неділю, 30 жовтня 2011 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 0 2



Тема № 2

СОТВОРІННЯ

Продовжуючи наше вивчення Біблійного підгрунтя, ми коротко дослідимо 9 головних періодів Біблійної історії. Розглядаючи ці періоди, ми також будемо навчатися про деякі важливі цивілізації, що існували в той самий час. Ми також поговоримо про традиції та умови життя тих людей. На цьому занятті ми розпочнемо вивчати перший період Біблійної історії – від Сотворіння до часів Авраама. Наприкінці заняття вам слід:

1)Перечислити 5 найважливіших пунктів Біблійної історії про Сотворіння.
2)Описати теорію Еволюції та вказати на її невідповідності.
3)Навести два приклади на доказ того, що цивілізація між Сотворінням і Потопом була розвинутою цивілізацією.
4)Назвати 4 головних аспекти Біблійного оповідання про Потоп.
5)Пояснити, чим відрізняються мотиви Бога Біблії, коли Він вирішив послати Потоп, від мотивів богів з Месопотамської історії про Потоп.
6)Сказати, що таке список народів,і де він знаходиться.


Біблія розповідає про початок історії світу, коли Бог створив усе існуюче. Біблія не дає нам точної дати, коли це сталося, вона лише стверджує, що це сталося “на початку”. Отець, Син і Дух Святий були присутні і задіяні в процесі творіння. Аж до цього моменту не існувало нічого і нікого окрім Бога. Через це ми не знаємо, як давно Всесвіт був створений. Ми можемо припустити, що ця подія трапилася десь між 5000 – 10000р до Р.Х.

Точна дата сотворіння сама по собі не є важливою. Що є справді важливим, так це наступні 5 пунктів:
1)Бог створив усе з нічого силою Його Слова.
2)Бог створив чоловіка як особливу істоту – досконалу і без гріха.
3)Бог створив жінку як помічницю для чоловіка, подібну до нього.
4)Адам та Єва впали в гріх, і через їх переступ смерть прийшла в світ.
5)Бог одразу пообіцяв послати Спасителя від гріха.

Багато земних племен і народів мають свої власні історії про те, як з'явився світ та людина. Але вони не мають для нас якої-небуть цінності, бо у більшості з цих історій визнається, що певного роду вищі істоти створили світ. До того ж майже усі ці історії встановлюють певні обмеження для сили та мудрості їхніх богів. Можна припустити, що спочатку ці історії були правдивими. Але після того, як вони передавалися від покоління до покоління на протязі тисячоліть, вони поступово змінилися і доповнилися неправдивими уявленнями. Через це вони не мали більше нічого спільного з правдивою історією сотворіння.

Усі цивілізації стародавнього Близького Сходу також мали оповідання про створення світу. Через те, що ці оповідання є дуже давніми, деякі люди заявляють, що саме вони проголошують правду про сотворіння. Наприклад, у Месопотамії існує дуже стародавня історія про битву між богами в час сотворіння. Один з богів, як припускають, був вбитий, і з його тіла була створена земля. Людство ж було створене для того, щоб працювати на богів як раби. Нескладно зрозуміти чому ми не приймаємо цю і подібні історії. Вони не
узгоджуються з істиною, проголошеною у Божому оповіданні, записаному у Святому Письмі. До таких історій, які можна знайти серед різних народів по цілому світу, ми ставимося як до міфів.

Багато сучасних вчених та науковців також чинять нападки на Біблійне оповідання про сотворіння. Вони відмовляються приймати те, що світ міг бути створений лише за 7 звичайних днів. Натомість вони приймають теорію Еволюції, і це приводить їх до відкидання біблійного оповідання цілком, або змінюючи його так, щоб воно під-тримувало їхні теорії. Християни можуть вказати на очевидні дефекти та невідповідності у цих інших теоріях та знайти докази на підтримку біблійного оповідання про сотворіння. Однак, основною причиною, через яку ми відкидаємо теорію Еволюції, є те, що ми віримо у біблійне оповідання про сотворіння просто тому що Бог каже нам, що було саме так. Тому ми віримо, що за 6 звичайних днів по 24 години кожен, Бог створив наш всесвіт і все в ньому. Ми також приймаємо той факт, що світ був спочатку досконалий, що людина згрішила і таким чином принесла у світ смерть, а також, що для відновлення життя людство потребує Спасителя. Ми віримо, що усе це правда, тому що Бог проголосив ці речі як факт у Його непомильному слові. Для нас, християн, Боже слово завжди буде залишатися остаточним доказом того, у що ми віримо і що приймаємо.


