вівторок, 6 грудня 2011 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 0 7



Тема № 7

ЗАВОЮВАННЯ СХІДНОГО БЕРЕГА

На минулому уроці ми прослідкували маршрут Виходу аж до моменту, коли ізраїльтяни прибули у місцевість біля міста Кадешу. Вони мандруватимуть пустинею на протязі наступних 38 років. І це буде покаранням за їх непослух і повстання. На цьому уроці ми дізнаємося, що сталося в кінці цієї багатолітньої мандрівки. Ми простежимо їх подорож територією східного берега(мається наувазі територія на Схід від великого Водорозділу, який пролягає з Півночі на Південь, починаючись у горах Ливанських з витоків ріки Йордану і завершуючись південним кінцем Мертвого моря) і побачимо як їм вдавалося уникати деяких народів під час боротьби і завдавати поразки іншим. В кінці цього уроку вам слід:

1)Назвати три народи, з якими Ізраїль не воював і сказати чому.
2)Пригадати імена двох царів і двох народів, яких Ізраїль завоював.
3)Показати на карті місцевості, де жили усі вищезгадані народи.
4)Прокласти приблизний маршрут, яким йшли ізраїльтяни, коли переходили через східний берег.

Шлях до Землі Обітованної
Коли Мойсей вивів народ Божий з Єгипту, Господь вказав їм напрямок, яким слід було йти. Нам може видаватися дивним те, що Бог не дозволив Мойсею вести своїх людей прямим шляхом до Землі Обітованної вздовж узбережжя Середземного моря. Але це дозволило їм оминути кілька добре укріплених єгипетських військових таборів, а також переходу через край войовничих филистимлян. Такі небезпеки могли бути занадто сильними для народу Ізраїля на тодішній стадії його розвитку. Як відмітив сам Бог, Ізраїль занадто б перелякався і повернув би назад перед лицем такої загрози (Вих.13:17). Вибравши довший і меньш небезпечний маршрут, Бог зміг укріпити довіру своїх людей до Нього і в такий спосіб підготувати їх до притистояння з їхніми ворогами.

Нарешті вони досягли кордону Землі Обітованної біля Кадешу, але їхня віра ще не була достатньо зрілою. Вони не послідували за порадою двох добрих розвідників і не увійшли в край, що був перед ними. Їх виправданням було те, що вони дбають про добробут своїх дітей. Через цей брак віри тільки їхні діти (а також двоє вірних розвідників: Ісус Навин та Калев з племені Юди) вижили, щоб увійти в землю, призначену для Ізраїля. Коли через 40 років після виходу з Єгипту вони повернулися до кордонів Землі Обітованної, то увійшли туди з боку східного кордону.

Одразу по залишенні Кадешу, Ізраїль вирушив на південь до Гор-гори (її точне розташування сьогодні невідоме). Там помер Аарон, а ханаанський цар Араду напав на Ізраїля, але був швидко переможений (Чис.20:22-21:3). Не зважаючи на свою перемогу, нетерплячі ізраїльтяни скоро забули Господні благословіння та почали нарікати. Бог відповів на це, пославши кару у вигляді отруйних зміїв. Завдяки Мойсеєвому втручанню і виготовленню мідяного змія, багато ізраїльтян були спасені (Чис.21:4-9). Після цього випадку вони знову продовжили свою подорож у напрямку Едому.

Едом.
В період Виходу, люди Едому жили в місцевості на південь від ріки Зеред, між долиною ріки та краєм пустині. Нерівні гори, що наповняють цю місцевість, звали горами Сеіру, і це ім'я деколи використовували при посилання на землі Едому (Повт.1:2). Едомітяни були нащадками Ісава, а тому родичами ізраїльтян (Чис20:14). 36-й розділ книги Буття згадує багато важливих правителів та міст Едомітянських. Крім того, що нам каже Біблія про нащадків Ісава, ми знаємо дуже мало. Ми знаємо, що коли Мойсей привів Ізраїля ближче до їхньої кінцевої мети, він бажав провести народ головною східною дорогою до Палестини, що звалася дорогою царською (Чис.20:17) Цей головний торговий шлях тягнувся через увесь східний берег від Месопотамії аж до Єгипту.

Цей маршрут був не тільки найсхіднішим шляхом для перетину тієї місцевості, але на ньому також було достатньо води та потрібної їжі. Ізраїль просив у едомітян дозволу перейти через їхні землі. Вони обіцяли, що йтимуть тільки головною дорогою, платитимуть за їжу та воду, і не спричинять жодних проблем (Чис.20:14-19). Цар Едому відкинув їх прохання і погрожував напасти, якщо вони увійдуть на його територію (Чис.20:18-20).

Тому Ізраїль не пішов через Едом царською дорогою. Натомість вони обминули Едом. Немає ясності щодо того, йшли вони східною чи західною околицею Едому, але швидше за все вони йшли вздовж краю пустелі. Коли вони прийшли в долину ріки Зеред, то стали там табором (Чис.21:12). Тепер вони були біля кордону з Моавом.

