вівторок, 19 серпня 2014 р.

День Преображення Господнього

Преображення Господнє – описане в Євангеліях таємниче преображення, явлення Божественної величі й слави Христа на горі Фавор (Табор). Також християнське свято (в українській народній традиції – Яблучний Спас або Другий Спас), що відзначається на спомин про цю подію у житті Ісуса Христа 19 серпня.
За Матвієм, Марком та Лукою (Мт.17:1–6, Мк.9:1–8, Лк.9:28–36), одного дня Ісус узяв із собою трьох апостолів: Петра, Якова та Йоана, – і привів їх на “високу гору”, яку часто ототожнюють з горою Фавор. Там на їхніх очах він “переобразився”: його вбрання стало сліпучо білим, а обличчя засяяло, мов сонце. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з’явився Мойсей та Ілля. Світла “ясна” хмара огорнула їх, а голос із тієї хмари промовив: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте” (Мт.18,5). Петро, думаючи, що остаточно надійшла година Божої слави та вічного святкування Кущів, хотів натягнути три намети. Але за мить апостоли не побачили нікого, крім самого Ісуса (Мт.17,1-8). Розповідь про преображення подається між двома повідомленнями Ісуса про близьку смерть і воскресіння. У цій сцені присутність Мойсея та Іллі поруч з Ісусом означає зв’язок між старим і новим Завітом. Світло, що переображує Ісуса, є водночас відображенням божественної слави (як у випадку з Мойсеєм на горі Синай; Вих.34,29) і передвістям слави його воскресіння. Вона не осяє його, допоки він не пройде випробування смертю. Троє очевидців Преображення Господнього стануть очевидцями агонії Ісуса Христа.
Преображення Господнє. Його ще називають Яблучним Спасом, у цей день прийнято святити яблука та інші фрукти та овочі. Свято Преображення Господнього існувало вже в IV ст., про що свідчать повчання і слова Єфрема Сіріна й Івана Золотоустого. Мати Костянтина Великого, свята рівноапостольна Єлена, побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення, зруйнований у XII ст. Салах-ад-діном. Піснеспіви на честь свята були написані Іоанном Дамаскином і Космою Маюмським (VIII ст.). Від VI ст. це свято урочисто святкується у Східній Церкві під назвою «Господнього Преображення». Первісно празник Преображення святковано в місяці лютому. Одначе тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6 серпня (19 серпня за новим стилем). На Заході свято ще в XII ст. не було загальним; його заснував у 1457 папа Калліст III, установивши тоді ж богослужбовий чин.

понеділок, 21 липня 2014 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 26

ЮДЕЯ ТА ЄРУСАЛИМ В ЧАСИ ІСУСА
Хоча здається, що Ісус більшість часу свого публічного служіння провів в Галілеї, Він також ходив і в Юдею та мав послідовників серед її мешканців. Однак, лише кілька міст Юдеї згадуються в Євангеліях. Найважливішим, звичайно, був Єрусалим. На цьому занятті ми поговоримо про Юдею за часів Ісуса і особливо про Новозаповітний Єрусалим. Наприкінці уроку вам слід: 1)Визначити місце знаходження та значення у Новому Заповіті слідуючих місць в Юдеї: Віфлиєм, Віфанія, Еманус, Єрихон, Юдейська пустиня та Єрусалим. 2)Визначити розташування та значення слідуючих місць Єрусалиму: фортеця Антонія, палац Ірода, палац Хазмонеїв, Голгофа, Гетсиманія, купальня Ветесда, купальня Сілоам, дім Кайяфи та Храм. 3)Визначити розташування та значення таких місць на території Храму: найвища точка, Соломонів ганок, південний ганок, двір язичників, двір жінок, двір Ізраїля, Святе, Святеє Святих.
ІСУС ТА ЮДЕЯ Юдея була центром управління, релігії та торгівлі цілого Ізраїля в часи служіння нашого Спасителя. А центром Юдеї був Єрусалим. Хоча Ісус провів досить багато часу в Єрусалимі та його околицях, ми відносно мало чуємо про будь-яку Його проповідницьку діяльність в інших частинах Юдеї. Однак, кілька міст та районів Юдеї відігра-вали певну роль в житті та праці Ісуса:
ВІФЛИЄМ: Це мале місто, розташоване приблизно у 8-ми км. на південний захід від Єрусалиму, було рідним містом царя Давида. Тут також народився наш Спаситель (Лк.2:5-7), виповнивши Боже пророцтво, проголошене Михеєм(5:2). Після втечі Марії і Йосипа з маленьким Ісусом до Єгипту, та вбивства дітей Віфлиєму Іродом(Мт.2:13-18), це місто більше не відігравало ніякої подальшої ролі у Новозаповітній історії. ПУСТИНЯ ЮДЕЙСЬКА: Полоса гарячої, пісчаної, порожньої землі вздовж західного берега Мертвого моря, Пустиня Юдейська, є сценою кількох Новозаповітних подій. Це тут Іван Христитель жив і трудився під час свого служіння, споживаючи тільки сарану та мед польовий(Мт.3:1). Так само Ісус провів тут 40 днів і ночей, бувши випробовуваний дияволом(Мк.1:12-13).
