> і ці зібрання пізніше стали відомими як <b>синагоги(грецьке слово для “зібрання”).</b> На служіннях у синагогах, коли читалося Святе Писання єврейською, давалися також пояснення арамейською, щоб допомогти людям краще зрозуміти значення того, що відбувалося. Ці зібрання разом у синагозі(що служила як місце для поклоніння, спілкування та релігійної освіти) були збережені як невід'ємна частина юдейського богослужебного життя навіть після того, як в Єрусалимі було відбудовано Храм. У Новозаповітні часи вже зводилися спеціальної конструкції будівлі синагог, де були сприятливі умови для поклоніння. Сьогодні богослужіння в синагозі є центром релігійного життя Юдеїв.
<b>70 років у Вавилоні були часом для покаяння. </b>Він також відзначений великими змінами у житті Божого народу. Живучи посеред чужого народу, вони зазнали змін в мові та культурі. Вони зустрілися з новими ідеями та релігійними поглядами, і вони не могли поклонятися Богові так, як завжди робили це в Храмі. Ці зміни, однак, не означали, що Ізраїль мав відкинути поклоніння правдивому Богу. Даниїл та Єзекіїль є прикладом триваючої вірності віруючих, що зустрілися із викликами у своєму поклонінні.
Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-48619136452497024392012-08-05T08:52:00.001-07:002012-08-05T09:08:09.962-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 17Тема № 17
<b>АСИРІЯ ТА ВАВИЛОН</b> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXOh13ezxlJFfaoBqnfCoWEVtVUxpP3EelBWzV368pPh26XejjNOZmuPNfjbxLvkl9MddpsuDXYLfauraZlf61VVEOkj1Ez5CspDm0htmxHxKhyU36fVsFmp76NJ2iJ9MLMmoP2AM8dK0/s1600/%25D0%25B0%25D1%2581%25D0%25B8%25D1%2580%25D0%25B8%25D1%258F.jpg" imageanchor="1" style="clear:left; float:left;margin-right:1em; margin-bottom:1em"><img border="0" height="270" width="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXOh13ezxlJFfaoBqnfCoWEVtVUxpP3EelBWzV368pPh26XejjNOZmuPNfjbxLvkl9MddpsuDXYLfauraZlf61VVEOkj1Ez5CspDm0htmxHxKhyU36fVsFmp76NJ2iJ9MLMmoP2AM8dK0/s320/%25D0%25B0%25D1%2581%25D0%25B8%25D1%2580%25D0%25B8%25D1%258F.jpg" /></a></div>
Під час останнього уроку ми навчалися про те, що Асирія та Вавилон були двома найбільш могутніми державами у період Поділеного Царства. Ці два народи забрали людей та багатства двох царств після того, як зруйнували їхні столиці. На цьому занятті ми розглянемо ближче народи Асирії та Вавилона. Наприкінці уроку вам слід:
1)Сказати у які два періоди Вавилон був великою силою в світі.
2)Сказати, у який період Асирія була великою світовою силою.
3)Змалювати Асирійську армію та її <i>“секретну зброю”</i>
4)Пояснити, чим відрізнялася Асирійська політика депортації від Вавилонської.
5)Коротко описати самаритян, якою була їх релігія і як юдеї ставилися до них.
На одному із попередніх занять ми казали, що шумери були великою цивілізацією у Месопотамії ще до Авраама. На цьому самому місці були розташовані пізніше Асирія та Вавилонія. Фактично, Вавилонія знаходилася у тій самій місцевості, що раніше звалася Шумер та Аккад. Асирія займала територію північніше навколо ріки Євфрату.
<b>Невдовзі після часів Авраама, Вавилон став столичним містом нової імперії.</b> Цей період зазвичай називають <b>“давнім Вавилонським періодом”</b>. <b>Він тривав приблизно із 1900 по 1600 рр.до Р.Х..</b> Життя та культура цього періоду були побудовані на підвалинах давнього Шумеру, але нова стабільність була досягнута завдяки правлінню знаменитого царя Хаммурапі. Хаммурапі узяв усю Вавилонію під своє правління, яке було добре зорганізоване. Він правив уміло і навіть склав кодекс законів для свого народу. Сьогодні Хаммурапі пам'ятають переважно завдяки цьому зводу законів – <b>Кодексу Хаммурапі.</b>
<b>Від 1600 по 1150 рр., народ, званий каситами, контролював більшість території Месопотамії.</b> Касити прийшли із гір, що на північному сході від Вавилону. Вони перейняли більшу частину шумерської та вавилонської культури, тому життя продовжувало текти у звичному руслі. <b>Тим часом Асирійці, що з'явилися навколо міста Ашшур, стали впливовою силою в світі біля 1350 р. і так залишалися до 600 року до Р.Х.. </b>Хоча Вавилон на короткий час повернув собі силу тепер і пізніше (напр. 1150-1050), Асирія залишалася найгрізнішою нацією у Месопотамії. Із 1050 по 950 рр. однак, був загальний період слабкості як в Асирії, так і у Вавилонії. Ця слабкість дозволила Об'єднаному Царству Ізраїля розширитися і перетворитися на могутню імперію.
Однак, коли розпочався період Поділеного Царства, сила Асирії знову зростала. Незабаром її армії вже контролювали більшість Месопотамії та великі частини Сирії. Навіть хоча Асирія мала найгрізнішу армію в той час, Ізраїльський цар Ахав об'єднався з іншим Палестинським правителем, щоб розбити асирійців. Ахав привів на битву 2000 колісниць, 10000 піхотинців, але Асирійський цар <b>Салманасар ІІІ</b> здобув перемогу(835р.). Юда та Ізраїль були змушені платити данину Асирії на протязі майже цілого наступного століття. Асирійський цар СаргонІІ, втративши терпець через бунтівників у Ізраїльському царстві, переміг їх спротив і депортував з нього багато народу(722р.).
<b>Але день суду над Асирією також мав прийти.</b> Пророк Софонія передрік, що Бог <i>“і на північ простягне Він руку свою, та й погубить Ашшура, і Ніневію учинить спустошенням, суходолом, мов ту пустелю”(Соф.2:13).</i> <b>І пророк Наум говорив про майбутнє Асирії так</b>: <i>“ Твої пастирі, царю асирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах, - і немає кому позбирати його”(Наум.3:18).</i> Приблизно століттям пізніше, <b>в 612р.</b>, Ніневія, асирійська столиця, була зруйнована Вавилонянами. Нео-Вавилонська Імперія була тепер новою світовою силою. <b>Її міць тривала з 625 по 539рр., коли Вавилон упав перед Перським військом Кира.</b> Саме під час Нео-Вавилонського періоду цар НавуходоносорІІ напав та знищив Єрусалим, поклавши кінець Царству Юди і розпочавши період Вавилонського вигнання. Пророк Даниїл жив і трудився під час правління династії цих царів, а також <b>царя Валтасара</b>, який свідчив, що перст Божий писав на стіні його палацу <i>(Дан.5:1).</i> <b>Він був останнім Вавилонським царем.</b>
Асирію мабуть найбільше пам'ятають за її знамениту армію. <b>Асирійське військо було добре відоме в світі через застосування в ньому колісниць та завдяки жорстокості його вояків. </b>До цього часу армії переважно складалися із одного типу воїнів. Деякі країни мали армії піхотинців, в інших воювали переважно кіннота та колісниці, дехто мав загони добре тренованих лучників із луками та стрілами. В деяких арміях вояки були озброєні шаблями та мечами, в той час як інші славилися вмінням застосовувати списи. <b>Асирійці ж поєднали усі ці способи ведення війни.</b> Попереду їхнього війська завжди йшла група розвідників чи шпигунів, які дізнавалися заздалегідь про те, що робив ворог. Саме військо мало добре навчені загони кінноти, лучників та піхотинців. У війську також були релігійні служителі та священики для того, щоб приносити необхідні жертви з метою перемоги, а також писарі, щоб відсилати та отримувати послання. Були також інженери для будівництва мостів та доріг при потребі, і навіть люди, чиїм обов'язком було носити велику кількість харчів та запасів для потреб війська. Окрім регулярної Асирійської армії були також великі загони підтримки, що їх набирали у асирійських провінціях.
<b>Таємною зброєю Асирійської армії були її машини(механізми) для облоги та ударні тарани.</b> Машини для облоги ворожих міст ззовні були вкриті латами, щоб захистити від стріл та списів вояків, що управляли тими машинами всередині. Їх підкочували до слабкого місця у стіні ворожого міста і тоді брався за діло великий таран у передній частині машини, щоб пробити отвір в стіні. Башти для облоги дозволяли асирійським лучникам прибирати ворожих вояків зі стін міста. Якщо асирійці не досягали успіху в пробиванні міських мурів, вони просто брали місто у кільце, позбавляючи його їжі та води допоки супротивник не починав голодувати і зрештою змушений був підкоритися. Застосовуючи таку тактику, асирійці захопили Самарію а потім атакували Єрусалим. Цар Єзекія швидко побудував тунель під Єрусалимом, щоб підтримувати в місті постійну подачу води<i>(2Хр.32:30).</i>
Асирія була надзвичайно жорстокою у ставленні до повстанців. Вони робили так, щоб залякувати інші народи, запобігаючи їх приєднанню до повстань. Однак часто асирійці були досить поблажливі до тих, кого вони завоювали. Вони не намагалися знищити усі інші народи навколо себе. Вони прагнули процвітання завойованого ними народу, щоб він міг сплачувати асирійцям данину. Але якщо народ повставав, вони приймали надзвичайно жорстокі міри для припинення спротиву, здираючи шкіру із живих бунтарів та насаджуючи їх на загострені палі.
<b>У випадку, коли повстання повторювалося, асирійці брали освічених людей, лідерів, ремісників та інших важливих людей із бунтівного міста чи народу та депортували їх на нові землі</b>. Провідники народу були розселені дуже маленькими групами по різних містах і країнах, де вони змушені були б змішатися із місцевим населенням. Потім асирійці приводили інших бунтівників, або деколи навіть лояльних підданих, та дозволяли їм поселятися посеред тих, що залишилися. У такий спосіб бунтарі втрачали контакт одне з одним і ставали розпорошеними. Якщо таке ставалося, вони втрачали свою національну ідентичність і більше не могли разом будувати плани та боротися проти Асирії.
Саме таку тактику застосували асирійці, коли нищили Самарію та усе північне царство Ізраїля. Коли асирійський цар захопив Самарію, він <i>“… вигнав Ізраїля до Асирії і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Гозан, і в містах Мідії” (2Цар17:6).</i> Деякі сучасні вчителі Біблії заявляють, що 10 північних племен залишалися разом, блукаючи у вигнанні, а тому їх все ще можливо сьогодні знайти. Ізраїльтяни, котрих було забрано у вигнання, однак, були розпорошені серед інших народів Месопотамії. Через це не можуть бути знайдені ніякі <i>“ 10 загублених племен Ізраїля”.</i>
Після депортації вершків Ізраїльського суспільства, Асирійці пригнали нових людей, щоб заселити землі північного царства. Ці чужинці прийшли із різних частин Асирійської імперії і дуже скоро через змішані шлюби розчинилися серед корінного населення, що залишалося тут. <i>Через те, що ці люди змішаної раси змішали також свою релігію із Юдейською, вони більше не сприймалися як вірні Господу.</i> <b>Ці люди стали відомі як самаритяни </b>і до них ставилися із ворожістю усі наступні покоління юдеїв. <i>2Цар.17:34 каже нам:
“ Аж до цього дня вони роблять за колишнім правом, - вони не бояться Господа, і не роблять за уставами своїми та за правом своїм, ані за Законом, ані за заповіддю, як наказав був Господь синам Якова, якому дав ім'я Ізраїля”.</i>
<b>Ненависть між самаритянами та юдеями була і в часи Нового Заповіту.</b>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhvASqHqSHYW3kd9hYwRufWcR7u3Kk5Ntvk_TxOey-wEb6Q-sqA6hRC8FpPyxHya-wczD6bVpK-DVAH88vvNH9ZbvGeO9xGw9SKmZ6GXYbx8qjAqD3frP0r5rFj-sAbyqQwVhz8IxDGAbA/s1600/vavilon.jpg" imageanchor="1" style="clear:right; float:right; margin-left:1em; margin-bottom:1em"><img border="0" height="233" width="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhvASqHqSHYW3kd9hYwRufWcR7u3Kk5Ntvk_TxOey-wEb6Q-sqA6hRC8FpPyxHya-wczD6bVpK-DVAH88vvNH9ZbvGeO9xGw9SKmZ6GXYbx8qjAqD3frP0r5rFj-sAbyqQwVhz8IxDGAbA/s320/vavilon.jpg" /></a></div>
Як і асирійці перед ними, <b>коли вавилоняни нарешті завоювали Юду біля 600р.до Р.Х.</b>, вони також депортували усіх освічених юдеїв, в той час як “… з бідноти краю начальник царської сторожі позоставив декого за винярів та за рільників” (2Цар25:12). Небагато хто залишилися, але як каже нам Біблія, багато землі залишалося незораною і <i>“ по всі дні її спустошення святкувала вони суботи”(2Хр36:21).</i> Ті, кого повиганяли з Юди, були розселені великими групами у Вавилоні. На відміну від асирійської політики, вони не були розпорошені серед інших народів для того, щоб втратити свою ідентичність як нація. Тому після 70-ти років вигнання, у Вавилоні можна було розпізнати великі групи юдеїв і багато з них повернулося землю обітованну під проводом Ездри і Неемії.
Бог сказав народу Ізраїля через свого пророка Ісаю: <i>“ Мій народе, мешканце Сіону, не бійсь асирійця!… Бо мало ще… і звернеться гнів Мій на знищення їх”(Іс.10:25-26). </i>І навіть більш того, Бог запевнив Свій народ: <i>“ І стане тоді Вавилон, краса царств, пишнота халдейської гордості, таким, як Бог зруйнував був Содом та Гомору”(Іс.13:19).</i> Бог дозволив цим двом могутнім народам бути інструментами у Його руках, коли Він карав зло посеред Свого народу. І хоча Бог використовував їх, Він не схвалював їхньої жорстокості та гордині. <b>Виконавши своє призначення, вони також були знищені через своє зло.</b> Багато з того, що ми знаємо сьогодні про Асирію та Вавилон, прийшло до нас від археологів, тому що міста Ашшур, Ніневія та Вавилон були цілком зруйновані. Над ними також звершився суд Божий.Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-74156654452724381882012-06-18T22:44:00.000-07:002012-06-18T23:20:44.575-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 16<b>Тема № 16</b>
<b>ПОДІЛЕНЕ ЦАРСТВО</b><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2TXE-yTmqszjDdmcrhqNpcbMFVg4vIXI0vkae1fcOK0o7qUSUdpBsQqBomiZW7SQne90l7vUuOXXI_KDKutFQFwEJWb-M48E9UzhZiYzLEqWiP1WbnbJMv6_sc-gijyRhhVonSQIDNNs/s1600/280px-Solomon.jpg" imageanchor="1" style="margin-left:1em; margin-right:1em"><img border="0" height="320" width="249" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2TXE-yTmqszjDdmcrhqNpcbMFVg4vIXI0vkae1fcOK0o7qUSUdpBsQqBomiZW7SQne90l7vUuOXXI_KDKutFQFwEJWb-M48E9UzhZiYzLEqWiP1WbnbJMv6_sc-gijyRhhVonSQIDNNs/s320/280px-Solomon.jpg" /></a>
Процвітання та сила Ізраїля, що були під час Об'єднаного Царства, закінчилися дуже несподівано. Ізраїль був розділений на два окремих царства. Поділене Царство було періодом смутку і майже на протязі усього його існування, періодом слабкості. На цьому занятті ми дослідимо, що стало причиною поділу Ізраїля, проблем, яким протистояли обидва царства як зсередини, так і ззовні, а також кінцевого руйнування обох царств. Наприкінці уроку вам слід:
1) Назвати основну причину, через яку Ізраїль був розділений.
