середа, 2 березня 2011 р.

Найкраще з "Порталів молитв" на 2 березня



ЯКІВ БЕН-ЗАВЕДЕЙ

«І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати та й тужити. Марка 14:32

Кожна велика справа має певного виду виконавчий комітет. Дванадцять апостолів не були винятком. Петро, Яків та Іван виділяються в Євангеліях, як «велика трійка», яка супроводжувала нашого Господа у особливих випадках: наприклад, на горі Переображення або у Гетсиманському саду. Ці троє повинні були надавати Йому людську підтримку, якої ми всі потребуємо в кризових ситуаціях.

Хоча ці троє підвели Його, заснувши в саду, вони залишилися провідниками серед апостолів. Чи інші дев`ять учнів заздрили їм? Дуже можливо. Ми знаємо, якими невдоволеними вони були Заведеєвою матір’ю, коли вона виступала за своїх Якова та Івана.

Однак, заздрість є одним з наймарніших людських почуттів, які вражають людство. Вона шкодить нам, а не об’єкту наших заздрощів. Згадайте, Якова, як промовистий приклад. Ніхто не заздрив Якову вісім років по тому, у 41 році н. е. Чому? Тому що цар Ірод Агріпа1 відтяв йому голову (Дії 12:2). Якими смішними є наші тимчасові ревнощі, наші хвилинні заздрощі! Яків пішов за Христом у вічне життя, і так само можемо піти ми. Християни, які живуть у Христі, ніколи не повинні бути заздрісними.

Дякую Тобі, Господи, за Твій невимовний дарунок! Амінь.


Пол Л. Маєр/ 10 березня 1979 р.

понеділок, 28 лютого 2011 р.

Найкраще з "Порталів молитв" на 28 лютого



Дивовижна тиша.

«Та Ісус йому відповіді не подав» Івана19:9.

Така приказка: «Мовчання – золото». Деколи мовчання є золотом. Але часто мовчання є визначним. Визначною рисою страждань нашого Господа було те, що Він майже не говорив протягом останніх 12 годин перед Своєю смертю.
Деколи Він навіть відмовлявся відповідати. Чинячи так, Він виконав передбачення Ісаї прло Месію: «Він гноблений був та понижуваний, але уст своїх не відкривав».
Але Його мовчання не було оманливим. Це було добровільне мовчання стражденного Спасителя. Він, як Син Божий і Замісник грішної людини, прийшов, щоб досягти визволення світу. Якби Він відповів на фальшиві звинувачення Своїх ворогів, захищаючи Свою невинність і вимагаючи справедливості, Він скасував би мету Своєї місії.

Це було спокуту вальне мовчання. «Господь узяв на Себе провини усіх нас». Своїм мовчанням Він поніс гріхи нашого язика. У дні брехні і пліток, проклять і брудних жартів нам необхідна більша віра у спокутувальне мовчання нашого Господа і сильніший намір використовувати наш язик для Його слави.

Сьогодні Ісус більше не мовчить. Вдень і вночі Він захищає нас, як наш Посередник, перед небесним престолом. Через Нього ярмо наших гріхів і жаль нашого серця постає перед Богом, вони почуті і їм дається відповідь. Сьогодні Він також запрошує нас: «Прийдіть до мене, …. І Я заспокою вас.»

Господи Ісусе, я іду, я іду. Амінь.

Юліус В. Акер/ 8 квітня 1963 р.

пʼятниця, 25 лютого 2011 р.

Найкраще з "Порталів молитв" на 25 лютого


Це здійснений факт

Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується (Євреїв 10:14).

Як часто, здається, ми починаємо справу, яка ніколи не буде закінчена! Так багато справ починаються з добрими намірами, але ніколи не доводяться до завершення. Деколи ми починаємо щось робити і виявляємо, що не можемо закінчити розпочате самотужки. Нам потрібна чиясь допомога.

З нашим Богом це не так! Ще перед закладинами світу Він визначив наперед, що визволить і врятує Своїх людей. Його план був досконалим і довершеним. Він пообіцяв послати Спасителя, Того, Хто стане замісником і жертвою за всіх людей. Ось що означає Ісус для нас. Він поніс наші гріхи у Своєму тілі на хрест, і Його ранами ми зцілені.
Нічого не можна додати до Його досконалої жертви. Ми не можемо співпрацювати з Богом чи допомагати Йому у Його великій роботі нашого спасіння. Було одне жертвоприношення. І у цьому віддані Свого Сина Бог вдосконалив тих, хто є Його через віру. Нам не потрібно робити себе «правильнішими» перед Богом. Це насправді неможливо. Його жертвоприношення є повним. Через нашого замінника ми є досконалими повік!

Господи Ісусе, дякую Тобі за Твою досконалу праведність, яку Ти заслужив для нас, і яка є нашою через віру в Тебе. Амінь

Аугуст Т. Менніке/ 1 травня 1984р.

понеділок, 21 лютого 2011 р.

Найкраще з "Порталів молитви" на 21 лютого


Життя для Ісуса

«А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» 2Коринтян 5:15


Над дверима однієї церкви в Німетчині з каменю витесане ягня. Історія така. Коли робітник працював на двіниці церкви, то втратив рівновагу і впав. Він впав на ягня, яке паслося в церковному дворі. Удар був пом`якшений, і робітник уник смерті, але ягня загинуло. Із вдячності цей чоловік витесав з каменю над дверима церкви ягня. Це був пам*ятник вдячності ягняті, яке врятувало йому життя, втративши своє.

Було інше Ягня, Яке віддало життя за нас. Це був Ісус, Агнець Божий. Він помер за всіх. Ми були грішниками, що заслуговують смерті. Але Ісус поніс наші гріхи і помер замість нас. Його смертю ми одержали для себе вічне життя.

За це ми винні йому стільки вдячності, скільки ми ніколи не можемо повернути. Який пам`ятник потрібно збудувати Тому, Хто віддав Своє життя за нас? Нехай пам`ятником буде життя любові і подяки Йому. Коли ми вивчемо значення твердження «Христос помер за мене», наша відповідь буде: « Тому я буду жити за Нього. Коли я йду дорогою до неба, моє життя пройде у люблячому служінні Тому, Хто любив мене і помер за мене, і скерував мене на дорогу до неба.» Ми не можемо зробити принаймі це для Того, Хто зробив так багато для нас.

«Візьми моє життя, Господи, і нехай воно буде присвячене Тобі» Амінь.

Фелікс Крецшман/11 вересня 1963р.

пʼятниця, 18 лютого 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 6.

Вірші 1-5:
Апостол закликає носити насамперед моральні та духовні тягарі один одного, щоб таким чином виявляти себе за віруючих людей, християн. Пор. Римлян 15:1-3. Як також кожен із нас повинен насамперед зосереджуватися на власних проблемах і недосконалостях. Пор. Матвія 7:1-5; 1 Коринтян 11:28; 2 Коринтян 13:5. Святий Дух також підбадьорює нас нести свій хрест з покладанням на Христа, з гідністю та честю виправданої дитини Божої.

Вірші 6-11: Господь Святий Дух тут закликає нас до підтримки Церкви та пастирів, служителів Слова. Цим виявляється наша довіра до Господа, коли ми не боїмося від своїх заробітків виділяти достатню частку на підтримку служіння Євангелія. Пор. Филип’ян 4:14-19. Хто підтримує Церкву в цьому житті, того чекає щедра Божа нагорода. Пор. 2 Коринтян 9:6

Вірші 12-18: В останніх віршах цього листа Дух Господній через Апостола знову нагадує нам про тему цього послання: виправдання самою вірою, без діл Закону. Якщо ми маємо чимось хвалитися, то це – Христів хрест, на якому Спаситель здійснив наше викуплення від гріха, смерті та диявола. Світу з його повійними стандартами для нас більше не існує. Існує лише Христос, існуємо ми, як творіння нові, охрищені в Христа і зодягнені в Христа. Ми – нові творіння, ми Божі діти, які як і Павло можемо носити Ісусові рани на своїх тілах: вкаменування Дії 14:19; побиття Дії 16:22; 2 Коринтян 11:25; хвороби і всі інші переслідування за віру 2 Коринтян 12:7; Галатів 4:13-14. Апостол завершує свій лист благословенням братам та словом «Амінь», яке означає, що все, що сказане в листі є незаперечною правдою.

