вівторок, 29 листопада 2011 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 0 6




Тема № 6

ВИХІД І ПОБУДОВА СКИНІЇ


Після 400 років у Єгипті, Господь пригадав становище своїх людей і у Його милості послав їм Мойсея, щоб повернути їх у Обіцяну Землю. На цьому уроці ми вивчатимемо маршрут, яким слідували Божі люди під час подорожі з Єгипту до Палестини, коли це відбувалося, а також ми вивчатимемо як виглядала скинія, котру Бог наказав Ізраїлю збудувати, як місце, де Господь перебуватиме серед людей своїх. По завершенні цього уроку вам слід буде:

1)Назвати приблизну дату Виходу з Єгипту.
2)Назвати і коротко описати 3 типи законів, даних Богом на горі Сінай.
3)Дати опис подвір'я та намету зібрання, і того, що було в них.
4)Змалювати одяг, що його носили первосвященик та прості священики.
5)Назвати 3 обов'язки священиків.
6)Пояснити важливість намету зібрання для громади Ізраїля.

Маршрут виходу .
Хоча Біблія згадує назви багатьох місць вздовж маршруту Виходу, сьогодні ми не можемо точно визначити, де були ці місця. На протязі століть назви змінювалися і тепер майже неможливо визначити місце їх знаходження. Ми знаємо напевно, що із землі Гошен Господь привів народ до Очеретяного моря (червоного) (Вих.13:18). Слід зазначити, що єврейським словом "ям" могло бути назване не тільки море чи океан, але також велике озеро, річка і т.д.(Нав.24:6; Іс.19:5; Єрем.51:36; Ів.21:1). Тому, Червоне море, згадане на початку виходу з Єгипту(Вих.13:18), було найімовірніше великим озером із берегами, вкритими очеретом червоного колоьору. Це величезне озеро могло бути одним із озер, розташованих на схід від дельти Нілу та землі Гошен, де мешкали євреї раніше. Російський Синодальний переклад називає це море "Чермлёным", тобто очеретяним.
Перейшовши через Червоне море, народ Божий пішов на південь вздовж західного узбережжя пустині Шур (Вих.15:22), через пустиню Сін (Вих.16:1), де вони вперше отримали манну небесну. Звідти вони продовжили свою подорож у пустиню Сінайську (Вих.19:1) та стали табором біля гори Сінай. Після майже двохрічного перебування тут, під час якого вони отримали Божий Закон і побудували Намет Зібрання, народ Ізраїля знову пішов на північ до пустині Цін(Сін) і зупинився у місті Кадеш(Чис.20:1). Саме тут ізраїльтяни вислали розвідників і взбунтувалися проти Божого наказу увійти в обіцяну землю. Як результат їхньої невіри у Божий захист, їх було змушено на протязі решти 38-ми років мандрувати пустелями, аж поки їм дозволено увійти в Землю Обітованну.