2) Назвати столиці кожного царства.
3) Назвати найбільш відомі місця битв у цей період.
4) Назвати дати та ворогів, які зруйнували кожне з цих царств.
5) Назвати 2 релігійних центри північного царства.
Хоча <b>Соломон</b> був дуже мудрим царем, його царство почало розпадатися уже незадовго до його смерті. <b>Він втратив повагу багатьох своїх вірних послідовників через те, що дозволив чужоземним дружинам будувати вівтарі та храми для їхніх богів.</b> Території Едому і Дамаску також взбунтувалися проти правління Соломона і невдовзі мали повернути свою незалежність. Соломон був у великому боргу в царя Тиру. Окрім усього цього, Сам Бог був готовий покарати його за поклоніння фальшивим богам, яке Соломон дозволив в Ізраїлі.
Бог послав <b>пророка Ахійю,</b> щоб пророкувати про те, що Бог залишить Соломоновому сину лише маленьку частину Об'єднаного Царства, а решту віддасть новому правителю – Єровоаму. Через пророка Ахійю Бог звістив Єровоамові: <i>“… коли ти слухатимешся всього, що Я накажу тобі… то Я буду з тобою, і побудую тобі міцний дім, як Я збудував був Давидові…”(1Цар.11:38).</i>
Соломон намагався не допустити цього, наказавши своїм людям вбити Єровоама. Попереджений про наміри Соломона, Єровоам втік у Єгипет. Після Соломонової смерті, його син Рехав'ам став новим царем Ізраїля. Коли він відмовився полегшити великий тягар, покладений на людей примусовою працею та податками, люди на півночі проголосили своїм царем Єровоама. <b>Рехав'ам обрав своєю столицею Єрусалим і правив територією племені Юди</b>. Єровоам же правив 10-ма північними племенами зі своєї нової столиці Сихему.
<b>Біля 930 року до Р.Х. Ізраїль був поділений і вже ніколи більше не об'єднався знову.</b> Хоча і рідні по крові, два народи стали лютими ворогами. На короткий час вони утворювали союз між собою проти більш могутніх ворогів, але потім завжди поверталися до їх попереднього стану ворожості. Нажаль, жодне з двох царств не слідувало за порадою Божою, даною Єровоаму через пророка Ахійю. Ні Юда, ні Ізраїль ніколи повністю не покидали свого поклоніння фальшивим богам. Тому не дивно, що жоден із народів ніколи не насолоджувався процвітанням і радістю, що були раніше.
Царством Юди були названі 2 південних племені, що керувалися нащадками Давида. Не зважаючи на реформи, що траплялися час від часу, Юда завжди повертався до поклоніння фальшивим богам. Царство Ізраїля, вражене чумою ідолопоклонства, дуже швидко занепало на силі і зрештою було цілком зруйноване.
Протягом ери Поділеного Царства Бог часто карав обидва народи за їхнє поклоніння фальшивим богам. Часто Він робив це через вторгнення їхніх ворогів. Було 4 основних вороги, що мали велику силу і загрожували Поділеному Царству у цей період:
1.) <b>Єгипет</b>, хоча і не такий могутній як в часи Авраама, був все ще головною загрозою, і часом був досить сильний, щоб робити спроби відновити своє панування на Близькому Сході.
2.) <b>Дамаск </b>в той час був центром могутньої держави Сирії.
3.) <b>Ассирія</b> була загалом наймогутнішою та найнебезпечнішою державою Середнього Сходу з 900 по 600 роки до Р.Х.. Це Ассирія остаточно зруйнувала північне царство Ізраїля.
4.) <b>Вавилон</b> був містом-державою всередині Ассирії протягом довшого часу у цей період. Однак із 625-го року до Р.Х. чергове зростання його величі поклало кінець Ассирійському контролю цієї території. Бог використав Вавилон для того, щоб покарати і зруйнувати Єрусалим та відправити багатьох людей з племені Юди у вигнання.
В різні часи Бог використовував цих ворогів для того, щоб карати Ізраїля та Юду за їхнє невірство. Бог також за допомогою Филистимлян, Едомітян, Моавітян та Аммонитян навчав своїх неслухняних людей. Ці невеликі племена час від часу робили набіги як на Юду, так і на Ізраїля. Через їх ідолопоклонство та жорстокість, ці народи зрештою також були покарані і знищені Богом.
Як ми зазначали раніше, столицею царства Юди на протязі його історії був Єрусалим. Через те, що плем'я Симеона було на той час розпорошене в Юді(виповнення пророцтва Якова <i>Бут.49:6-7</i>), південне царство фактично цілком складалося з одного племені – Юди. Південне царство намагалося розширитися в бік Східного берега нижче Мертвого моря, нападаючи на Едом.
<b>Єровоам, перший цар півночі, зробив своєю столицею Сихем.</b> Так як місто було відомим політичним і релігійним центром в минулому<i>(Іс.Нав.24:1)</i>, можливо Єровоам думав, що воно могло б служити замінником Єрусалиму краще ніж будь-яке інше місто. Потім столицю перенесли на короткий час до Фірци, а затім нарешті до Самарії, так як Самарія мала вигідне центральне та стратегічне пложення. Вона мала залишитися столицею північного Царства. Міста Дан та Бет-Ел (Вефіль) були також важливими релігійними центрами північного царства. Там Єровоам поставив двох золотих телят, щоб дати своєму народові місце для поклоніння, щоб вони не ходили до Єрусалиму<i>(1Цар.12:28-33)</i>. Багато правдивих віруючих, однак перебралися до південного царства, щоб уникнути цього фальшивого поклоніння<i>(2Хр.11:13-17).</i>
<b>Одиним з найбільш стратегічно важливих міст у цей період було Мегіддо</b>, на краю Ізреельської долини та на перехресті кількох головних доріг. Коли єгипетський фараон Шішак вирушив у похід проти Єровоама та Рехав'ама, то поставив собі за мету захопити Мегіддо. Ахазія, цар Юди, втік туди після того, як був поранений, знаючи, що знайде там безпечний притулок<i>(2Цар.9:27)</i>, але він невдовзі там помер. <b>У 773 році до Р.Х. ассирійці захопили Мегіддо та зробили там свою провінційну столицю для Галілейського регіону.</b> <b>Цар Юди Йосія </b>вибрав Мегіддо як єдине місто, де він сподівався зупинити просування військ єгипетського фараона <b>Нехо</b>, але загинув у тій битві(2Цар23:29). Так багато важливих битв відбулося у цьому проході між горами, тож не дивно, що книга Об'явлення вживає термін Армагеддон(гора Мегіддо) як земну картину, що представляє останню битву Христа та Його Церкви проти Сатани та його війська<i>(Об.16:16). <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjXGFLnxCSnRpAxnv_WeHsfDP9Ca9GlVzjzV7-ZFx0esgRElH-g3Kz_OgImBfTtXQSytYpEF6AxEd_rm8n9OxmK5kbjZ7hTFWgtkhgMNImvlyFwJ4f8_qoCfS_u0_IKODc0l3xW8tRxHoU/s1600/Megido.jpg" imageanchor="1" style="clear:right; float:right; margin-left:1em; margin-bottom:1em"><img border="0" height="320" width="229" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjXGFLnxCSnRpAxnv_WeHsfDP9Ca9GlVzjzV7-ZFx0esgRElH-g3Kz_OgImBfTtXQSytYpEF6AxEd_rm8n9OxmK5kbjZ7hTFWgtkhgMNImvlyFwJ4f8_qoCfS_u0_IKODc0l3xW8tRxHoU/s320/Megido.jpg" /></a>
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghmdmKClw5KMAsrVe3g4A_YiQcWXhNDtMOmvVA-mBlQpGUi2kS8jraCf6aNvma6EXmnL7Z-J-WBfbYeixGLQC0gfYAly1PCPBu5fwfUtPKDBT-TidStrpUd5b0PEblHCVETgNDNe7ULoQ/s1600/neho.jpg" imageanchor="1" style="clear:left; float:left;margin-right:1em; margin-bottom:1em"><img border="0" height="320" width="224" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghmdmKClw5KMAsrVe3g4A_YiQcWXhNDtMOmvVA-mBlQpGUi2kS8jraCf6aNvma6EXmnL7Z-J-WBfbYeixGLQC0gfYAly1PCPBu5fwfUtPKDBT-TidStrpUd5b0PEblHCVETgNDNe7ULoQ/s320/neho.jpg" /></a>
</i>Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-24899623662225553892012-05-15T23:43:00.001-07:002012-05-16T00:06:24.941-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 15Тема № 15
<b>ТОРГОВІ ШЛЯХИ І ПОДАТКИ</b><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7P-GfDYZyPOtIv-f18bmLiPq9oZDGKauMUFEB2bQSM4uiXyJvaN3ouDBazmgkxgQfxSG-eWV6Qq3Sht7WCbauTeavLngW5hB2CZM8K-YphuaVNjuvEEqZdeR9igMrg_4UcUVCPXrxZbY/s1600/84088868_savskaya_carica.jpg" imageanchor="1" style="clear:right; float:right; margin-left:1em; margin-bottom:1em"><img border="0" height="246" width="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7P-GfDYZyPOtIv-f18bmLiPq9oZDGKauMUFEB2bQSM4uiXyJvaN3ouDBazmgkxgQfxSG-eWV6Qq3Sht7WCbauTeavLngW5hB2CZM8K-YphuaVNjuvEEqZdeR9igMrg_4UcUVCPXrxZbY/s320/84088868_savskaya_carica.jpg" /></a></div>
На одному з минулих уроків ми навчалися про Об'єднане Царство, велику націю, яку Давид і Соломон збудували з Божою допомогою. Це був період найбільшої земної слави і сили Ізраїля. На протязі цього століття Ізраїль був лідером у політиці та економіці Близького Сходу. На цьому занятті ми будемо говорити про подорожування Ізраїлем, про торгові шляхи, що проходили через країну та про податки, що пов'язані із торгівлею. Наприкінці уроку вам слід:
1)Назвати і описати дві головних дороги з півночі на південь у давньому Ізраїлі.
2)Назвати 4 важливих предмета експорту давнього Ізраїля.
3)Описати збирачів податків та давні податки на предмети торгівлі.
4)Описати торговий караван та гостинний двір.
На одному із занять ми казали, що коли Ізраїль завоював західний берег Землі обітован-ної, він не зміг завоювати більшість узбережжя Середземного моря. Як результат, Ізраїль ніколи не був значною мірою задіяний у подорожі Середземним морем. Однак, у часи Соломона Ізраїль контролював кілька портів у Червоному морі. <b>Соломон</b> діставав кораблі та моряків із Тиру у Фінікії, щоб провадити свою торгівлю через ці порти. Це вказує на те, що Ізраїль мав незначну кількість власних кораблів та моряків. Невеликі рибальські човни займалися виловом риби у Галілейському морі. Але в загальному, ми можемо дійти вис-новку, що подорожування в Ізраїлі відбувалося в основному на суходолі.
Щоб швидко і безпечно пересуватися країною, люди потребують добрих доріг. Це було правдою в біблійні часи і це є правдою тепер. Вже в давні часи було кілька важливих доріг, які добре підтримувались в належному стані. Ці дороги не були покриті бетоном, асфальтом чи бодай гравієм. Часто вони були багатими на горби та вибоїни. Кращі з них мали доволі прості мости, що допомагали подорожнім переходити через болота, потоки та ріки в пору дощів. Деякі з них мали певну кількість криниць та будинків для відпочинку вздовж дороги, щоб забезпечити їжою і притулком мандрівників.
Було кілька важливих шляхів, що вели з півночі на південь через землі Ізраїля у Біблійні часи. <b>Найважливішою дорогою для торгових людей був шлях, що проходив через Филистимську рівнину, перетинав долину Ізреель біля Мегіддо, а потім продовжувався на північ через Галілею, доки не сягав міста Дамаску.</b> Це був головний торговий маршрут між Месопотамією і Сирією на півночі, та Єгиптом на півдні. Південна частина цієї дороги називалася<i> “дорогою землі филистимської” (Вих13:17)</i>. Її також звали <i>“дорогою моря”</i>, так як вона більшою своєю частиною пролягала близко до берега Середземного моря.
<b>Друга найбільш важлива дорога, що поєднувала Месопотамію та Єгипет, була по інший бік ріки Йордан.</b> Цей шлях називали “царською дорогою”. Ця дорога починалася неподалік Червоного моря і проходила через території Едома, Моава, Гілеаду і Башану, закінчуючись в Дамаску. Майже весь час вона пролягала між заселеними районами та краєм пустині. Діти Ізраїля хотіли йти цією дорогою на своєму шляху до обіцяної землі, але Едомітяни та Моавітяни не дозволили їм так пройти. Ці дві дороги слугували як ключові проходи чи коридори між північчю та півднем. Більшість подорожуючих на великі відстані обирали один із цих шляхів для своєї мандрівки. Їх вибір визначався порою року, місцями, де вони бажали зупинитись та політичною ситуацією у різних країнах, через котрі пролягав їх шлях.
<b>Третя дорога з півночі на південь була прокладена вздовж т.зв. водорозділу, через високогір'я. Сихем, Єрусалим та Хеврон були кількома важливими містами вздовж цієї дороги.</b> Ця дорога була особливо важливою для подорожування всередині країни Ізраїля. Цілком можливо, що саме цією дорогою Марія та Йосип подорожували до Віфлиєму.
Хоча головні торгові маршрути пролягали в Ізраїлі з півночі на південь, було кілька шляхів, що тяглися зі сходу на захід. Вони поєднували східний берег та Йорданську долину із головними портами на Середземному узбережжі. Була т.зв. Дорога Ізреельської Долини, що починалася в Йорданській долині і через долину Ізреель пролягала вниз до середземноморського порту Акка. Була також дорога-коридор, що з'єднувала Єрихон та Єрусалим із портом Яффи(або Йоппії) на Середземному морі. Інший шлях набагато південніше, поєднував район Мертвого моря і Негеву із важливим середземноморським портом Гази.