пʼятниця, 11 лютого 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 4.
Вірші 1-7: Апостол Павло порівнює нас із дітьми. Він пише, що віруючі у часи Старого Заповіту перебували під законом, як під вихователем. Вихователь навчає, як жити, щоб у майбутньому діти не мали біди. І все-таки, батьком усіх віруючих є Отець. Просто діти ще на мають повних прав, бо ще не настав час. Але коли прийшов Христос, то ми набули вже повних прав дітей. Оскільки ми – діти Божі, то Господь посилає нам Духа Свого. Він тепер у нас живе. Пор. Римлян 8:9. Дух Божий тепер водить нас і спонукає славити Отця. Отже, ми діти Божі і спадкоємці Царства Божого.

Вірші 8-11:
Коли ми діти Божі тоді ми поводимося, як Божі діти. Галати були раніше поганами і поклонялися божествам, намагаючись заслужити спасіння своїми ділами. Тепер галати, будучи виправдані і будучи божими дітьми, знову загравали із попередніми стихіями через те, що вони починали слухатися юдействуючих. Це – вчинок нерозумний. Пор. 3:1; 3:2-9. Апостол боїться чи не даремно він витратив на них стільки часу.

Вірші 12-16:
2 Коринтян 12:7. Євангеліє Христове принесло їм повну радість, блаженство. Але де тепер їхня радість? Де тепер їхнє блаженство? Тепер їх обманули фальшиві проповідники і відібрали від них усю радість Євангелія, повернувши їх під панування закону. Павло бореться за повернення галатів до Євангелія, до Христа.

Вірші 17-20: Святий Дух через Апостола застерігає проти юдействуючих. Останні були християнами, але мали страх переслідувань від юдеїв. Пор. 6:12, 13. Тому вони навчали, що до спасіння не достатньо лише Христа, але треба ще й Закон. Ніби побожний додаток, але яку відмінність він чинить! Не може вихователь зайняти місце батька! Чи є в нашій країні християни, які у спасінні до Євангелія намагаються додати ще щось?

пʼятниця, 4 лютого 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 3.

Вірші 1-5: Український переклад вживає слово «звів», але грецьке слово краще перекласти словом «зачарувати на зло» або «заворожити». Павло вживає таку сильну мову, щоб показати до якої міри вони відпали від Євангелія.У їхній церкві настільки чітко проповідувався Христос розп’ятий і спасіння самою вірою в Христа, що тільки диявольська наука могла так вплинути на колись вірних християн. Щоб повернути їх до Христа Апостол нагадує їм, що через проповідь Євангелія їм було дано Духа, Який оживив їх і учинив так багато добра серед них. А відкинувши Євангеліє про спасіння самою вірою в Христа і поклавши свою надію на спасіння ділами або на співпрацю своїми ділами з Богом для виправдання, будь-хто знову перетворюється не тіла без Духа Божого, а отже і без життя вічного. Павло задає їм питання, щоб вони могли прийти до вірної відповіді. І далі він нагадує їм про Авраама, який був спасенний винятково вірою.
Вірші 6-9: Авраам правильно вважався за отця єврейського народу. Авраам був віруючою людиною і він був виправданий перед Богом самою вірою. У спасінні юдеї покладалися на свою тілесну родинність із Авраамом, а не на віру в Месію. Таку надію Господь Ісус Христос засуджує. Він каже, що Авраам надіявся на Месію. Пор. Івана 8:56-58. Ці слова повторює Господь Святий Дух через Апостола Павла, наголошуючи на тому, що Авраам був виправданий вірою і саме вірою в Христа всі народи поблагословляться в Авраамові. Авраам був благословенний вірою в Христа. Так само і всі люди благословенні, спасенні самою вірою в Христа.
Вірші 10-14: Юдействуючі нав’язували християнам у Галатії дотримування Закону Мойсеєвого з усіма його обрядами та церемоніями на додаток до віри в Христа. Але якщо уважно подивитися на весь Закон, то можна зауважити безвихідне становище людини і її потребу винятково у Христі для прощення і вічного життя. Пор. Повторення Закону 27:26; Левит 19:2; Якова 2:10; Авакума 2:4. Ми спасенні тим, що Христос узяв усе прокляття за наші гріхи на Себе. Пор. Повторення Закону 21:23. Він учинив це, щоб викупити нас від прокляття Закону. Своїм досконалим життям і невинною смертю на хресті Ісус учинив історичною реальністю те, що Авраам і народи одержували раніше обітницею: прощення гріхів і наше вічне життя у Божому Царстві. І це прощення, це життя вічне ми одержуємо лише самою вірою у розіп’ятого і воскреслого Христа. Тією самою вірою, яку мав Авраам і Авакум.
Вірші 15-18: Обітниця була дана Авраамові і Павло запрошує нас прослідкувати те, як працює обітниця. Це повертає нас до Буття 22:18, 26:4, 28:14. Авраам спасся, бо він повірив у обітницю. Він не був спасенний Законом, але вірою. І так само вірою в Христа спасаємося і ми. Ніхто не вправі ламати заповіт. Заповіт ламають тільки шахраї. І хай боронить нас Бог від шахраїв у духовному світі, які навчають нас, що ми спасаємося ще чимось окрім як самою вірою у Христа!
Вірші 19-25:Господь Святий Дух пояснює через Апостола Павла:
1.Закон Мойсея не був первісним, але доданим (український переклад Огієнка не є вірним у цьому місці, адже грецьке слово prostiQhmi означає не давати, а додавати). Отже Закон було додано до чогось вищого, що вже існувало.
2.Закон мав справу із гріхом і «переступами», а не спасіням. Пор. Єзекіїля 18:20.
3.Закон мав обмежену тривалість дії «аж поки прийде Насіння».
4.Закон вимагав «Посередника»

А виправдовується людина самою вірою, без жодного діла Закону!
Вірші 26-29: Віра у Христа чинить праведність Христову нашою. Віра зодягає нас у Христа. Вірою у Христа немає рас, ані станів, ані статей. Усі рівні і всі однаково є Божими дітьми. Всі віруючі однаково мають спадщину Царства Божого.

пʼятниця, 28 січня 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 2.
Вірші 1-3: Павло багато мандрував у місії, і ось через 14 років він повернувся до Єрусалиму. Це, очевидно, сталося через 17 років по його наверненню до Христа. Про мандрівку до Єрусалиму і про проблеми, що її супроводжували, про перший Собор читаємо в Діях 15:1-31.

Вірші 4, 5: Апостол відстоює Біблійну правду про спасіння самою вірою без діл Закону. Він захищає громади віруючих від фальшивих братів, які до спасіння намагалися долучити також діла.

Вірші 6-10: Павло наголошує, що його апостольство не залежить від інших апостолів, від їхнього визнання. І все-таки вони проповідують одне і те саме послання. Вони є проповідниками Того Самого Христа і належать до тієї само Церкви. Але Павло трудиться серед язичників, тоді коли Петро серед євреїв. Хоча і Павло теж заходив проповідувати в синагоги. Пор. Дії 17:2, а Петро проповідував серед самарян. Пор. Дії 8:14-25. Павло відстоює своє апостольство, бо фальшиві брати стверджували про те, що не єрусалимські апостоли нижчі. «Це – не так!» - стверджує Павло, бо всі апостоли, і ті, що в Єрусалимі, і він – у спільноті.

Вірші 11-13: Апостол Павло наводить приклад, як він навіть докорив Апостолові Петрові за його поступливість юдействуючим. Петро був сильним раніше. Пор. Дії 11:1-3. Але тут, у Антіохії, материнській церкві для поган, проявилася його слабкість. Пор. Дії 11:19-26.

Вірш 14: За публічний гріх Павло виносить публічний докір. Павло виступає таким чином на захист євангельської правди.

Вірші 15, 16:
Чудовий вірш 16, - у ньому підсумок євангельського вчення про виправдання самою вірою в Ісуса Христа. Євреї мали чудовий привілей – бути обраним народом Божим. Вони мали вчення про замісницьку жертву Месії. Але часто це вчення затьмарювалося вченнями іншими, людськими, тими, що наголошували на самоправедності. Це вчення засуджує Бог. Це вчення відкидається Божим Апостолом, а натомість увагу галатійських церков і нашу привертається до правди Божого послання у Євангелії.

