понеділок, 1 листопада 2010 р.

Уроки дослідження Біблії 9






ЯК МИ ЧИТАЄМО І РОЗУМІЄМО БІБЛІЮ?

1.Моліться про Божу поміч.
Для Божих людей добрим є перед читанням Біблії помолитися. Пор. Псалом 118:18. Звісно, що сила Слова Божого не залежить ід наших молитов, але для віруючих. Як і в кожному ділі, молитися перед читанням Біблії є належним. Пор. 1 Коринтян 2:14. Ось деякі поради щодо того, як варто молитися перед читанням Біблії:
А) Шукайте Божої допомоги зрозуміти те, що ви читаєте;
Б) Моліться до Бога, щоб Він поблагословив вас через Його Слово зростанням у вірі та пізнанні;
В)Просіть про Його поміч у належному застосуванні Божого Слова у вашому житті;
Г)Просіть Бога, щоб Він допоміг вам запам’ятати те, що ви читаєте.

2.Розумійте те, що означають окремі слова .

Хоча це виглядає цілком зрозумілим, про це варто завжди пам’ятати. Тому, якщо ви не ставите за мету прочитати цілу Біблію за один рік, варто звертати увагу на окремі слова, і якщо значення слова не є зрозумілим, то варто звернутися до Біблійного словника або до Біблійної симфонії, щоб подивитися як це слово використовується в інших місцях Біблії. Це може стосуватися також і назв місцевостей, людей тощо.

3.Досліджуйте як ті слова вписуються у вужчий і ширший контексти.

Дуже важливим для вірного розуміння Писання є бачити, як слова вживаються у вужчому і ширшому контексті. Треба звертати увагу на порядок слів у реченні, підмет і присудок тощо. Розгляньмо напр. Римлян 3:23, 24. Який підмет у цьому вірші? Слово «всі.» Всі згрішили. Всі позбавлені Божої слави. І разом з тим всі виправдовуються через Ісуса. Це ми називаємо об’єктивним виправданням. І водночас Біблія навчає, що спасаються тільки ті, хто вірує в Ісуса. Це ми називаємо суб’єктивним виправданням. Пор. Римлян 3:28. Отже треба уважне дослідження вужчого і ширшого контексту.

4.Тримайтеся буквального значення, якщо Біблія не зазначає про інше.

Треба завжди дотримуватися буквального значення, якщо про інше не зазначено в самій Біблії (видіння, притча, порівняння тощо). Пор. 1 Коринтян 10:16; Івана 16:25; Дії 11:5; Луки 8:4, 9.

5.У притчах знаходьте точку порівняння.

У притчах часто вживаються порівняння, які використовують слово «як.» При знаходженні точки порівняння «як голубки», ми повинні зважати на те, що Господь не наказує нам відрощувати пір’я, але повторювати їхню невинність. Пор. Матвія 10:16.

6.Хай Писання тлумачить Писання.
В римо-католицизмі головним тлумачем Біблії є папа та ієрархія, у православ’ї Церква (знову ж таки через ієрархію), у реформатських громадах розум має відігравати головну роль. У лютеранстві Біблія витлумачується Біблією, Старий Заповіт найкраще розуміється через Новий Заповіт, складніші місця через простіші місця. Пор. Ісаї 7:14, Матвія 1:22, 23. Разом із тим треба пам’ятати, що читання Біблії щодня приносить все глибше і глибше розуміння Слова Божого. 1540 року Лютер писав: «У Біблії ми знаходимо щось нове щодня. Через 28 років по тому як я став доктором, я постійно читав і проповідував Біблію, і все таки я не стомився від цього, а щодня знаходжу в ній щось нове.»

7.Задавайте собі питання про те, що ви прочитали.
Часом корисно переглядати те, що ви прочитали. І ось декілька питань, які можуть нам допомогти краще зрозуміти прочитане:
1.Чи Бог говорить тут до мене чи до когось іншого? Пор. Буття 22:2; Матвія 6:25.
2.Які слова є Законом, а які слова є Євангелієм? У Біблії є дві головні доктрини – Закон (виявляє нам гріх) і Євангеліє (виявляє нам нашого Спасителя Ісуса Христа). Пор. Римлян 3:23, 24. Вчіться їх розпізнавати. Як також вчіться розпізнавати виправдання (що для нас вчинив Христос) і освячення (що ми будемо робити з вдячності за спасіння). Пор. 1 Петра 1:11-25.
3.Як прочитаний текст вказує на Христа? Пор. Івана 1:29; Івана 5:39; Ісаї 53:7.
4.Що є головним? Треба завжди пам’ятати, що Біблія не дає відповіді на всі питання, які нас можуть цікавити. Вона дає відповіді на головне питання: як нам спастися, щоб жити вічно?