<b>Торгівля.</b>
Задовго до часів Соломона, міжнародна торгівля відбувалася у давньому Близькому Сході. Майже кожна країна мала щось своє особливе, що вона єкспортувала до інших країн, близькіх і далеких. Єзекіїль змалював міжнародну торгову ситуацію у його дні наступним чином:
<i>“ Таршіш був для тебе купцем через многоту багатства усякого; сріблом, залізом, циною й оливом платили вони за крам твій. Яван, Тувал та Мешех – це купці твої, - людську душу та мідяні речі давали вони за замінний крам твій. З дому Тограми давали коні, і верхівців, і мулів за крам твій. Синове Дедану – твої покупці; численні острови – торгували з тобою, - рогами слонової кости й гебановим деревом звертали данину твою. Арам – твій купець через многість виробів твоїх; рубин, пурпуру, і квітчасту тканину, і віссон, і коралі та дорогоцінний камінь давали тобі за крам твій. Юда й Ізраїлів Край – це купці твої; пшеницю з Мінніту, солодощі, і мед, і оливу й бальзам давали вони за замінний крам твій. Дамаск – купець через многість виробів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною. Ведан та Яван із Уззалу давали тобі за крам залізо оброблене, бальзам та очерет, - було це замінним крамом твоїм. Дедан – твій купець килимками до сідел при їждженні. Арабія та всі кедарські князі – покупці це твоєї руки; ягнятами, і баранами, і козлами, - ними торгівля твоя. Купці Шеви й Рами – покупці це твої, - коштовним бальзамом, і дорогим усіляким камінням та злотом давали вони за товар твій. Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшур та Кілмад – це твої покупці. Це твої покупці коштовним убранням; покривалами блакитними, і квітчастими, і багатокольоровими тканими виробами, міцними шнурами пов'язаними за крам твій. Кораблі із Таршішу – твої каравани, для краму твого замінного, - і став ти багатим, і став дуже славним у серці морів”(Єзек.27:12-25).</i>
Цей уривок показує, наскільки розвинутою була міжнародна торгівля біля 600-го року до Р.Х. Єзекіїль стверджує, що усім цим добром торгували із фінікійцями Тиру. Багато із такого товару могло проходити і через Ізраїль. Вже в часи Соломона Ізраїль став важливою експортуючою нацією. Окрім експорту пшениці та оливи, Соломон очевидно експортував велику кількість міді з копалень у районі Сінаю. Це була очевидно та мідь, яку посилали від Червоного моря до Арабії та Африки, де за неї виторговували золото<i>(1Цар9:28)</i>, а також “срібло, і слонову кість, і мавп, і пав”<i>(1Цар.10:22)</i>. Соломон також імпортував колесниці та коней для свого війська з Єгипту, в той самий час експортуючи певну кількість коней у Сирію та Малу Азію <i>(1Цар.10:28-29)</i>.
Завжди, коли товари переміщалися територією Ізраїля до місця продажу, вони обкладалися митом. Це мито було дуже важливим для економіки таких країн як Ізраїль. Соломон щороку отримував дуже багато грошей, однак, він сильно потребував і тих, <i>“що приходили від купців та торгівлі ходячих”(1Цар.10:15)</i>. Зазвичай, мито мало бути сплачене на кордоні, коли товари ввозили до країни. Можливо саме це була та робота, якою займався Закхей у прикордонному місті Єрихоні у часи Нового Заповіту<i>(Лк.19:2)</i>. Левій, краще відомий як учень Матвій, здається міг збирати податки вздовж невеликої дороги всередині країни<i>(Лк.5:27)</i>. Навіть переміщення товарів не невеликі відстані деколи вимагало сплати мита чи податку.
З обох цих оповідань стає зрозумілим, що збирачі податків часто правили надмірну ціну з людей і через це здобули погану репутацію. Як правило, від них вимагали зібрати певну кількість податків для уряду щороку з кожного регіону, за який вони відповідали. Якщо вони збирали більше, їм дозволялося надлишок залишати собі. Тому великою спокусою для них було вимагати завищені податки, щоб покласти до власної кишені якомога більше грошей. В часи Нового Заповіту митників ненавиділи також і євреї, бо вони збирали податки для Римського уряду. Дивлячись на них як на обманщиків та зрадників, їх вважали відлученими від єврейської громади та життя народу Ізраїльського<i>(Мт.18:17).</i>
<b>Подорожувати в давні часи майже завжди було справою небезпечною, як показує це притча про доброго Самарянина</b><i>(Лк.10:30)</i>. Це особливо було правдою для багатих подорожніх чи купців з цінними товарами. Як результат, люди часто подорожували великими групами. Ці групи називалися караванами. Важливі особи завжди подорожували у великих караванах, як зробила це цариця Шеви, коли відвідала з візитом Соломона <i>(1Цар.10:2)</i>. Караван, як правило, рухався вздовж головних доріг, зупиняючись на нічліг у гостиницях. Такі постоялі двори могли бути вже у часи Йосипа<i>(Бут.42:27)</i>. Вони слугували для того, щоб надати притулок мандрівникам та їхній худобі, а також запропонувати їжу та воду. Такі гостинні двори були досить примітивними за нашими стандартами, але вони надавали кожному дах над головою та місце на підлозі для спання. Вони часто були обнесені стінами, щоб захистити мандрівників, їх худобу та власність від грабіжників та диких тварин. До такої простої гостиниці добрий самаритянин привіз пораненого єврея <i>(Лк.10:34)</i>.
У стародавні часи <b>ізмаїльтяни(мідіяніти)</b> були найвідомішими <b>купцями</b>, що ходили в далекі походи<i>(Бут.37:28)</i>. Також <b>Аммонитяни</b> були добре відомими <b>мандрівниками</b>. Для перевезення товарів використовували верблюдів та ослів, а деколи вони везли також і мандрівників. Часом також використовували вози<i>(Бут.45:21)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhl6sL530Gb4VRX2IvZC5Zxs2scNaG0fjtlzRWJYLVEJukUiGu76m5VYo1FG__P_9u_jUrpO2-vJGTZ-wMf3R8du-awRH8ekncvK-J7tVi3VEUBpee6NgiusC_CtB2Aee0VZJDmvH9-kp4/s1600/678.jpg" imageanchor="1" style="clear:right; float:right; margin-left:1em; margin-bottom:1em"><img border="0" height="276" width="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhl6sL530Gb4VRX2IvZC5Zxs2scNaG0fjtlzRWJYLVEJukUiGu76m5VYo1FG__P_9u_jUrpO2-vJGTZ-wMf3R8du-awRH8ekncvK-J7tVi3VEUBpee6NgiusC_CtB2Aee0VZJDmvH9-kp4/s400/678.jpg" /></a></div>
</i>, але зазвичай їх було дуже важко тягнути у довгу подорож з поганими дорогами. Міжнародна торгівля процвітала у Біблійні часи. Ця торгівля заохочувала до будівництва добрих доріг. Податки, що спла-чувалися за товари, допомагали економіці Ізраїля та інших країн.Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-3879958086116422522012-03-15T02:04:00.005-07:002012-03-15T02:34:00.005-07:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 14<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgDlw-ZzbIbbMcK2aCfwUhSGGS-6g3-ktrx88rURt7yzeC8pt3oCCjaawiejd14yCJIpGjZNtIyFBEfXW9uPqyKsDPCSjNTz-uAHprwiQM9a2yCNtMYKyRiHU-N49msr6-lNCIsTmVeK0/s1600/%25D0%25B5%25D1%2580.jpeg"><img style="float:left; margin:0 10px 10px 0;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 210px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgDlw-ZzbIbbMcK2aCfwUhSGGS-6g3-ktrx88rURt7yzeC8pt3oCCjaawiejd14yCJIpGjZNtIyFBEfXW9uPqyKsDPCSjNTz-uAHprwiQM9a2yCNtMYKyRiHU-N49msr6-lNCIsTmVeK0/s320/%25D0%25B5%25D1%2580.jpeg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5720054470586271010" /></a><br /><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgnKUrWljkWG4K1309EoDssfZ1Ec8q5yMT6tE2TUpl2u7UGCMcIYUNlnmyigmhL0AEjQefacejp1sJ3bkn2Jyg3hsH4_RKqGdFJSeOg2pz_jZtZC-eb7MMNYdaMiG4FCjAsnciu3MNNN74/s1600/%25D0%25B5%25D1%25801.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 277px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgnKUrWljkWG4K1309EoDssfZ1Ec8q5yMT6tE2TUpl2u7UGCMcIYUNlnmyigmhL0AEjQefacejp1sJ3bkn2Jyg3hsH4_RKqGdFJSeOg2pz_jZtZC-eb7MMNYdaMiG4FCjAsnciu3MNNN74/s320/%25D0%25B5%25D1%25801.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5720054339665805314" /></a><br /><span style="font-weight:bold;">Тема № 14</span><br /><br /><span style="font-weight:bold;">ЄРУСАЛИМ СТАРОГО ЗАПОВІТУ</span><br /> <br />Як ми зазначили раніше, у часи Об'єднаного Царства Єрусалим став столицею Ізраїля. Славне місто Єрусалим стало також символом або ж картиною, яку багато письменників Старого Заповіту використовували, щоб змалювати славу небес. На цьому занятті ми навчимося трохи більше про історію та географію старозавітного Єрусалиму. На завершення уроку вам слід:<br /><br />1)Назвати 5 імен, що вживаються у Старому Заповіті для міста Єрусалиму.<br />2)Описати важливі географічні риси Єрусалиму, намалювавши просту карту.<br />3)Описати місто в часи Давида і Соломона.<br />4)Коротко розповісти, як у давні часи використовувалися дві головні долини міста.<br />5)Пояснити, що таке “Тунель Єзекії”<br /><br /><span style="font-weight:bold;">Єрусалим до Об'єднаного Царства.</span><br />За 1000 років до Давида вже існувало місто, розташоване на місці Єрусалиму. У дні Авраама місто називалося просто Салим <span style="font-style:italic;">(Бут.14:18).</span> Мелхиседек був царем Салиму в часи Авраама. Записи, знайдені у стародавньому <span style="font-weight:bold;">місті Ебла</span>, також згадують про існування міста вже у той час. Документи з Єгипту згадують про місто в районі Єрусалиму десь біля 1900 року до Р.Х. За Божим наказом Авраам пішов у район міста Єрусалиму <span style="font-weight:bold;">принести в жертву Ісака на горі Морія</span><span style="font-style:italic;">(Бут.22:2)</span>. <br /><br />З Біблії ми небагато знаємо про Єрусалим аж до часу після Виходу з Єгипту. У часи Ісуса Навина царем в Єрусалимі був <span style="font-style:italic;">Адоні-Цедек,</span> переможений разом з іншими ворогами Ізраїля в день битви, коли Господь зупинив Сонце<span style="font-style:italic;">(Іс.Нав.10:1)</span>. Місто було розташоване біля південного кордону території коліна Веніаминового, прямо на північ від Юди. В той час місто було заселене плем'ям людей, що називалися євусеяни, і яких ізраїльтяни не змогли вигнати<span style="font-style:italic;">(Іс.Нав.15:63; Суд.1:21).</span> В ті часи місто було відоме під назвою Євус, за ім'ям його мешканців євусеян.<br /><br /><span style="font-weight:bold;">Єрусалим під Давидом.</span><br />Єрусалим був добре укріпленим містом на пагорбі, з двома глибокими долинами по обидва боки. Його центральне розташування та його укріплена позиція робили місто ідеальним для Давидової столиці. Однак євусеяни все ще жили там і тому Давид та його люди змушені були захопити місто<span style="font-style:italic;">(2Сам.5:6-10; 1Хр.11:4-9).</span> Єрусалим тепер став називатися містом Давида. Тут Давид заснував свою нову столицю. Він почав із будівництва терас на схилах та зведення міських мурів. Він також перебудував і укріпив інші частини міста. За часів Давида Єрусалим здається покривав лише один пагорб, що звався Офел чи Сіон, а тому ці імена могли вживатися для цілого міста. <br /><br /><span style="font-weight:bold;">Давид думав зробити це місто постійною столицею Ізраїля,</span> а тому робив усе можливе, щоб воно було центром життя ізраїльтян. Він переніс туди Ковчега Завіту, щоб Єрусалим став центром релігійного життя та поклоніння Богу<span style="font-style:italic;">(1Хр.15).</span> Так як Бог не дозволив йому побудувати Храм, Давид розмістив Ковчег у спеціально зробленому для цього наметі і наказав, щоб усі звичні жертвоприношення провадилися там<span style="font-style:italic;">(1Хр.16:1-6)</span>. Давид збудував також царський палац<span style="font-style:italic;">(2Сам.11:2),</span> але Соломон згодом замінив його на значно більший. Саме у ньому Давид помер і там його поховали. Однак, через те, що Давид народився і виріс у Віфлеємі, Біблія посилається на Віфлеєм як на <span style="font-style:italic;">“місто Давида”(Лк.2:11).</span><br /> <br /><span style="font-weight:bold;">Єрусалим під Соломоном.</span><br />Під час заразної хвороби, яку послав Господь як кару за самовільно проведений Давидом перепис своїх загонів, пророк Ґад сказав Давидові, що той повинен збудувати жертівника <span style="font-style:italic;">“на току євусеянина Аравни”(2Сам.24:18)</span>. Тік був розташований на горі Морійя, прямо на північ від центральної частини Єрусалиму. Саме на тому місці Соломон мав збудувати Храм Божий<span style="font-style:italic;">(2Хр.3:1).</span><br /><br />Давид вже розпочав планувати і збирати матеріали, потрібні для будівництва <span style="font-style:italic;">(1Хр.28-29)</span>. <span style="font-weight:bold;">Але Соломону все ще знадобилося 7 років, щоб завершити побудову Храму.</span> Подібний основою свого проекту до Скинії Зборів, Храм був розділений на дві частини. Святеє Святих мало форму куба із стороною в 10 м. Святе місце мало у довжину 20 і у ширину 10 метрів. Сам же Храм був прямокутної форми 30м.у довжину, 10м. в ширину та 15м. у висоту. В передній частині був невеликий притвор 10м. шириною і 5м. довжиною. Перед ним чи при вході до нього стояли два мідяних стовпи по 9 метрів заввишки кожен. Правий назвали Яхін(пер.”він зміцнить”), а лівий Боаз(пер.”в силі”)<span style="font-style:italic;">(2Хр.3:17)</span>. Допоміжні приміщення знаходилися вздовж бокових стін Храму, і срібло, золото та деревина кедра Ливанського були основними матеріалами, що використовувалися при його побудові. Внутрішнє начиння Храму було подібним до того, що у Скинії Зборів, але тепер багатше оздоблене. Навколо Храму було огорожене подвір'я для священиків, а поза ним зовнішній двір для народу. <span style="font-weight:bold;">Храм був освячений під час праздника Кучок на 11-й рік царювання Соломона(960р.).</span><br /><br />На додаток до Храму, Соломон збудував свій власний палац, для чого знадобилося 13 років<span style="font-style:italic;">(1Цар.7:1)</span>. Палац було названо домом Ливанського Лісу(1Цар.7:2). Це була трьох поверхова будівля із Ливанського кедра, по 15 кімнат на кожному поверсі, в 50м. довжиною, 25м. шириною і 15м. у висоту. В палаці були тронова і судова зали, обшиті від підлоги до стелі кедровим деревом. У судовій залі Соломон вирішував судові справи <span style="font-style:italic;">(1Цар7:7)</span>. Збудував Соломон також і інші будинки для себе та великого числа своїх дружин. Очевидно, побудовані вони були на горі Морійя, неподалік від Храму.<br /><span style="font-weight:bold;"><br />Єрусалим після Соломона.</span><br />У період поділеного Царства місто Єрусалим продовжувало рости. З'явився новий район, що звався Новим Містом<span style="font-style:italic;">(2Цар22:14; Соф1:10).</span> Був збудований також водогін, щоб поєднати джерело Гіхон, що зі східного боку, із горішнім ставом (Іс.7:3). Коли цар Єзекія готувався до асирійської облоги Єрусалиму, він проклав тунель з низинної частини міста через скелю, щоб привести воду із джерела Гіхон, яке було за міськими мурами, до купальні Сілоам на території міста<span style="font-style:italic;">(2Цар20:20; 2Хр32:30)</span>. <span style="font-weight:bold;">Соломон дозволив будувати поганські храми і приносити в них жертви по сусідству із Єрусалимом</span>, а особливо у долині Гіннома. Інші царі також нажаль послідували за його поганим прикладом.<br /><br />Карта показує нам місцевість навколо Єрусалиму так як вона можливо виглядала у часи Старого Заповіту. Відмітьте, що місто було побудоване посеред трьох долин: Гінному, Кедрону та Тіропеонської(що пролягала посеред самого міста). Долина Гінном пролягала вздовж південної околиці міста. Це було тим місцем, де язичники приносили своїх дітей в жертву своєму богові Молоху(<span style="font-style:italic;">2Цар23:10; 2Хр.33:6).</span> З того часу <span style="font-weight:bold;">за долиною Гінном</span> залишалася погана слава. Багато мешканців Єрусалиму використовували її як міське звалище, зносячи туди своє сміття. Через те, що сміття постійно зпалювали і неприємного запаху дим завжди піднімався із тієї долини, назва Гінном трансформувалася у Геєнну, і вживалася для того, щоб посилатися на пекло, місце вічних мук, де вогонь і дим не перестають. <br /><br />Іншою великою долиною просто на схід від Єрусалиму була <span style="font-weight:bold;">долина Кедрон. </span>Там був невеликий потік, що перетікав по ній. У часи релігійних реформ поганські ідоли спалювали та кидали їхній попіл в долину Кедрон та у потік(<span style="font-style:italic;">1Цар.15:13; 2Цар23:12).</span><br /><br />Найменьшою серед трьох долин була <span style="font-style:italic;">Тіропеонська долина.</span> Вона не згадується в Біблії і пролягає на захід від Храму та міста, що на горі Сіон.<br /><br />Зверніть увагу також і на головні пагорби. Давні фортеці Евусеян були побудовані на горі Сіон. Соломон долучив до міста пагорб, що звався Морійя, де він збудував Храм. Пізніше гора Морійя стала відома просто як храмова гора. На схід від міста за долиною Кедрон була Оливна гора.Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-30862514877578715172012-02-21T00:01:00.001-08:002012-02-21T01:12:26.225-08:00Мій син чемпіон України з Панкратіону!!<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSM9OyT4-ofvKIUgI36ULvZMggDgsgiaYq2KH5VeHmCSGHhPh8Efw8VMqPxq5D5Z3dr9-imaQblVxcOsXk1G4k13vzSqw15wrBub1wmMT7dCQcQZ8sLCWf7fiyqRS1V-ZJ4QRe3x-c9_k/s1600/%25D0%25AF+%25D1%2581+%25D0%259F%25D1%2580%25D0%25B5%25D0%25B7%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25BD%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25BC.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 240px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSM9OyT4-ofvKIUgI36ULvZMggDgsgiaYq2KH5VeHmCSGHhPh8Efw8VMqPxq5D5Z3dr9-imaQblVxcOsXk1G4k13vzSqw15wrBub1wmMT7dCQcQZ8sLCWf7fiyqRS1V-ZJ4QRe3x-c9_k/s320/%25D0%25AF+%25D1%2581+%25D0%259F%25D1%2580%25D0%25B5%25D0%25B7%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25BD%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25BC.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5711507838272496418" /></a>
<br />На мою думку, в людини все повинно бути в гармонії, як духовне зростання - у вивченні Святого Письма та перебування в Таїнствах, так і тілесне зростання - у фізичних тренуваннях. Бо якщо ти срізь будеш проголошувати про любов до ближнього, але у "Потрібний час" не зможеш його захистити чи врятувати, або захистити свою родину, країну від ворога та в іншому, то твое проголошення буде пустим звуком.