ЄРИХОН: Місто знаходиться прямо на північ від Мертвого моря на західному березі ріки Йордан. У Старому Заповіті Єрихон був головним містом південної Палестини. Міцно укріплене та стратегічно розташоване, це було перше місто, завойоване Ізраїлем, коли вони увійшли до Землі Обітованної(Іс.Нав.6). Після того як місто було зруйноване, пізніше його знову відбудували(1Цар.16:34). В часи Нового Заповіту, Єрихон знову був одним з найбільш важливих міст Юдеї. Так як юдеї не любили подорожувати через Самарію, бо ставилися вороже до самаритян, вони часто оминали Самарію, коли подорожували з Галілеї до Юдеї. Для цього вони спускалися в долину Йордану, йшли берегом ріки, а потім знову піднімалися через Єрихон до Єрусалиму. Ісус йшов цією дорогою, коли Він проходив через Єрихон і уздоровив сліпого жебрака (Лк.18:35), а також зустрів збирача податків Закхея там(Лк.19:1). Ірод Великий побудував ціле нове місто Єрихон поряд з давнім Єрихонським пагорбом, яке служило йому як один з його зимових палаців. Таким чином фактично були “новий Єрихон” та “старий Єрихон” в Ново-Заповітні часи.
ВІФАНІЯ: Це невелике село знаходилося на відстані біля 2-ох км. на схід від Єрусалиму. Там був дім Ісусових друзів Марії, Марти та Лазаря(Ів.11:1). Віфанія та сусіднє село Віфагія, обидва були розташовані на схилах гори Оливної (Лк.19:29) вздовж дороги на Єрихон. Ісус проходив повз них, коли наближався до Єрусалиму у Вербну Неділю. Після того, як цілий день навчав у Єрусалимі, Ісус часто проводив ніч у Віфанії, мабуть в домі Марії та Марти(Мат.21:17). Симон прокажений, інший мешканець Віфанії також виявив гостинність до Ісуса (Мт.26:6).
ЕМАНУС: Здається, що Еманус був невеликим селом приблизно в 12-ти кілометрах на північний захід від Єрусалиму. В Новому Заповіті про нього згадується лише в Луки 24, коли Ісус розмовляє з двома учнями, як вони йшли до цього села у Великодню Неділю. ЄРУСАЛИМ Єрусалим в дні Ісуса був великим і прекрасним містом. Ірод Великий доклав багато зусиль, щоб розширити і прикрасити його під час свого довгого правління. Через те, що сучасний Єрусалим все ще покриває територію давнього міста, археологи були не взмозі проводити розкопки давнього Єрусалиму. Ходить багато легенд про відомі біблійні місця в Єрусалимі, але часто ці пропоновані місця є ненадійними і недостовірними. На одному з минулих занять ми говорили про географію Єрусалиму. Вона не набагато змінилася протягом віків. В часи Нового Заповіту, однак, місто розширилося далеко за межі пагорба Сіону та гори Моріа. Мури Новозаповітного Єрусалиму вміщали більшість території між долинами Гінном та Кедрон. В західній частині міста був палац Ірода, побудований Іродом Великим. Там Понтій Пилат та інші римські губернатори зупинялися, коли відвідували Єрусалим. На половині дороги між палацом Ірода та Храмом знаходився палац Хазмонеїв(Макавеїв), збудований Хазмонейськими правителями. В ньому очевидно перебував Ірод Антипа, коли відвідував Єрусалим, в той час, коли відбувався суд над Ісусом(Лк.23:7). В північному кінці подвір'я самого Храму, була римська фортеця Антонія. Тут розміщалася більша частина римських солдат. Євангелії не говорять нам про те, де саме Пилат вер-шив суд над Ісусом, у фортеці Антонія чи в Палаці Ірода. Ймовірно, дім первосвященика Кайяфи був у південно-західній частині міста. В ньому Ісус провів більшу частину ночі перед тим, як був виданий Понтію Пилату, а потім розіпнутий у Страстну П'ятницю(Мт.26:57; Лк.22:54). Пагорб, відомий як Череповище або Голгофа, очевидно був на північний захід від міста, “поза брамою”(Євр.13:12). Гетсиманський сад знаходився найімовірніше біля підніжжя гори Оливної, в долині Кедрон, на схід від Єрусалиму. Ісус також вчинив чудеса, у які були задіяні два різних басейни(купальні) Єрусалиму. Поклавши