Вірші 17-18: Тут Апостол говорить про гріх повернення до покладання на виконання Закону, тобто на діла, які були приписані Законом. Зауважте, як тепер Павло відвертає акцент від гріха слабкості Петра і спрямовує його на себе. Адже і Павло добре знає, що таке шукати виправдання через діла Закону. Відвертання акценту гріха від нашого ближнього на себе є добрим прикладом для наслідування. Адже таким чином ми показуємо, братам, що каються, що і ми – грішники.

Вірші 19-21: Апостол визнає безнадійність свого становища та становища будь-якої людини, яка намагається виправдатися ділами. Але він вірує в Євангеліє і Євангеліє чинить Павлову участь у Христових заслугах. Це відбувається вірою. І вже не Павло живе, а Христос живе в Павлові, і в кожному християнинові. Не вимоги Закону, але любов до Спасителя рухають Павлом провадити життя послуху Богові. Якщо людина покладається у своєму спасінні на діла хоча б частково, то для неї «надармо Христос був умер!»

четвер, 20 січня 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 1.
Вірші 1-5: Лист починається з типового, як на той час, привітання (побажання миру). Але в даному випадку Апостол Павло вкладає у своє привітання набагато більший смисл – благословення благодаттю і миром Божими. Апостол звертається до церков у Галатії, де більшість вже, очевидно, складалася із навернених із поганства. Пор. Дії 14:21-23. Павло нагадує про своє апостольство, яке він отримав через особисту видиму зустріч з Христом, бо саме його апостольство було піддано нападам з боку фальшивих «братів.» Павло ж звертається до тих до кого він проповідував упродовж перших місіонерських подорожей. Це – його правдиві віруючі брати. Пор. Филип’ян 4:21, 22. Він благословляє їх благодаттю і миром. Перше причина, потім – наслідок. Перше благодать Божа. Потім – мир з Богом. Саме їх Павло захищає в цьому листі.
Вірші 6-10: Апостол Христа одразу переходить до розгляду проблеми. Вона полягала в тому, що фальшиві проповідники намагалися знову повернути християн у Галатійських церквах до полону Закону. Галатійські християни були спасенні самою вірою в Христа, а тепер їхнє вічне життя перебувало у небезпеці через фальшиву доктрину про виправдання за допомогою добрих діл. Павло надто любить своїх братів, щоб так просто віддати їх знову у неволю диявола, світу та гріха. І з цієї ж любові до братів і до Христа, до вчення про те, що ми спасенні самою вірою в Христа, Апостол піддає анафемі (прокляттю) неправдивих проповідників, вовків у овечих шкурах. Пор. Матвія 7:15; Дії 20:29-31. Хай Господь боронить усі наші парафії від фальшивих проповідників, від вовків у овечих шкурах!
Вірші 11-12: Павло нагадує від Кого він отримав Євангеліє – від Самого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Це – Євангеліє не те, що вигадують тодішні і сьогоднішні численні фальшиві учителі. Євангеліє Апостола Павла – це Євангеліє Христове про те, що ми виправданні самою благодаттю Божою, через віру в Христа, а не нашими ділами.
Вірші 13-14: Апостол також нагадує про своє минуле – він був активно переслідував Церкву Христову. Пор. 1 Коринтян 15:9; 1 Тимофія 1:13 і особливо Дії 26:9-11.
Вірші 15-17: Апостольство Павло не було від людей, а лише від Бога. Бог обрав Павла до цього ще до того, як він народився. Бог любить Павла і ми бачимо, як Бог звертається до Савла-переслідувача Церкви. Пор. Дії 9:4-6. Павлові не треба було шукати підтвердження свого апостольства в інших апостолів. Бог тримав Свого Апостола в Арабії, а потім у Дамаску. Пор. Дії 9:22.
Вірші 18-20: На Павла не мали впливу інші Апостоли. Про це він чітко зазначає у цих віршах. Власне, він був знайомий за той час лише з Апостолом Петром, у якого гостював упродовж 15 днів і з Яковом, братом Господнім, який вірив у той час і був старшим у Єрусалимській церкві. Вони його добре прийняли і визнали за Апостола. Пор. 2:9.
Вірші 21-24: Потім Павло знову з Єрусалиму пішов у Сирію. Отже знову його апостольство тривало незалежно від інших апостолів. Про його апостольську діяльність, про його відданість Христові та Його Слову читаємо в Діях 9:28-30 і 22:17-21. І люди славили Бога за Павла, який ширив Євангеліє. Таким чином Павло захищає своє добре ім’я правдивого та вірного Апостола Христового.

понеділок, 1 листопада 2010 р.

Уроки дослідження Біблії 9






ЯК МИ ЧИТАЄМО І РОЗУМІЄМО БІБЛІЮ?

1.Моліться про Божу поміч.
Для Божих людей добрим є перед читанням Біблії помолитися. Пор. Псалом 118:18. Звісно, що сила Слова Божого не залежить ід наших молитов, але для віруючих. Як і в кожному ділі, молитися перед читанням Біблії є належним. Пор. 1 Коринтян 2:14. Ось деякі поради щодо того, як варто молитися перед читанням Біблії:
А) Шукайте Божої допомоги зрозуміти те, що ви читаєте;
Б) Моліться до Бога, щоб Він поблагословив вас через Його Слово зростанням у вірі та пізнанні;
В)Просіть про Його поміч у належному застосуванні Божого Слова у вашому житті;
Г)Просіть Бога, щоб Він допоміг вам запам’ятати те, що ви читаєте.

2.Розумійте те, що означають окремі слова .

Хоча це виглядає цілком зрозумілим, про це варто завжди пам’ятати. Тому, якщо ви не ставите за мету прочитати цілу Біблію за один рік, варто звертати увагу на окремі слова, і якщо значення слова не є зрозумілим, то варто звернутися до Біблійного словника або до Біблійної симфонії, щоб подивитися як це слово використовується в інших місцях Біблії. Це може стосуватися також і назв місцевостей, людей тощо.

3.Досліджуйте як ті слова вписуються у вужчий і ширший контексти.

Дуже важливим для вірного розуміння Писання є бачити, як слова вживаються у вужчому і ширшому контексті. Треба звертати увагу на порядок слів у реченні, підмет і присудок тощо. Розгляньмо напр. Римлян 3:23, 24. Який підмет у цьому вірші? Слово «всі.» Всі згрішили. Всі позбавлені Божої слави. І разом з тим всі виправдовуються через Ісуса. Це ми називаємо об’єктивним виправданням. І водночас Біблія навчає, що спасаються тільки ті, хто вірує в Ісуса. Це ми називаємо суб’єктивним виправданням. Пор. Римлян 3:28. Отже треба уважне дослідження вужчого і ширшого контексту.

4.Тримайтеся буквального значення, якщо Біблія не зазначає про інше.

Треба завжди дотримуватися буквального значення, якщо про інше не зазначено в самій Біблії (видіння, притча, порівняння тощо). Пор. 1 Коринтян 10:16; Івана 16:25; Дії 11:5; Луки 8:4, 9.

5.У притчах знаходьте точку порівняння.

У притчах часто вживаються порівняння, які використовують слово «як.» При знаходженні точки порівняння «як голубки», ми повинні зважати на те, що Господь не наказує нам відрощувати пір’я, але повторювати їхню невинність. Пор. Матвія 10:16.

6.Хай Писання тлумачить Писання.
В римо-католицизмі головним тлумачем Біблії є папа та ієрархія, у православ’ї Церква (знову ж таки через ієрархію), у реформатських громадах розум має відігравати головну роль. У лютеранстві Біблія витлумачується Біблією, Старий Заповіт найкраще розуміється через Новий Заповіт, складніші місця через простіші місця. Пор. Ісаї 7:14, Матвія 1:22, 23. Разом із тим треба пам’ятати, що читання Біблії щодня приносить все глибше і глибше розуміння Слова Божого. 1540 року Лютер писав: «У Біблії ми знаходимо щось нове щодня. Через 28 років по тому як я став доктором, я постійно читав і проповідував Біблію, і все таки я не стомився від цього, а щодня знаходжу в ній щось нове.»