<br />Господь, як ми всі знаемо, працює через засоби - Він наділяє віруючих людей різними талантами аби наша любов не була лише на словах. Один може фізично захистити свого ближнього, маючи досвід у тренуваннях, інший юридично, третій фінансово-економічно і так далі - це все прояви Божого піклування про нас і надання нам можливости мати певні успіхи у своїх практиках. А вже як наслідок вдячності Богу за те що маємо ми спроможні допомагати своїм ближнім у "Необхідний час".
<br />
<br /><span style="font-weight:bold;">Як наслідок постійних фізичних тренувань і Божого благословення, в ці вихидні, мій син Максим завоював титул чемпіона України з Панкратіону.</span
<br /> І хоча для христианина фізична підготовка не є самою головною і такою вагомою як духовна але, як я наголошував вище, вона може бути певним покликанням від Господа на допомогу своїм ближнім.
<br />
<br /><span style="font-style:italic;">Панкратіон — відроджений давній олімпійський вид єдиноборства. Слово «панкратіон» (грец. pan «усе»; грец. kratos «сила, міць») походить від назви бойового мистецтва, уперше включеного до програми Олімпійських ігор Давньої Греції в 648 році до нашої ери. Панкратіон, що є синтезом боротьби і кулачного бою, має давні історичні корені. Двобій, що прийшов до нас із глибини століть, із програми давніх Олімпійських Ігор, панкратіон переживає нині другу молодість. Відроджуваний вид боротьби безпечніший свого давнього попередника. Двобої в ньому проводяться з використанням легких, зручних і надійних захисних пристосувань, у значній мірі понижуючих травматизм. При цьому суть боротьби залишається незмінною. Атлетам дозволяється застосовувати практично весь арсенал технічних дій боротьби вільної, греко-римської, самбо, дзюдо, східних єдиноборств, боксу і кікбоксингу.</span> Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-62771256257126804862012-02-14T03:19:00.000-08:002012-02-14T04:01:02.165-08:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 13<span style="font-weight:bold;">Царь Давид</span> <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuqfPo96YXsqSWExO4c3jyHFJUTJ5fJpRo_eh1PFAgKhyphenhyphen9XUwwrrseSoS6X10XH9ahzNcbWEsfhaomTSbe9SwbDyl5kH9fzOtcmR_b8mWPlFhHMCn73LwyI-LExlKE715bFPVBB6M_CkY/s1600/saul_shaul.JPG"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 279px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuqfPo96YXsqSWExO4c3jyHFJUTJ5fJpRo_eh1PFAgKhyphenhyphen9XUwwrrseSoS6X10XH9ahzNcbWEsfhaomTSbe9SwbDyl5kH9fzOtcmR_b8mWPlFhHMCn73LwyI-LExlKE715bFPVBB6M_CkY/s320/saul_shaul.JPG" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5708955842492230690" /></a>
<br /> <span style="font-weight:bold;">Царь Саул</span>
<br /><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhY5ZBrfaCdIp_ZT68r4De5a72KDFNApWnxYHVeovotOZpFnorfoLm8ZnVyFJRD6L102-Ui1VPF_yaRqGK6M8nroxYUSq7RgWH5K8PWSmXxYlqtLYOzzpF9GK1fpNeG_ofouITADgXbs9M/s1600/David_Goliath.jpg"><img style="float:left; margin:0 10px 10px 0;cursor:pointer; cursor:hand;width: 268px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhY5ZBrfaCdIp_ZT68r4De5a72KDFNApWnxYHVeovotOZpFnorfoLm8ZnVyFJRD6L102-Ui1VPF_yaRqGK6M8nroxYUSq7RgWH5K8PWSmXxYlqtLYOzzpF9GK1fpNeG_ofouITADgXbs9M/s320/David_Goliath.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5708955553155808642" /></a> <span style="font-weight:bold;">Царь Соломон</span>
<br /> <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhNOD49fvLdwfIz8nU6H8aAwyAYFZfigggjutIi9Fhmjd95oAMey9mxq7c3a8Kd2UzjAvD3qnid-XRNtNlkyRsD0_vdUEZZY_HtZPzqt2hy7LA-tLPL-aHf8ALKbZxMP_bUQiV-iH6-ZVE/s1600/poussin_solomon.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 214px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhNOD49fvLdwfIz8nU6H8aAwyAYFZfigggjutIi9Fhmjd95oAMey9mxq7c3a8Kd2UzjAvD3qnid-XRNtNlkyRsD0_vdUEZZY_HtZPzqt2hy7LA-tLPL-aHf8ALKbZxMP_bUQiV-iH6-ZVE/s320/poussin_solomon.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5708955236419653266" /></a>
<br />
<br /><span style="font-weight:bold;">Тема № 13</span>
<br />
<br /><span style="font-weight:bold;">ОБ'ЄДНАНЕ ЦАРСТВО ІЗРАЇЛЯ.
<br />
<br /><span style="font-weight:bold;">Період Суддів тривав біля 300 років.</span> Це був час боротьби і труднощів для дітей Ізраїля. Кінець цієї пори був дуже сумним, бо Ізраїль повністю втратив його духовні і моральні орієнтири. Накінець, вони стали вимагати, щоб Бог дав їм царя, щоб і вони стали подібними до інших народів навколо них. Початково, царі привели Ізраїль до його найбільшої слави разом із прекрасною порою миру і процвітання. Цей період називається Об'єднаним Царством. <span style="font-weight:bold;">На протязі цього століття(1050-950) правили лише троє царів</span>, але цей час пам'ятають як Золотий Вік Ізраїля. На завершення цього заняття вам слід:
<br />
<br />1)Назвати двох лідерів перехідного періоду між часом Суддів і Об'єднаним Царством.
<br />2)Розповісти про переміщення Ковчега Завіту до його принесення у Єрусалим.
<br />3)Знати імена трьох перших царів Ізраїля, з якого племені та міста вони походили, та як довго кожен із них царював.
<br />4)Назвати дати Об'єднаного Царства і визначити розширення його кордонів у час найбільших завоювань.
<br />
<br /><span style="font-weight:bold;">Ілій, Самуїл та Ковчег Завіту.</span>
<br />Одразу по тому як Ізраїль увійшов у Землю Обітованну, Ісус Навин помістив Божу Скинію заповіту у місто Шіло, яке стало центрально розташованим місцем поклоніння Богові(Іс.Нав.18:1). У період Суддів, в ті роки, коли не було ніякого судді, люди зверталися до первосвященика за керівництвом. Первосвященик Ілій провадив Ізраїля протягом <span style="font-weight:bold;">40 років,</span> але він був слабким лідером. Він не спромігся дисциплінувати своїх двох негідних синів, що також служили священиками. Це призвело як до військової катастрофи, так і до втрати впевненості людей в лідерах, які керували Ізраїлем. Історія перехідного періоду від Суддів до Об'єднаного Царства розповідається у подіях, що відбувалися навколо падіння Ілія та діяльності Самуїла, останнього із Суддів Ізраїля.
<br />
<br /><span style="font-weight:bold;">Господь вибрав Самуїла</span>, молодого хлопця, що прислуговував у храмі під опікою Ілія, щоб він став наступним важливим лідером у Ізраїлі. Самуїл був готовий слухатися Бога та виконувати Його волю. Замість того, щоб судити Ізраїля, перебуваючи у якомусь одному місті, він подорожував, обходячи по колу землі Ізраїля, щоб краще служити людям <span style="font-style:italic;">(1Сам.7:15-16).</span> Із свого дому у Рамі <span style="font-style:italic;">“…ходив він рік-річно, і обходив Бет-Ел, і Гілгал, і Міцпу, і судив Ізраїля по всіх тих місцях”.</span> Слідуючи Божим вказівкам(1Сам.8), Самуїл спочатку застеріг Божих людей про майбутні наслідки їхнього прохання, а потім прийняв їх вимоги і помазав Саула, як першого царя Ізраїля. Самуїл також помазав і другого Ізраїльського царя Давида, коли Саул виявив свій непослух до Господа і був негідний правити далі.
<br />
<br /><span style="font-style:italic;">Перед тим, як євреї отримали царя, Скинія заповіту та Ковчег Завіту були центром релігійного життя народу Ізраїльського. Розташований у Шіло, Ковчег Завіту набув особливого значення для Божого народу. Він перетворився на об'єкт забобонів і багато людей вірили, що Ковчег має надприродну силу. Через це ізраїльтяни брали Ковчег із собою на битви, думаючи, що це принесе їм перемогу. Але Господь дозволив, щоб Ковчег захопили филистимляни у битві біля міста Афек. Звістка про цю трагедію спричинила смерть Ілія.</span>
<br />
<br />Але филистимляни також зазнавали страждань через захоплення Ковчега. Замість того, щоб дати їм силу проти ізраїльтян, як вони того сподівалися, страшна хвороба нищила мешканців того міста, куди Ковчег приносили. Розчаровані проблемами, з якими стикнулися, і боячись майбутніх катастроф, филистимляни нарешті відіслали Ковчег назад до Ізраїля. Він прибув спочатку до Бет-Шемешу, де п'ятдесят тисяч і сімдесят чоловік(англ.переклад каже тільки про 70) загинули через те, що вони посміли заглядати в Ковчег. Після цього його відіслали у Кір'ят-Єарім, де він і залишався протягом 20 років, допоки Давид не переніс його на постійно до своєї нової столиці – Єрусалиму.
<br />
<br /><span style="font-weight:bold;">Саул </span>
<br />Коли народ наполягав на бажанні мати царя, Бог сказав Самуїлу помазати на царювання Саула із племені Веніямина з міста Гів'ї. Спочатку Саул поєднував царювання із роботою на своїй землі. В нього було щире бажання служити потребам свого народу <span style="font-style:italic;">(1Сам.9-11).</span> Але після того як Саул розгромив аммонитян, що атакували гілеадське місто Явеш, він покинув землю і цілком віддався царюванню на подальших 42 роки свого правління. Протягом цього часу Ізраїль намагався вигнати филистимлян із своєї території. <span style="font-weight:bold;">Саулові допомагав його син Йонатан</span><span style="font-style:italic;">(1Сам.14).</span> Молодий Давид також воював для Саула. Коли люди почали вихваляти Давидову відвагу, Саул став заздрісним і почав ненавидіти і переслідувати Давида.
<br />
<br />З плином часу Саул став усе частіше виявляти непокору до Бога. Він сам провів обряд жертвоприношення у Гілгалі, замість того, щоб дочекатися Самуїла <span style="font-style:italic;">(1Сам.13).</span> Він не виконав Божого наказу винищити усіх чоловіків та власність Амаликитян після того, як переміг їх<span style="font-style:italic;">(1Сам.15).</span> Коли священики міста Нова допомогли Давиду їжею, Саул повбивав їх усіх<span style="font-style:italic;">(1Сам.22).</span> Через цю жорстокість та непокору, Господь забрав царювання від Саула та його родини. Під час битви із филистимлянами, на горі Гілбоа, Саул та його троє синів загинули. Їхні тіла було обезголовлено і прибито на мурі міста Бет-Шану. Мешканці гілеадського Явешу, пам'ятаючи, як одного разу Саул врятував їхнє місто, таємно забрали їх тіла та спаливши, поховали кості у Явешу. Таким кривавим і ганебним був кінець першого царя Ізраїля.
<br />
<br /><span style="font-weight:bold;">Давид </span>
<br />Цар Давид був найбільш відомим і найлюбимішим з усіх царів Ізраїля. Під його правлінням Ізраїль насолоджувався своїм найбільшим періодом поширення та скуштував своєї найбільшої слави. Хоч Давид і був великим воїном, найтривалішим його заняттям було написання майже 100 псалмів.
<br />
<br />Давид був пастухом овець з коліна Юди, із міста Віфлеєма, наймолодшим із восьми Ессеєвих синів. Ще у хлопчачому віці Давид був помазаний Самуїлом, як наступний після Саула цар Ізраїля. Але протягом багатьох років він був задоволений служінням під Сауловою владою, допоки Господь не визначить, що його час настав. Музичні здібності Давида вперше привернули до нього увагу Саула і він був призначений Сауловим зброєносцем. Давид на ціле життя подружився із Сауловим сином Йонатаном, і навіть одружився на одній із Саулових дочок Мелхолі. Боже благословіння явилося також в тім, що Давид убив велетня Голіафа своєю вівчарською пращею<span style="font-style:italic;">(1Сам.17:38-47).</span> Це була та перемога, яка вперше збудила Саулову ненависть і заздрість до Давида.