Дата Виходу
В 1Цар.6:1 нам сказано, що Соломон почав будувати Храм Божий у четвертий рік свого царювання, або біля 966-го року до Р.Х. Цей вірш також стверджує, що це сталося через 480 років по виході Ізраїля із Єгипту. Це означало б, що Вихід мав би статися у 1446-му році до Р.Х. Щоб досягти нашої мети, нас влаштує більш округлена дата – 1450-й рік.
З різних причин багато сучасних вчених заперечують цю дату Виходу. Більшість з них заявляє, що Вихід мав статися майже на два століття пізніше, десь у 1200-тих роках до Р.Х. Вони винайшли детальну систему аргументів на підтримку цієї теорії. Але через те, що Писання чітко вказує на дату біля 1450-го року, ми приймаємо її як прав-диву дату. І хоча не всі єгипетські вчені з цим погоджуються, очевидно, що фараоном у 1446-му році був Аменхотеп (Аменофіс) ІІ.
Бог дає Закон Мойсею та народу Ізраїля.
Першою величною дією Бога після того, як Він звільнив Ізраїль з єгипетського раб-ства, було те, що Господь дав Свій Закон людям на горі Сінай. Під час інших курсів лекцій ви вивчатимете Закон Божий детальніше. Ми ж тепер згадаємо лише 3 типи законів, даних на Сінаї – моральний закон, церемоніальний (або ж обрядовий), та соціальний.
Божий моральний закон підсумований у 10-ти заповідях і виявляє Божу волю для усіх людей в усі часи. Його метою є виявити нашу гріховність у думках, словах та вчинках, а також нашу відчайдушну потребу у Спасителі від гріха та його наслідків.
Церемоніальні закони, дані з Сінаю, навчали віруючих Старого Заповіту як поклонятися Богові належним чином. Вони включали правила щодо належного дотримання суботи, накази про принесення жертов, вказівки щодо релігійних свят та їх дотримання, і нарешті інструкції для священиків та їх священицьких обов'язків. Церемоніальні закони призначалися тільки для Божих людей Старого Заповіту і були відхилені Христом через Його виконання Закону. Через те, що ритуальні закони Старого Заповіту були тільки тимчасовими наказами і не повторюються у Новому Заповіті, Бог каже нам, що ми тепер вільні вибирати форми і практику поклоніння Богові так, щоб вони були зручними і приносили якнайбільшу користь для сучасних християн (Кол.2:16-17; Ів.4:21-24).
Цивільні закони також стосувалися тільки Божих людей Старого Заповіту і вміщували правила та вказівки щодо повсякденного життя людей Ізраїля. Як видно з назви, цивільні закони управляли Ізраїлем як нацією і мали справу зі злочинами, такими як вбивство чи поранення іншої особи та спричинення шкоди власності іншого. Бог дав ці закони Ізраїлю, щоб допомогти його суспільству спокійно розвиватися аж допоки Спаситель народиться. З приходом Христа і розпорошенням Єврейського народу після Христової смерті, ці цивільні закони припинили свою дію.

Побудова намету зібрання (Скинії)

