суботу, 3 листопада 2012 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 18

ВАВИЛОНСЬКЕ ВИГНАННЯ Час Вавилонського вигнання був дуже важливим періодом в історії народу Божого. Вигнання привнесло зміни у мову ізраїльтян, але що більш важливо, у їхні способи поклоніння Богові. Це був час пророків Даниїла та Єзекіїля. Ми поговоримо більше про це під час уроку. Наприкінці заняття вам слід: 1)Сказати, котрий з пророків написав листа у Вавилон. 2)Описати одне із Даниїлових пророцтв про Навуходоносора та Набоніда. 3)Навести 3 приклади “мудрості” Вавилону. 4)Коротко розповісти про 3 найвідоміші Вавилонські будівлі. 5)Назвати нову мову євреїв, що вони її навчилися у вигнанні. 6)Назвати 3 способи, якими юдеї у вигнанні вчилися поклонятися Богові. 7)Назвати ім'я пророка, що жив над рікою Кевар і описати його головне пророцтво. Життя у вигнанні. Коли настали останні дні царства Юди, пророк Єремія проповідував слова Божого застереження до Його народу. Коли перші вигнанці пішли у Вавилон, Бог сказав йому написати до них листа і дати їм наступні інструкції: “ Будуйте доми, - і осядьте, і засадіть садки, - і споживайте їхній плід! Поберіть жінок, - і зродіть синів та дочок, і візьміть для ваших синів жінок, а свої дочки віддайте людям, і нехай вони породять синів та дочок, і помножтеся там, і не малійте! І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій. Бо так промовляє Господь: По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця”(Єр.29:5-7,10). Цими словами Бог ясно дав зрозуміти своїм людям, що їх вигнання не закінчиться через кілька тижнів. Воно триватиме 70 років. Через це вони повинні почати у Вавилоні нове життя, і провадити нормальне життя наскільки це можливо. Однак, Бог запевнив їх, що коли пройде 70 років, Він обов'язково поверне їх до землі Ізраїля. Вигнанці послухалися слова Божого. Вони будували доми, вирощували дітей, і багато з них відкрили власну справу у Вавилоні. Деякі з них досягли такого успіху, що вони не хотіли повертатися назад по завершенні сімдесятилітнього періоду. Багато інших, хоч і мали зовнішній достаток, все ж прагнули повернутися на рідну землю.
Даниїл у Вавилоні. За 10 років до остаточного знищення Єрусалиму, вавилонський цар Навуходоносор захопив Єрусалим і зробив його підлеглим собі. Це сталося у 597 році до Р.Х.. В той час він викрав багато прекрасних предметів із Храму. Він наказав також, щоб деякі з провідних громадян, як і цар Йоаким, були забрані з міста до Вавилона. Навуходоносор особливо наказав своїм служителям привести у Вавилон “із Ізраїльських синів, із царського, і з шляхетного роду, юнаків, що нема в них жодної вади, і вони вродливого вигляду і розумні в усякій мудрості, і здібні до знання, і розуміють науку, і щоб у них була моторність служити в царському палаці, і щоб навчати їх книг та мови халдеїв”(Дан.1:3-4).