<br />
<br />Протягом наступних років Давид провів більшість свого часу як втікач, рятуючись від заздрісного Саула. Спочатку він утік до Самуїла в Раму. Потім, переслідуваний Сауловим військом, він сховався в <span style="font-weight:bold;">Неві</span>(місто неподалік Єрусалиму), де священики забезпечували його їжою. Зрештою, Давид був змушений покинути країну і знайти притулок серед филистимлян. Згодом він зібрав невелике військо в 400 вояків, що залишалися вірними йому протягом багатьох років. Полишивши филистимську землю, Давид пішов на південь до Хеврону, ховаючись у навколишніх пустелях, а також відпочиваючи певний час у печерах пустині Ен-Геді неподалік берега Мертвого моря. У кількох випадках Давид мав нагоду вбити царя Саула, але кожного разу відмовлявся це зробити. Давид залишив Господеві покарати його ворога Саула і дати трон Давидові.
<br />
<br /><span style="font-weight:bold;">Після загибелі Саула та Йонатана, син Саула Іш-Бошет був проголошений царем над північною частиною Ізраїля.</span> 7,5 років Давид правив із Хеврону лише над значно меньшою частиною південної території Юди. Лише після того як Іш-Бошета було вбито, Давид став царем цілого Ізраїля, як і обіцяв Господь. Першою його дією як царя усього Ізраїля, був похід на північ та оволодіння укріпленим містом Єрусалимом, яке він потім зробив своєю столицею.
<br />
<br />Єрусалим поступово перетворився на центральне місто могутнього царства. З Божим благословінням та провідництвом, Давид розширив своє царство багатокротно щодо його первісних розмірів. Від Червоного моря на Сінайському півострові та кордонів Єгипту, до великої ріки Єфрат на півночі. Ізраїль ніколи більше не контролював такої великої території. Майже ціле своє життя Давид провів у битвах із ворогами Ізраїля, і це був він, хто нарешті поклав край владі филистимлян. Через те, що він був чоловіком війни, йому не було дозволено побудувати для Господа храм в Єрусалимі. Це завдання випало Давидовому сину Соломону, великому чоловікові миру, який оголосив наступну славну еру Об'єднаного Царства.
<br />
<br />Біблія кличе Давида мужем <span style="font-style:italic;">“за серцем Господнім”(1Сам.13:14), </span>тобто чоловіком, у центрі чийого серця завжди є Господь та Його воля, і якого сам Господь дуже полюбив. Давид був милосердним до своїх ворогів, повний подяки і хвали Богові, з почуттям любові до Бога та до своїх приятелів. Тим не меньш, Давид також був грішником і вчинений ним гріх перелюбу із Вірсавією<span style="font-style:italic;">(2Сам.11),</span> а також його гордовитий наказ про перепис Ізраїля, показують це цілком ясно<span style="font-style:italic;">(2Сам.24).</span> Він пережив сильні муки розбитого серця через зло та повстання проти нього власного сина <span style="font-weight:bold;">Авесалома.</span> Давид змушений був втекти до Маханаїму із своїми послідовниками, аж доки Авесалом не був убитий<span style="font-style:italic;">(2Сам.15-18)</span>. Після 40 років правління(7 в Юді та 33 цілим Ізраїлем) <span style="font-weight:bold;">Давид помер у віці 70 років і був похований у своєму улюбленому місті Єрусалимі. </span>
<br />
<br /><span style="font-weight:bold;">Соломон.</span>
<br />Якщо Давид був чоловіком серця та чоловіком війни, його син Соломон був чоловіком розуму та чоловіком миру. Він був сином Давида і Вірсавії. Коли Давид лежав при смерті, то почув, що його <span style="font-weight:bold;">найстарший син Адонія</span> проголошував себе самого царем. Але Давид наполіг на тому, що його наступником має бути Соломон.
<br />
<br />На початку його царювання, Бог запропонував Соломонові просити для себе чого він найбільше бажає отримати від Бога в дар. Соломон попросив мудрості, щоб добре правити народом Божим. Господь задовільнив його прохання і Соломон і до цього дня відомий як наймудріший чоловік, який коли-небуть жив на землі. Люди приходили із далеких країв(як цариця Шеви, що прибула зо східної Арабії, <span style="font-style:italic;">1Цар.10)</span> щоб послухати його та з ним поговорити. Соломонова мудрість дозволила йому так впорядкувати країну, що це було на користь людям Ізраїля. Він збудував фортеці у Хацорі, Мегіддо та Гезері, щоб захищати кордони краю. Він управляв корабельним флотом на Червоному морі(єдиний цар Ізраїля, який робив це успішно), привозячи багато усякого добра із віддалених земель. Він управляв також рудниками та мідними копалинами у Синайській пустелі, які також збільшували багатства Ізраїля. Під час Соломонового правління Ізраїль досягнув найвищої точки своєї сили та слави. І через побудову величного палацу, розкішного, блискучого Храму для Господа, а також міцних міських мурів, столичне місто Єрусалим стало важливим світовим центром.
<br />
<br />Але хоча Соломон був наділений великою мудрістю, він також виявився не достатньо мудрим, щоб уникнути трьох помилок, що проти них застерігали Мойсей та Ісус Навин –<span style="font-weight:bold;"> укладання угод із чужоземними народами, шлюби із язичниками та встановлення капищ для іноземних ідолів.</span> Соломон мав царський гарем, де було <span style="font-weight:bold;">700 дружин і 300 наложниць.</span> Багато із них були чужоземними жінками, з якими одружився Соломон заради зміцнення альянсів із іншими царськими родинами. Щоб догодити своїм численним дружинам, Соломон дозволяв їм будувати храми для їхніх поганських богів на пагорбах наколо Єрусалиму. Як результат, мудрий цар сам був деколи втягнутий і ідолопоклоство та служіння цим фальшивим богам.
<br />
<br />Соломон, як і його батько, <span style="font-weight:bold;">правив 40 років</span> і Господь дозволив йому померти ще коли його імперія була на вершині свого розвитку. Він також був автором кількох книг Біблії. Він залишив по собі багато із своєї даної Богом мудрості у трьох книгах Старого Заповіту: Притчах, Пісні Пісень та Еклезіасті. Після смерті Соломона послідувало не тільки згасання слави Об'єднаного Царства, але також і період фізичного та морального занепаду всередині Ізраїльської нації.
<br /> Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-7837766442697956412012-02-02T02:09:00.000-08:002012-02-02T02:41:23.913-08:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 12<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0Kc8-YLnp-Dj4xkjg9-NXHiM0fla5v6DPjjbPQQiDOiBz4L4vJjSunbnyISwgHli0iNXj0N_Jdm461Ap2IAkqPmqtGpbsc4asjsUzI1pDLnarYst7hhrZd-N9jxJz_wNvFw-sFHN4rTE/s1600/62.png"><img style="float:left; margin:0 10px 10px 0;cursor:pointer; cursor:hand;width: 261px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0Kc8-YLnp-Dj4xkjg9-NXHiM0fla5v6DPjjbPQQiDOiBz4L4vJjSunbnyISwgHli0iNXj0N_Jdm461Ap2IAkqPmqtGpbsc4asjsUzI1pDLnarYst7hhrZd-N9jxJz_wNvFw-sFHN4rTE/s320/62.png" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5704486201060073554" /></a><br /><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhY-LdnlfN0QO3DvOSmuasgodilc2Ng5uk4htDoCoboZkudGb0w20_FqH38nbLepDKlKIeggGRKOhR7wHP4HzXFd6jRtMnkww8HHkwbjHWhhRBe-Q_bHL1e1AXzezZtVNeSUybWYVKI8bE/s1600/SamsonAndLion_Francesco_Hayez.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 242px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhY-LdnlfN0QO3DvOSmuasgodilc2Ng5uk4htDoCoboZkudGb0w20_FqH38nbLepDKlKIeggGRKOhR7wHP4HzXFd6jRtMnkww8HHkwbjHWhhRBe-Q_bHL1e1AXzezZtVNeSUybWYVKI8bE/s320/SamsonAndLion_Francesco_Hayez.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5704485567981428450" /></a><br /><span style="font-weight:bold;">Тема № 12</span><br /><br /> <span style="font-weight:bold;">ЧАС СУДДІВ</span><br /><br /><br />Після завоювання Землі обітованної, Ісус Навин продовжував правити народом Ізраїля аж до дня своєї смерті. Після цього на протязі більш як 300 років Ізраїлем правив цілий ряд суддів. Ми навчатимемося про цих людей і під кінець заняття вам слід:<br /><br />1)Коротко опишіть зразок подій, що періодично повторювалися в часи Суддів.<br />2)Визначіть період часу і кількість суддів.<br />3)Опишіть зброю Шамгара, Гедеона і Самсона.<br />4)Опишіть де і проти кого Егуд, Барак, Гедеон і Самсон проводили свої битви.<br />5)Визначте місце знаходження 5-ти головних міст Филистимлян<br /><br /><span style="font-weight:bold;">Час Суддів</span><br />Період Суддів пам'ятний для нас як пора великих проблем для Ізраїля. Вторгнення їхніх ворогів, занепад релігійних та моральних цінностей, погані врожаї та підкорення деякими іншими народами, що жили навколо,- усе це мало місце у період Суддів. Чому це трапилося з Ізраїлем?<br /><span style="font-style:italic;"><br />“І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві. І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам. І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа. І покинули вони Господа, та й служили Ваалові та Астартам. І запалав Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, - і вони їх грабували. І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами. У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І він дуже їх тиснув”(Суд.2:10-15)</span>.<br /><br />Через таку ситуацію Господь посилав людей, яких звали суддями. Але судді, однак, не змогли повністю виправити ситуацію.<br /><br /><span style="font-style:italic;">“І поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників. Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили! А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх. І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги”(Суд.2:16-19).</span><br /><br />Так повторювалося знову і знову на протязі періоду Суддів. Ізраїль поклонявся фальшивим богам, Господь посилав ворогів, щоб покарати їх, вони розкаювалися, Бог посилав їм суддю, щоб їх спасати, а після цього дуже скоро вони починали знову поклонятися фальшивим богам. Кожного разу, як коло подій повторювалося, Ізраїль впадав у глибоке ідолопоклонство. Навіть моральна сила суддів часом зазнавала падіння. <br /><span style="font-weight:bold;">Дванадцять суддів.</span><br />Період суддів <span style="font-weight:bold;">почався після 1400-го</span> року до Р.Х. і тривав приблизно <span style="font-weight:bold;">до 1050-го року до Р.Х</span>. На протязі цього часу було щонайменьше 12 різних суддів, згаданих в книзі Суддів. Часом нам дано знати трохи більше ніж просто їх імена. Про деяких нам дано довші історії про їхню працю задля спасіння Ізраїля. Коли ми будемо навчатися про суддів, то слідкуватимемо по карті, де судді жили і де знаходилися їхні вороги. Нижче перераховаі 12 суддів, а найбільш важливі міста, згадані в книзі Суддів, показані на карті. Відмітьте, що окрім цих нижче згаданих, ще четверо суддів (Ілій, Самуїл, Йоіл, Авійя) згадуються у <span style="font-style:italic;">1Сам.1-8.</span><br /><br />1)<span style="font-weight:bold;">Отніїл</span> був першим суддею, згаданим у Біблії. Після восьми років утисків з боку Кушан-Ріш'атаїма, царя Араму(далека північ Палестини), Бог послав Отниїла, щоб вигнати цих ворогів геть. Він був зятем Калева із коліна Юди. Затім послідувало 40 років миру.<br /><br />2)<span style="font-weight:bold;">Егуд</span> був із коліна Веніамінового. Еглон, моавітянський цар гнобив ізраїльтян протягом 18 років з допомогою Амонитян та Амаликитян. Він правив із Єрихону. Егуд хитрістю добися приватної зустрічі із ним і там вбив Еглона мечем, якого сам виготовив. Потім Егуд повів ізраїльтян до Йордану і вони повбивали там біля 10 тисяч кремезних і сильних чоловіків з Еглонових підданих. Потім було ще 80 років миру.<br /><br />3)<span style="font-weight:bold;">Шамгар</span> приніс Ізраїлю тимчасовий мир із Филистимлянами, вбивши києм для худоби 600 филистимлян<span style="font-style:italic;">(Суд.3:31).</span><br /><br />4)<span style="font-weight:bold;">Девора та Барак</span> були наступними суддями. В той час Ізраїль терпів утиски від хананеян, що мали за царя Явіна із Гацора. Зверхником війська царського був Сісера. Пророчиця Девора, що жила між Рамою та Бет-Елом, направляла Барака у розгромі хананеян. Барак зійшов із своїм військом з гори Фавор і розбив армію Сісери в Кешонській долині. Сісера загинув від руки жінки, домогосподарки Яїл, яка загнала йому у скроню наметового кілка, коли він переховувався в її домі<span style="font-style:italic;">(Суд.4-5)</span><br /><br />5)<span style="font-weight:bold;">Гедеон</span> жив у той час, коли мідіанитяни та амаликитяни грабували Ізраїльтян на протязі семи років, знищуючи врожаї ти забираючи худобу до останньої тварини. Ізраїльтяни шукали укриття в горах та печерах, але все ще не почували себе в безпеці навіть там. Тоді Бог сказав Гедеону зібрати невелике військо з 300 чоловіків. Вони напали на ворогів у долині Ізреель, біля джерела Харод. Використовуючи тільки сурми, глечики та смолоскипи, вони змусили мідіанитян утікати. Мідіанитянські царі та 120 тисяч вояків були забиті <span style="font-style:italic;">(Суд.6-8).</span><br /><br />6)<span style="font-weight:bold;">Тола</span> був із коліна Іссахарового і судив він Ізраїля 23 роки після того, як був убитий Авімелех, син Гедеона, що прийшов до влади через підступ і братовбивство<span style="font-style:italic;">(Суд.9-10:2)</span>.<br /><br />7)<span style="font-weight:bold;">Яір </span>був наступним суддею в Ізраїлі 22 роки. Він жив і правив з Гілеаді на Східному Березі <span style="font-style:italic;">(Суд.10:3-5)</span><br /><br />8)<span style="font-weight:bold;">Їфтах</span> став суддею після того як ізраїльтяни по обидва боки Йордану страждали від Филистимлян та Аммонитян протягом 18 років. Їфтах також був із Гілеаду. Гілеадські народні старшини просили його очолити їх і вигнати ворогів. Їфтах та його люди розбили Аммонитян і вигнали їх із Гілеаду. Він був суддею в Ізраїлі 6 років<span style="font-style:italic;">(Суд.11:6-12:7)</span>.<br /><br />9)<span style="font-weight:bold;">Івцан</span> з Віфлеєму, <br />10) <span style="font-weight:bold;">Елон</span> із коліна Завулонового, та <br />11) <span style="font-weight:bold;">Авдон</span> з Єфрему судили Ізраїля відповідно 7 років, 10 років та 8 років<span style="font-style:italic;">(Суд.12:8-15)</span>.<br /><br />12)<span style="font-weight:bold;"> Самсон</span> з племені Дана, мабуть є найвідомішим з суддів. Більшість з його пригод відбувалися в районі долини Сорек, долини, що тягнулася від середземноморського узбережжя майже до Єрусалиму. В той час филистимляни докучали Ізраїлю. Вони контролювали значну територію від морського узбережжя аж майже до пагорбів Юдеї. Самсон отримав кілька тимчасових перемог над ними, але вони так і не були цілком переможеними аж до часу царя Давида.<span style="font-style:italic;">(Суд.13-16)</span>.<br /><span style="font-weight:bold;"><br />(Відмітьте: Суд.3:3 говорить про п'ять володарів филистимських. Це є посилання на правителів 5-ти головних міст – Ашдод, Ашкалон, Газа, Екрон, Геф).