грязиво на очі сліпого чоловіка, Ісус сказав йому піти і вмитися у ставку Сілоам(Ів.9:7), давньому водоймищі у південному кінці міста. Розслаблений протягом 38-ми років, також був зцілений Ісусом при купальні Ветесді(Ів.5:2), розташованій на північ від Храму. ХРАМ ІРОДА Найбільшим будівельним проектом Ірода було збільшення та реконструкція Храму. На це пішло понад 80 років і над цим все ще трудилися через 60 років після смерті Ірода. Після повернення з Вавилонського вигнання, ізраїльтяни збудували в Єрусалимі Храм набагато меньш славетний, ніж був зведений Соломоном. Ірод же спланував храмовий комплекс, який мав були набагато більший і ще прекрасніший, ніж Храм, збудований Соломоном. Він почав роботи в 20-му році до Р.Х., і вони все ще не були завершені в 65-му році н.е., всього за кілька років до того, як Храм було повністю зруйновано римлянами. Храм, збудований Іродом, був величним звершенням. “ Подивися, Учителю – яке то каміння та що за будівлі!”,- звернувся до Ісуса один з учнів(Мк.13:1).
Спочатку Ірод збільшив гору Моріа, розбудував її схили та створив платформу, що була приблизно 400м в довжину та 250м в ширину. По краях платформи він звів великі ганки(притвори), накриті дахом, що підтримувався рядами прекрасних колон. Лицем на схід, та з видом на Кедронську долину, був ганок Соломона. У затінку цього великого критого ганку Ісус часто навчав людей(Ів.10:23). Після Його вознесіння, перші християни продовжували там збиратися(Дії.5:12). Будівля південного ганку була місцем, де сиділи грошоміни разом з іншими покупцями та продавцями(Мк.11:15-16). В тій самій будівлі зазвичай збирався і Синедріон(Дії5:21). Від ганку у південно-східному куті була велика прірва, що сягала самого дна Кедронської долини. Це місце ми називаємо найвищою точкою Храму. Тут диявол поставив Ісуса і запропонував Йому кинутися вниз(Мат.4:5). На протилежному північно-західному куті римські вояки спостерігали за тим, що відбувається навколо з фортеці Антонія. Звідти прибігли охоронці рятувати Павла, коли розлючена юрба хотіла вчинити над ним самосуд(Дії.21:31-32). Всередині ганків були подвір'я Храму. Найбільша територія називалася подвір'ям язичників, і була єдиним місцем, куди неєврей міг увійти. Великі написи застерігали, що карою за прохід далі буде смерть. Юдеї мали спеціальну сторожу Храму, групу єврейських полісменів для підтримки порядку та запровадження належної поведінки на території Храму(Дії.4:1). Єврейським жінкам дозволялося входити тільки у наступний двір, званий подвір'ям жінок, але не далі. В цьому місці були розставлені скрині для збору пожертв на Храм(Мк.12:41). Єврейським чоловікам дозволялося йти ще далі, у так званий двір Ізраїля. Поза ним був двір священиків, де знаходився вівтар для спалювання жертв та велика посудина з водою для ритуальних омивань священиків. І нарешті, далі була сама будівля Храму. Вона так само складалася із двох частин, як і раніше Скинія Зборів. Тільки священикам дозволялося входити в першу кімнату, звану Святим. Відокремлене грубою завісою від Святого місця, було Святеє Святих, де мав би зберігатися Ковчег Завіту (у часи Нового Заповіту там було пусто).Це була та завіса між двома частинами, яка роздерлася навпіл зверху донизу в момент Ісусової смерті, символізуючи цим, що Ісусова смерть знову відкрила доступ в Божу присутність усіх віруючих(Мт.27:51).

субота, 10 травня 2014 р.

З Днем матері!!

Любі наші та дорогі жінки - матері, сестри, дружини, вітаю всіх вас з нашим українським святом, Днем матері! Щиро бажаю всім, міцного здоровья, сімейного добробуту і рясних Божих благословінь. Хай наш люблячий Отець поблагословить всіх вас і ваші родини та нехай з ваших чудових очей льються сльози тільки радості!

четвер, 17 квітня 2014 р.

