4) Життя спільноти у віросповіданні.

Віросповідання спільноти – це офіційне письмове викладення того, в що вірить та чому вчить церква. Фактично життя кожної спільноти повинно перевірятися її віросповіданням. Віросповідання лютеранської спільноти були написані в часи Реформації та опубліковані в «Книзі Злагоди» в 1580 році. Тому всі вірні лютеранської спільноти повинні шанувати та підтримувати своє віросповідання, так як воно виявляє нам доктрини Святого Письма. Це не правила віри, які виходять за рамки Біблії або доповнюючи її, але ствердження доктрин Писання на противагу тим, хто відкидає ці доктрини. Лютерани визнають своє віросповідання і говорять в унісон з Лютером: « На цьому стою і не можу інакше».
У сучасному світі ширяться ідеї руху екуменічного зростання. Звичайно, спільнота це краще ніж ворожнеча і сварки, але якою ціною вона формується?! - ціною втрати будь-якої віросповідної позиції, ціною перекручення Слова Божого, ціною брехні.
Цей рух популяризується і на нашій, українській землі, так, наприклад, зараз стало дуже політично модно, інакше я назвати ці практики не можу, проводити спільні молитви і, о Боже, вони спільні не лише з християнськими конфесіями, але навіть буддистами, мусульманами та іншими угрупуваннями, які не визнають Христа за Спасителя і Бога.
Хочу наголосити, що спільні молитви можливі лише в духовній спільноті, яка базує своє віросповідання на Слові Божому – з вірним розумінням проголошенням Закону та Євангелія. Я не розумію спільність молитви з, наприклад, буддистами, мусульманами або навіть християнськими конфесіями, які не мають з нами єдності у віросповіданні. Це все одно, що ми стверджуємо, що взагалі-то є якийсь бог, чи ще щось верховинне, абстрактне, яке контролює всіх і вся, до якого ми звертаємося - тим самим порушуючи Першу і найголовнішу Божу Заповідь, а також, з недовірою ставимось до правдивих об'явлень Божих, записаних у Святому Письмі. Якщо ми сповідуємо спільноту з усіма вірними Божими – Неба і Землі, то в першу чергу ми повинні одностайно триматися спільного віросповідання, а саме того, про що нам каже Біблія. А вона нам зображує, як ми наприклад, бачимо вище, зовсім іншу віру та віросповідання вірних Божих як Старого, так і Нового Заповітів.
«Щодо спільної молитви, то навряд чи можна вдосконалити юридично сформовану кінцеву тезу Закордонного Комітету 1961р.: «Молитва – це не одна з ознак Церкви, і її не слід координувати зі Словом і таїнствами так, наче вони мають одну природу. Як відповідь на Божественне Слово, вона є вираз віри і плід віри; коли говорити перед іншими людьми, то вона є сповіданням віри. Як сповідання віри, вона мусить перебувати в гармонії з ознаками Церкви та під їхнім контролем».
На відміну від проповідування і Таїнств, молитва необов’язково є дією Церкви як такої, але вона є чимось таким, що окремі особи можуть здійснювати приватно. Такі приватні діїї та ситуації управляються головним чином сімейними та іншими соціальними взаєминами та відповідальністью і не компрометують обов’язково Церкву. З іншого боку, на такі зауваження не зважають там і до тієї міри, коли церкви діють офіційнго, нормально через своїх публічних служителів і разом із ними.
Спільні молитви, які здійснюються також церковними лідерами про Божественні благословення і провід у безпосередньому контексті щирих зусиль, спрямованих на подолання доктринальних відмінностей під проводом Слова Божого, чітко не переходять за межі тих обмежень, які так добре визначені Лютеранською Церквою в Австралії у її Тезах Згоди: «Коли спільна молитва виявляє ознаки або харастеристики уніонізму, то її треба осуджувати та уникати. Такими ознаками та характеристиками уніонізму є:
а) неспроможність сповідувати повну правду про Божественне Слово;
б)неспроможність відкидати будь-яку супротивну помилку або відрікатися від неї;
в) надання помилці рівних прав із правдою;
г)створення враження єдності у вірі або церковної спільноти там, де це не існує»(II,2).»