</span>Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-76251817230182410302012-01-23T03:38:00.000-08:002012-01-23T04:13:44.727-08:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 11<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLO_5uiAw2IVjPziZtJ0K65TPWqkGLGik5po1PQf_QHNGWyHIKe7BUcmdtDO9ZBDxh4Var0YPRtGNEjG5sIMvh5BqFckudJ9_S3iIrMAqGKdpLWpDoozYn9CDWEawgsSC4gxNkvKoWVS0/s1600/%25D0%259E%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25B2%25D0%25BA%25D0%25B8.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 214px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLO_5uiAw2IVjPziZtJ0K65TPWqkGLGik5po1PQf_QHNGWyHIKe7BUcmdtDO9ZBDxh4Var0YPRtGNEjG5sIMvh5BqFckudJ9_S3iIrMAqGKdpLWpDoozYn9CDWEawgsSC4gxNkvKoWVS0/s320/%25D0%259E%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25B2%25D0%25BA%25D0%25B8.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5700797839209249666" /></a><br /><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUKoNdIf9Clgjon6-tyB-o0G6E0QmVAWrbo9Uu_QH0isEplTCMl_5k2XnibwHmjF7CIJwbmgFsnoyHvVdyeZwzXirTI1sk2An4ODWwHMjCogm0NYHaKMdqMPZqSceSr2jvH-5Qp0b5pPY/s1600/%25D0%25B2%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25B3%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B4.JPG"><img style="float:left; margin:0 10px 10px 0;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 240px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUKoNdIf9Clgjon6-tyB-o0G6E0QmVAWrbo9Uu_QH0isEplTCMl_5k2XnibwHmjF7CIJwbmgFsnoyHvVdyeZwzXirTI1sk2An4ODWwHMjCogm0NYHaKMdqMPZqSceSr2jvH-5Qp0b5pPY/s320/%25D0%25B2%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25B3%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B4.JPG" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5700797324137505154" /></a><br /><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSXEtqFPDpuiZXW4WyAWBhIuJAYILPqVkh4iHPBEslWAv5DdTyyVIsGWw3gnDm0C4fy6HHI7ln3_-dC78Dl5DmNbF8HqZZizdB1h73z2Hfyjd6-hfwo8tBKLDU5iY2HbaHNVcHx6wmjZ8/s1600/%25D0%25B7%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25BD%25D0%25BE1.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 213px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSXEtqFPDpuiZXW4WyAWBhIuJAYILPqVkh4iHPBEslWAv5DdTyyVIsGWw3gnDm0C4fy6HHI7ln3_-dC78Dl5DmNbF8HqZZizdB1h73z2Hfyjd6-hfwo8tBKLDU5iY2HbaHNVcHx6wmjZ8/s320/%25D0%25B7%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25BD%25D0%25BE1.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5700797068489800306" /></a><br /><span style="font-weight:bold;">Тема № 11</span><br /><br /><span style="font-weight:bold;">ЗЕРНО, ВИНОГРАД ТА ОЛИВКОВЕ МАСЛО</span><br /><br /><span style="font-style:italic;">Він(Бог)… траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє (Пс.103:14-15)</span><br /><br />Ці слова із псалма змальовують пору щастя та радості в Ізраїлі. Більшість людей не можуть почувати себе щасливими, коли вони голодні. Для Ізраїля предмети споживання, перераховані вище, вказували на рясні Божі земні благословіння для Його народу. Вино робили з винограду, рослинне масло з оливок, а хліб із зернових культур. Це були 3 основних продукти в харчуванні Ізраїльтян та в їх економіці, а також вони були символами їхнього добробуту. В цьому розділі ми дослідимо, як вирощували ці культури,а також важливість їх використання. На завершення цього уроку вам слід:<br /><br />1)Коротко описати 8 основних кроків у вирощуванні та приготуванні зерна, а також потрібні для цього знаряддя праці.<br />2)Назвати дві головні зернові культури у стародавньому Ізраїлі.<br />3)Описати давній виноградник і прес для винограду.<br />4)Дати опис пресу для оливок і назвати 5 основних способів використання оливкового масла у Ізраїлі.<br /><br /><span style="font-weight:bold;">Зернові для випічки хліба</span><br />Двома найважливішими зерновими культурами, що вирощувалися в Ізраїлі, були пшениця та ячмінь. Вони обидві були необхідними для виготовлення хліба та іншої їжі. Було 8 основних кроків, що їм слідували люди Ізраїля у вирощуванні та підготовці цих зернових.<br /><br />1.) <span style="font-weight:bold;">Сівба</span> чи посадка насіння цих зернових починалася з приходом ранніх дощів, що пом'якшували грунт. Насіння тримали у кошику чи в торбі, а сіяч йшов полем і розкидав насіння рукою. Ісус описав цей процес в притчі про сіяча <span style="font-style:italic;">(Мат.13:3-8)</span><br /><br />2.) <span style="font-weight:bold;">Зорювання</span> грунту було наступним кроком. Зазвичай це робилося негайно після засівання іншим чоловіком, який слідував позаду сіяча. Стародавні плуги робили зазвичай з дерева і окантовували металом. Вони заглиблювалися в землю, але на перекидали її, як це роблять сучасні.<span style="font-weight:bold;"> Леміх</span> кріпився до дерев'яного бруса, а далі чіпляли ярмо. Зазвичай плуг тягнула пара волів, хоча інші тварини також використовувалися. В бідного селянина могла бути лише одна тварина, щоб тягти плуга, а якщо не було і того, тоді він змушений був тягти його сам. Зорювати кам'янистий грунт Палестини було важкою працею і з плином часу ярмо стало символом важкого тягару <span style="font-style:italic;">(Єр.28:11; Мт.11:28-30).</span> Орати було тяжко і для орача. Йому слід було щосили налягати на плуг, щоб той різав глибше, та ще треба було слідкувати, щоб тварини йшли рівно. Ось чому для нього було б дуже нерозумно озиратися назад<span style="font-style:italic;">(Лк.9:62).</span> Щоб тварини не припиняли роботи і рухалися у потрібному напрямку, орач носив кия - довгу дерев'яну палицю, часом з металевим наконечником, щоб колоти чи ударяти тварину. Суддя Шамгар використовував такий кий щоб повбивати 600 филистимлян<span style="font-style:italic;">(Суд.3:31).</span> <br /><br />3.) <span style="font-weight:bold;">Вирощування</span> займало кілька місяців і було небезпечним періодом для зернових. Птахи могли прилетіти і зклювати насіння (Мт.13:4). Бур'яни могли заважати його зростанню(Мт.13:25). Вогонь міг знищити поле (Вих.22:5). Сарана могла з'їсти посіви<span style="font-style:italic;">(Суд.6:5)</span>. Злодії чи вороги могли вкрасти зерно(Суд.6:3-4). Недостатня кількість дощу могла стати причиною засихання цілого врожаю.<br /><br />4.) <span style="font-weight:bold;">Жнива</span> відбувалися в квітні та травні. Зернові, як правило, збирали вручну за допомогою серпа<span style="font-style:italic;">(Йоіл 4:13)</span>. Серпи часто виготовляли із щелепної кістки тварини і вставляли в неї загострені шматочки креміню, щоб серп краще різав. Самсон зміг покласти тисячу филистимлян подібною щелепою віслюка<span style="font-style:italic;">(Суд.15:15)</span>. Після того як зернові було вижато, їх в'язали у снопи<span style="font-style:italic;">(Бут.37:7) </span>а потім забирали з поля, щоб поскладати у клуні<span style="font-style:italic;">(Мат.13:30).</span><br /><br />Коли на полях збирали врожай зернових, Закон Мойсея дозволяв тим, хто проходив повз них, зривати трохи руками, якщо ці люди були голодними чи бідними. Однак, їм заборонялося збирати велику кількість, зрізаючи зерно серпом <span style="font-style:italic;">(Повт.23:26; Лк.6:1-2).</span> Також, коли йшов збір врожаю, невелика кількість зерна залишалася по краях поля, щоб бідні люди могли збирати колоски<span style="font-style:italic;">(Лев.23:22 ; Рут.2:2-3).</span> <br /><br />5.) <span style="font-weight:bold;">Обмолочування</span> було наступним, що треба зробити. Це робилося на молотильному току - рівній відкритій площині, приблизно в десять квадратних метрів із втрамбованою і чисто виметеною землею. Тік для обмолоту зазвичай знаходився на вершині пагорба, щоб вітер міг здувати полову коли віяли зерно. Євусеянин <span style="font-weight:bold;">Аравна</span> мав такий молотильний тік на вершині гори <span style="font-weight:bold;">Моріа(Сіон)</span> і саме в цьому місці цар Давид купив землю для Храму, збудованого пізніше Соломоном<span style="font-style:italic;">(2Сам.24:18).</span><br /><br />Щоб обмолотити зерно, снопи розв'язували, а колосся розкидали по току. Існувало кілька способів, якими зерно могло бути обмолочене. Часом використовували волів, яких водили по току, щоб вони своїми копитами роздушували колосся. Іншим часом робили із дерев'яних брусів візок або молотарку і воли тягнули її поверх збіжжя<span style="font-style:italic;">(Іс.28:27-28 ; 2Сам.24:22).</span> Гострі камені або метал також могли закріпляти на брусах, щоб тягання молотарки було ефективнішим<span style="font-style:italic;">(Іс.41:15),</span> і люди ставали зверху на бруси, щоб збільшити вагу. У такий спосіб стебла руйнувалися, і окремі зерна відділялися від полови та стерні. Коли треба було обмолотити невелику кількість збіжжя, чи коли тік не був доступний, тоді користувалися ціпами. Саме так мабуть<span style="font-weight:bold;"> Рут і Гедеон</span> обмолочували зерно<span style="font-style:italic;">(Рут.2:17; Суд.6:11).</span> <br /><br />6.) <span style="font-weight:bold;">Віяння </span>було наступним кроком і могло проводитися лише тоді як збіжжя було ретельно обмолочене і зерна відділені від колоса. Віяння завжди проводилося ввечері, коли здіймався вітер. Деколи при невеликих кількостях, зерно віяли наступним способом. Насипали зерно на одежину і потім підкидали його у повітря. Однак, зазвичай, використовували вила або віячку. Вилами підкидали зерно високо у повітря і вітер відносив геть лушпиння і солому в той час як тяжчі зерна пшениці чи ячменю падали на землю. Як правило, відділена солома відносилася вітром не далеко. Потім її можна було зібрати і годувати нею худобу. Відділення зерна від полови через віяння було картиною Божого суду, який прийде на Його невірних людей<span style="font-style:italic;">(Єр.15:7; Мат.3:12).</span><br /><br />7.) <span style="font-weight:bold;">Просіювання</span> було наступним кроком, і воно було необхідним, бо навіть після віяння невеликі частинки бруду та бур'янів могли все ще бути серед зерна. Щоб просіювати зерно, використовували решето <span style="font-style:italic;">(Амос 9:9).</span><br /><br />8.) <span style="font-weight:bold;">Складання</span> було останнім, що слід було зробити для збереження і подальшого вживання зерна. Велика кількість зерна зберігалася, як правило, у коморах та ямах, але частіше за все зерно зберігали у керамічних глеках. Їх можна було запечатувати, щоб вберегти вміст від комах і тварин. Зерно тепер було готове для перемелення на муку і виготовлення хліба та калачів<span style="font-style:italic;">(1Цар.17:12)</span>.<br /><br /><span style="font-weight:bold;">Вирощування винограду і виготовлення вина.</span><br /><span style="font-style:italic;">“Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його вино-градника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель. І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, - та він уродив дикі ягоди!”</span><span style="font-style:italic;">(Іс.5:1-2).</span><br /><br />Ці вірші розповідають нам, до чого був подібний виноградник у біблійні часи. Виноградники можна було знайти по всій території Ізраїля. Ті, що посаджені на схилах пагорбів, були особливо добрими, бо отримували багато сонячного світла. Перед посадкою виноградника місце для висадки лози ретельно очищалося. Для приготування грунту використовували заступ <span style="font-style:italic;">(Іс.7:25)</span>. Гарні молоді пагінці потім висаджували у приготовлену землю. Часто навколо виноградника будували стіну, щоб захистити його від тварин та злодіїв. Будували також сторожову вежу і сторож охороняв ділянку доки виноград достигав. Він проганяв птахів та тварин, а також пильнував від злодіїв.<br /><br /> Господар повинен був боротися із червою та іншими паразитами<span style="font-style:italic;">(Повт.28:39).</span> Часто чавило для вина будували прямо у винограднику, щоб виноград можна було швидше переробляти на вино. І хоча багато праці було потрібно докласти для посадки і догляду за виноградником, прибуток від нього також був великим. Коли чоловік володів виноградником і дбав про нього, він сподівався на великий урожай. Якщо рослина не приносила плодів, погані плоди, або урожай був бідним, він мав право гніватися<span style="font-style:italic;">(Іс.5:4-6; Ів.15:1-17).</span> Багаті землевласники могли побудувати виноградника, а потім доручити своїм слугам доглядати його, або ж віддати виноградника в оренду(<span style="font-style:italic;">Мт.21:33-34).</span><br /><br />Однією з вигод вирощування винограду є можливість його багатоцільового використання. Його можна висушити і отримати родзинки<span style="font-style:italic;">(1Сам.25:18),</span> можна споживати свіжим<span style="font-style:italic;">(Повт.23:25)</span>, а виноградний сік можна було варити, щоб отримати густий солодкий сироп чи <span style="font-style:italic;">“виноградний мед”</span>. Деякі з Старозавітних посилань на мед можуть стосуватися саме цього виноградного меду(<span style="font-style:italic;">Бут.43:11; Єзек.27:17)</span>. Але найчастіше виноград використовували для виробництва вина. Серьозність клятви <span style="font-weight:bold;">Назорея</span> підкреслює той факт, що не тільки вина він не повинен був пити, але і споживати будь-що інше, виготовлене з плодів винограду<span style="font-style:italic;">(Чис.6:4).</span><br /><span style="font-weight:bold;"><br />Процес приготовлення вина</span> починався із виноградного чавила. Чавило являло собою відкриту площину, що складалася з двох відділень. Виноград клали у першу секцію і давили ногами з метою отримання соку. Ця картина часто використовується в Біблії, щоб змалювати Божий суд над грішниками<span style="font-weight:bold;">(Об.19:15).</span> Люди співали пісень під час давлення винограду, бо це зазвичай відбувалося у дні свята<span style="font-style:italic;">(Єр.48:33)</span>. Коли з'являвся сік, то він витікав із першої секції через невеликий отвір і потрапляв у другу, нижчу частину виноградного чавила. Сік збирали і наливали у бурдюки зі шкіри тварин<span style="font-style:italic;">(Нав.9:4)</span>. В соці починався процес бродіння завдяки природним хімікаліям, що є в шкірах, і він скоро перетворювася на вино. Молоде вино розливали у нові шкіряні бурдюки, які були ще досить м'якими та податливими, і могли розтягуватися, коли це було потрібно. Стара шкіра, що стала твердою і втратила пружність обов'язково порвалася б під тиском газів, що виділяються під час процесу бродіння<span style="font-style:italic;">(Мат.9:17).</span><br /><br /><span style="font-weight:bold;">Оливки та виготовлення оливи.</span><br />Оливки були третьою із трьох головних сільськогосподарських культур, що вирощувалися у стародавньому Ізраїлі. Оливкові дерева, як і виноградна лоза, могли рости навіть на кам'янистому грунті<span style="font-style:italic;">(Повт.32:13)</span>. З моменту посадки чи прищеплення оливкового дерева мало пройти сім років до появи першого плоду. Ще сім років було необхідно, щоб дерево стало дорослим і принесло повноцінний врожай. Таким чином земля потребувала довгих періодів миру для своїх оливкових садів, щоб дерева могли вирости і успішно плодоносити, тому оливкова гілка стала символом миру. Через те, що дерева потребували так багато часу для досягнення зрілості, винищення оливкових гаїв було набагато безжаліснішою формою ведення війни, ніж просте зпалення виноградника чи хлібного поля(<span style="font-style:italic;">Суд.15:5).