8.Практичні пропозиції до читання Біблії і та інструменти для її дослідження
Чимало людей вагаються щодо того, як почати читати Біблію. Очевидно, що найліпше починати читати Старий Заповіт із книги Буття, а Новий Заповіт із Євангелія від Матвія. Щодо частоти читання, то варто принаймні прочитувати щодня один розділ за Старого Заповіту, один Псалом, один розділ Книги Приповістей і один розділ з Нового Заповіту. Для тих, хто хоче прочитати Біблію за один рік існують спеціальні розклади, а в англомовних країнах навіть спеціальні видання Біблії. Біблію треба читати щодня. Доктор Лютер прочитував Біблію двічі на рік. Він писав: «Протягом багатьох років я тепер читаю Біблію двічі на рік. Якби Біблія була великим, могутнім деревом, а всі її слова були гілками, то я доторкувався до кожної гілки в намаганні пізнати, що там було і що вона пропонувала.»
Краще пізнавати Біблію допомагають Біблійні словники, як-от: Словник-довідник Біблійних осіб, племен і народів (Київ «Україна», 1995), а також Біблійні атласи, які в переважній кількості поки-що доступні російською мовою. Добрим знаряддям стануть також коментарі до Біблії, які видаються фундацією «Лютеранська спадщина» і скорочені коментарі, які готуються пастирями УЛЦ. Коментарі інших церковних спільнот треба використовувати обережно, тому що в них можуть закрадатися серйозні доктринальні помилки.

суботу, 21 серпня 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 8


ЯК БІБЛІЯ ДІЙШЛА ДО НАС?

Частина друга

1.Типи матеріалів для писання
Нині у нас є чималий вибір засобів збереження інформації: від олівця з папером до комп’ютерних технологій. Раніше таких засобів не було. Бог об’являв Себе пророкам і наказував записати Його об’явлення, яке є необхідним для нашого спасіння. Пророки або самі записували об’явлення Боже, або диктували його помічникам. Пор. Єремії 36:27. При цьому вони користувалися різними матеріалами. Пор. 2 Тимофія 4:13.

Матеріал Опис
Шкіра тварин Груба, в досить великих звитках
Папірус Недорогий, дещо подібний до паперу
Тонкий пергамент Дорогий, високоякісний матеріал, що вироблявся зі шкір антилоп, телят, козенят або ягнят
Пергамент Вироблявся із шкір кіз або овець
Палімпсест Пергамент, на який здійснювався перезапис
Папір Винайдений у ІІ столітті, поширений на ХІІІ століття

Старозаповітні Писання копіювалися на сувої і зберігалися, як правило, у синагогах. Пор. Єремії 36:2; Луки 4:17, 20. Копіювання не було простим. Часто лише за однієї помилки весь сувій мав бути переписаним знову. Так само і Новозаповітні Писання копіювалися і переписувалися. (Чи ви коли-небудь натрапляли на друкарську помилку у своєму виданні Біблії?) Часом у копіювання закрадалася помилка, а часом дехто змінював частину речення для підтвердження своєї доктрини. Тому важливою була звірка тексту на відповідність оригіналові. Часом видавці намагалися «виправити» помилкові, на їхню думку, місця з Біблії. Напр. Еразм Роттердамський відкинув вірші 7 і 8 з 1 Івана 5. На його думку їх не було в оригіналі. Згодом виявилося протилежне і він був змушений включити ці слова у Новий Заповіт 1520 р.

2.Велика надійність копій
На жаль, оригіналів Писань не збереглося, але збереглися добрі і надійні копії. Найнадійніша і найпоширеніша копія писань Старого Заповіту виконана мазоретськими книжниками за 1000 років до Р. Х. Вони зібрані у видання відоме всім серйозним богословам Biblia Hebraica Stuttgartensia. Іншими копіями Старозаповітних писань є Самаритянське П’ятикнижжя, Септуаґінта і Сувої Мертвого моря. Так само і Ново заповітні копії є надійними. Вони поділяються теж на декілька типів: папірусові (100-300 Р.Г), їх дуже мало і тому вони найцінніші; унціальні, тобто написані великими грецькими літерами на пергаменті (300 – 900 Р. Г.); мінускульні, тобто написані малими грецькими буквами на пергаменті (800-1500 Р. Г.); і читання, теж на пергаменті для богослужінь. Також цінними є копії на вірменській, коптській, ефіопській, грузинській, готській, латинській і сирійській мовах.