Наша єдність і спільність молитовних практик повинна, в першу чергу, базуватися на єдності у Христі, про яку Апостол Божий Павло благає в Першому посланні до коринтян: «Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого. Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!»(1Кор.1:9,10).
Єдність, до якої закликає Божий Апостол Павло - це загальна єдність, в якій ми погоджуємося у спільноті Його Сина. Зовнішня ж єдність молитовних практик з іновірцями базується на байдужості – на людині, а не на Бозі.
Спільнота вірних це не об'єднання на основі почуттів та сентиментів, але однодумців у промові Закону та Євангелія.
Наша єдність у спільноті повністю узгоджує, що Боже Слово говорить правду.
Ми не говоримо лише про розумові вправи виконування доктрин і їх систематизації. Письмо навчає свідчення Закону та Євангелія серцю людини. Людині занадто просто забруднити Євангеліє. Якщо проповідники Слова не будуть старанні, то природна релігійність може взяти верх, тому що вона завжди присутня. З часом людина почне міркувати, що вона здатна допомогти Богові у своєму спасінні, забуваючи, що це можливо лише Богу, а не людині. Боже Євангеліє є верхівкою Божого об'явлення нам, яке свідчить про виправдання лише вірою.
Спільнота вірних Божих - це підбадьорювання один одного у вірі в Євангеліє, дякуючи Богові за Його благодать, благання вкоріняти у нас віру – не жертва, але відповідь на безцінний подарунок, вчинений на хресті Голгофи.
Коли спільнота єдиновірців бере участь у молитві, то контекст і наповнення її мають на увазі одне і теж саме. Така молитва вірних – маючи в серці спільне віросповідання, діє відповідно до Слова Божого, в якому Господь каже: «Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодилися про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, - станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, - там Я серед них»(Мт18:19,20). Спільна молитва є те, коли люди погоджуються щодо того, що вони просять. Тому спільна молитва між християнами і не християнами не є можливою, так як це молитва до іншого створіння. Спільна молитва з іншими християнськими конфесіями також містить розрізнення розуміння певних віросповідних речей. Так, наприклад, спільна молитва з католиками чи православними буде вміщувати в собі інше вірування - співпраця з Богом, поклоніння Діві Марії і так далі, тому такі молитовні практики не є хорошою ідеєю, бо сповідання Трійці, яке ми сповідуємо, вивчаючи Святе Письмо, змінене та перекручене іншим сповіданням.
Досліджуючи грецький варіант Книги дії святих апостолів, слід зазначити, що присутній в тексті визначний артикль швидше зображує специфічність існування перших громад Божих, а не загальність. Тобто, це були громади з чітко сформованим, непохитним віросповіданням – науки Апостольської, науки Христа(Дії 2:41-42).
Взагалі, молитва з будь-ким, ще не є церковною спільнотою. Церковна спільнота це в першу чергу проповідування чистого Слова і роздавання Таїнств – Засобів Благодаті. Молитва не є засобом благодаті, але наша відповідь на ці засоби. Лише Бог дає нам наше поклоніння і молитва - це дзеркальне відображення Засобів Благодаті. Це амінь віри - наша відповідь Богу – Євангеліє то правда. Спільна молитва християнської громади свідчить про Засоби Благодаті і є віросповіданням спільноти. Вона може бути привселюдним визнанням віросповідання і проповіддю для невіруючих, але коли має місце спільна молитва громад з різним віросповіданням, то хто кому проповідує і хто кого слухає?
Тому, в моєму розумінні, молитва з іновірцями є привселюдне визнання їх бога чи богів тими ж самими, що і наш Бог. Лютерани беззаперечно повинні молитися за іновірців, а не з іновірцями, або християнськими спільнотами з іншим віросповіданням. Ми не вимагаємо одностайності в церемоніях спільнот, але доктринальна спільнота повинна бути одностайною і базуватися на Святому Письмі.
Якщо потихеньку тягнути нитку зі свитра, то він з часом розпуститься весь.
Так і доктринальна єдність правдивої спільноти – ми не можемо витягнути одне не витягуючи інше. Це веде до відкидання усього. Ми відхиляємося від церковної спільноти з іновірцями та християнськими спільнотами з неправдивим віросповіданням не тому, що ми хвальки та гордяки, але тому, щоб не порушувати Слово.
Закінчуючи питання молитовної спільноти, хотів би зауважити, що Господь нам каже про велику силу молитви Своїх вірних. Слово Боже порівнює тих, хто прохає у молитві з вірою, Божими дітьми, кажучи, що Бог зажди нам дасть по потребам і з достатком.
А також пам'ятаймо, що коли ми звертаємось до Господа у молитовній, земній спільноті, все воїнство Господне благає з нами в унісон. Але не вважайте, що я закликаю вас молитися до святих Небесних, чи до Діви Марії. Є лише один Посередник - Богом даний нам Син.

5) Спільнота Вівтаря.

Обговорення важливого питання, такого, як Господня Вечеря та про спільноту біля Столу Господнього, я хотів би розпочати словами Мартіна Лютера, записаними в коментарях на Послання до галатів: «Бо сектанти, які не визнають тілесної присутності Христа в причасті, звинувачують нас сьогодні в тому, що ми занадто прискіпливі, суворі та не піддатливі, оскільки, як вони кажуть, ми руйнуємо любов та гармонію між церквами, чіпляючись за одне лише вчення про причастя. Вони кажуть, що ця маленька доктрина того не важить....(І що) Це особливо так, бо вони згідні з нами по інших артикулах християнського вчення. На цей їхній аргумент ми відповідаємо разом з Павлом: «Трохи розчини квасить усе тісто!»(Гал.5:9). В філософії крихітна помилка на початку, стає величезною в кінці. Так само і в богослов'ї крихітна помилка перевертає все вчення... Бо доктрина подібна математичній точці. Тому то вона не може бути розділеною, але вона може підлягати відніманню або додаванню. З іншого боку, життя подібне фізичній точці. ЇЇ завжди можна розділити, і вона може перетворити щось. Тому-то доктрина повинна бути вічним та досконало круглим золотим кільцем без жодної тріщини, бо якщо заявиться маленька тріщинка, кільце вже не буде досконалим... Якщо б вони вірували в те, що це – Слово Боже, вони б не затівали свою гру з ним... та (розуміли би,) що єдине вчення містить всі вчення, а всі – одне, і, коли воно випадає, в кінці кінців зникає все, бо вони доповнюють одне одного та утримуються загальним зв'язком одне з одним...
Тому-то, якщо ти відкидаєш Бога в одному з артиклів віри, ти повинен відкидати Його і у всіх інших, бо Бог не розділений на безліч артиклів віри, але Він є в кожному із артикулів, та Він єдиний у всіх артикулах віри»
Наша спільнота визнає і вірує, що Таїнство Господньої Вечері з'явилося завдяки Божому Слову: «Сам Христос готує цей стіл і благословляє його. Бо жодна людина не чинить хліб і вино, поставлені перед нами, тілом і кров'ю Христа, але це робить Сам Христос, за нас розп'ятий. Ці слова промовляються вустами священика, але Божою силою і благодаттю присутні елементи є освяченими у вечері Словом, де Він промовляє: «Це – тіло Моє». І так само, як слова (Буття1:28): «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю» - були промовлені лише один раз, але є завжди дієвими у природі, так, що вона є плідною і розмножується, так само і це проголошення(Це-тіло Моє, це- кров Моя) було промовлено одного разу, але навіть до цього дня і до Його приходу воно є дієвим і чинить так, що у Вечері церков є присутніми Його правдиве тіло і кров».