МІЖ СОТВОРІННЯМ І ПОТОПОМ

4-й та 5-й розділи книги Буття дають нам інформацію лише про час між сотворінням і потопом. Біблійне оповідання про цей період починається з історії про Каїна та Авеля. Потім слідує перелік імен із тривалістю життя різних нащадків Адама. Біблія розповідає, що деякі люди були міськими жителями (4:17), в той час як інші жили в наметах і випасали худобу (4:20). Деякі, подібно до Каїна, стали обробляти землю, інші подібно до Авеля, мали отари тварин. Люди навчилися грі на музичних інструментах (4:21), робили знаряддя праці з бронзи і заліза (4:22), а ті, хто мали віру, організували богослужіння і проповідували про Бога (4:26).

Ми не знаємо точно скільки років пройшло між Сотворінням і Потопом. У 5-му розділі книги Буття тривалість життя багатьох осіб є записаною, але ми не можемо знати, чи Бог перерахував усі імена, не пропустивши нікого, чи лише ті, які були важливими, щоб про них згадати. Але з тривалості життя, що нам дана, ми можемо вирахувати, що не меньше як 1650 років минуло між Сотворінням і Потопом, хоча цей час можна вважати значно довшим. В кінці цього періоду люди стали надзвичайно зіпсованими і злими. Вони більше не поклонялися правдивому Богу і не слідували Його заповідям. В результаті Бог завершив цей період історії Великим Потопом.

ПОТОП

Найдавніші світові цивілізації, що розвинулися між Сотворінням і Потопом, прийшли до цілковитого духовного і морального занепаду. Вони досягли значних успіхів – працювали з різними металами, грали на різних музичних інструментах, будували великі міста і жили в них. Але вони занедбали те, що було найважливішим, їхні стосунки з Бо-гом. По мірі того як їхня зіпсованість зростала і вони все більше і більше віддалялися від Бога, Він вирішив знищити їх усіх Всесвітнім Потопом. Спочатку, однак, Бог через свою милість і милосердя, послав Ноя, "проповідника праведності" (2Пет.2:4-9), переконати тих злих людей в необхідності покаятися у їх злих ділах. Їхне відкидання Божої милості привело їх до цілковитого знищення.

Біблія розповідає нам дещо важливе про потоп:
1)Потоп був всесвітнім (вода покрила всю землю)
2)Лише восьмеро людей - Ной та його рідня були спасені, бо увірували в те, що Бог об'явив їм.
3)Потоп був посланий Богом як кара за гріхи людства.
4)Усі живі істоти окрім тварин, які могли жити у воді та тих, що їх Ной взяв з собою в ковчег, загинули.
5)Потоп тривав понад рік часу і завершився Божим дозволом Ноєві, його родині та тваринам у ковчезі, знову почати життя на землі, яка висохла.

Оповідання про потоп можна знайти в певних формах майже в кожного племені чи народу, що коли-небуть жили на землі. Багато з цих історій виникли тисячоліття тому і можуть бути історіями про справжній потоп. Але більшість з них не відповідають дійсності. Так само як з людськими історіями про сотворіння світу, так і з історією про потоп, - ми повинні пам'ятати, що тільки Святе Письмо дає нам абсолютно надійну інформацію.

Добрим прикладом перекрученої історії про потоп є одна з Месопотамії. Вона багато в чому є подібною до біблійного вчення, але разом з тим містить багато суттєвих відмінностей. Вона починається, розповідаючи, що боги були розгнівані на людство. Люди спричиняли так багато шуму, що боги були не взмозі заснути, коли хотіли спати. У своєму гніві боги вирішили знищити людство великим потопом. Один з богів, однак, попередив про це чоловіка на ім'я Атрахасіс. Атрахасіс як Ной, збудував великий човен, розмістив там деяких тварин і був врятований від спустошуючого потопу. Ця легенда також стверджує, що боги почали страждати через те, що не мали їжі під час потопу, бо вони знищили усіх тварин. Тож по завершенні потопу боги заприсяглися, що більше ніколи не нищитимуть світ потопом. Ця легенда навіть згадує про те, що човен Атрахасіса зупинився на горі і він вислав назовні птаха, щоб побачити, чи висохла земля.