3.Варіанти
Існує так зване питання варіантів. Воно стосується різночитань у давніх текстах. Але навіть різночитання є такими мізерними, що не мають жодного впливу на доктрину Церкви.

4.Оцінювання копій
Для визначення які копії є найкращої якості використовується текстуальний критицизм. Його метою є зберегти вербально натхненний текст Слова Божого. Різні дослідники використовують різні способи, напр. відбірка тексту за кількістю копій, або напр.. відбір тексту за найдавнішими манускриптами, або за їхньою регіональністю тощо. Найважливішим у всьому цьому пам’ятати про те, що Автором Нового Заповіту є Бог і прагнути знайти найточніший текст. Пор. 2 Тим. 3:16, 17.

5.Як щодо словесного натхнення?
Коли ми обговорюємо ці всі теми, то природно виникне ще одне питання: чи ми тоді можемо вірити в Боже натхнення Біблії? Відповідь є: звичайно, так! Адже всі ці текстуальні варіанти складають менше одного проценту від цілого Біблійного тексту. Окрім того, жоден з варіантів не змінює вчення Біблії. Тому ми беззастережно віримо в Богонатхненність цілої Біблії. Тому ми сповідуємо це Слово, як це робив Апостол Петро під натхненням Святого Духа, і як про це каже наш Спаситель Ісус Христос. Пор. 1 Петр. 1:24, 25; Матвія 24:35.

неділю, 13 червня 2010 р.

Літня чверть у Тернополі.





На цьому тиждні - з 7 по 11 червня, я став слухачем літніх навчань для пастирів, які проходили в Лютеранській семінарії Святої Софії у місті Тернополі.
Курс викладав професор Джон Бруг, який дуже цікаво розповідав про практичне життя біблійних людей - в більшості евреїв Старого Заповіту.
Курс відкрив для мене багато нових сторінок біблійної історії, а також багато про що нагадав із раніше вивченного і трохи забутого.
Я з задоволенням відчув себе знову студентом семінарії, поспілкувався з братами - одновірцями з таких країн як Болгарія, Фінляндія та своїми земляками, згадав роки навчання, побродив вулицями міста Тернополя - отримав багато позитивних емоцій.
Дякую Богу, що Він створив для мене таку можливість!

понеділок, 31 травня 2010 р.

Краса Божого творива.





Ці квітки троянд розцвіли в мене на підвіконні - милуюся красою Божого творива і згадую троянду Лютера, символ правовірної, евангельської Церкви.

вівторок, 25 травня 2010 р.

До нас приїхав, до нас приїхав наш .......... "дорогой"



Особисто я згадав часи своєї "піонерсько-комсомольської" юності, коли дітей і студентів "замовляли" на різні комуністичні демонстрації.

"Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник - як службовець" (Лк.22:26).

суботу, 3 квітня 2010 р.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!


"А Ангол озвався й промовив жінкам: "Не лякайтесь, бо я знаю, що Ісуса розп*ятого це ви шукаете.
Нема Його тут, - бо воскрес, як сказав. Підійдіть, - подивіться на місце, де знаходився Він.
Ідіть же хутко, і скажіть, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, - там його ви побачите. Ось, вам я звістив!" (Мт.28:5-7).

четвер, 18 березня 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 7





УРОК 7. ЯК БІБЛІЯ ДІЙШЛА ДО НАС?

Частина перша

1.Біблія прийшла до нас через Божественне натхнення
Бог є автором Біблії.


Тому ми говоримо про Божественне натхнення Біблії. Пор. 2 Петра 1:21. Божі пророцтва зажди справджувалися. Саме так Бог казав визначати правдивість або неправдивість пророка. Пор. Повторення 13:1-4. Господь також закликає нас звіряти кожне об’явлення із Його Словом. Пор. Дії 17:10-12.

2.Запровадження Богом канону

Канон – грецьке слово, яким позначається стандартна вимірювальна лінійка. Біблія, яка є іншим грецьким словом, яке означає «книги», є каноном вчення, віри та життя християн. Сам Бог запровадив канон тим, що дав ці книги Своїм об’явленням, Своїм натхненням. Канон визначається Божим Словом, а не навпаки. Лютеранська Церква так визначає Канон:

Канон, тобто зібрання книг, які є авторитетом для Церкви, не є творінням Церкви. Радше Канон тихим історичним процесом увійшов у богослужебне життя Церкви і став частиною Церкви через Свій Божественний авторитет.

Отже, Церква визнає які книги є Каноном, впізнаючи голос Доброго Пастиря. Пор. Івана 10:27.