«Деякі речі дуже важливі, щоб довіряти тому, що бачать очі. Іноді звичайний погляд не в змозі спіймати всього. Візьмемо, для прикладу, дитину. Вигляд немовляти радує кожного, - в крайньому випадку, спочатку. Але якщо ця дитина – наш син або дочка, то ми з вами бачимо в ньому набагато більше, ніж може побачити стороння людина. Під зовнішнім приховуються більш глибші реалії. Для інших людей це всього лише ще одна дитина, але дивлячись на нашу власну плоть та кров, ми бачимо те, чого неможливо побачити ніякими лінзами та сітчатками – такі реалії, як любов та прив'язаність.
У сьогоднішній Церкві Христовій старе судження про реальність: «Що бачиш, те і отримаєш» - не є дієвим. Якщо ми з вами бажаємо отримати нескінченні дарунки Божі – звичайний зір і розум тут не допоможуть. Бо Його дарунки мають звичайну форму – вода, слово, їжа. Але за цими Таїнствами стоїть Сам Ісус та сила Його святого Слова. І в цьому Слові – життя. Таїнство – це відчутне виявлення життєдайного Слова.
Ось чому їх називають «видимим Словом». Бо в Таїнствах невидима сила Божого Слова виявлена у видимих земних елементах. Тому в цих Таїнствах ми зустрічаємось з Ісусом. Точніше, в них Ісус зустрічає нас. І ніде більше Він не зустрічає нас настільки особисто, як в трапезі Таїнства, названого святим Причастям».

Виходячи з наведених вище цитат, ми можемо зробити висновок, наскільки важливим є Таїнство Вівтаря і наскільки Божа спільнота повинна мати в ньому єдине віросповідання.
Це Таїнство містить у собі дуже приватні стосунки з Богом, тому, як його належне прийняття, про яке говорить Біблія, так і єднання спільноти у віровизнанні, повинно займати важливе місце у житті правдивої спільноти.
Святий Августин, говорячи про Таїнство Вівтаря, наголошував: «Коли Слово поєднується з земним елементом – ми отримуємо Таїнство».
Спільнота громади, що зібралася навколо Господнього Столу - слухаючи Слова Запровадження Господньої Вечері, вірою сприймає присутність Христову і бачить її, як у порівнянні вище, ми бачимо наших плотських дітей. Під час Богослужіння, спільнота вірних, перед отриманням Божих дарунків, співає «Херувимську» пісню хвали.
Можливо ми інколи проголошуємо її слова навіть не вдумуючись в контекст, але які вони чудові і як зображують нашу «невидиму» віру: «Ми, що Херувимів тайно уявляємо і життя творящій Трійці трисвятую пісню співаємо..» - це зовсім не галюцинації, це бачення не розумом, а серцем. Вірні Божі бачать Христа посеред себе. Вони славлять Його разом з усіма небесними силами, відкриваючи свої серця: «...щоб Царя всього прийняти, якого невидимо проводжають ряди ангелів». Під час Богослужіння ми поклоняємось і славимо разом з усіма Земними і Небесними вірними невимовного, недовідомого, недосяжного Бога, Який є віковічний і незмінний і Якому: «...служать тисячі Архангелів і множество Ангелів, Херувими й Серафими, пісню перемоги співаючи, виголошуючи, викликуючи й промовляючи: «Свят, свят, свят Господь сил небесних! Повне небо і земля слави Твоєї. Благословен, хто йде в Ім’я Господнє! Спасіння на висоті!»
Тому для вірних Божих Святе Причастя є великим святом. Святом, в якому, вони мають спільноту не тільки між собою, а і з усіма вірними Землі і Неба, вихваляючи Того, Хто спускається до нас, даруючи прощення гріхів і запевняючи – ви Мої.

Слова, які проголошує пастир або якими ми славимо Бога у спільноті, це не звичайні закликання, але звуки, які мають певне значення. Так, наприклад, в різних мовах ці звуки вимовляються по-різному, але у святій спільноті і віросповідній злагоді, вони мають теж саме значення. Так само, як і слова, які промовляє до нас Ісус з Біблії - арамейською чи грецькою мовами, це не звичайні не зрозумілі заклики, але слова з певним значенням.
Книга Біблія перекладена майже на всі мови світу, але не дивлячись на це, будь-який її переклад має одне значення але звичайно, диявол і світ зацікавлений у його перекрученні.
Віросповідні книги лютеранської спільноти мають лише одне значення.
Так спільнота вірних Господу лютеран вірить у правдивість Слів Запровадження Господньої Вечері і у реальну, правдиву присутність Христа у, з і під виглядом хліба і вина, тому що вона має це значення, якого, на жаль, не мають, наприклад, Свідки Єгови, тому, що не сприймають значення слів вірою. Значення слова, для будь - якої національності, встановлюється лінгвістичним контекстом його використання.
Так, наприклад, для іноземця в спільноті єдиновірців, те, що промовляє пастир під час Господньої Вечері, тлумачиться лише у мовному контексті-«словнику спільноти». Тому не обов'язково іноземець, на рівні розуміння мови, повинен розуміти, що до нього кажуть, головне- мовне віросповідне значення промовлених слів. Спільнота вірних, спільнота віросповідання, це щось набагато більше ніж різниця мов – це єдина мова Божої Церкви, зрозуміла всім Його вірним, будь ти українець, китаєць, американець, білорус, німець або якоїсь іншої національності. Наше спільне віросповідання є словником значення наших слів. Коли пастир проголошує Слова Запровадження: «Це тіло моє» - то це є Тіло, для всіх єдиновірців будь-якого мовлення. Це значення набувається привселюдним віросповіданням у мовному контексті церковної спільноти.
Щодо спільнот з неправдивим сповіданням, то ті ж самі промовлені звуки з однаковим звучанням, наприклад, українською мовою, мають інакше значення. Ми зараз не говоримо про те, хто в що вірить чи не вірить, але про те, що людина сповідає, наприклад, виголошуючи або чуючи Слова Запровадження. Можливо, я помиляюсь, бо не володію англійською мовою, але як я чув, що, наприклад, українське слово «дай» - тобто прохання, має те саме звучання, що і американське «помри». Тому для американця наше наполегливе прохання “дай, дай, дай”, може звучати шокуючи.
Ось чому, віросповідний лютеранин, наприклад, у баптистській спільноті не буде розуміти «словника громади» і тому, участь у Господній Вечері там буде для нього не дійсна. Для того щоб брати участь у Господній Вечері у спільноті баптистів треба вивчити «їхню мову», це стосується і інших конфесій.
Не сприймайте, будь-ласка, мої слова, як заохочення, а радше навпаки, для розсудливого розуміння того, чому ми не повинні причащатися у спільноті, яка має інший «мовний словник» - інше віросповідання.
На додаток, хотів би сказати, що цей «мовний словник» стосується не тільки-но лишень спільноти Господньої Вечері, але і спільних молитовних практик, богослужінь і так далі. Всього того, що має певне відношення до віросповідання спільноти.