Одним із тих юнаків був Даниїл. Іншим були дані нові імена Шадрах, Мешах та Авед-Него. Їх навчали читати та писати “клинописною” мовою Вавилону. Протягом трьох років вони вивчали усю мудрість вавилонську, готуючись служити царськими радниками. Даниїл залишався радником царя протягом майже цілого Вавилонського вигнання. Бог дав йому здібність тлумачити сни Навуходоносора і передбачити страшну хворобу царя(Дан.2-4). Навуходоносор помер у 562-му році через 25 років після зруйнування Єрусалиму. В книзі Даниїла нічого не сказано про наступних двох царів – Амела Мардука (правив з 562 по 560) та Неріглісара (правив з 560 по 556). Потім царем став Набонід. Офіційно він правив з 556 до 539-го, але більшість свого правління провів усамітнившись у пустельному оазисі Тема. Він помазав Валтасара як свого співправителя у 553-му, і Валтасар царював в той час, як Набодін займався іншими справами. Дан.5 розповідає про прийом, влаштований Валтасаром, де він та його гості їли та пили із золотого посуду, забраного із Єрусалимського Храму, а також про те, як Божа рука написала на стіні палацу пророцтво про кінець Валтасарового царства. У 6-му розділі бачимо Даниїла, що служить новим царям перської імперії, які завоювали Вавилон і зробили його своєю першою столицею. Останнє пророцтво Даниїла було сказане в третій рік правління царя Кира(537р.). Ми не маємо жодного запису про те, чи Даниїл коли-небуть повернувся до Єрусалиму. Можливо він помер перед тим, як зміг би це зробити, може він був занадто старий вже, а може бути і таке, що Господь наказав Даниїлу залишитися у його служінні через його важливість у донесенні слова Божого до правителів перської імперії. Історія Даниїла показує нам, як справжні Божі послідовники пристосувавшись до факту свого вигнання, все ж проводили богоугодне життя і ставали важливим знаряддям Божим для благословіння інших, весь час залишаючись вірними Богові. Мудрість і слава Вавилону. Цар Навуходоносор підніс місто Вавилон до нових висот його величі під час свого царювання. На той час вік міста сягнув вже поза 1000 років. Воно було побудоване на обох берегах ріки Євфрату і оточене двома захисними стінами, одна 6,5 а друга 7,5 метрів товщиною. Вздовж стіни було 360 сторожових башт, кожна заввишки в 27 метрів. В місті був розташований великий царський палац(Дан.4:26). Три будівлі всередині міста були найславетнішими у цілій Месопотамії. Першою був Зіккурат, 90м. заввишки, увінчаний храмом головного вавилонського бога Мардука. Другою будівлею був царський палац і його двір(Дан.4:26). Третє архітектурне творіння було відоме як Висячі сади Вавилону(або Семіраміди). Ці сади вважаються одним із семи чудес давнього світу. Вони займали площу в 120 квадратних метрів і були майже у 23 метри висотою. Це були тераси від низу до гори, вкриті тисячами дерев та рослин. Це був лише один приклад багатства та блиску величного царства. Вавилон був відомий не лише за свої ефектні споруди, він також був знаменитий своїми науками і мудрістю. Вавилоняни дуже пишалися збиранням давніх історій жителів Аккаду та збереженням їх. Вони публікували нові видання історій про Гільгамеша і додавали їх до вже написаних книг про створення світу та потоп. Вони робили значні просування в області математики. Вони використали число 60 як одиницю виміру, і ми досі звично слідуємо цьому, розділяючи наші години. Вони були висококваліфікованими астроно-мами, складали карти зоряного неба та руху планет, вивчали затемнення Сонця і Місяця. У медицині, вони виконували операції та вивчали анатомію людини. У природничих науках вони склали довгі переліки рослин, тварин та каміння, вміли очищувати золото і виготовляти певний вид скла. З цих досягнень стає зрозумілим, чому вавилоняни стали відомими за їхні знання. Фактично, з плином часу слово Халдей(інша назва для вавилонян) стало означати “мудрий чоловік” або “чарівник”. Ці знання, що їх вивчав Даниїл та його троє друзів, зробили їх Магами або ж “Мудрими Мужами”. Вони могли також ділитися із своїми вавилонськими вчителями тими особливими істинами, що їх вони принесли із собою з Ізраїля. Цілком можливо, що Даниїл залишив копії своїх власних писань, так само як і інших частин Старого Заповіту, у бібліотеках Вавилону. Це може бути поясненням того, як деякі Мудреці змогти впізнати у новій зорі знак народ-ження Спасителя більш як через 500 років по цьому.