субота, 4 січня 2014 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 25

ГАЛІЛЕЯ НОВОГО ЗАПОВІТУ Галілея була тією частиною Ізраїля, де Ісус виріс, де провів свою юність та більшу частину свого служіння. Багато з Його перших учнів також були галілеянами. На цьому занятті ми розглянемо географію, міста, та людей Новозаповітної Галілеї. Наприкінці заняття вам слід: Назвати правителів Галілеї у Старому та Новому Заповітах. Назвали 4 природних кордони Галілеї. Дати підсумок репутації галілеян Нового Заповіту. Назвати 2 найпоширеніших заняття галілеян. Визначити приблизний розмір Галілейського моря. Перелічити 9 важливих галілейських міст та описати їх.
ЗЕМЛЯ ГАЛІЛЕЇ Північна частина землі Ізраїля представлена нам як Галілея вже у давніші часи. Хоча Мойсей і не вживає цього слова, Ісус Навин говорить про “місто в Галілі” (Іс.Нав.20:7). Ця назва походить з єврейського слова, що означає “кільце або округа”. Галілейська місцевість була дана племенам Асира, Нефталима, Завулона та Іссахара. Передрікаючи майбутнє цього району, пророк Ісая казав: “Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу(Галілею) поганів”(Іс.8:23). Далі Ісая пророкує про служіння Ісуса, більшість якого пройшла в Галілеї. Границі Галілеї значною мірою слідують географічним кордонам, які можемо бачити на карті Палестини. На захід Галілея простягається до Середземного моря, а на схід до ріки Йордан. На півдні Ізреельська долина є її кордоном, а на півночі гори Ливану. Географічно Галілея також поділена на дві частини. Вехня Галілея лежить на північ від Галілейського моря і вкрита високими пагорбами та горами. Нижня Галілея знаходиться нижче пагорбів і включає в себе долину Ізреель. Галілейське море(в часи Ст.Зап. називалося Кінрот; Іс.Нав.11:2) також представлене нам як Генісаретське озеро(Лк.5:1) та море Тіверіядське(Ів.6:1) в Новому Заповіті. Галілея Нового Заповіту, однак вже не вміщувала в собі усіх цих природних районів. Ціле морське узбережжя було виключене та Трахонітське царство правило частиною Верхньої Галілеї. Тому Галілея Нового Заповіту була досить невеликою. З трьох сторін вона була оточена язичницькими державами і протягом років багато язичників оселя-лося на її території. Так, як це відмітив у своєму пророцтві Ісая раніше, ця земля стала відома як “Галілея поганська”(Мт.4:15)
НАРОД ГАЛІЛЕЇ Коли асирійці зруйнували Північне Царство в 722-му році до Р.Х., багато провідних людей Ізраїля, що були забрані в полон, більше ніколи не повернулися назад. Хоча невелика кількість простих євреїв залишилася в Галілеї, з цього часу і надалі вона стала язичницьким регіоном. Навіть після повернення із вигнання, Галілея продовжувала залишатися під контролем язичників. Тільки у дні Макавеїв юдеї змогли знову здобути контроль над певними частинами Галілеї. Галілея також була об'єднана із Юдеєю під владою Ірода Великого. Протягом Ісусового життя Ірод Антипа правив Галілеєю. Його столиця була спочатку в Сепфорісі, але пізніше він збудував нову столицю біля моря Галілейського. Він назвав її Тіверіада на честь римського імператора, який правив з 14 по 37 роки. Через такий довгий час у своїй історії під впливом і владою язичників, Галілея не користувалася повагою євреїв з Юдеї. В цілому на галілейських євреїв дивилися як на меньш вірних єврейським традиціям, а також їх вважали неосвітченими та некультур-ними(Дії.2:7). Вони також розмовляли на діалекті, що відрізняв їх від юдейських євреїв(Лк.22:59). Але Галілея протягом своєї історії завжди була лояльною до Ізраїля і галілеяни часто очолювали антиримські повстання (Дії.5:37). Земля Галілеї була дуже родючою і мала в достатку води. Через це фермерство було тут дуже поширеним заняттям. Другим основним заняттям було рибальство, зосереджене навколо Галілейського моря. Хоча деякі галілеяни були багатими(Лк.12:13), більшість цих людей були бідними. Риба та хліб були найбільш загальною їжею(Ів.6:9). Маленькі господарства, відкриті поля, квіти та тварини Галілеї ставали ілюстраціями в Ісусовому проповідуванні та притчах. Коли Бог вибрав Галілею як земний дім для свого Сина Ісуса, він підібрав скромну місцевість, але все ж ту, де було багато вірних прихильників правдивого Бога. МІСТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ГАЛІЛЕЇ Галілейські міста, що згадані в Євангеліях переважно знаходилися в районі Нижньої Галілеї. Лише одне місто знаходилося у Верхній Галілеї, про яке відомо, що Ісус ходив туди,- це Кесарія Пилипова неподалік від витоків ріки Йордан. Щодо тих міст Нижньої Галілеї, якими подорожував Ісус, ми розглянемо спочатку ті, що розташовані в цент-ральній частині. НАЗАРЕТ Назарет відомий тим, що був містом дитинства Ісусового. Тут жив Йосип до народження Ісуса(Лк.2:4) і сюди родина Ісуса повернулася після перебування в Єгипті. Це невелике містечко було розташоване на північному краї Ізреельської долини. Поблизу не було жодної великої дороги чи торгового шляху, тому в дні Ісуса це містечко було мабуть доволі тихим. Ісус розпочав своє служіння із проголошення Його першої проповіді тут, у Назареті(Лк.4:16). На великий жаль співгорожани відвернулися від Нього. Вони навіть намагалися вбити Його, коли Він проголосив Себе виповненням пророцтва Ісаї про Месію. Після цієї події, Ісус зробив Капернаум своєю домівкою та базою, з якої проводив Своє служіння. Але, як і було сказано в пророцтві, Ісуса все ще кликали Назарянином (Мт.2:23; Мк.6:6).