«Оскільки церковна спільнота(спільнота проповідниці та вівтаря) потребує і передбачає одностайність у чистому Євангелії і Таїнствах Христових, то здійснення такої церковної спільноти є урочистим, публічним і взаємним сповідуванням і визнанням православ’я одне одного(Гал.2:9). Реформаційне розуміння, що «церковна спільнота є еквівалентом доктринальної спільноти і віросповідної спільноти» не виражає нічого іншого, крім того, що було самоочевидним у християнській старожитності: «Своєю участью в Таїнствах у церкві християнин проголошує, що Віросповідання тієї церкви є його Віросповіданням. Оскільки людина не може дотримуватися двох різних Віросповідань, то вона не може причащатися у двох церквах з різними Віросповіданнями. Якщо ж хтось це все одно робить, то він або відрікається від свого Віросповідання, або взагалі немає жодного Віросповідання»(W. Elert, Eucharist and Church Fellowship, 182).
Звідси випливає, що церковна спільнота не є необов’язковою справою, як дипломатичне визнання, яке можна надати або в якому можна відмовити залежно від різних видів розсудливих міркувань. Натомість церковна спільнота існує і повинна визнаватися повсюди, де панує православ’я. З іншого боку, там, де панує інослав’я або де йому надають рівні права з православ’ям, там у церковній спільноті слід відмовляти.
Також ясно, що церковна спільнота, відповідно до своєї природи, є неподільною, - вона або дається цілком, або у ній цілком відмовляють. Вона не настає клаптиками. Дві церкви або перебувають у причасній єдності, або вони у ній не перебувають. Третього не дано. І якщо дві церкви входять у спільноту, або сопричащаються, то вони у такий спосіб стають однією причасною спільнотою, або ж однією церквою, незалежно від адміністративних відманностей. Якщо уявляти це по-іншому, думати, наприклад, що спільнота кафедри та вівтаря є лише невинною гречністю тоді, як організаційне об’єднання є набагато вагомішою «реальністью», то це означає змішувати сутність та тінь і замінювати церковною політикою правдиве Царство Євангелія».

6) Спільнота доморядників Божих.

У важкі часи світової кризи хочу з вами обговорити питання матеріальної внутрішньої і зовнішньої підтримки спільноти. З біблійних цитат про земне життя спільнот віруючих ми бачимо що, не головним, але важливим питанням її існування є матеріальна підтримка. Ми бачимо, як Апостол Павло дякує за підтримку його місійної діяльності, бачимо, як він дякує цервам македонським за їх «щирість в убозтві» та ще багато прикладів братерської підтримки та допомоги один одному. Так, чудовим прикладом є співіснування в громадах, зображених у Біблії - розповідаючи нам про те, як перші християни ділилися всім – допомагаючи братам у потребах, та підтримуючи існування своєї спільноти.
Наслідування перших християн передалося і нам з вами. Так, дякувати Богу, в період відродження чистого, євангельського віросповідання в Україні, громади Української Лютеранської Церкви , мали і мають щиру підтримку від наших братів-єдиновірців зі Сполучених Штатів Америки. Це велике Боже благословення для лютеран України, за яке ми щиро дякуємо нашому Богу і братам та сестрам зі США. Але, на жаль, в деяких окремих випадках це Боже благословення з волі диявола, світу і нашої гріховної природи обернулося для УЛЦ тягарем, який важко знести. Звичайно, це не є хворобою лише Української Лютеранської Церкви, але, мабуть, усіх конфесій. Я маю на увазі те, що дехто з людей, знаючи про матеріальну підтримку яку надають единовірці зі США, намагаються скористатися цим – відвідуючи церковну спільноту, як за радянських часів Совбез, лише з думкою про якусь особисту матеріальну підтримку. Звичайно, Господь Своїх знає, як я згадував вище, але спільноту вірних також повинно турбувати це питання.
Наші громади мають чудові назви «Воскресіння», «Святого Духа», «Вознесіння» і тому подібні. Як не сумно це визнавати, але люди, про яких я говорю, з радістю ходили б до громади з назвою «Грошова винагорода». Звичайно, всі ми далекі від святості Божої і досконалості, тож молімося у спільноті, щоб Господь розчулив серця і таких людей, якщо на те Божа воля.