7.Задавайте собі питання про те, що ви прочитали.
Часом корисно переглядати те, що ви прочитали. І ось декілька питань, які можуть нам допомогти краще зрозуміти прочитане:
1.Чи Бог говорить тут до мене чи до когось іншого? Пор. Буття 22:2; Матвія 6:25.
2.Які слова є Законом, а які слова є Євангелієм? У Біблії є дві головні доктрини – Закон (виявляє нам гріх) і Євангеліє (виявляє нам нашого Спасителя Ісуса Христа). Пор. Римлян 3:23, 24. Вчіться їх розпізнавати. Як також вчіться розпізнавати виправдання (що для нас вчинив Христос) і освячення (що ми будемо робити з вдячності за спасіння). Пор. 1 Петра 1:11-25.
3.Як прочитаний текст вказує на Христа? Пор. Івана 1:29; Івана 5:39; Ісаї 53:7.
4.Що є головним? Треба завжди пам’ятати, що Біблія не дає відповіді на всі питання, які нас можуть цікавити. Вона дає відповіді на головне питання: як нам спастися, щоб жити вічно?

8.Практичні пропозиції до читання Біблії і та інструменти для її дослідження
Чимало людей вагаються щодо того, як почати читати Біблію. Очевидно, що найліпше починати читати Старий Заповіт із книги Буття, а Новий Заповіт із Євангелія від Матвія. Щодо частоти читання, то варто принаймні прочитувати щодня один розділ за Старого Заповіту, один Псалом, один розділ Книги Приповістей і один розділ з Нового Заповіту. Для тих, хто хоче прочитати Біблію за один рік існують спеціальні розклади, а в англомовних країнах навіть спеціальні видання Біблії. Біблію треба читати щодня. Доктор Лютер прочитував Біблію двічі на рік. Він писав: «Протягом багатьох років я тепер читаю Біблію двічі на рік. Якби Біблія була великим, могутнім деревом, а всі її слова були гілками, то я доторкувався до кожної гілки в намаганні пізнати, що там було і що вона пропонувала.»
Краще пізнавати Біблію допомагають Біблійні словники, як-от: Словник-довідник Біблійних осіб, племен і народів (Київ «Україна», 1995), а також Біблійні атласи, які в переважній кількості поки-що доступні російською мовою. Добрим знаряддям стануть також коментарі до Біблії, які видаються фундацією «Лютеранська спадщина» і скорочені коментарі, які готуються пастирями УЛЦ. Коментарі інших церковних спільнот треба використовувати обережно, тому що в них можуть закрадатися серйозні доктринальні помилки.

субота, 21 серпня 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 8


ЯК БІБЛІЯ ДІЙШЛА ДО НАС?

Частина друга

1.Типи матеріалів для писання
Нині у нас є чималий вибір засобів збереження інформації: від олівця з папером до комп’ютерних технологій. Раніше таких засобів не було. Бог об’являв Себе пророкам і наказував записати Його об’явлення, яке є необхідним для нашого спасіння. Пророки або самі записували об’явлення Боже, або диктували його помічникам. Пор. Єремії 36:27. При цьому вони користувалися різними матеріалами. Пор. 2 Тимофія 4:13.

Матеріал Опис
Шкіра тварин Груба, в досить великих звитках
Папірус Недорогий, дещо подібний до паперу
Тонкий пергамент Дорогий, високоякісний матеріал, що вироблявся зі шкір антилоп, телят, козенят або ягнят
Пергамент Вироблявся із шкір кіз або овець
Палімпсест Пергамент, на який здійснювався перезапис
Папір Винайдений у ІІ столітті, поширений на ХІІІ століття

Старозаповітні Писання копіювалися на сувої і зберігалися, як правило, у синагогах. Пор. Єремії 36:2; Луки 4:17, 20. Копіювання не було простим. Часто лише за однієї помилки весь сувій мав бути переписаним знову. Так само і Новозаповітні Писання копіювалися і переписувалися. (Чи ви коли-небудь натрапляли на друкарську помилку у своєму виданні Біблії?) Часом у копіювання закрадалася помилка, а часом дехто змінював частину речення для підтвердження своєї доктрини. Тому важливою була звірка тексту на відповідність оригіналові. Часом видавці намагалися «виправити» помилкові, на їхню думку, місця з Біблії. Напр. Еразм Роттердамський відкинув вірші 7 і 8 з 1 Івана 5. На його думку їх не було в оригіналі. Згодом виявилося протилежне і він був змушений включити ці слова у Новий Заповіт 1520 р.

2.Велика надійність копій
На жаль, оригіналів Писань не збереглося, але збереглися добрі і надійні копії. Найнадійніша і найпоширеніша копія писань Старого Заповіту виконана мазоретськими книжниками за 1000 років до Р. Х. Вони зібрані у видання відоме всім серйозним богословам Biblia Hebraica Stuttgartensia. Іншими копіями Старозаповітних писань є Самаритянське П’ятикнижжя, Септуаґінта і Сувої Мертвого моря. Так само і Ново заповітні копії є надійними. Вони поділяються теж на декілька типів: папірусові (100-300 Р.Г), їх дуже мало і тому вони найцінніші; унціальні, тобто написані великими грецькими літерами на пергаменті (300 – 900 Р. Г.); мінускульні, тобто написані малими грецькими буквами на пергаменті (800-1500 Р. Г.); і читання, теж на пергаменті для богослужінь. Також цінними є копії на вірменській, коптській, ефіопській, грузинській, готській, латинській і сирійській мовах.

3.Варіанти
Існує так зване питання варіантів. Воно стосується різночитань у давніх текстах. Але навіть різночитання є такими мізерними, що не мають жодного впливу на доктрину Церкви.

4.Оцінювання копій
Для визначення які копії є найкращої якості використовується текстуальний критицизм. Його метою є зберегти вербально натхненний текст Слова Божого. Різні дослідники використовують різні способи, напр. відбірка тексту за кількістю копій, або напр.. відбір тексту за найдавнішими манускриптами, або за їхньою регіональністю тощо. Найважливішим у всьому цьому пам’ятати про те, що Автором Нового Заповіту є Бог і прагнути знайти найточніший текст. Пор. 2 Тим. 3:16, 17.

5.Як щодо словесного натхнення?
Коли ми обговорюємо ці всі теми, то природно виникне ще одне питання: чи ми тоді можемо вірити в Боже натхнення Біблії? Відповідь є: звичайно, так! Адже всі ці текстуальні варіанти складають менше одного проценту від цілого Біблійного тексту. Окрім того, жоден з варіантів не змінює вчення Біблії. Тому ми беззастережно віримо в Богонатхненність цілої Біблії. Тому ми сповідуємо це Слово, як це робив Апостол Петро під натхненням Святого Духа, і як про це каже наш Спаситель Ісус Христос. Пор. 1 Петр. 1:24, 25; Матвія 24:35.

неділя, 13 червня 2010 р.

Літня чверть у Тернополі.





На цьому тиждні - з 7 по 11 червня, я став слухачем літніх навчань для пастирів, які проходили в Лютеранській семінарії Святої Софії у місті Тернополі.
Курс викладав професор Джон Бруг, який дуже цікаво розповідав про практичне життя біблійних людей - в більшості евреїв Старого Заповіту.
Курс відкрив для мене багато нових сторінок біблійної історії, а також багато про що нагадав із раніше вивченного і трохи забутого.
Я з задоволенням відчув себе знову студентом семінарії, поспілкувався з братами - одновірцями з таких країн як Болгарія, Фінляндія та своїми земляками, згадав роки навчання, побродив вулицями міста Тернополя - отримав багато позитивних емоцій.
Дякую Богу, що Він створив для мене таку можливість!

понеділок, 31 травня 2010 р.

Краса Божого творива.





Ці квітки троянд розцвіли в мене на підвіконні - милуюся красою Божого творива і згадую троянду Лютера, символ правовірної, евангельської Церкви.

вівторок, 25 травня 2010 р.

До нас приїхав, до нас приїхав наш .......... "дорогой"



Особисто я згадав часи своєї "піонерсько-комсомольської" юності, коли дітей і студентів "замовляли" на різні комуністичні демонстрації.

"Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник - як службовець" (Лк.22:26).

субота, 3 квітня 2010 р.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!


"А Ангол озвався й промовив жінкам: "Не лякайтесь, бо я знаю, що Ісуса розп*ятого це ви шукаете.
Нема Його тут, - бо воскрес, як сказав. Підійдіть, - подивіться на місце, де знаходився Він.
Ідіть же хутко, і скажіть, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, - там його ви побачите. Ось, вам я звістив!" (Мт.28:5-7).

четвер, 18 березня 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 7





УРОК 7. ЯК БІБЛІЯ ДІЙШЛА ДО НАС?

Частина перша

1.Біблія прийшла до нас через Божественне натхнення
Бог є автором Біблії.


Тому ми говоримо про Божественне натхнення Біблії. Пор. 2 Петра 1:21. Божі пророцтва зажди справджувалися. Саме так Бог казав визначати правдивість або неправдивість пророка. Пор. Повторення 13:1-4. Господь також закликає нас звіряти кожне об’явлення із Його Словом. Пор. Дії 17:10-12.

2.Запровадження Богом канону

Канон – грецьке слово, яким позначається стандартна вимірювальна лінійка. Біблія, яка є іншим грецьким словом, яке означає «книги», є каноном вчення, віри та життя християн. Сам Бог запровадив канон тим, що дав ці книги Своїм об’явленням, Своїм натхненням. Канон визначається Божим Словом, а не навпаки. Лютеранська Церква так визначає Канон:

Канон, тобто зібрання книг, які є авторитетом для Церкви, не є творінням Церкви. Радше Канон тихим історичним процесом увійшов у богослужебне життя Церкви і став частиною Церкви через Свій Божественний авторитет.

Отже, Церква визнає які книги є Каноном, впізнаючи голос Доброго Пастиря. Пор. Івана 10:27.

3.Божий авторитет – внутрішнє свідчення

Боже Слово несе Божий авторитет. І Божий авторитет визнається Божими людьми. Пор. Марка 1:22. Боже Слово має внутрішню силу. Через Боже Слово діє Святий Дух. Пор. Євреїв 4:12. Через Своє Слово Бог творить у наших серцях віру в Ісуса Христа. Пор. Римлян 10:17. Через Своє Слово Бог нас освячує. Пор. Івана 17:17.

4.Збирання та збереження Старого Заповіту

Писання свідчать про себе, що вони – Слово Боже. Люди, відповідно до Божого наказу, збирали Слово Боже та зберігали його для належного використання у своїй спільноті. Пор. Повторення Закону 31:26; Єгошуї 1:8. Божий народ завжди проводив чітку різницю між Божим Словом (каноном) та іншою релігійною літературою. Пор. Єгошуї 10:13; Числа 21:14. Таким чином Канон Старого Заповіту був вже сформованим і завершеним за 400 років до народження Ісуса Христа, а за 200 років до народження Спасителя від Діви Марії, всі 39 Старозаповітних книг Божого Слова були чітко відділеними від іншої релігійної літератури.

5.Свідчення Христа

Найкращим свідченням для нас є, звичайно, свідчення Бога Христа. Він свідчить про те, що вся Біблія свідчить про Нього і про спасіння вірою в Сина Божого. Христос підтвердив авторитет Божих пророків. Пор. Івана 5:39; Луки 24:44; Луки 16:29; Матвія 8:4; Матвія 13:14; Матвія 22:43, 44; Матвія 24:15. Господь також вказав на Канон Нового Заповіту, який дається Святим Духом через Євангелістів і Апостолів. Пор. Івана 6:63; Івана 6:68; Івана 8:31, 32; Івана 16:12-15.

6.Свідчення Христових апостолів

Христові Апостоли свідчили про канонічність та правдивість і Старого, і Нового Заповітів. Пор. 2 Тимофія 3:16; 2 Петра 1:19-21; 2 Петра 3:2; 2 Петра 3:15, 16; Ефесян 2:20. Зауважте, що Апостол Петро підтверджує у своєму 2 Соборному посланні канонічність листів Апостола Павла.

7.Неканонічна література

Деякі книги ніколи не належали до Канону, тобто вони ніколи не були Божим Словом, хоча й були в багатьох випадках доброю релігійною літературою. Зауважте, що більшість цих книг написані після завершення Канону Старого Заповіту. Тут ми наводимо назви та дати такої апокрифічної літератури:

Книга Приблизна дата
Книга мудрості Соломонової або Книга Мудрості 30 р. до Р. Х.
Екклезіястика або Сіраха 132 р. до Р. Х.
Товит 200 р. до Р. Х.
Юдит 150 р. до Р. Х.
1 Ездри 150-100 р. до Р. Х.
1 Маккавеїв 110 р. до Р. Х.
2 Маккавеїв 110-70 р. до Р. Х.
Варуха 150-50 р. до Р. Х.
Лист Єремії 300-100 р. до Р. Х.
2 Ездри 100 Р. Г.
Додаток до Естер 140-130 р. до Р. Х.
Молитва Азарії або Пісня Трьох Мужів 100 р. до Р. Х.
Сусанни 100 р. до Р. Х.
Вел і Змій 100 р. до Р. Х.
Молитва Манасії 100 р. до Р. Х.

8.Перевіряйте писання

Як ми можемо знати про автентичність книг? Нам треба знову звертатися до Божого Слова. Пор. 1 Солунян 5:20-22; Об’явлення 2:2; 2 Солунян 2:2; Об’явлення 22:18, 19.

9.Загальне прийняття Канону та деякі питання, які все ще залишилися

На повне прийняття християнським світом всіх Ново заповітних книг пішло чимало років. Двадцять книг Нового Заповіту були прийняті одразу. Ми ці книги називаємо homologoumena (прийняті одностайно). Сім книг Нового Заповіту вважалися за antilegomena (виступили проти). До них належать:
1. Євреїв – не був відомий письменник.
2. Якова 2 – видавалося, що тут було протиріччя із Євангелієм.
3. 2 Петра – не було впевненості, що саме Апостол Петро написав цей лист.
4. 2 Івана – не дійшло до всіх громад швидко.
5. 3 Івана - не дійшло до всіх громад швидко.
6. Юди 14 і 15 – видавалося, що тут вживалися цитати з-поза Біблії.
7. Об’явлення – його було тяжко зрозуміти.

Приблизно на 300 рік нашого Господа всі ці книги також були включені в Канон Нового Заповіту і таким чином було завершено формування Нового Заповіту. Жодна інша книга вже не може називатися Словом Божим аж до повернення у славі нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.

середа, 10 березня 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 6





УРОК 6. ХРОНОЛОГІЯ НАПИСАННЯ КНИГ БІБЛІЇ

СТАРИЙ ЗАПОВІТ

Книга Богонатхненний письменник Приблизна дата написання (роки)
Буття Мойсей 1446-1406 до Р. Х.
Вихід Мойсей 1446-1406 до Р. Х.
Левит Мойсей 1446-1406 до Р. Х.
Числа Мойсей 1446-1406 до Р. Х.
Повторення Закону Мойсей 1406 до Р. Х.
Єгошуї Можливо молодший сучасник Ісуса Навина 1300 до Р. Х.
Суддів Точно невідомо Перед 1000 р. до Р. Х. (перед тим, як Давид взяв Єрусалим)
Рут Точно невідомо 1000 до Р. Х.
1 Самуїлова Точно невідомо Після 930 до Р. Х.
2 Самуїлова Точно невідомо Після 930 до Р. Х.
1 Царів Точно невідомо 586-538 до Р. Х.
2 Царів Точно невідомо 586-538 до Р. Х.
1 Хронік Можливо Ездра 450 до Р. Х.
2 Хронік Можливо Ездра 450 до Р. Х.
Ездри Ездра 440 до Р. Х.
Неемії Неемія 430 до Р. Х.
Естер Точно невідомо 470-465 до Р. Х.
Йова Точно невідомо Точно невідомо (можливо перед 2000 до Р. Х., а, можливо, пізніше)
Псалми Різні письменники, але в основному цар Давид 1000 до Р. Х. (Псалом 90 (пісня Мойсея) 1400 до Р. Х.)
Приповістей В основному цар Соломон Перед 930 до Р. Х.
Екклезіяста Соломон Перед 930 до Р. Х.
Пісня над піснями Соломон Перед 930 до Р. Х.
Ісаї Ісая 700 до Р. Х.
Єремії Єремія 626-586 до Р. Х. (останній розділ пізніше)
Плач Єремії Єремія Незадовго до 586 до Р. Х.
Єзекіїля Єзекіїль 593-571 до Р. Х.
Даниїла Даниїл 530 до Р. Х.
Осії Осія 750-715 до Р. Х.
Йоіла Йоіл Точно невідомо
Амоса Амос 760-750 до Р. Х.
Овдія Овдій Точно невідомо
Йони Йона 780 до Р. Х.
Михея Михей 700 до Р. Х.
Наума Наум 630 до Р. Х.
Авакума Авакум 609-605 до Р. Х.
Софонія Софоній 632-622 до Р. Х.
Огія Огій 520 до Р. Х.
Захарії Захарія 520-518 до Р. Х.
Малахії Малахія 433 до Р. Х.