СЕПФОРІС Сепфоріс або Діокесарія не згадується у Новому Заповіті. Це було нове місто, збудоване Іродом Великим усього за 7 кілометрів на північ від Назарету. Звідси Ірод Антипа правив Галілеєю в часи Ісусового дитинства. Тут були римські храми, театри та інші подібні геленістичні будівлі. Таким чином Ісус виріс дуже близько від одного з найбільших та найважливіших міст Нижньої Галілеї, де знаходився уряд, що правив для Риму. Багато євреїв уникали Сепфоріс через його геленістичний стиль життя. КАНА Була розташована кількома кілометрами далі на північ. Це поселення пам'ятне як місце першого Ісусового чуда – перетворення води у вино на весіллі (Ів.2:1-11). Під час другого свого візиту до Кани, Ісус зцілив сина царського урядовця(Ів.4:46). Ісусів учень Натанаїл походив з Кани(Ів.21:2). НАЇН Кількома кілометрами південніше від Назарету знаходилось місто Наїн. Воно було побудоване на північному схилі пагорба посеред Ізреельської долини. Проходячи цим містом, Ісус воскресив єдиного сина вдови, який був помер(Лк.7:11). МІСТА НАВКОЛО МОРЯ ГАЛІЛЕЙСЬКОГО Більшість раннього служіння Ісуса пройшла біля прекрасного Галілейського моря. Воно було досить великим, біля 20км. довжиною і 10км завширшки. Озеро лежало в долині, і його поверхня була на 210 м. нижче рівня моря. Воно було відоме як добре місце для промислового вилову риби. Воно було також небезпечне своїми раптовими і жорстокими бурями(Лк.8:22). П'ять міст вздовж берега моря Галілейського є особливо цікавими: КАПЕРНАУМ Місто Капернаум на північно-західному березі Галілейського озера, було тим місцем, яке Ісус зробив своєю штаб-квартирою. На берегах неподалік Ісус покликав своїх перших учнів: Симона та Андрія, Якова та Івана(Мк.1:16-20). Ісус проповідував у Капернаумській синагозі і вигнав там злого духа з чоловіка (Мк.1:21-28). Тут Він також уздоровив тещу Петра. Капернаум був рідним містом Симона та Андрія(Мк.1:29). Тут Ісус зустрів римського сотника, що мав велику віру(Мат.8:5), і тут Христос сотворив чудо, в результаті якого Петро знайшов гроші для податку на Храм в роті риби (Мат.17:24). В сільській місцевості неподалік Капернауму Ісус нагодував 5000 чоловік та виголосив Свою знамениту Нагірну Проповідь. Таким чином це невелике рибальське містечко стало центром Ісусового служіння в Галілеї. ВІФСАЇДА Віфсаїда була рибальським містом у кількох кілометрах на північ від Капернауму, там де Йордан впадає у Галілейське море. Там була домівка Пилипа, а також Симона Петра та Андрія(Ів.1:44). Ісус та його учні мали часто навідуватися у це поселення. Саме туди вони пливли, коли Ісус прийшов до них по воді Галілейського моря(Мк.6:45). Тут Ісус повернув зір сліпому чоловікові(Мк.8:22). Але не зважаючи на усе проповідування і чудеса, які Ісус сотворив у цьому районі, більшість місцевого населення все ж не прийняла Ісуса як Христа. Натомість, Ісус був вимушений осудити людей Віфсаїди за їх нерозкаяність та відмовляння (Мат.11:21). ХОРАЗИН Хоразин розташований на північний захід від Капернауму кількома кілометрами далі від Галілейського моря. Тут також чули проголошення Євангелія, але відкинули його. Сьогодні це лише купа руїн, знак виповнення Ісусового суду(Мат.11: 21). МАГДАЛА Це село знаходилось на південь від Капернауму вздовж західного берега озера. Тут був дім Марії Магдалини, вірної послідовниці Ісуса, з котрої Він вигнав сім демонів (Лк.8:2). Здається, Ісус деякий час проповідував у цьому районі (Мат.15:39). Марко називає цю місцевість “землею далманутською”(Мк.8:10). ТІВЕРІАДА Місто збудував Ірод Антипа як свою нову столицю. Воно було розташоване на південь від Магдали, на південно-західному березі Галілейського моря. Воно було назване на честь римського імператора Тіверія, що правив в той час(14-37рр.) Місто виникло біля 20-го року і скоро мало населення біля 15000 чи навіть більше. На початку кількість євреїв в місті здається була невеликою, бо багато їх уникали його через неєврейське походження міста. Немає записів про те, що Ісус коли-небудь відвідав це місто. Після зруйнування Єрусалиму в 70-му році, Тіверіада стала одним з релігійних центрів юдейської релігії.