Ще одне питання, яке мене безпосередньо хвилює, це пожертви в громадах – я не маю на увазі лише чернігівську громаду - звіти про пожертви від всіх громад є практикою в УЛЦ.
Одного разу мені довелося почути такий вислів від вірного спільноти УЛЦ: «Поки нашу громаду підтримують зовнішньо ми будемо користуватися цією підтримкою, але коли підтримки не буде, то ми почнемо самі себе забезпечувати» - це головна думка сказаного, не слово в слово. На мою думку, це хибна позиція і напрямок. Давайте, у відповідності зі Словом Божим, поміркуємо, для чого ми матеріально підтримуємо свою громаду та допомагаємо іншим громадам, які потребують нашої допомоги.
Тому що я грішник - про це каже нам Біблія, то я дозволю собі припустити думку людини, яка вносить пожертву: «Я сьогодні пожертвую 100 гривень, а завтра мені не вистачить на якісь потреби, а пастир і так має якусь зовнішню підтримку у вигляді зарплатні та ще й на потреби громади. Дам 5 гривень-вистачить».
У Своєму Слові Господь нам каже, що ми повинні нести Євангеліє по світові, збиратися у спільноти, навколо Його Столу, слухати та досліджувати Його Слово - перебувати в ньому, любити і піклуватися один про одного. Все це і є життя спільноти. Звичайно, про нас піклується лише Господь, але Він працює через засоби. Пожертви вірних це ще один засіб, який свідчить про подяку Богові за те, що ми маємо, за те, що Він нас прийняв у свою родину. Це не оброк Богу чи жертва Йому – Богу наші гроші і матеріальна підтримка не потрібні, але це радше ще один спосіб дякуючи Йому зібратися у спільноту, для прославлення Його ймення та для отримання Його прощення, такого необхідного грішнику і праведнику водночас. Це не данина пастирю, чи єпископу, чи голові громади. Розмір пожертви не визначає віру або приналежність до певної спільноти чи ієрархії, це зовсім інший рівень. Рівень покладання на Господа, уповання на Нього – повна довіра Йому. Свою пожертву я вношу не тому, що так треба, але радше з подякою Богу за те, що Він зробив для мене і бажанням, щоб наша спільнота вірних разом чекала Його Другого Приходу.

7) Тримаймось Христа!

На завершення я хотів би наголосити, що спільнота вірних - це щось набагато більше, ніж гурт людей, зібраних в певному місці – будь-то церковна будівля чи зала клубу, чи взагалі на свіжому повітрі. «Спільнота – це спільна участь у спасенному добрі або ж скарбах Церкви». Спільнота - це єднання, яке нам дарує Господь, вона не створюється нашим бажанням, на доказ цьому постійні війни сварки та розділення, які виникають завдяки волі диявола, світу та нашої гріховної природи. Створюючи Свою спільноту, Господь відкриває їй чисте віросповідання, яке базується тільки на Біблії - Його об'явленому Слові. Це чисте віросповідання, перевірене Словом, тримає правдиву спільноту вірних біля Христа – біля спільноти всіх єдиновірців Землі і Неба.
Тому непохитність віросповідання є такою важливою мотивацією для спільноти вірних – мотивацією, на шальках якої лежить життя.

«Ми належимо до Христової спільноти тому, що ми грішні істоти, які потребують Спасителя » - це наші основні мотивація і заохочення.

Тож тримаємося Христа, тримаємося Дороги і хай наше віросповідання не дасть нам з неї зійти. Амінь.

я в шоці!!!!

Оце так Боротьба з суцільним злом та гріхом. Цікаво, в якій країні зараз найбільше гріха...? А на фото патріарх, ніби. честь віддає, як військовий.(((

Патриарх Московский и всея Руси Кирилл заявил, что ядерное оружие является фактором сдерживания и необходимо до тех пор, пока не исчезнет грех.

Патриарх Кирилл считает, что необходимость в ядерном оружии исчезнет только тогда, когда будет истреблен грех. Об этом он рассказал молодым людям, собравшимся в Нагорном дворце спорта в Нижнем Новгороде.

"Сегодня то оружие, которое разрабатывается в Сарове, является фактором сдерживания. Мы должны стремиться к миру без оружия, но так, чтобы это стремление не разрушило, в том числе нашей страны, чтобы мы имели возможность оставаться суверенным государством", - сказал предстоятель РПЦ.

По словам патриарха, церковь выступает за мир без оружия. Но поскольку "причина войны - это грех, зло в сердце человека", мир без оружия может обеспечить только "борьба с грехом и обновление нравственного чувства". Пока же грех существует, его необходимо сдерживать, в том числе и существующими методами, отметил Кирилл.

Глава РПЦ отметил, что локальные военные действия никогда не прекращались, несмотря на развитую систему международных отношений. Сейчас, подчеркнул он, "чуть ли не страны стираются с карты Европы, в том числе в результате использования силы".

Он также отметил, что создание федерального ядерного центра в Сарове, где располагалась Саровская пустынь, "под покровом преподобного Серафима Саровского" было Божьим промыслом, обращающим дурные человеческие деяния (закрытия обители в советское время) во благо.

"Ужасно было закрытие монастыря... Но промыслом Божьим в обители преподобного Серафима наша страна получила оружие сдерживания, что предотвратило третью мировую войну с губительными последствиями", - убежден патриарх Кирилл.

Отметим, во дворце спорта патриарха Кирилла слушали около шести тысяч человек, в том числе инвалиды по слуху, для которых был организован сурдоперевод.

Лютерани проти лібералізму - і гріх і сміх.