</span><br /><br />Досягнувши зрілості, оливкове дерево могло продовжувати плодоносити кілька сотень років. Молоді пагінці могли також вигнатися навколо стовбура вже мертвого дерева, щоб приносити плоди навіть довше<span style="font-style:italic;">(Пс.127:3)</span>. Оливкові дерева, що росли дикими, не приносили їстівних плодів. Такі дерева слід було обрізати і прищеплювати до них добрі гілки перед тим, як отримати від них добрі плоди. Павло використовує цей образ для того, щоб змалювати зростання Церкви <span style="font-style:italic;">(Рим.11:23-24)</span>.<br /><br />Коли приходила пора збору оливок, дерева оббивали віниками та гілками <span style="font-style:italic;">(Іс.17:6)</span>. Часом оливки споживали висушеними, а деревину олив використовували для будівництва та різьблення по дереву<span style="font-style:italic;">(1Цар.6:23,31-33)</span>. Але найціннішим продуктом оливкових дерев була олія, видавлена із оливок. Оливки є набагато твердішими від винограду, тому потрібно було мати прес, щоб витискати з них олію<span style="font-style:italic;">(Мих.6:15).</span> Так як оливкову олію важче видавлювати, преси для оливок мали спеціальні важелі, що при повертанні збільшували зусилля, а також були більшої ваги тягарі, щоб вичавлювати олію.<br /><br /><span style="font-weight:bold;">Добування олії </span>було важкою працею, але вона була вартою затрачених зусиль. Оливу використовували багатьма способами у стародавньому світі. Її споживали як один з видів масла в їжу. На ній готували їжу та пекли<span style="font-style:italic;">(Лев.2:4).</span> Її спалювали в освітлювальних каганцях<span style="font-style:italic;">(Мт.25:3).</span> Застосовували як мазь для зволожування шкіри, та як ліки<span style="font-style:italic;">(Іс.1:6).</span> Її також використовували для помазання тих чоловіків, що призначалися для служіння Богові: як пророки<span style="font-style:italic;">(1Цар.19:16),</span> як священики (Лев.8:12), як царі(1Сам.16:3).<br /><br />Отже, коли ізраїльтяни мали добре жниво зернових та щедрий врожай винограду і оливок, вони справді могли розглядати це як благословення Господнє, і могли сподівати-ся на рік добробуту і процвітання.Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-7600783455708396442012-01-12T02:49:00.000-08:002012-01-12T03:08:05.317-08:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 10<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhS3USugSHDLBBrraGoOHM731Ik1wuMHna_r2dJaOLEyvabY_TdeYLmXuH05nRQUxgH3dbJe4sXPGU76RdjE1OwVfjtrtAK1itbXi7wSgpEyVn5zMu2Vb5r_y1wA4mHZpvw4pt4xCSip7A/s1600/hollidays_01.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 240px; height: 180px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhS3USugSHDLBBrraGoOHM731Ik1wuMHna_r2dJaOLEyvabY_TdeYLmXuH05nRQUxgH3dbJe4sXPGU76RdjE1OwVfjtrtAK1itbXi7wSgpEyVn5zMu2Vb5r_y1wA4mHZpvw4pt4xCSip7A/s320/hollidays_01.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5696700347079968738" /></a><br /><span style="font-weight:bold;">Тема № 10</span><br /><span style="font-weight:bold;"><br />ЄВРЕЙСЬКИЙ РІК: ПОГОДА, СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, СВЯТА</span><br /> <br /><br />Погода в Ізраїлі подібна до такої, яка є в субтропічних регіонах. На цьому занятті ми трохи глибше розглянемо погоду в Ізраїлі та сезони вирощування різних культур. Ми побачимо, як різні пори року відповідають головним релігійним святам, що їх Бог встановив для свого народу. Наприкінці уроку вам слід:<br /><br />1)Назвати 4 типи вологи, що її отримує Ізраїль та його найспекотніші і найпрохолодніші місяці.<br />2)Сказати, коли сіють та збирають зернові, а також коли час збору оливок і винограду.<br />3)Визначити 3 важливих свята, під час яких усі чоловіки повинні були з'явитися перед Господом в Єрусалимському храмі.<br />4)Пояснити, як ці свята були пов'язані із сезонами збору врожаю в Ізраїлі.<br /><br /><span style="font-weight:bold;">Єврейський рік</span><br />Вихід з Єгипту розпочав новий період історії для народу Ізраїля. Встановлення свята Пасхи було постійним нагадуванням про цей новий початок. Щоб продемонструвати цю зміну ще більше, Бог наказав євреям змінити їхні календарі. Місяць виходу мав рахуватися тепер першим місяцем нового року<span style="font-style:italic;">(Вих12:1-2)</span>. Цей місяць називався <span style="font-weight:bold;">Авів або Нісан</span>. Його початок був якраз перед початком весни, і злегка змінювався з року в рік через те, що євреї користувалися місячним календарем. <span style="font-weight:bold;">Кожен 28 чи 29 день місячного циклу завершував один єврейський місяць</span>. Таким чином їх календарний рік мав 12 місяців по 28 чи 29 днів<span style="font-style:italic;">(а також деколи 13-тий “ковзаючий” місяць)</span>. Назви єврейських місяців взяті від вавилонян.<br /><span style="font-weight:bold;"><br />Погода в Ізраїлі</span><br />Ізраїль має лише дві головних пори – сухий сезон та сезон дощів. Майже на протязі цілого року погода в Ізраїлі є досить теплою. Однак, вона може значно відрізнятися в залежності від регіону. Погода вздовж морського узбережжя часто буває цілком відмінною від тієї, що на нагір'ях. <br /><br /><span style="font-style:italic;"> „Єврейський рік”</span> показує вам загальні зразки погоди в Ізраїлі. Починаючи згори, бачимо, що протягом Вересня і Жовтня погода починає мінятися від гарячої до прохолодної. В цей час буває кілька коротких злив, що називаються ранніми чи осінніми дощами. Кількома тижнями пізніше починається головний сезон дощів, що тягнеться з Грудня по Лютий. Сніг в Ізраїлі явище рідкісне і майже завжди його знаходять тільки у найвищих місцях. Наприкінці Лютого сезон дощів завершується і температура знову є достатньо високою. В Березні та Квітні пізні, або ж весняні дощі постачають для зернових додаткову вологу. У кінці Квітня та на початку Травня погода знову стає досить гарячою і зазвичай дощі більше не випадають аж до Вересня. Але є однак досить регулярна роса, що вберігає усе від надмірного перегрівання. Протягом літа погода стає дуже спекотною, особливо у Серпні.<br /><br />Через те, що на Західному березі немає великих рік, випадіння дощів є дуже важливим. Без відповідного дощу, врожай гине. <span style="font-style:italic;">В книзі Повторення Закону 11: 10-11</span> читаємо: <br /><span style="font-style:italic;"><br />“Бо цей край, куди входиш ти заволодіти ним, він не такий, як єгипетський край, звідки вийшли ви, де ти засієш було насіння своє й поливаєш працею ніг своїх, як город варивний. А цей край, куди ви переходите посісти його, то край гір та долин, - із небесного дощу він напоюється”.</span><br /><br />Так як Господь був тим, Хто забезпечував дощ, через суху спекотну погоду Ізраїль був дуже залежним від Бога, і тому Бог пообіцяв посилати необхідний дощ:<br /><span style="font-style:italic;">“Це край, що про нього дбає Господь, Бог твій, завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року аж до кінця року. І станеться, якщо справді ви будете слухати Моїх заповідей, що Я вам сьогодні наказую, - любити Господа, Бога вашого, і служити Йому всім вашим серцем і всією вашою душею, то Я дам вам дощ вашого краю своєчасно, дощ ранній і дощ пізній, і збереш ти своє збіжжя, і свій сік виноградний , і оливу свою”(Повт.11:12-14).</span><br /><br />Однак, не тільки сезон дощів був життєво важливим для врожаю. Навіть під час посухи деякі рослини могли вижити і принести трохи плодів. Це було можливим завдяки небесній росі, що регулярно падала навіть у спекотний період. Цей факт надає додаткового значення жахливому прокляттю, проголосити яке цареві <span style="font-weight:bold;">Ахаву</span> Бог послав пророка Іллю:<span style="font-style:italic;">“Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!”(1Цар.17:1).</span><br /><br />Можна було сподіватися небувалого врожаю, однак, якщо окрім нормальних дощів, Бог забезпечував добрі осінні та весняні дощі. <span style="font-weight:bold;">Йоіл</span> використовує таку картину в одному із своїх пророцтв:<span style="font-style:italic;">“А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння, і найперше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього. І токи наповняться збіжжям, чавильні ж кадки будуть переливатись вином молодим та оливою”(Йоіл2:23-24).</span><br /><br />Нарешті, нам слід зазначити, що вітри були дуже важливим фактором у погоді Ізраїля. Під час сухого спекотного літнього періоду вітер зазвичай приходив із заходу чи з північного заходу. Приходячи із Середземного моря, цей вологий прохолодний вітер приносив полегшення під час спеки. В інші пори року часто дув гарячий сухий вітер зі сходу або з півдня. Цей вітер своїм обпікаючим диханням міг швидко висушити і вбити зелень<span style="font-style:italic;">(Пс.102:15-16)</span>.<br /><br /><span style="font-weight:bold;">Жнива і свята.</span><br />На наступному уроці ми вивчатимемо давні методи господарювання на землі. Зараз ми лише торкнемося основних моментів у сезонах вирощування і того, як вони пов'язані з релігійними святами євреїв.<br /><br />Головні події сільськогосподарського року в Ізраїлі - на протязі Жовтня зорювали поля, бо ранні дощі почали пом'якшувати грунт. Приблизно в цей самий час засівали головні зернові – пшеницю та овес. Цей врожай достигне пізно навесні, від Квітня по Травень, а потім буде обмолочений через літо. Іншими важливими культурами в Ізраїлі були оливки та виноград. Виноградну лозу підрізали в Грудні, зацвітала вона в Травні, а врожай збирали у Вересні. Оливки збирали приблизно в той же час.<br />Лівий стовбчик таблиці показує головні релігійні свята Ізраїля. <span style="font-weight:bold;">На 14-й день першого місяця(Авів чи Нісан) було велике свято Пасхи</span>, за яким одразу наступали дні <span style="font-weight:bold;">Опрісноків</span>, що тривали з 15-го по 21-ше число цього місяця<span style="font-style:italic;">(Лев.23:4-8).</span> В останній день свята Ізраїль приносив Господеві спеціальну жертву – Первоплід із зернових, які тільки почали збирати<span style="font-style:italic;">(Лев.23:9-14)</span><br /><br />Через сім тижнів або 50 днів потому Ізраїль святкував свято Тижнів<span style="font-style:italic;"> (Лев.23:15-21)</span>.<span style="font-weight:bold;"> В часи Нового Заповіту про нього згадується як про П'ятдесятницю(від грецького слова п'ятдесят, бо воно прийшло через 50 днів після попереднього свята. Дії.2:1)</span>. У це свято празнували кінець жнив зернових, що завешувалися під кінець третього місяця, <span style="font-weight:bold;">Сивана</span>(початок Червня). Віддавалася подяка за жнива зернових і люди пригадували давання Закону Мойсею.<br /><br /><span style="font-weight:bold;">Заключна група свят була в сьомому місяці(у Вересні чи Жовтні).</span> В перший день місяця було свято <span style="font-weight:bold;">Сурмлення</span>, коли празнували початок сільськогосподарського року<span style="font-style:italic;">(Лев.23:23-25)</span>. На 10-й день того ж місяця був <span style="font-weight:bold;">великий день Очищення(Йом Кіпур)</span>, <span style="font-style:italic;">коли первосвященик входив у Святеє Святих</span>, щоб принести жертву на відкуплення усього народу<span style="font-style:italic;">(Лев.23:16-32)</span>. За цим слідувало свято <span style="font-weight:bold;">Кучок</span> яке тривало з 15-го по 21-е число. У цей час люди жили в наметах, <span style="font-style:italic;">щоб пригадати собі вихід з Єгипту</span>(Лев.23:33-43). Це останнє свято називали також святом Збирання, бо тоді святкували останні жнива, збір оливок та винограду <span style="font-style:italic;">(Вих.23:16)</span>. Ще раз діти Ізраїля віддавали подяку Господу за усі благословіння полів та отар, що були даровані їм.<br /><span style="font-weight:bold;"><br />Тричі на рік усі ізраїльські чоловіки повинні були приходити до Скинії Зборів, а пізніше до Храму, щоб поклонятися Богові і принести свої жертви.</span> Трьома великими святами були: <span style="font-style:italic;">Пасха і свято Опрісноків, свято Тижнів, та свято Кучок(Повт.16:16-17). </span>Усі ці три спеціальні нагоди для поклоніння були пов'язані із віддаванням подяки за зростання і збір врожаю сільськогосподарських культур в Ізраїлі.Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-38250310564424088372012-01-06T08:16:00.000-08:002012-01-06T08:25:53.154-08:00Христос рождається! Славімо Його!<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_tCbznK_HPqU9z3MbdFFFBwZi0LSGHhi6Z8kHyOV6-0hjY8F-E3YoiRX9xrskG7NKiQ2sA3RN3pkjF7VV_ePAYpblSssfgBYiRuheUbzPV-LloHUC89pOXt14YpTdp-4pss8VWUeYtxs/s1600/61073eaf4f51.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 231px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_tCbznK_HPqU9z3MbdFFFBwZi0LSGHhi6Z8kHyOV6-0hjY8F-E3YoiRX9xrskG7NKiQ2sA3RN3pkjF7VV_ePAYpblSssfgBYiRuheUbzPV-LloHUC89pOXt14YpTdp-4pss8VWUeYtxs/s320/61073eaf4f51.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5694556039602429394" /></a><br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUjc2fNOKVEn1q4nlqVd7qHcKsasgwTZKDSLYnEWkmX6r_N6mxPnbm1zQY7K0Q3V8lnCmDN41BBwAy6xHOzNQi2RAkqXTL7qsNoFw7H62B9hoHTwmZ7e4nkb4pbqFHRHzIAIjAguQVhQg/s1600/images.jpg"><img style="float:left; margin:0 10px 10px 0;cursor:pointer; cursor:hand;width: 251px; height: 201px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUjc2fNOKVEn1q4nlqVd7qHcKsasgwTZKDSLYnEWkmX6r_N6mxPnbm1zQY7K0Q3V8lnCmDN41BBwAy6xHOzNQi2RAkqXTL7qsNoFw7H62B9hoHTwmZ7e4nkb4pbqFHRHzIAIjAguQVhQg/s320/images.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5694555961569424002" /></a><br /> <br /><span style="font-style:italic;">1 Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. 2 Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. 3 І йшли всі записатися, - кожний у своє місто. 4 Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, 5 щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. 6 І от коли вони були там, настав їй час родити, 7 і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. 8 Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. 9 Аж ось ангел Господній їм з'явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. 10 Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: 11 Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. 12 І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.” 13 І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: 14 “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання” </span> <span style="font-weight:bold;">(Євангелія від Святого Луки розділ 2 вірші з 1 по 14).