НОВИЙ ЗАПОВІТ
Книга Богонатхненний письменник Приблизна дата написання (роки)
Матвія Матвій Р. Г. 50
Марка Марко Р. Г. 63
Луки Лука Р. Г. 60
Івана Іван Р. Г. 90
Дії Лука Р. Г. 62
Римлян Павло Р. Г. 56/57 (зима)
1 Коринтян Павло Р. Г. 56 (весна)
2 Коринтян Павло Р. Г. 56 (можливо осінь)
Галатів Павло Р. Г. 49 (або 51/52)
Ефесян Павло Р. Г. 60/61
Филип’ян Павло Р. Г. 62
Колосян Павло Р. Г. 60/61
1 Солунян Павло Р. Г. 51
2 Солунян Павло Р. Г. 51
1 Тимофія Павло Р. Г. 63
2 Тимофія Павло Р. Г. 67
Тита Павло Р. Г. 66
Филимона Павло Р. Г. 60/61
Євреїв (Лютер припустив, що Аполлос) Р. Г. 65-69
Якова Яків Р. Г. 45-49
1 Петра Петро Р. Г. 62
2 Петра Петро Р. Г. 64
1 Івана Іван Р. Г. 90
2 Івана Іван Р. Г. 90
3 Івана Іван Р. Г. 90
Юди Юда Р. Г. 75-80
Об’явлення Іван Р. Г. 95


СТАРОЗАПОВІТНА ХРОНОЛОГІЯ

Подія Приблизна дата (роки)
Авраам 2166-1991 до Р. Х.
Божа обітниця Авраамові Авраам переходить в Ханаан 2091 до Р. Х.
Сара 2156-2029 до Р. Х.
Ісаак 2066-1886 до Р. Х.
Яків 2006-1859 до Р. Х.
Яків втікає до Гарану 1929 до Р. Х.
Йосипа продано в рабство 1898 до Р. Х.
Яків і cім’я переходять до Єгипту 1876 до Р. Х.
Мойсей 1526-1406 до Р. Х.
Вихід із Єгипту 1446 до Р. Х.
Ізраїль входить у Обіцяний Край 1406 до Р. Х.
Саул – правлячий цар 1050-1010 до Р. Х.
Давид – правлячий цар ¬1010-970 до Р. Х.
Соломон – правлячий цар 970-930 до Р. Х.
Початок будівництва Храму 966 до Р. Х.
Асирійці захоплюють Самарію 722 до Р. Х.
Перші євреї вислані до Вавилону 605 до Р. Х.
Вавилонська армія руйнує Єрусалим 586 до Р. Х.
Кір проголошує, що єврейські вигнанці можуть повернутися до Єрусалиму 538 до Р. Х.
Ездра прибуває до Єрусалиму 458 до Р. Х.
Неемія прибуває до Єрусалиму 445 до Р. Х.

НОВОЗАПОВІТНА ХРОНОЛОГІЯ

Подія Приблизна дата (роки)
Народження Ісуса Христа 5 до Р. Х.
Хрищення Ісуса Христа Осінь, Р. Г. 26
Смерть і воскресіння Ісуса Христа Квітень, Р. Г. 30
Павлова перша місійна подорож Р. Г. 46/47-48
Собор у Єрусалимі Р. Г. 49
Павлова друга місійна подорож Р. Г. 49/50-52
Павлова третя місійна подорож Р. Г. 53-57
Павлове ув’язнення у Кесарії Р. Г. 57-59
Прибуття Феста, Павлова подорож до Риму Р. Г. 59
Павлове перше ув’язнення у Римі Р. Г. 60-62
Падіння Єрусалиму Р. Г. 70
Іван пише Об’явлення, останню книгу Біблії Р. Г. 95

пʼятниця, 5 березня 2010 р.

ЮВЕНАЛЬНА ДИКТАТУРА


"Шануй свого батька і матір свою, щоб довгі були твої дні на землі" - Четверта Заповідь.