“Я Господь, і Я звільню вас витягненим раменом і великими присудами. І візьму вас собі за народа, і буду вам Богом…”(Вих.6:6-7). Таким був Божий завіт з Його народом. Бог зробив Ізраїль своїм особливим народом, і дав їм заповіді, в яких навчає як люди мають жити і діяти богоугодним чином. Щоб показати своїм людям, що Він також виконає свою частину завіту, “що Він буде їм Богом”, Господь дав їм інструкції для побудови місця, де Він міг бути присутній серед них – Скинії Зборів. Бог сказав Мойсеєві: “Нехай збудують Мені святиню – і перебуватиму серед них”(Вих.25:8). Коли Ізраїль закінчив будувати Скинію Зборів, Бог зійшов на неї у вигляді хмари, і замешкав посеред народу Свого (Вих.40:34). Через це Скинія Зборів слугувала як фізичне нагадування про те, що Бог жив посеред Свого народу і був там завжди, щоб допомагати і рятувати їх у час їхньої потреби. Згодом Бог у Своїй повноті знову житиме серед людей в особі Ісуса Христа (Ів.1:14).
Сама Скинія Зборів складалася з двох головних частин: подвір'я та намету. Подвір'я було досить великим: 100 ліктів довжиною і 50 ліктів у ширину і мало огорожу в 5 ліктів заввишки. Ця огорожа із полотна відділяла Бога та Його святе місце від решти табору Ізраїля. Коли ізраїльтяни приходили для поклоніння чи принесення жертв, вони могли увійти на подвір'я через ворота у його східному боці. Тільки обрізані євреї могли увійти туди.
Всередині подвір'я був жертівник для спалення на ньому принесених у жертву тварин, мідна умивальниця та намет зібрання. Жертівник для цілопалень був квадратною платформою із стороною у 5 ліктів і на 3 лікті у висоту. Він був зроблений з акації і покритий міддю. На кожному з чотирьох його кутів був ріг. На цьому жертівнику приносилися жертви щоранку і щовечора, а також його використовували для принесення жертв у особливих випадках. За жертівником, поряд із наметом зібрання, стояла велика мідна умивальниця. Священики використовували її для церемоніальних омовінь перед тим, як приступити до виконання своїх обов'язків.
Сама намет зібрання був центром цілої структури Скинії зборів. 30 ліктів довжиною, 10 у ширину та 10 у висоту, намет зібрання був поділений на дві частини завісою. Ця завіса була зроблена з цінної вовни. Більша з двох частин намету називалася Святеє, а невеличка кімната за завісою – це Святеє Святих. Вхід до намету був зі східної сторони. Тільки священикам дозволялося входити у намет. Зайшовши за завісу при вході, священик опинявся в частині, що звалася Святеє. З правого боку стояв стіл для показних хлібів. 12 паляниць прісного хліба замінялися щосуботи свіжими і ставали поживою для священиків.
Ці хліби представляли собою 12 племен Ізраїля. З лівого боку від входу знаходився золотий свічник(менора) із лямпадкою на кожній з його 7-ми гілочок. Світильник був зроблений зі щирого золота і найбільш оздоблений з поміж усього начиння намету. Його світло мало символізувати Божу присутність. Прямо попереду, перед завісою Святого Святих, стояв жертівник для спалення пахощів. Невеликий, 1 лікоть у довжину і у ширину, і 3 лікті висотою, він був зроблений з акації і покритий золотом із рогом на кожному куті. Зранку і ввечері священик, подбавши про світильника, брав вогонь із жертівника цілопалень на подвір'ї і, поклавши його на менший у наметі, приносив Богові запашну жертву пахощів. Згоряючі пахощі символізували молитви, що возносилися священиком до Бога (Об.5:8).
Лише первосвященик міг зайти за завісу і увійти у Святеє Святих. І зробити це він міг лише один раз на рік, у День Відкуплення (Лев.16). Всередині кімнати знаходився безцінний ковчег свідоцтва(чи завіту), також зроблений з акації, вкритий золотом, з кришкою, над якою, розкинувши крила, сиділи два золотих херувими. Всередині ковчега зберігалися дві скрижалі закону, дані Мойсеєві, посудина з манною і палиця Ааронова, що пустила пагінки і розквітла. Тут, у Святая Святих, являлася слава Божа, коли Він мешкав із народом Своїм.

Священики.
Для служіння у Його храмі Бог призначив Аарона та його нащадків (Вих.28:1). Їм належало виняткове право провадити богослужіння для Божих людей. Щоб позначити їх особливу роль, вони носили особливий одяг. Їх священицьке вбрання складалося з довгого білого хітона з кольоровим поясом, лляних штанів та спеціального головного убору. На додаток до цього первосвященик носив довгу блакитну верхню шату із гранатовими яблуками та дзвіночками між ними по нижньому краю. Поверх цієї шати носився ефод – два відрізи матерії з'єднані на плечах, щоб утворився ніби жилет. Первосвященик носив також нагрудника, де розміщалися 12 дорогоцінних каменів із вирізьбленими на них іменами 12-ти племен Ізраїлевих. На голові він носив завій (шапка) із написом: “Святиня для Господа”.
Крім виконання своїх обов'язків по здійсненню жертвоприношень на подвір'ї Скинії зборів, священики відповідали за навчання людей Божому слову (Лев10:8-11). Їм було також наказано власним життям давати добрий приклад іншим (Лев.21). І нарешті, первосвященик відповідав також за Урім і Тумім. Вчені не дійшли згоди щодо того, як виглядали Урім(пер.як "Світло") та Тумім(пер.як "Досконалість"), але є очевидним, що вони використовувалися первосвящеником для того, щоб радитися з Богом і приймати богоугодні рішення на користь людей Божих (Вих28:29-30).