Хоча історія про потоп з Месопотамії має багато подібностей з тим, що говориться в книзі Буття з 6 по 9 розділи, вона також суттєво змінила Боже об'явлення про цю подію. Зверніть увагу особливо на те, як був змінений пункт 3, що наведений вище. У Месопотамській легенді про потоп боги знищили людство через те, що вони сильно шуміли. Че може це бути достатнім приводом, щоб знищити світ? Чи справедливий і милостивий Бог став би думати про щось подібне? Біблія ясно вказує на те, що це сталося через тотальну гріховність світу в той час, разом з тим, що ці люди відмовилися слухати Боже послання і каятися, що змусило Бога стерти людство з поверхні землі і дати початок новому. Боже покарання тут є справедливим і Його незаслужена любов також виявилася, коли Він дозволив людству почати все знову через праведного Ноя. Знову ж таки, те, про що навчає Біблія, дає нам правдиву історію про те, що трапилося під час Потопу. Це також показує, яким є наш Бог і чому Він вчинив саме так.

ПЕРІОД ПІСЛЯ ПОТОПУ


Після потопу населення світу було швидко відновлене через нащадків Ноя. В книзі Буття 10 та 11 розділи розповідають нам про цей період. Список народів, що утворилися від синів Ноя, даний нам в 10-му розділі. Зазвичай на цей список посилаються як на таблицю народів. Сьогодні ми вже більше не можемо визначити, де усі ці народи знаходяться, але розміщення бодай деяких ми можемо встановити. І хоча в той час було багато різних народів, усі вони розмовляли однією мовою. Яка то була мова, ми не можемо впевнено сказати. Однак ми знаємо точно з того, що Бог сказав нам у 11-му розділі Буття, що людська гординя та зарозумілість привели їх до відкидання Божого наказу поширюватися по поверхні землі і наповняти її (Бут.9:7 та 11:4-9). Ця гріховна гординя вилилася у бунтівне зведення Вавилонської вежі, що в свою чергу змусило Бога привести людей в замішання, давши їм різні мови. Не маючи можливості розмовляти чи разом ефективно працювати, кожна група тепер відокремилася і вони розійшлися в різні боки, щоб жити осібно. В такий спосіб Бог зміг стримати бунтівний дух світу та забезпечити здійснення Його плану заселення людьми цілої землі. Нові цивілізації почали розвиватися, але нажаль більшість людей світу продовжують йти своїми гріховними шляхами.

пʼятницю, 21 жовтня 2011 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 0 1




Сьогодні я хотів би розпочати курс по вивченню Біблії за матеріалами доктора Глена Л.Томпсона(Вісконсінський Євангельський Лютеранський Синод)

Тема № 1

ОСНОВНІ ПЕРІОДИ БІБЛІЙНОЇ ІСТОРІЇ

Коли ми вивчатимемо землі і народи Біблії, буде корисним, якщо ми пам'ятатимемо основні періоди Біблійної історії. Вивчення кількох основних періодів та дат, що їм відповідають, допоможе нам в цьому. Наприкінці заняття вам слід:

1)Назвати і визначити дати для 9-ти основних періодів Біблійної історії.
2)Намалювати просту лінію часу, що показує ці основні періоди.

ДЕВ'ЯТЬ ПЕРІОДІВ БІБЛІЙНОЇ ІСТОРІЇ
Нижче зображена проста лінія часу, яка показує 9 основних періодів Біблійної історії: 1) Від Сотворіння до Авраама; 2) Патріархи; 3) Полон у Єгипті; 4) Вихід та Судді; 5) Об'єднане Царство; 6) Поділене Царство; 7) Вавилонське вигнання і Повернення; 8) Міжзаповітний період; 9) Період Нового Заповіту. Якщо ви зможете запам'ятати назви і дати цих періодів, це допоможе вам розмістити усі важливі події Біблійної історії в належному порядку та визначити їх ключові компоненти.

1) Від Сотворіння до Авраама (від Сотворіння до 2200р до Р.Х.). Цей період змальований в Книзі Буття 1-11. Він розповідає про створення Богом Всесвіту, гріхо-падіння, Потоп та зруйнування Вавилонської вежі. Ми не знаємо точної дати Сотворіння чи початку Потопу. Ми можемо лише розпочати датування подій у світі з 3000 – 4000рр до Р.Х. Ми можемо тільки приблизно називати самі ранні Біблійні дати. Однак відомо, що Авраам мав народитися біля 2200 року до Р.Х., і тому для нас є можливим більш точно датувати події, які слідували вже після цього.