ЮВЕНАЛЬНАЯ ДИКТАТУРА
В последнее время в России все чаще поднимается тема создания в государстве органов ювенальной юстиции. Для многих этот термин пока еще остается незнакомым и непонятным, хотя проблематика вопроса очень существенная, и в случае принятия соответствующих законодательных актов, обеспечивающих ее деятельность, с последствиями может столкнуться каждый россиянин.
Тема ювенальной юстиции особо актуальна для христиан. В отличие от людей этого мира, христиан не нужно убеждать в важности воспитания детей. Каждый верующий родитель желает все самое лучшее, что Бог произвел в его жизни, передать своим детям, воспитать их в системе духовных ценностей, чтобы когда они вырастут они не только не оставили путь веры, но, если возможно, даже пошли дальше. А это, как известно, невозможно без того, чтобы ограждать отпрысков от негативного влияния разрушительных мирских веяний. Причем, я думаю, что каждый родитель знает, что процесс воспитания не может строиться на уговорах, иногда родительский авторитет приходится отстаивать более твердыми методами. А сама идея, что ребенок в состоянии самостоятельно определить, что такое хорошо и что такое плохо, в реальности является полным абсурдом.
Так что же такое ювенальная юстиция? Большой юридический словарь дает нам определение, что "ЮЮ - правосудие по делам несовершеннолетних, включающий особый порядок судопроизводства, отдельную систему судов для несовершеннолетних (ювенальных судов), а также совокупность идей, концепций социальной защиты и реабилитации несовершеннолетних правонарушителей".
Действительно, изначально еще в 19 веке идеи ювенальной юстиции формировались, как разработка системы для борьбы с детской преступностью. Но очень быстро один смысл сменился на другой, и сегодня ЮЮ эволюционировала в систему органов обеспечивающих защиту несовершеннолетних от… кого бы вы подумали?.. их собственных родителей.
Кто-то скажет: конечно, мы иногда слышим из СМИ про случаи жестокого обращения родителей с детьми, неужели это никак не нужно решать. Соглашусь, такие случаи имеют место быть и разбираться с ними нужно. Но как в пословице: научи дурака Богу молиться, он себе весь лоб расшибет. Так и в этом мире, отвергающем Бога, зачастую самые лучшие идеи в своем воплощении не только не приносят пользы, но напротив, становятся разрушительными.
Кто бы мог подумать, что рожденные христианами идеи демократии, свободы личности, совести, средств массовой информации, которые несли освобождение угнетенным и дали людям возможность реализации данных Богом талантов, по прошествии веков в секулярном обществе станут средством навязывания и пропаганды гомосексуализма и развратного образа жизни? Именно это уже произошло с идеей ювенальной юстиции. И если для многих россиян ювенальная юстиция - это пока еще не совсем понятный термин, многие европейцы уже столкнулись с ужасом этой разрушительной машины. Хотя и у нас, несмотря на отсутствие всей необходимой законодательной базы, уже в 20 регионах запущены пилотные проекты, обкатывающие ЮЮ в масштабах всей страны.
Лоббисты ювенальной юстиции говорят о необходимости коренных реформ в области защиты прав несовершеннолетних, но практически никогда не доходят до прояснения предлагаемых ими мер и особенно их последствий. Чтож, в этой публикации, проведя анализ правовых документов, публикаций в СМИ и международного опыта, мы сделаем это за них.
Что нас ждет?
Ювенальная юстиция провозглашает принцип приоритетности прав ребенка. То есть, права детей ставятся над правами взрослых. На практике это означает, что дети имеют право подавать на родителей и вообще на взрослых в суд. А суд, руководствуясь принципом приоритетности прав ребенка, становится на его защиту, разбирая конфликтные ситуации, верит прежде всего ребенку и пытается всячески его оградить от родителей-"правонарушителей".
Такая практика существует уже во многих странах, и везде, где это есть, немало свидетельств того, что дети весьма расширительно толкуют свои права, в чем им с охотой помогают специальные органы.
Совсем недавно на русском языке вышла книга "Пастернак против Нидерландов". Написал ее эмигрант Григорий Пастернак, бывший советский гражданин, ныне живущий в Голландии и занимающий активную позицию в работе с русскими эмигрантами зарубежом. Его дочь-подросток, подпав под дурное влияние, перестала учиться, начала прогуливать школу, требовать денег на развлечения и наряды, скандалить. При этом она стала жаловаться на родителей в службы защиты прав ребенка, говорила, что ее притесняют, не дают ходить по клубам и т.п. "Спасая" от родителей, девочку забрали в приют, а отца лишили родительских прав за то, что он стер косметику с лица девочки. Григорий дошел до Страсбургского суда, однако это ни к чему не привело.
Вообще, если родители попадают в поле зрения ювенальной юстиции, то, как правило, выступают в роли обвиняемых. Доказать свою правоту в большинстве случаев им не удается, поскольку права детей ставятся над правами взрослых и толкуются в либеральном ключе. Соответственно, родители уже не могут ограждать детей от влияния деструктивной масс-культуры, поскольку развращающие подростковые журналы, книги, фильмы, компьютерные игры и т.п. продаются свободно, и родительский запрет будет истолкован как нарушение права ребенка на получение информации и права на досуг. Выбор сексуальной ориентации подростками в либеральной парадигме Европы также уже не оспаривается, поэтому не могут родители воспротивиться и пропаганде гомосексуализма в подростковой среде. Наркомания тоже трактуется как, не самый лучший, но все же допустимый "альтернативный стиль жизни".
В Англии родители уже не могут в наказание лишить детей карманных денег, поскольку законом предусмотрена некая обязательная сумма, которую они обязаны давать детям с определенного возраста.
Расширительно-либерально толкуется понятие физического и психического насилия над ребенком. На Западе во многих странах уже введен законодательный запрет на любое физическое наказание, вплоть до безобидного шлепка. Библия все меньше вмещается в сознание европейцев. Слово Божье осуждает жестокость, но при этом говорит: "Кто жалеет розги своей, тот ненавидит сына; а кто любит, тот с детства наказывает его" (Прит.13:25), а также "Розга и обличение дают мудрость; но отрок, оставленный в небрежении, делает стыд своей матери" (Прит.29:15).
Неудивительно, что все больше подростков-европейцев приносят стыд своим родителям. Лишенные родительского авторитета и, как следствие, не имеющие влияния на воспитание своих детей, отцы и матери могут только со стороны наблюдать, как их дети познают "прелести" подростковой наркомании, раннего секса и даже гомосексуализма.
Российский опыт
Ну что я о Европе?! Для многих из нас - это где-то там, за "бугром", а у нас все иначе. Я уже сказал, что в 20 регионах России уже идет обкатка работы ювенальной юстиции. Естественно, пока нет Думского одобрения, эта деятельность мало финансируется и ведется очень осторожно, дабы не потревожить общественное мнение. Но уже и здесь имеются подобные негативные прецеденты.
Так, в Ростовской области", судья Воронова Е.Л., горячая сторонница ювенальной юстиции, рассматривала дело некоего опекуна Михова И.И., получившего по одной статье шесть месяцев исправительных работ, а по другой - пять (в сумме почти год) за жестокое обращение со своим одиннадцатилетним подопечным. В чем же заключалась жестокость? Цитируем справку: "выражал словесно и жестами угрозы побоями" (т.е. не бил, а видимо, говорил что-то вроде "ну, я тебе сейчас дам!", "смотри, ты у меня получишь", "что, ремня захотел?" и т.п.), "за незначительные проступки ставил несовершеннолетнего в угол на длительное время", а также "против воли и желания принуждал несовершеннолетнего принимать пищу". Обратите внимание, что не голодом морил, а напротив, пытался накормить!
Приведу еще один показательный случай, произошедший в начале этого года в Нижегородской области в многодетной семье Пчелинцевых, у которых отобрали троих малолетних детей, поместив их в социальное учреждение. Сергей Пчелинцев - общественный активист, незадолго до этого события, был вызван на беседу в УВД Нижегородской области, где от него потребовали прекращения участия в протестных мероприятиях в городе. Сергей категорически отказался, тогда борцы с экстремизмом пообещали создать его семье проблемы. Получилось! Я не берусь судить о деятельности этого человека, т.к. не знаком с ней и вполне возможно моя позиция была бы диаметрально противоположной, но шокирует сам факт такого решения вопроса.
Евангельских верующих, которые, не смотря на свой вклад в развитие и становление нашей страны, большую часть своей истории провели в гонениях и притеснениях, в семьях которых, как правило, воспитывается более 2-х детей, подобные методы "борьбы" должны волновать особо.
Примечательно, что единственным предъявляемым Пчелинцевым основанием для такого шага было недостаточное материальное положение в семье!? А если посмотреть статистику, сколько людей в нашей стране живут на грани или даже за чертой бедности, и что, у всех необходимо отнять детей? Так никаких детских домов не хватит! А как жили наши бабушки и дедушки, воспитывающие по 6-8 детей в условиях, которые мы сегодня иначе как нечеловеческими назвать не сможем? И неужели для государства целесообразнее отбирать детей у родителей и помещать их в приюты, оплачивая всю инфраструктуру этих учреждений, вместо того, чтобы увеличить пособия? Или детей будут отнимать для сведения личных счетов, захвата собственности, заглушения инакомыслящих или даже инаковерующих?
В российское законодательство о семье уже внесено понятие "ребенок в опасной ситуации". Ювенальная трактовка данного понятия позволяет подверстать под него практически 100% наших детей, о чем прямо говорят лоббисты ЮЮ. Бедность, стесненные жилищные условия, потеря родителями работы, развод, конфликты в семье, оставление ребенка без присмотра (например, в США детей до 13 лет по закону нельзя оставлять дома одних даже на непродолжительное время, иначе можно лишиться родительских прав) и многое другое может послужить основанием для изъятия детей из семьи. Да, здесь "опричникам" представляется целое поле для коррупции и произвола.
Что дальше?
Подводя итог, приведу выдержку из экспертного заключения юристов НП "Родительский комитет": "В рамках проектов ювенальной юстиции родители превращаются из законных представителей, обладающих правом на преимущественное воспитание своих детей, в мишень для правовых органов и социальных служб. Не может не волновать каждого родителя то, что данными законопроектами ставится под угрозу независимость семьи, ее право самостоятельно решать вопросы семейной жизни, право родителей определять приоритеты воспитания и устройства семейной жизни, традиционные детско-родительские отношения, исходящие из подчинения младших старшим. Возможность неконтролируемого вмешательства разнообразных структур в дела семьи и ограничение естественного права родителей на воспитание ребенка в избранной ими системе ценностей ведут к размытию функций семьи, ее естественных прав на независимое и саморегулируемое устройство, нивелируют конституционные принципы, "Закон о семье". В итоге можно с уверенностью прогнозировать резкое ухудшение детско-родительских отношений и обвальное разрушение института семьи в то время, как только здоровые, крепкие семьи могут быть надежным оплотом государства. Таким образом, введение ювенальной юстиции идет вразрез с заявленными приоритетами государственной политики России в области укрепления семьи".
Воспитание в семье предполагает послушание родителям и удержание ребенка от зла, в том числе путем запретов и наказаний, но реализованная система ЮЮ фактически лишает родителей их естественного права воспитывать детей и преимущественного права на определение системы и приоритетов их воспитания. Как христиане, мы, естественно, желаем, чтобы и наши дети переняли от нас нашу веру и систему ценностей. Но, как египетский фараон при исходе говорил израильтянам: "Пусть будет так, Господь с вами! я готов отпустить вас: но зачем с детьми?" (Исх.10:10), так происходит и сегодня.
В рамках системы ювенальной юстиции становится нормой судебное разбирательство детей со своими родителями, которые как бы ущемляют их права. Особенно уязвимыми делаются семьи, в которых детей стараются воспитывать в рамках традиционной христианской морали, удерживая от многочисленных соблазнов масс-культуры и развратного образа жизни. Именно такие родители, с точки зрения сторонников ювенальной юстиции, считаются преступниками, как бы подавляющими личность ребенка и лишающими его права на нормальное развитие. Не об этом ли предупреждал нас Господь говоря о последнем времени: "И восстанут дети на родителей" (Матф. 10:21).
Недавно в США закончился процесс над семьей эмигрантов Козловых, дети которых подали в суд на родителей за то, что те не согласились с их фривольным образом жизни. Каждый из родителей получил по 7 лет и 3 месяца тюремного заключения. С введением ювенальной юстиции такое станет возможным и у нас.
На сегодняшний момент Государственная Дума РФ в первом чтении приняла закон, предусматривающий создание специализированных ювенальных судов в системе федеральных судов общей юрисдикции. Пока на эту тему ведется общественная дискуссия, и от каждого из нас зависит, что в будущем будет с нами, нашими семьями, церквами, да и страной в целом. Ведь, что не говори, а дети - наше будущее. Сергей Киреев