Звичайно, до лібералізму не потрібно ставитись легковажно, це велика пухлина на тілі Церкви, яку потрібно лікувати, в першу чергу, Божим Словом і, звичайно, не так радикально, як у вставленому відеосюжеті - гумор гумором, а гріх - це смерть, смерть вічна! Вірні ж Божі повинні застерігати заблудших і вказувати на гріх. І це вже далеко від жартів.

Хто працює, той їсть(світлини).

Гарно попрацювавши на Божій Ниві, ми вирішили гарно відпочити і попоїсти на свіжому повітрі - в лісі.

Нові світлини другого дня роботи ЛБШ.

Сьогодні ще більше діточок відвідало наш Біблійний табір. Діти уважно слухали Слово Боже, жваво робили різні поробки і вже зовсім розкуто почували себе на вуличних іграх та співаючи християнських пісень на англійській мові. Мене найбільше вразило те, що йдучи по домівках, дівчатка, взявшись за руки, голосно і радісно виспівували на англійській мові про те, що вони слабкі, але сильні у Христі, бо Ісус - їхня сила.
Хай ця Сила боронить вас завжди, любі дітки!

Початок роботи ЛБШ.

Сьогодні в нашій громаді розпочала свою роботу Літня Біблійна Школа для дітей, яка буде проходити по 11 липня включно. Дітки з цікавістью слухали Біблійні розповіді, закріплюючи почуте - виконуючи саморобні розробки. На світлинах зображений процес роботи ЛБШ. Хай Господь рясно благословить всіх вірних, які проголошують Його Слово, а також освятить Своєю силою, слухаючих Його.

Він каже нам: "Як у слові Моїм позостанетесь, тоді справді Моїми учнями будете і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить". Ширся Божа Правда по світові!

Друга віра.........

Дуже часто при спілкуванні з людьми, проживаючими в Україні, коли мова заходить про конфірмацію ще одного члена лютеранської громади, лунає співчутливе: "Так що, вона, або він, вирішили прийняти іншу віру?".
Спочатку мене, відверто кажучи, дуже засмучувало таке невігластво людей, яким доводилось розтлумачувати, що ми - лютерани, поклоняємося лише Триєдиному Богові, Якому віримо безумовно, як також і всьому тому, про що Він нам об`явив у Своєму Слові - Біблії. Але трохи поміркувавши над цим питанням, я дійшов висновку, що дійсно-таки - віра лютеран інша. Дійсно, лютерани намагаються ходити до церкви щонеділі і молитися щоденно, а не лише три рази на рік на Великі християнські свята, або коли їм дуже погано: хтось хворіє, або самі хворі, смертельно хвора чи померла близька людина і так далі. Цікавим є й те, що коли таким людям дуже добре, то вони, навпаки, не підуть до церкви - подякувати Богові за те, що отримали, але краще відвідають якийсь речовий базар або модний бутік. Лютерани на християнські свята не стрибають через багаття, не облизують запилені ікони, не приносять п`яні жертви Богові за померлих і тому подібне. Бо Бог нас вчить, що "жертва Богові зламаний дух". Лютерани свято вірять лише Богові, Його авторитетові, Його Слову, а не людським вигадкам або папі Римському, навіть якщо він проголошує з кафедри.
Інша віра? - так, інша. Але хто визначає і досліджує її? Лише Той, Хто її нам дає. А Він каже: " Як у слові Моїм позостанетесь, тоді справді Моїми учнями будете і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить".
Господь у Святому Слові говорить всім "багатовірцям": "Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх" (Еф.4:4,5).
Любі мої! Вірте Богові! Слухайте і почуйте про що Він вам говорить у Святому Письмі. І хай Господь Вас збереже до Свого Другого Приходу у правдивій вірі- єдиній вірі в Його Сина.

Вбивцю вбили!

В США убит Джордж Тиллер, всем известный как сторонник проведения операций по прерыванию беременности. Преступление было совершено в церкви Уичита, который считается самым крупным городом в штате Канзас. Во время утренней службы неизвестный выстрелил в Тиллера. Полученные ранения были настолько серьезные, что он скончался. По официальным сообщениям городской полиции, уже ведется поиск злоумышленника. Дело в том, что, по словам очевидцев, неизвестный скрылся с места преступления на автомобиле. Это был голубой «Форд Таурус».

Сейчас многие считают, что мотивом для убийства знаменитого врача стало то, что погибший был сторонником абортов. Подчеркнем при этом, что в городе действует крупнейшая организация, которая выступает против прерывания беременности. Она называется «Операция спасение». Сразу же после убийства Тиллера она официально заявила о том, что осуждает убийство известного сторонника абортов.

Тиллер как врач был известен в стране тем, что специализировался на абортах. Врачебной практикой он занимался долгих 36 лет. А открытое им медицинское учреждение было одно из трех в стране, которые занимались прерыванием беременности на поздних сроках. Противников у Тиллера было действительно много. Однажды они даже пытались взорвать его клинику. Были покушения и на самого Тиллера – во врача стреляли, в результате чего им были получены огнестрельные ранения обеих рук.

В нынешнем году сам Тиллер привлек внимание правоохранительных органов. Он подозревался в том, что получает заключения о проведении абортов от врача, который работал в его медицинском учреждении. Нарушение заключалось в том, что подтверждать проведения операции должен независимый специалист. Так предусмотрено законами штата Канзас. Однако прошедший весной этого года суд признал Тиллера невиновным по всем девятнадцати пунктам обвинения.