Моав.
Буття 19:37 каже нам, що моавітяни також були близько пов'язані з Ізраїлем. Вони були нащадками старшої доньки Лота. Їх мова була подібною до мови ізраїльтян, і вони, як і ізраїльтяни, були відомі, як пастухи овець. Вони також брали участь в торгівлі вздовж царської дороги, що пролягала посередині їхнього краю. У деякі періоди історії, Моав контролював увесь східний берег Мертвого Моря. У період Виходу, однак, аморитяни із своїм царем Сигоном, відтіснили їх на південь від ріки Арнон. Не зважаючи на зв'язки із родиною Авраама, моавітяни не поклонялися правдивому богові. Натомість, вони поклонялися своєму “огидному богові” Кемошу (1Цар.11:7), часом приносячи йому людські жертви (2Цар.3:27).

Бог сказав Ізраїльтянам, щоб вони не робили шкоди моавітянам, бо вони також є родичами Ізраїля. Так само як і з Едомом, Ізраїль змушений був обійти землі Моава. Господь наказав їм не чіпати земель жодного з цих двох народів через їх родинні зв'язки з Ізраїлем (Повт.2:8-9). Тож Ізраїль обігнув землю Моава, і отаборився в долині ріки Арнон, на кордоні між моавітянами та аморейцями (Чис.21:13-14).

Щодо моавітян, треба згадати ще одну деталь. У своєму страху перед силою Ізраїля, моавітяни покликали чаклуна Валаама (про якого згадують окрім Біблії також інші писання) прийти і зіслати прокляття на Ізраїля (Чис.22-24), але Бог дозволив Валааму тільки благословити Його народ. Однак моавітяни разом з мідіанітянами (плем'я що жило на схід від Моава), змогли таки втягнути Ізраїль у ідолопоклонство через їхню статеву розпущеність.

Аммон.
Амонитяни були народом, що жив вздовж краю пустині на північ від Моава. Вони були нащадками молодшої доньки Лота. І знову Бог заборонив Ізраїлю воювати з цими родичами (Повт.2:19). Тож Мойсей повів Ізраїль на захід від Аммону, через територію, контрольовану аморитянським царем Сигоном.

Через те, що народи Едому, Моава та Аммона мали родинні зв'язки з Ізраїлем, євреї навіть не пробували захопити їхні землі.

Аморитяни.
Деколи Біблія вживає слово Аморитяни як Хананеяни, коли говорить про будь-які язичницькі народи, що мешкали в Землі Обітованній. Але аморитяни були особливою великою групою тісно пов'язаних між собою племен, що проживали вздовж східних кордонів Палестини. Аморитяни очевидно емігрували на південь із Сирії у Ханаан десь біля 1500 р.до Р.Х. Одна група аморитян із царем Сигоном перейшла Йордан і захопила моавські землі на північ від ріки Арнон. Ізраїль просив дозволу перейти через цю аморитянську територію царською дорогою, але Сигон відмовив їм. Натомість, він зібрав своє військо і напав на Ізраїля. Результатом була велика перемога Ізраїля. Вони заволоділи землями аморитян і продовжили свій шлях дорогою до Башану (Чис.21:21-35).

Башан.
На той час Ог, цар Башану, контролював територію східного берега на північ від ріки Яббок. Цей край був відомий своїми родючими землями і пасовиськами (Мих.7:14), своїми великими і сильними биками (Пс.21:13-14), своїми дубовими лісами (Іс.2:13). В той час царство Башан налічувало біля 60 великих і добре укріплених міст (Повт.3:4-5). Їхній цар Ог, був непересічним чоловіком, що спав на ліжку в 9 ліктів довжиною і 4 лікті шириною (Повт.3:11). Тим не меньше, Ізраїль з Божою допомогою зміг повністю перемогти цього могутнього царя і його країну (Повт.3:4-11).

Могутні вороги були розбиті Ізраїлем, а земля Аморитян та Башану стали володіннями Ізраїля.

На рівнинах Моава.
Трохи на північ від Мертвого моря вузька долина розширюється і стає пласкою широкою рівниною. На деяких біблійних картах ця місцевість позначається як кіккар (єврейське слово для круга). Кругла рівнина поширюється по обидва боки ріки Йордану в цьому місці. Район кіккару на західному березі називався степами Єрихону (Іс.Нав.4:13). Частина кіккару на східному березі називалася степами Моавськими (Чис.22:1), і саме тут став табором Ізраїль перед тим, як увійти в Землю Обітованну. Поки вони там таборували, стався випадок з Валаамом і аморальні вчинки з моавітянами та мідіанитянами. Також тут Господь наказав Мойсеєві вчинити перепис усього народу. Були зроблені останні приготування до цього довгоочікуваного дня – переходу через Йордан та входу в Землю Обітованну.