2) Патріархи (2200 – 1850р до Р.Х.) Слово “Патріархи” походить від грецького слова, що означає “засновники роду”. Це слово ми вживаємо, коли говоримо про отців єврейського народу, особливо про Авраама, Ісака та Якова. Протягом цього періоду Авраам прибув до землі Ханаанської(Ізраїль). Наприкінці цього періоду Яків з родиною увійшли в Єгипет, щоб жити разом із Йосипом, бо сильний голод був в той час на Близькому Сході. Книга Буття 12-50 розповідає про цей період.

3) Полон в Єгипті (1850 –1450р до Р.Х.) Діти Ізраїля перебували в єгипетській неволі біля 400 років. Біблія не багато розповідає нам про цей період, окрім того факту, що єгиптяни через деякий час після смерті Йосипа перетворили нащадків Якова на рабів і зробили їх життя дуже гірким, змушуючи до тяжкої праці. В кінці цього періоду Бог послав Мойсея, який був покликаний Богом разом із братом Аароном для того, щоб вивести Божий народ із єгипетського рабства.

4) Вихід та період Суддів (1450 – 1050р до Р.Х.) Цей період починається Виходом із Єгипту і завершується помазанням Саула на першого царя Ізраїля. Протягом цього періоду ізраїльтяни 40 років ходили в пустині після свого Виходу із Єгипту. Це також був період завоювання землі Ханаану і правління Ісуса Навина та Суддів, що піднімалися як лідери Ізраїля. Ми навчаємося про цей період із Книг: Вихід, Левит, Числа, Повторення Закону, Ісуса Навина, Суддів, 1Самуїла та Рут.

5) Об'єднане Царство (1050 – 950р до Р.Х.) Це час правління перших трьох царів Ізраїля – Саула, Давида та Соломона. Ці славні часи тривали біля 100 років, і були порою найбільших досягнень Ізраїля. Більше прочитати про цей період можна в Книгах Самуїла, Царів та Хронік.

6) Поділене Царство (950 – 600р до Р.Х.)
Протягом цього періоду народ Ізраїля був поділений на два ворожих царства: Царство Ізраїля на півночі та Царство Юди на півдні. Царство Ізраїля завершило своє існування у 725-му році, коли Асирійці спустошили його. Царство Юди тривало трохи довше, доки в 600-му році не було зруйноване Вавилонянами. Ми читаємо про цей період в Книгах Царів та Хронік, а також і в інших, окрім трьох останніх пророків Старого Заповіту.

7) Вавилонське вигнання і повернення в Ізраїль (600 – 400р до Р.Х.) 70 років євреї із південного Царства Юди були у Вавилонській неволі. Книги Ездри та Неемії, Даниїла та останніх трьох Малих пророків(Огія, Захарії та Малахії) розповідають про період у Вавилоні і про те, як євреї повернулися відбудовувати місто Єрусалим та його Храм.

8) Період між Заповітами (400р.до Р.Х. – 0) Період між Заповітами ми називаємо Міжзаповітним. Це ім'я ми даємо періоду історії від завершення останньої книги Старого Заповіту(книга Малахії, написана біля 400-го року) і до народження Христа. Книги, що звуться Апокрифами (які не вважаються богодухновенними) розповідають дещо про історію цього періоду. В цей час грецькі (Птоломеї та Селевкиди), а потім єврейські династії, відомі як Макавеї, правили Ізраїлем.

9) Період Нового Заповіту (0- 100р) Ісус народився в 0-му році(хоча фактично це сталося трошки раніше, ймовірно між 4-6рр. до Р.Х.). Останній з Апостолів Іван, помер незадовго до 100-го року н.е. Між цими двома датами відбувалися події Нового Заповіту і були написані Книги Нового Заповіту. Ось чому ми називаємо цей час періодом Нового Заповіту.

Отже, це є 9 основних періодів Біблійної історії. Дати, які ми називали не є абсолютно точними, але заокругленими, щоб їх було легше запам'ятовувати. Вивчивши ці періоди та їх дати, ви матимете добрий нарис Біблійної історії, що допоможе вам у вашому вивченні Біблії.

четвер, 13 жовтня 2011 р.

5)К.Г. Літтл «Знайте правду про: вчення про тисячолітнє царство і навернення Ізраїлю»



Навернення Ізраїлю.