В часи Нового Заповіту район на схід від Галілейського моря був знаний як Декаполіс, федерація 10-ти міст. Найвідомішим із них був Дамаск за 120км на північ, місто, до якого Савло(що мав скоро стати Павлом) прямував у свій доленосний похід(Дії.9). Ісус також коротко відвідав Гадару, одне з міст Декаполіса, і вигнав там легіон демонів (Мат8:28). Галілейське море, пагорби, міста і люди Галілеї, усе це є обрамленням, оправою служіння Ісуса Назарянина.

понеділок, 11 листопада 2013 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 24

ГРОШІ В БІБЛІЇ
Наскільки багатим був Соломон? Скільки грошей вкинула бідна вдова до скриньки для збору пожертв у Храмі? Гроші відіграють важливу роль у багатьох Біблійних історіях. Але коли ми читаємо про шеклі і таланти, динарії та драхми, чи ми знаємо про який вид грошей йшла мова? На цьому занятті ми розглянемо різні види грошей, що їх викорис-товували в Старому і Новому Заповітах. Наприкінці уроку вам слід: 1)Описати три кроки у винайденні грошей. 2)Розповісти про три основні грошові одиниці у Старому Заповіті та їх зв'язок з іншими. 3)Назвати три види грошей із Нового Заповіту. 4)Назвати найзвичайнішу монету Нового Заповіту та її вартість. 5)Сказати чому була потреба і яка мета перебування міняльників грошей в Храмі.
КУПІВЛЯ, ПРОДАЖ ТА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ У найдавніші часи купівля та продаж відбувалися без застосування грошей. Товарами просто обмінювалися між собою люди, у це задіяні. Однак, такий обмін не завжди був практичний чи рівноцінний. Незабаром виявилося, що мати певний стандарт вартості товарів для їх обміну було краще, ніж абсолютно вільний обмін різних речей. Вже в дуже давні часи золото та срібло вживалися як посередники в торгівлі. Так сталося тому, що більшість людей дуже цінували цих два метали. Тому вони стали стандартом, який можна було застосовувати під час купівлі чи продажу. Спочатку метали просто зважували, щоб визначити їхню цінність. Якість золота чи іншого дорогоцінного мета-лу також враховували під час визначення їх цінності. На час завоювання Єрусалиму Вавилоном(600р.), був започаткований новий вид обміну. Цар або правитель брав певну стандартну кількість золота, срібла, бронзи чи міді, і ставив на неї свою печатку. Ця печатка була гарантією того, що цей кусок мав належну вагу і якість. Це було перейнято іншими, і результатом стали гроші, які всі ми знаємо. Сьогодні окрім використання паперових грошей, наша грошова система тепер є майже такою ж що і в Новому Заповіті. ГРОШІ В СТАРОМУ ЗАПОВІТІ Початкові розділи книги Буття не говорять нам нічого про купівлю та продаж. Нічого, доки ми не приходимо до розділу про Аврама, де вже чуємо дещо про торгівлю. На той час торгівля вже велася із використанням золота і срібла. Стандарт ваги називався шекель. Він залишався найзагальнішою вагою протягом періоду Старого Заповіту. Біблійний запис каже, що Аврам купив печеру для поховання своєї дружини Сари за 400 шеклів срібла(Бут.23:15-16). Шекель був одиницею ваги і для золота, і для срібла. Вага шекля могла відрізнятися в залежності від місця і від часу. Так, Мойсей додає у 16-му вірші:”…чотири сотні шеклів срібла купецької ваги” в той час і в тому місці.