Пророк Єзекіїль. Не всі вигнанці із Ізраїля були постійними мешканцями міста Вавилону. Дехто жив на широких рівнинах між річками Тигром та Євфратом. Інші жили вздовж ріки Кевар, що була каналом, який допомагав контролювати Євфрат у сезон дощів. Там оселилися деякі ізраїльтяни на старому пагорбі і побудували на ньому місто, що звалося Тел-Авів (Єзек.3:15). Одним із вигнанців, що жили в цьому районі, був Єзекіїль. Він був священиком у Єрусалимі до того, як його взято у вигнання під час однієї з перших депортацій. Бог прийшов до Єзекіїля у вигнанні і зробив його пророком для Свого народу у Вавилоні. Спочатку Єзекіїль пророкував остаточне знищення Єрусалиму, якщо народ не покається. Коли це нарешті сталося у 586-му році, Єзекіїль продовжував приносити Божі послання до людей, запевняючи їх у Божому звільненні із полону і обіцяючи, що буде збудований новий Єрусалим. Єзекіїль казав, що і Єрусалим, і Храм одного дня будуть відбудовані в землі Ізраїля. Він говорив також і про небесний Єрусалим, що чекає на всіх віруючих з приходом Месії. Зміни в житті та поклонінні. 70 років, проведених у вигнанні, внесли численні зміни у щоденне життя та в релігійне життя народу Божого. Бувши мешканцями чужої країни, юдеям було дуже нелегко практикувати усі обряди і традиції, що відрізняли їх від інших людей. Мало по малу вони пристосувалися до культури навколо них, як соціальної, так і релігійної. Однією із змін для Божих людей було те, що вони отримали нове ім'я. Так як вони прийшли із царства Юди, їх стали кликати юдеями. Але навіть більш важлива зміна відбулася у їхній мові. Протягом століть, навіть з часів Авраама, єврейська мова залишалася в основному незмінною. Однак, в період поділеного царства, народ Ізраїля зустрівся із переважаючою мовою народів, що жили навколо – арамейською. Цією мовою розмовляли початково арамеяни, що жили навколо міста Дамаска. З ростом їх чисельності, а особливо коли Дамаск став ключовим центром торгівлі на Близькому Сході, їхню мову преймало усе більше і більше людей. Арамейська скоро стала мовою не тільки торгівлі та комерціі, але також і мовою ведення державних справ. Вже у часи царя Єзекії(800р.до р.х.), багато єврейських службовців вели свої справи арамейською(2Цар.18:26). Під домінуванням Асирії та Вавилонії, арамейська стала загальною мовою для усіх народів навколо Ізраїля. Під час вигнання, юдеї жили і працювали серед чужих людей щодня, і тому також вивчали арамейську. Поступово вона стала щоденною мовою для багатьох юдеїв. І хоча єврейською все ще розмовляли у багатьох домівках, серед освічених людей та у релігійному служінні, арамейська стала більш загальною мовою. Кілька книг Старого Заповіту, половина Даниїла(2:4-7:28) і частини книги Ездри(4:8-6:18, 7:12-26), були написані арамейською. Із руйнуванням Храму, релігійне життя і поклоніння Ізраїля зазнало деяких змін також. Не взмозі виконувати ті ритуали, що були невід'ємною частиною їхнього життя, Божі люди розвинули нові засоби підтримки своєї віри. Молитва була особливо поширеною практикою серед юдейських вигнанців. Даниїл був не єдиним юдеєм, який регулярно молився протягом дня(Дан.6:1-14). Іншим засобом підтримки їхнього духовного життя, було читання і вивчення Святого Письма. Тепер це робилося часто під управлінням священика або пророка. Єзекіїль заохочував юдеїв збиратися там, де вони жили, щоб проводити богослужіння по суботах(Єзек.20:20) і ці зібрання пізніше стали відомими як синагоги(грецьке слово для “зібрання”). На служіннях у синагогах, коли читалося Святе Писання єврейською, давалися також пояснення арамейською, щоб допомогти людям краще зрозуміти значення того, що відбувалося. Ці зібрання разом у синагозі(що служила як місце для поклоніння, спілкування та релігійної освіти) були збережені як невід'ємна частина юдейського богослужебного життя навіть після того, як в Єрусалимі було відбудовано Храм. У Новозаповітні часи вже зводилися спеціальної конструкції будівлі синагог, де були сприятливі умови для поклоніння. Сьогодні богослужіння в синагозі є центром релігійного життя Юдеїв. 70 років у Вавилоні були часом для покаяння. Він також відзначений великими змінами у житті Божого народу. Живучи посеред чужого народу, вони зазнали змін в мові та культурі. Вони зустрілися з новими ідеями та релігійними поглядами, і вони не могли поклонятися Богові так, як завжди робили це в Храмі. Ці зміни, однак, не означали, що Ізраїль мав відкинути поклоніння правдивому Богу. Даниїл та Єзекіїль є прикладом триваючої вірності віруючих, що зустрілися із викликами у своєму поклонінні.