Ведучий одного із телевізійних каналів України, проголошуючи цю трагічну новину, зазначив, що вбивство відбулося саме в лютеранському храмі, одже ймовірно загиблий видавав себе за лютеранина. Це ще раз мене переконало у моїх твердих лютеранських позиціях, які беруть за основу лише Святе Письмо, а не ліберально підроблюють Його під себе. Контекст Божого Слова наголошує що аборт вбивство, і віруючі лютерани вірять в це і тримаютчись цього-одностайно засуджуючи подібні вчинки. Звичайно, правдива Церква існує для грішників - всі ми грішники,але розкаяні і прощенні у Христі. Мене здивував сам факт присутності в лютеранській церкві такого відомого вбивці як Джордж Тілер. Звичайно, ви можете зауважити, що він каявся у своїх гріхах, але як? Що це за покаяння, коли швиденько "покаявшись" ми знову йдемо вбивати? Це зовсім не те покаяння, про яке нас вчить Господь в Святому Письмі. Це ще раз говорить про те, що лібералізм дуже небезпечний і руйнує правдиву Церкву Христову-навіть з такою чистою доктриною як лютеранська. Стережіться, щоб Вас ніхто не звів, перевіряйте свої вчинки і вчинки оточуючих Вас лише Святим Письмом і хай Господь врятує Вас від спокусника!!

Пастирська конференція Київської єпархії.

19 травня - у вівторок, в канцелярії єпископату УЛЦ відбулася чергова пастирська конференція. Пастирі обговорили нагальні потреби і проблеми в Церкві, обговорили свою позицію щодо відносин Церкви і Держави, а також їх історичний контекст.
Також, більшість пастирів зауважило в своїх промовах про неналежне піклування Держави у відношенні до підростаючого покоління, в особливості не жорсткої позиції по відношенню до пропагандуючої реклами цигарок та алкоголю - в особливості пива, та дозволі транслювання по різних каналах телебачення, в особливості СТБ, руйнуючих психіку підлітків, програм на зразок "діти екстрасенси" та подібний непотріб.
Після жвавого обговорення брати роз`їхались з миром по громадах.

Христос Воскрес!

Дорогі у Христі! Прийміть мої щирі вітання з світлим Днем Христового Воскресіння!
Воскресіння Христове - це перемога життя над смертю, добра над злом, святості над гріхом. Воскресіння Христове - це тріумф Божої любові до людства,до кожного з нас особисто.Апостол Павло в Посланнях до Римлян та Першому до Солунян промовляє до нас: "А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христом помер за нас, коли ми були ще грішниками" бо "Бог нас не призначив на гнів, але щоб ми спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом" тому що кого "Він раніше пізнав, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.; а кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і вибрав, а кого вибрав, тих і прославив". Ці всі милості Божі ми маємо лише завдяки воскресінню нашого Господа.

В цей великий День воскресіння Христового зичу всім вам миру, радості, щастья, міцного здоров`я, злагоди, любові і великих рясних Божих благословінь! Хай велич воскресіння Христового завжди наповнює наші сердця і супроводжує нас з миром Божим по цьому життю до життя майбутнього.

Французcький бульдог, що це за диво.

Так як мені набридло дивитися на фото темношкірого чоловіка - Сандея Аделаджі, які з`являються кожного разу коли я відкриваю свій блог, хочу вам запропонувати трохи, можливо для когось корисної, інформації про формування породи собак, яка має зараз назву французcький бульдог.
Я особисто, дуже захоплююсь цією породою і маю її представника у себе вдома з символічним прізвиськом-Шрек(ніби грізний на вигляд, але дуже добрий і вірний в "середині").

Хотів би почати з самої назви бульдог. Знавці англійської одразу можуть помітити, що назва походить з двох англійських слів бик та собака, а це означає, що бульдогів використовували у показних боях з биками. От вам і малюки ))).

Далі трохи інформації про породу.

Французские бульдоги вероятно происходят, подобно всем молоссам, из Эпируса и молоссов Римской Империи, родственник английских бульдогов, аланов (средневековая порода), мастифов и маленьких мастифов Франции, бульдог, которого мы знаем результат различных скрещиваний, сделанных восторженными селекционерами в популярных кварталах Парижа в 1880-х годах.
Глядя на сегодняшних бульдогов, которых нам подарила "старая, добрая" Англия, тяжело представить себе собак более,чем средней величины, на высоких ногах. Чем смелее они бросались в бой и проливали кровь на потеху толпе, тем дороже ценились. Может показаться странным, но своим современным видом французский бульдог обязан английскому парламенту, который указом от 1802 года запретил "травлю премодную быков на потеху толпе и ради пари", а в 1858 году запретил и собачьи бои с тотализатором. В том же 1858 году был издан "высочайший" указ поощрявший занятие кинологией, в особенности для сохранения и преумножения отечественных пород.

При благословении правительства, англичане, и без того почитающие традиции и закон, рьяно принялись за дело и вскоре предмет гордости и образец отваги появился во всех городах империи. Более того, обладание такой собакой считалось хорошим тоном, а появление с внимательным и несуетливым питомцем на променаде, чаепитии либо скачках говорило как о воспитанности хозяина, так и о его патриотизме. Уже к 1903 году существовало огромное число клубов любителей породы, где в одни и те же двери могли войти пэры и лорды, сэры и миледи, каменщики и ткачи, сталевары и молочники с женами и детьми. Это был неслыханный демократизм для чопорной Англии.

Общее Внечатление: Типичный молосс небольшого размера. Мощная для своего небольшого размера собака, короткая, компактная во всех пропорциях (частях), гладко шерстная, короткомордая, кур- носая,со стоячими ушами, с естественно коротким хвостом. Должен производить впечатление активного животного, интеллигентного, очень мускулистого, компактного сложения с крепким костяком.