Золото також цінилося у той час. Ми чуємо, що Еліезер, слуга Авраама, дав Ревеці два золотих браслети вагою в 10 шеклів(Бут.24:22). Меньша одиниця виміру, бека, також згадується в цьому вірші. Бека дорівнювала половині шекля (Вих.38:26). Шекель також міг бути розділений на 20 гер(Чис.3:47). Або ми могли б сказати 10 гер дорівнює беці, а 2 беки дорівнюють шеклю. А скільки було у шеклі? Було оцінено, що протягом Старозаповітного періоду шекель важив біля 10 грамів. Набагато складніше визначити, яку вартість мав шекель золота чи срібла в Старому Заповіті. Частиною цієї проблеми є те, що вартість постійно мінялася. Як і сьогодні, інфляція була проблемою. В інший час зменьшення кількості продуктів приводило до підвищення цін. Наприклад, коли Самарія була атакована Бен-Гададом з Дамаску, сталося різке зростання цін на продукти. Люди, які голодували, готові були платити 80 срібних шеклів за голову осла і 5 шеклів за 0,5л. стручків(2Цар.6:25). Коли Єлисей передрік, що наступного дня буде драматичне падіння цін, люди сміялися з нього (2Цар.7:1). Однак це сталося, як і пророкував Єлисей, що в обідню пору наступного дня за 12 літрів пшеничної муки та за 24 літри ячменю давали по шеклю. Ціна на землю згадується кілька разів у Старому Заповіті. Ми вже згадували придбання Авраамом землі для поховання Сари за 400 срібних шеклів. Давид міг купити тока для обмолоту зерна в євусеянина Аравни за 50 срібних шеклів(2Сам.24:24), хоча уся земля його разом із усіма знаряддями могла коштувати взагалом 600 золотих шеклів (1Хр.21:25). Єремія заплатив 17 срібних шеклів за поле, яке він придбав(Єр.32:9). В нас також є інформація про ціни на рабів – Ізмаїльтяни купили Йосипа за 20 шеклів срібла (Бут.37:28). Також завжди була проблема з обманом. Для людей було легко зважити золото невірно і таким чином не дати вам потрібної суми. Амос згадує такий обман як загальну практику серед людей тих днів і каже як Господь каратиме тих, хто таке робить (Ам.8:5-10). В часи Давида уряд Ізраїля встановив “царський стандарт” (2Сам.14:26), згідно якого всі ваги можна було перевірити, чи вони відповідні чи ні. Таким чином, чоловік міг перевірити свої власні ваги(терези), покласти їх до торби і взяти із собою у ділову подорож для того, щоб перевірити, чи його не обманюють(Прит.16:11). В часи Об'єднаного Царства застосовувалася і більша міра ваги. Вона утворилася із 50-ти шеклів і називалася міна(Єзек.45:12). В палаці Соломона, наприклад було 300 невеликих оздоблених щитів, що прикрашали інтер'єр, кожен зроблений із золота вагою у три міни(1Цар.10:17). А одна міна важила приблизно 0,5кг. Була також ще більша міра ваги, що звалася талант. 60 мін(або 300 шеклів) складали один талант. Важив талант біля 30 кг. Коли Давид розбив Амонитян, то взяв собі царську корону, що важила повний талант золота (2Сам.12:30). Щорічний прибуток Соломона в часи його набільшого процвітання, становив 666 талантів золота, “окрім того, що приходило від купців та з торгівлі ходячих, та від усіх царів Арабії та краєвих намісників”(1Цар.10:15). 666 талантів грубо дорівнює 20 тонам золота щороку. Цар Омрі з Північного Царства купив пагорб, що звався Шомерон(Самарія), на котрому побудував свою столицю, за 2 срібних таланти(1Цар.16:24). І Єгипетський фараон Нехо наклав на Юду кару у 100 срібних таланти і 1 золотий після того, як захопив цей край (2Цар.23:33). Остання цифра говорить про те, що золото було набагато більш рідкісним і набагато вище цінилося. 1 срібн.шекль = 15 грам 50 шеклів = 1 міна (0,75 кг.) 60 мін = 1 талант (прибл.40 кг.) Шекль, міна і талант були міжнародними мірами ваги, що вживалися в багатьох різних країнах. Те, що вони використовувалися у Вавилоні, видно із відомої історії про напис на стіні в Книзі Даниїла. Рука написала: “Мене, мене, текел упарсін”(Дан.5:25). Значення слів було зрозумілим для кожного з присутніх: “міна, міна, шекль, півшекля”. Але лише пророк Даниїл міг розтлумачити значення цих слів про гроші у такому контексті: точно так як міна і шекель мають бути зваженими, щоб перевірити, чи мають вони відповідну вагу, так і Бог зважив царя Валтасара і знайшов його набагато меньшим від того, що Бог сподівається від правителя. Як результат, Бог порахував його дні, і поділить його царство(Дан.5:26-28).