Вбережи нас Боже від таких сімейних відносин між дітьми та батьками.....

субота, 20 лютого 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 5




НОВОЗАПОВІТНІ ПИСАННЯ

1.Історичні книги

Чотири Євангелія та Дії. Матвій був Апостол і Євангеліст. Він писав, пам’ятаючи про єврейських читачів. Через Матвія Святий Дух продемонстрував, що Ісус є сповненням Старозаповітних пророцтв про Спасителя. Пор. Матвія 20:28. Марко був учнем Апостола Петра. Він писав, пам’ятаючи про не євреїв. Він наголошує, що Ісус є могутнім Сином Божим. Лука був лікар і супутник Апостола Павла. Пор. Колосян 4:14. Євангеліє від Луки вміщує найбільшу кількість притч. Євангеліє від Луки наголошує на тому факті, що Ісус прийшов знайти і спасти всіх втрачених. Пор. Луки 24:46,47. Іван був учнем, якого любив Ісус. Написане найпізніше його Євангеліє наголошує на тому, що Ісус є правдивий Бог у плоті та єдина Дорога до вічного життя. Пор. Івана 20:31. Дії написані Лукою і через нього Святий Дух переповідає історію ранньої Церкви та її вірність Євангелію Ісуса Христа. Пор. Дії 4:12.

2.Послання або листи

13 листів Апостола Павла: Римлян – повний виклад християнської доктрини. Пор. Рим. 15:4. 1 Коринтян – перший лист до громади в Коринті, що намагається виправити багато помилок у молодій громаді та навчити її. 2 Коринтян – Святий Дух пояснює служіння Євангелія та християнське доморядництво. Галатів – сильний захист Євангелія Ісуса Христа. Пор. Галатів 2:16. Ефесян – лист, який описує Церкву. Филип’ян – лист про радість служіння християн та про служіння у покорі. Колосян – захист божественності Христа та Його Євангелія проти фальшивих учителів Закону. Пор. Колосян 2:9. 1 Солунян – розгляд Останнього Дня. 2 Солунян – продовження розгляду Останнього Дня і захист проти доктрини антихриста. 1 Тимофія – пастирське послання з наголосом на пастирській кваліфікації. 2 Тимофія – заклик Святого Духа до пастирської вірності. Пор. 2 Тимофія 4:2. Тита – пастирські кваліфікації і заклик до пастирів зберігати чистою доктрину про виправдання вірою. Пор. Тита 3:5-7. Филимона – навчання любові та прощення до ближнього у ранній Церкві.
Євреїв – сміливо проголошує божественність Христа та Його верховенство над усім творінням, як також наголошує на важливості віри в Христа, вічного Бога. Пор. Євреїв 13:8.

Соборні послання: Якова – лист про освячене життя віруючих у Христа. Віра, яка не приносить добрих діл є мертвою. 1 Петра – заклик до християн перебувати твердо у благодаті Божій і опиратися дияволу. Пор. 1 Петра 5:8-11. 2 Петра – заклик берегти Святе Писання та перебувати у Біблійній вірі до Останнього Дня, остерігатися фальшивих учителів і постійно зростати у благодаті та пізнанні Спасителя Ісуса Христа. Пор. 2 Петр. 3:18. 1 Івана – лист про християнську любов, як плід любові Божої. 2 Івана – застереження проти фальшивих учителів та фальшивої спільноти. 3 Івана – заклик до правдивої спільноти та місійної праці. Юди – навчання про змагання за правду. Пор. Юди 24, 25.

3. Пророцька книга Об’явлення – книга написана Апостолом Іваном приблизно 95 року Господнього є посланням, що підбадьорює християн залишатися вірними Христові і виявляє кінцеву перемогу Христа та віруючих у Спасителя.

середа, 10 лютого 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 4


СУЧАСНІ ПОМИЛКИ ПРО БІБЛІЮ

1.Алегорії.

Боже Слово є чітким. Проте часто богослови шукали приховане значення у простому та зрозумілому тексті. Таке приховане значення називали алегорією. Наприклад, їжу Івана Христителя саранчу і мед витлумачували як Закон і Євангеліє. Вживання алегорій може привести до виникнення єресей.

2.Біблія плюс?

Тита 1:14 чітко каже про те, що треба триматися Слова Божого. Галатів 1:8, 9 наголошує на Біблії, як на єдиному джерелі правди і доктрини Церкви. Проте деякі церкви (православна, католицька) відійшли від цієї Біблійної перестороги і навчають на необхідності також вживати передання, як джерела правди та доктрини Церкви.

3.Розум над Словом Божим.

Ще одна жахлива помилка – виставляння свого розуму над Біблією та спроби все, що каже Бог, пояснити людським розумом. Цією хибою страждають усі інші протестантські церкви. Вони наприклад, заперечують реальну присутність тіла та крові Христових у Господній Вечері. Пор. 1 Коринтян 10:16.

4.Історично-критичний метод.

Цей метод, що розвинувся через філософську течію раціоналізму (ХІХ ст.) стверджує, що Біблія має помилки, що вона є плодом людських письменників і що Біблію можна перекроїти, залишивши лише найважливіші речі. Бог такий метод засуджує. Пор. 2 Коринтян 10:3-6.

5.Неоортодоксія.

Цей рух очолюваний німецьким теологом Карлом Бартом і швейцарським теологом Емілем Бруннером намагався довести, що хоча Біблія і не є Словом Божим, проте в ній є слово Бога. Як також вони прагнули переконати, що якимось чином людські слова в Біблії стають Божими (Божий вплив) через їх читання тощо (екзистенціальна подія). Неоортодоксія заперечувала Біблії її правдивий авторитет, як правдивому, об’єктивному та вірному Слову Божому. Пор. 1 Солунян 2:13.

6.Уявні протиріччя.

Чимало вчених легковажно звинувачують Слово Боже в протиріччях. Проте їх в Біблії не існує. Наприклад було звинувачення зі сторони критиків, що до часи Ездри ( Пор. 2 Хронік 36:22; Ездри 1:1) не вживався термін «цар перський» Прінстонський вчений Роберт Дік Вілсон потратив багато часу, але зумів довести масою історичних фактів те, що даний термін вживався до Ездри цей термін вживався принаймні 38 разів 18 різними авторами, у 19 різних документах на шести різних мовах. Це – лише один із маси прикладів того як спростовуються легковажні звинувачення сучасних противників Божого Слова.

7.Ісусів семінар.

Складається із римо-католицьких дослідників, які заперечують 82% свідчень Писання про Христа. Вони відкинули навіть Івана 3:16. Якраз вони були відповідальними за богозневажницький фільм «Остання спокуса Христа». Хай Бог боронить нашу Церкву від таких «дослідників» і «теологів.» Пор. 2 Тимофія 2:14-19.