</span>Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-24668441196951668442012-01-02T23:16:00.000-08:002012-01-12T05:32:24.833-08:00Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 0 9<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfgPBljr8hqO-b4TvW_elh1uvn9ej7bpvUvNl_-EZO1swAtcb-nYSnjW1s2BCG_sdGT3CACuMo3FvfaLPqBzn4Qi72Eg3jlc5_tw2Sol-clS4IvrtingoizIAF_ETnQ46qDyvRjDVzXfI/s1600/3cf8ffeacee2.jpg"><img style="float:left; margin:0 10px 10px 0;cursor:pointer; cursor:hand;width: 207px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfgPBljr8hqO-b4TvW_elh1uvn9ej7bpvUvNl_-EZO1swAtcb-nYSnjW1s2BCG_sdGT3CACuMo3FvfaLPqBzn4Qi72Eg3jlc5_tw2Sol-clS4IvrtingoizIAF_ETnQ46qDyvRjDVzXfI/s320/3cf8ffeacee2.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5693306961210092658" /></a><br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGwP4eDVUAoyCHa2yKlsGoA6eXJ_Xg4XfyWDdh3T3pCYpV8vf7tX-lJpPBwxP_nMGNlss0h-UunaR8g-1uYWvlO_yoRSTkE52XUZbMpfRv6kEnaSLYHHE0TNUBXouvkHDjMu_57LAK7F0/s1600/%25D0%259A%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2582%25D0%25B0.png"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 215px; height: 320px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGwP4eDVUAoyCHa2yKlsGoA6eXJ_Xg4XfyWDdh3T3pCYpV8vf7tX-lJpPBwxP_nMGNlss0h-UunaR8g-1uYWvlO_yoRSTkE52XUZbMpfRv6kEnaSLYHHE0TNUBXouvkHDjMu_57LAK7F0/s320/%25D0%259A%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2582%25D0%25B0.png" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5693306743736421330" /></a><br /><span style="font-weight:bold;">Тема № 9<br /></span><br /><span style="font-weight:bold;">ДВАНАДЦЯТЬ ПЛЕМЕН ТА ЇХ ЗЕМЛІ</span><br /> <br />Діти Ізраїля володіли тепер Землею Обітованною. Під Божим проводом та спрямуванням земля тепер поділена жеребком спочатку між 12-ма племенами Ізраїля, а потім між родинами всередині кожного племені. Цей поділ землі буде основною темою уроку. Наприкінці заняття вам слід знати:<br /><br />1)Яку частину Обіцяної Землі отримало кожне з 12-ти племен.<br />2)Розповісти, хто з 12-ти синів Якова отримав подвійний наділ землі, хто не отримав нічого, і яке плем'я на Східному та на Західному берегах.<br />3)Визначити, яке плем'я було пізніше змішане з іншим, а яке відійшло.<br /><br /><span style="font-weight:bold;">Дванадцять племен.</span><br />Ізраїль - було особливим ім'ям, даним Богом Якову після того, як Яків боровся з Богом на березі ріки Яббок в Пенуїлі<span style="font-style:italic;">(Бут.32:28-29).</span> 12 синів Якова тепер були призначені стати отцями первісних 12-ти племен Ізраїля. Відкрийте вашу Біблію у книзі <span style="font-style:italic;">Буття 46:8-25.</span> Тут перераховані сини Якова, що під захистом їхнього брата Йосипа прийшли до Єгипту. Імена 12-ти синів Якова перераховані в лівому стовпчику таблиці, що внизу:<br /><span style="font-weight:bold;"><br /> Сини Якова 12 племен, що отримали землю</span> <br /><span style="font-style:italic;">Рувим Рувим Східний берег між Арноном і Зередом<br />Симеон Симеон Північна частина пустині Негев на захід від водорозділу.<br />Левій Манасія Гілеад (північний Башан) та північа Самарія<br />Юда Юда Юдея (західний берег на захід від Мертвого моря)<br />Іссахар Іссахар Долина Ізреель на захід від водорозділу<br />Завулон Завулон Долина Ізреель на захід від водорозділу<br />Гад Гад Східний берег нижче ріки Яббок<br />Асир Асир Узбережжя Середземного моря і високогір'я Галілеї на західному березі<br />Йосип Єфрем Південна Самарія, західний берег<br />Веніамин Веніамин Між Юдою та Єфремом<br />Дан Дан На захід від Єфрема та Веніамина, берег Середземного моря<br />Нефталим Нефталим Високогір'я Галілеї на захід від водорозділу, вище озера Генісаретського</span><br /><br />На той час як діти Ізраїля повернулися до Землі Обітованної, склад первісних 12-ти племен було змінено. Яків пророкував про цю зміну коли говорив Йосипу про Божі плани щодо його двох синів Манасії та Єфрема:<br /><span style="font-style:italic;">“А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, - вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої. А нащадки твої, що породиш по них, - вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм” (Бут.48:5-6).</span><br /><br />Тож замість того, щоб Йосипове ім'я було записане як ім'я одного з 12 племен, його два сини – Єфрем і Манасія були пораховані як коліна Ізраїля. Тоді мало би бути 13 племен замість 12-ти.<span style="font-weight:bold;"> Але Господь узяв племя Левія і доручив їм піклуватися про Його Скинію Зборів(Чис.4)</span>. <span style="font-weight:bold;">Через це вони не були пораховані серед 12-ти</span>(<span style="font-style:italic;">Чис.26:57-62)</span> і не отримали частини землі Ізраїльської, так як її отримали інші племена. Натомість, Господь дав їм 48 міст, розташованих по території цілого Ізраїля<span style="font-style:italic;">(Нав.21).</span> Там священицьке коліно Левія могло жити разом із своїми родинами і перебувати в особливому служінні Богові.<br /><br />Таким чином, коли Ізраїль завоював Землю Обітованну, 12 колін отримали частини території, де мали оселитися, а коліно Левія оселилося у своїх 48 містах. Розділи Книги <span style="font-weight:bold;">Ісуса Навина 13-21<span style="font-weight:bold;"><span style="font-style:italic;"></span></span></span> кажуть про те, як була поділена земля між 12-ма племенами. Карта, якою ви можете користуватися, дає приблизну картину поділу землі. Ви помітите, що в загальному, кордони між племенами відповідають природньому поділу та географічним областям, які ми вже вивчали раніше. Це допомогло кожному племені визначитися із своїми кордонами і звести до мінімуму суперечки навколо цього. В той час як землі майже всіх племен було визначено за допомогою жеребу, <span style="font-weight:bold;">насамперед колінам Йосипових синів(Єфрема і Манасії) та Юди було прямо вказано на призначені для них території в самому центрі краю. Це наголошувало на їхній ролі в Божому плані.</span><br /><br /><span style="font-weight:bold;">Зміни в поділі.</span><br />Зверніть увагу, що на нашій карті все ще є 13 ділянок землі. Манасія, Йосипів перворідний, отримав подвійну частку землі – частину на східному і частину на західному берегах. Таким чином, хоча земля була поділена на 13 частин, вона все ж таки була дана тільки 12-ом племенам. Слід також відмітити, що в своїй більшості, землі, що їх отримало кожне плем'я, ніколи не були цими племенами повністю зайнятими.<br /><br />На минулому занятті ми зазначили, що залишалися не завойованими три території аж до часів Давида. Однією з цих територій була земля филистимлян вздовж південно-західного узбережжя Ізраїля. Присутність филистимлян в цій частині краю перешкоджала племенам Симеона, Юди і Дана зайняти усю їхню територію. Фактично, з плином часу плем'я Симеона більшою частиною було поглинуто плем'ям Юди. Це було виповненням пророцтва Якова із <span style="font-style:italic;">Бут.49:6-7,</span> де проголошувалося, що Симеон і Левій будуть розпорошені в Ізраїлі як результат гріха, описаного в <span style="font-style:italic;">Бут.34.</span> <br /><br />Через присутність фінікійців, племен, що жили вздовж узбережжя Середземного моря, племена Ізраїля на північ від Дана також мали труднощі із заселенням своїх земель. З проблемами стикався і Манасія, претендуючи на свої землі вздовж східного берега. І хоча боротьба із численними групами хананеян тривала, ізраїльтяни впевнено контролювали більшість території краю. Так Господь виконав обітницю, дану праотцям Ізраїля – Аврааму, Ісаку та Якову. Їх нащадки були виведені з Єгипту, і ще раз їм дано Палестину як їх батьківщину. З часом племена поєдналися у 4 головні географічні області в центрі краю, що мали подібний ґрунт і сільськогосподарські культури. Цими областями були: нагір'я Юдеї, нагір'я Самарії, нагір'я Галілеї на західному березі, а також Гілеад на східному.Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-6856758141514984966.post-74814876058004534742011-12-25T23:58:00.000-08:002011-12-30T00:08:59.736-08:00Лише віра!<a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6oEAvk-zi5U2AS1wWhb66wy0yfnC3KEnmDvr42BlSI1O3w1FdHqIIRo0KHRn6gGJ4vLliLTI70d9bQ-ewi07gcot04t1HWwrJRYIfpFbVYlHzA-FAZoAgLk38ccjIAFkd3Rkp0e7p4rE/s1600/478.jpg"><img style="float:right; margin:0 0 10px 10px;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 240px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6oEAvk-zi5U2AS1wWhb66wy0yfnC3KEnmDvr42BlSI1O3w1FdHqIIRo0KHRn6gGJ4vLliLTI70d9bQ-ewi07gcot04t1HWwrJRYIfpFbVYlHzA-FAZoAgLk38ccjIAFkd3Rkp0e7p4rE/s320/478.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5690352174353297794" /></a><br /><a onblur="try {parent.deselectBloggerImageGracefully();} catch(e) {}" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjZJ23N0jFsxBZq49VBYeiSxxpwizzp3NLR3JrPYB6nSnoZodMkRZyGDyXb0Cx9n_QMVCOGNx7lIemm8gd0Zarpt_zhJ7dqpn_4aBsqFvOQjY0iRuWJR2oCdfYcX9QUN2UcQw67C22khss/s1600/10daccde6fc1.jpg"><img style="float:left; margin:0 10px 10px 0;cursor:pointer; cursor:hand;width: 320px; height: 240px;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjZJ23N0jFsxBZq49VBYeiSxxpwizzp3NLR3JrPYB6nSnoZodMkRZyGDyXb0Cx9n_QMVCOGNx7lIemm8gd0Zarpt_zhJ7dqpn_4aBsqFvOQjY0iRuWJR2oCdfYcX9QUN2UcQw67C22khss/s320/10daccde6fc1.jpg" border="0" alt=""id="BLOGGER_PHOTO_ID_5690352034541587554" /></a><br />Один університетський професор, одного разу, почав задавати студенту-християнину такі запитання.<br />Професор: Бог добрий?<br /><span style="font-weight:bold;">Студент</span>: Так.<br />Професор: А Диявол хороший?<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Ні.<br />Професор: Саме так. Скажи мені, юначе, чи існує на Землі зло?<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Звичайно!<br />Професор: Зло існує в багатьох місцях, чине так? І Бог створив все існуюче, вірно?<br /><span style="font-weight:bold;"><span style="font-weight:bold;">Студент:</span></span> Беззаперечно!<br />Професор: Так хто створив зло?<br /><span style="font-style:italic;">Студент мовчить - вислуховуючи аргументи професора.</span><br />Професор: На планеті існує потворність, нахабство, хвороби, невігластво?<br />Все це є, вірно?<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Так, все це існує, на жаль.<br />Професор: Так хто їх створив?<br /><span style="font-style:italic;">Студент мовчить - вислуховуючи аргументи професора.</span><br />Професор: Наука стверджує, що у людини є 5 почуттів, щоб досліджувати світ навколо. Скажи мені, юначе, ти коли-небудь бачив Бога?<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Ні, професоре, але я відчував Його присутність.<br />Професор: Скажи нам, ти чув Бога?<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> У Вашому розумінні, я не чув людської мови з Його вуст.<br />Професор: Ти коли-небудь відчував Бога? Пробував його на смак? Нюхав його?<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Не цими відчуттями, професор.<br />Професор: І ти до цих пір в нього віриш?<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Так.<br />Професор: Виходячи з отриманих висновків, наука може стверджувати, що Бога немає. Ти можеш щось протиставити цьому?<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> У мене є тільки віра.<br />Професор: Саме так. Віра - це головна проблема науки.<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Професор, холод існує?<br />Професор: Що за питання? Звичайно, існує. Тобі ніколи не було холодно?<br /><span style="font-style:italic;">(Студенти засміялися над питанням молодої людини)</span><br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Насправді, професоре, холоду не існує. Відповідно до законів фізики, те, що ми вважаємо холодом у дійсності<br />є відсутністю тепла. Людина або предмет можна вивчити на предмет того, чи має він або передає енергію. Абсолютний нуль (-460градусів за Фаренгейтом) є повна відсутність тепла. Вся матерія стає інертною і нездатною реагувати при цій температурі. Холоду не існує. Ми створили це слово для опису того, що ми відчуваємо при відсутності тепла.<br /><span style="font-style:italic;">(В аудиторії повисла тиша)</span><br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Професор, темрява існує?<br />Професор: Звичайно, існує. Що таке ніч, якщо не темрява:<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Ви знову неправі, професор. Темряви також не існує. Темрява в дійсності є відсутність світла. Ми можемо вивчити світло, але не темряву. Ми можемо використовувати призму Ньютона, щоб розкласти біле світло на безліч кольорів і вивчити різні довжини хвиль кожного кольору. Ви не можете виміряти темряву. Простий промінь світла може увірватися в світ темряви і освітити його. Як ви можете дізнатися наскільки темним є який-небудь простір? Ви вимірюєте, яка кількість світла представлено. Чи не так? Темрява це поняття, яке людина використовує, щоб описати, що відбувається при відсутності світла. А тепер скажіть, професор, смерть існує?<br />Професор: Звичайно. Є життя, і є смерть - зворотний бік.<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Ви знову неправі, професор. Смерть - це не зворотний бік життя, це його відсутність. У вашій наукової теорії з'явилася серйозна тріщина.<br />Професор: До чого ви ведете, молодий чоловік?<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Професор, ви вчите студентів тому, що всі ми походимо від мавп. Ви спостерігали еволюцію власні очі?<br />Професор похитав головою з усмішкою, розуміючи, до чого йде розмова.<br />Студент: Ніхто не бачив цього процесу, а значить ви в більшій мірі<br /><span style="font-style:italic;">"священик еволюціїї"</span>, а не вчений.<br /><span style="font-style:italic;">(Аудиторія вибухнула від сміху)</span><br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> А тепер скажіть,чи є хто-небудь в цьому класі, хто бачив мозок професора-в особливості, як процес мислення, а не тільки фізичний, який теж не видно за черепною коробкою? Чув його, нюхав його, доторкався до нього? Хто може 100% описати працю мозку професора і підтвердити його існування-не гіпотетичне?<br /><span style="font-style:italic;">(Студенти продовжували сміятися)</span><br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Мабуть, ніхто. Тоді, спираючись на наукові факти, можна зробити висновок, що у професора немає мозку. При всій повазі до Вас, професор, як ми можемо довіряти сказаному вами на лекціях?<br /><span style="font-style:italic;">(В аудиторії повисла тиша)</span><br />Професор: Думаю, вам просто варто мені повірити.<br /><span style="font-weight:bold;">Студент:</span> Саме так! Між Богом і людиною є одна зв'язок - <span style="font-weight:bold;">це ВІРА!</span><br />Професор сів і замислився.Protestant67http://www.blogger.com/profile/10940810932248280418noreply@blogger.com0