На час повернення євреїв з вавилонської неволі під проводом Ездри та Неемії була запроваджена нова грошова система. Перси та греки почали користуватися монетами , що звалися драхми(Неем.7:70). Відмітьте, що такі цінні речі як кропильниці(чаші) та шати священиків все ще використовували в торгівлі також.
Не дуже багато можна сказати про гроші в часи Нового Заповіту, бо цей період тривав меньше ніж сто років. Грошова система Нового Заповіту була більш ускладненою, тому що в обігу водночас було кілька різних типів монет. Династії Іродів було дозволено штампувати тільки монети із бронзи. Містам Тиру і Антіохії було дозволено продукувати грецькі гроші, в той час як римський уряд випускав мідні, золоті та срібні монети для вжитку по цілій території Римської імперії. На той час такі монети були найзагальнішим видом грошей для купівлі та продажу, хоча серед деяких груп людей все ще практикувався бартер.
Найбільш звичною монетою в часи Нового Заповіту був римський срібний динарій. Притча про робітників у винограднику вказує на те, що один динарій був рівноцінний оплаті денної праці простого робітника(Мт.20:2). Динарій був римською монетою, що містила на собі образ імператора та написа(Мт.22:19). Юда заявив, що пахощі, які грішна жінка вилила на Ісуса, можна було продати за 300 динаріїв, що дорівнювало річній заробітній платні(Мк.14:5).
Драхма, грецька монета, мала цінність, приблизно таку ж як і динарій. Жінка з Ісусової притчі загубила одну із 10-ти своїх драхм і підмітала підлогу в домі доки не знайшла її(Лк.15:8-9). Була також монета і в дві драхми (дідрахма), і у чотири драхми (тетра-драхма). Ісус чудесним чином роздобув таку тетрадрахму (на латині зв. статир), щоб заплатити податок на Храм у дві драхми за Себе та за Петра(Мат.17:27).
В той час у вжитку були також і більші монети із золота. 100 динаріїв (пригадайте, що динарій був денною платою) дорівнював 1 міні у Новозаповітні часи. А 60 мін складали 1 талант. Талант згадується у відомій притчі про таланти (Мт.25:15). Талант представляв собою величезну суму грошей, на багато більшу від тієї, яку звичайна людина коли-небуть могла побачити за ціле своє життя. Були також мідні монети, чия вартість була значно нижчою від динарія. А в юдеїв була навіть ще меньша монета, звана лептою. Дві лепти дорівнювали кодранту чи 1/64 динарія. Таких дві лепти опустила бідна вдова у скриньку для збору пожертв у Храмі, в той час як Ісус спостерігав за нею(Мк.12:42). Говорячи про кару, яку отримають лице-міри, Ісус казав, що вони будуть вкинуті до в'язниці аж доки не заплатять останнього шеляга(кодранта)(Лк.12:59). 2 лепти = 1 кодрант 64 кодранти = 1 динарій/драхма(чи денна плата) 4 динарія(драхми) = 1 статир 100 динаріїв = 1 міна 60 мін = 1 талант Хоча гроші ніколи не були центральною темою в Біблії, вони відігравали важливу роль в біблійних історіях. Протягом Старого Заповіту гроші розвинулися із зважування різної кількості золота та срібла у монетарну систему. У Новому Заповіті ми знаходимо у вжитку кілька різних видів монет. Це стає очевидним також і завдяки посиланню на грошомінів на території Храму. Ісус двічі виганяв міняльників грошей з Храму, один раз на початку(Ів.2:12-14), а другий раз наприкінці Свого служіння(Мт.21:12-13). Із пізніших єврейських писань відомо, що юдеї, які приходили в Храм, могли заплатити свій податок на Храм тільки шеклями Тиру. Так було не лише через те, що шеклі Тиру не мали на собі образу людини, але і тому, що вміст в них срібла був дуже високий в той час як інші монети вміщували щораз меньше срібла, особливо під час інфляції. Грошоміни приймали інші монети для обміну і мали з того величезний прибуток. Їх невгамовна жадібність та жадібність священиків, які запровадили це, так сильно розгнівила Ісуса.