Во время прогулок с французским бульдогом встречаются
два типа людей: одни влюбляются в него с первого взгляда,
у других - полное отвращение.
Нет другой альтернативы, нет средних взглядов.
Бритта Брандис

Французский бульдог - это уникум собачьего мира.
В нем как будто собраны противоположности, но соединены они очень удачно. Его внутренний мир очень богат. Французский бульдог идеально подходит для семьи и для жизни в обществе благодаря своей открытой и благожелательной натуре. Он весел, не замкнут, всегда старается расположиться в центре внимания, и отстаивает место равноправного члена семьи. Даже бывая суетливым, он все равно уравновешен и полностью контролирует ситуацию. Французский бульдог не агрессивен, но и не труслив. Он прекрасный компаньон и с удовольствием разделит со своим хозяином домашние хлопоты. Он не навязчив, но и не упустит возможность поучаствовать вместе в утренней возне со всей семьей. Французский бульдог подвижен, полон силы и энергии. Это любознательная, и в тоже время интеллигентная собака, любящая детей.

История французского бульдога началась со спора за эту породу между двумя странами: Англией и Францией. По одной версии - мелкие английские бульдоги отличавшиеся стоячими большими ушами, были заведены, во Францию в 18 веке, по другой версии - эта порода была выведена во Франции от скрещивания английских бульдогов с собаками из Испании. Пока шли споры о происхождении этой своеобразной породы, в середине 19 века эти бульдоги буквально заполонили весь Париж. Вряд ли можно было увидеть лавочника или кучера, которые не держали бы бульдога, ставшего и без официального признания истинно национальной породой.
Первый в мире клуб французских бульдогов был создан в 1870 году в Париже. В 1903 году эта собака впервые была представлена на выставке в Париже, а год спустя Всемирная Кинологическая Федерация решила спор в пользу Франции, и знаменитый Английский Кеннел клуб признал французских бульдогов самостоятельной породой на ряду с английским бульдогом.
Французский бульдог - ласковая, дисциплинированная собака, любящая детей. Француз не прихотлив и не требователен - короче, это идеальная собака для содержания в небольших городских квартирах. Правда он не переносит жары, мерзнет во время мороза, и частенько храпит во сне, но зато не нуждается в особом уходе за шерстью.
"Француз" ,весел как клоун, его короткая шерсть почти не требует ухода, его может выгуливать ребенок 8-12 лет, пожилой человек и человек с различными небольшими физическими недостатками, желающий иметь веселого компаньона.
"Француз" довольствуется короткими прогулками (иногда отпускайте его побегать без поводка, это доставит "бульке" огромное удовольствие). Они бдительные, отважные, смелые охранники, причем далеко не безобидные. Нужно иметь в виду, что "французик" может тяжело и опасно покусать, очень уж любопытного и наглого пришельца. Поэтому стравливать и проверять силу маленького "француза" на других собаках ни в коем случае нельзя! "Француз" может привыкнуть к дракам и отучить его от этого практически не возможно. "Француз" привязчив, любит всех членов семьи, но предпочитает одного хозяина, при правильном воспитании хорошо уживается с другими животными. Он интеллигентен, не требователен к еде, из-за укороченности костей лицевой части черепа, при сильных физических нагрузках начинает тяжело дышать, так как нос не справляется полностью со своей функцией. Вам нужна собака без шерсти, без хвоста, без глупого лая, но при этом умная, сильная, сторож и защитник. И Вы нашли его: шерсть короткая и не падает. Хвоста нет, а только запятая. Молчаливый, сильный и отважный. Солидная французская энциклопедия собак сообщает: "у французского бульдога нет недостатков... впрочем, есть... он храпит... и очень громко")))- це правда, як старий дід.
Ви ще не захопились цією породою? Тоді раджу ще раз подивитись світлини відомих людей з їх улюбленними французиками.

Стережіться, ваш супротивник диявол....

Вчора о 19-30 по телебаченню у новинах ТСН переглядав інтерв`ю з пастирем "Посольства Божого" Сандеєм Аделаджі. Нагадаю, що правозахистні органи висунули щодо нього обвинувачення у шахрайстві за допомогою спілки з гучною назвою - "Кінгс Кепітал".
Відповідаючи в інтерв`ю на питання ведучого ТСН, Сандей Аделаджі тільки і міг що противопоставити свою, як йому мабудь здається, харизматичну посмішку та спільні фото з посадовими особами різних країн - я, відверто кажучи, не зрозумів до чого вони, мабуть, хотів показати свої зв`язки.((( Але мене найбільш вразило навіть не це, а те, що у запропонованих ТСН архівах відеоматеріалів про проповідування пастира, досить чітко проглядалася саме агітація щодо вкладання коштів в організацію де: "працюють гарні хлопці". Це відео Сандей Аделаджі, не повертається чомусь язик називати цю людину пастирем, прокоментував як відповідь на запитання однієї з прихожанок про "Кінгс Кепітал". Але найбільше мене вразило саме те, що цю відповідь Аделаджі дає саме під час проповідування!
Християни! Давайте згадаємо, Хто наш Бог! Про Кого повинен проповідувати пастир? Хто наша Дорога, Правда і Життя? "Кінгс Кепітал"?, Сандей Аделаджі- "великий гуру і мудрець"? Мене дивує, як такі організації, де під час "проповіді" розповідають про пріорітети земного збагачення, "мудрого" вкладання грошей в різні структури і подібне, взагалі можуть називатися, або називати себе християнськими!!
Браття і сестри, будьте обережні, наш супротивник дуже хитрий і скандальний, він тільки і "...ходить ричучи як лев, шукаючи кого б пожерти"! Тому зайшовши в церковне приміщення, першим чином послухайте на кого вказує пастор(священик), про кого проповідує, кому віддає хвалу, честь і подяку за все. І якщо Ви не почуєте там, що наше спасіння лише у Христі, але натомість про земне збагачення та інші солодощі життя - біжіть звідти і не оглядайтесь. Хай Господь Вас береже від пасток диявола і світу.