Вважається, що це вчення ґрунтується на Посланні Апостола Павла до Римлян розділ 11 вірш 26: «І так увесь Ізраїль спасеться». Це вчення, звичайно, об`єднається з доктриною про Тисячолітнє царство, хоча для цього поєднання немає ніяких підстав. Однак ця доктрина приймається багатьма тими, хто відкидає усі тисячолітницькі погляди. Біблійний відступ вгорі, на який було зроблено посилання, як вважається ними, навчає про навернення Ізраїлю en masse, хоча більшістю прихильників доктрини про навернення євреїв в останні часи, слово «увесь» тлумачиться як «багато». Щоб прийти до правильного розуміння вислову в Посланні до Римлян(зазначеному вище), треба вивчити його зв’язку з контекстом. У Посланні до Римлян 10:19-21 Павло говорив про відречення Ізраїлю, як народу. На початку розділу одинадцятого, який одразу іде за тими словами, він запитує: «Отож я питаю: Чи Бог відкинув народа Свого?». І сам же на це відповідає: «Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав». Як доказ цього, він наводить свій особистий приклад залишку у великому відступництві в часи Іллі. Після цього він робить висновок у вірші 5: «Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті». А тоді до кінця розділу у віршах 25-27він каже: «Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова, і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!».
Уважно дослідімо Павлові аргументи, що він їх тут наводить. А вони такі: хоча Ізраїль, як народ був відкинутий, це відречення від нього не можна вважати як таке абсолютне або ж таке всеохоплююче, що жоден єврей після цього не спасеться. Тут Павлові була об’явлена таємниця про те, що жорстокість, яка сталась Ізраїлю, була «почасти» і жодним чином не всезмітаючої природи, що включала в себе кожну особу з євреїв. З іншого боку, ця жорстокість не представляється як така, що припинеться в майбутньому, але як така, що триматиме до того часу, «аж поки не ввійде повне число поган», тобто, до кінця теперішнього поширення; тому що ми не маємо права гадати, що повне число вибраних поган будуть зібрані до того часу, або ж, що колись буде такий період перед тим часом, що жоден поганин вже більше не спасеться.
У Євангеліях є подібна фраза – відбувається «час поган»(порівняйте Мт.24:14; Мр.21:24), цей вислів одразу продовжується негайними ознаками, які вказують на близькість Загального Суду. Тож вислів тут відповідно є еквівалентним до періоду сучасного поширення Євангелія.
Нам треба також зауважити на особливе використання слів Апостолом у вислові, що іде за його посиланням на введення повного числа поган. Він не каже: «І тоді весь Ізраїль буде спасенний», а « І так увесь Ізраїль спасеться». Це означає «таким чином» або «в такий спосіб»; а цілий контекст показує, що це має бути вірою. А віра є основною для Павла, як і для всього Святого Письма. Вона також завжди представляється, як особиста чи індивідуальна справа, а не як справа, що стосується людей масово, расово чи всенародно. Далі, віра чиниться через засоби благодаті, але ніколи засоби благодаті не сприймалися повсюди однаково усіма, кому вони надавалися. Тож відповідно, навернення Ізраїлю було б дивом благодаті такої надприродної природи, що перевернуло б Божественний план спасіння, що існував до цього часу, і запровадив би нову доктрину передпризначення виключно щодо Ізраїлю, яку ніде не знаходимо в Новозаповітному Писанні.
Ми маємо ключ до того, що саме Павло має на увазі під «усім Ізраїлем» у попередній частині Послання, в Посланні Апостола Павла до Римлян розіл 9 вірш 6, де він каже: «Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля» і в Римлян 11:5, де він каже: «Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті». «Увесь Ізраїль» таким чином стосується не до нації євреїв чи до єврейського народу, як такого, але до правдивого Ізраїлю, до вибраного залишку, або ж як Павло ще в іншому місці зазначає: «Ізраїля Божого»(Гал.6:16).
Смисл Апостольских слів є просто такий: Коли Євангеліє завершить свою роботу серед поганських народів і повне число поган, серед яких розсіяні євреї, буде зібрано, прийде кінець і настане повне, вічне спасіння для всіх вірних віруючих, які складають правдивий Ізраїль, духовні діти Авраама(Рим.4:16).
Вчення Павла є таке, що Ізраїль, як народ залишиться в жорстокості до кінця; що єврейська раса буде розсіяна серед поган до Другого приходу Христового, і лише залишок із них спасеться під час поширення Нового Заповіту.
Поза Павловими листами, доказ того, що застосування терміну «Ізраїль» є Біблійним, знаходимо також і в Старозаповітніх пророків(порівняйте Єз. 20:40 з Єз.20:38, та Іс.19:25 з Іс.10:21).