3.Божий авторитет – внутрішнє свідчення

Боже Слово несе Божий авторитет. І Божий авторитет визнається Божими людьми. Пор. Марка 1:22. Боже Слово має внутрішню силу. Через Боже Слово діє Святий Дух. Пор. Євреїв 4:12. Через Своє Слово Бог творить у наших серцях віру в Ісуса Христа. Пор. Римлян 10:17. Через Своє Слово Бог нас освячує. Пор. Івана 17:17.

4.Збирання та збереження Старого Заповіту

Писання свідчать про себе, що вони – Слово Боже. Люди, відповідно до Божого наказу, збирали Слово Боже та зберігали його для належного використання у своїй спільноті. Пор. Повторення Закону 31:26; Єгошуї 1:8. Божий народ завжди проводив чітку різницю між Божим Словом (каноном) та іншою релігійною літературою. Пор. Єгошуї 10:13; Числа 21:14. Таким чином Канон Старого Заповіту був вже сформованим і завершеним за 400 років до народження Ісуса Христа, а за 200 років до народження Спасителя від Діви Марії, всі 39 Старозаповітних книг Божого Слова були чітко відділеними від іншої релігійної літератури.

5.Свідчення Христа

Найкращим свідченням для нас є, звичайно, свідчення Бога Христа. Він свідчить про те, що вся Біблія свідчить про Нього і про спасіння вірою в Сина Божого. Христос підтвердив авторитет Божих пророків. Пор. Івана 5:39; Луки 24:44; Луки 16:29; Матвія 8:4; Матвія 13:14; Матвія 22:43, 44; Матвія 24:15. Господь також вказав на Канон Нового Заповіту, який дається Святим Духом через Євангелістів і Апостолів. Пор. Івана 6:63; Івана 6:68; Івана 8:31, 32; Івана 16:12-15.

6.Свідчення Христових апостолів

Христові Апостоли свідчили про канонічність та правдивість і Старого, і Нового Заповітів. Пор. 2 Тимофія 3:16; 2 Петра 1:19-21; 2 Петра 3:2; 2 Петра 3:15, 16; Ефесян 2:20. Зауважте, що Апостол Петро підтверджує у своєму 2 Соборному посланні канонічність листів Апостола Павла.

7.Неканонічна література

Деякі книги ніколи не належали до Канону, тобто вони ніколи не були Божим Словом, хоча й були в багатьох випадках доброю релігійною літературою. Зауважте, що більшість цих книг написані після завершення Канону Старого Заповіту. Тут ми наводимо назви та дати такої апокрифічної літератури:

Книга Приблизна дата
Книга мудрості Соломонової або Книга Мудрості 30 р. до Р. Х.
Екклезіястика або Сіраха 132 р. до Р. Х.
Товит 200 р. до Р. Х.
Юдит 150 р. до Р. Х.
1 Ездри 150-100 р. до Р. Х.
1 Маккавеїв 110 р. до Р. Х.
2 Маккавеїв 110-70 р. до Р. Х.
Варуха 150-50 р. до Р. Х.
Лист Єремії 300-100 р. до Р. Х.
2 Ездри 100 Р. Г.
Додаток до Естер 140-130 р. до Р. Х.
Молитва Азарії або Пісня Трьох Мужів 100 р. до Р. Х.
Сусанни 100 р. до Р. Х.
Вел і Змій 100 р. до Р. Х.
Молитва Манасії 100 р. до Р. Х.

8.Перевіряйте писання

Як ми можемо знати про автентичність книг? Нам треба знову звертатися до Божого Слова. Пор. 1 Солунян 5:20-22; Об’явлення 2:2; 2 Солунян 2:2; Об’явлення 22:18, 19.

9.Загальне прийняття Канону та деякі питання, які все ще залишилися

На повне прийняття християнським світом всіх Ново заповітних книг пішло чимало років. Двадцять книг Нового Заповіту були прийняті одразу. Ми ці книги називаємо homologoumena (прийняті одностайно). Сім книг Нового Заповіту вважалися за antilegomena (виступили проти). До них належать:
1. Євреїв – не був відомий письменник.
2. Якова 2 – видавалося, що тут було протиріччя із Євангелієм.
3. 2 Петра – не було впевненості, що саме Апостол Петро написав цей лист.
4. 2 Івана – не дійшло до всіх громад швидко.
5. 3 Івана - не дійшло до всіх громад швидко.
6. Юди 14 і 15 – видавалося, що тут вживалися цитати з-поза Біблії.
7. Об’явлення – його було тяжко зрозуміти.

Приблизно на 300 рік нашого Господа всі ці книги також були включені в Канон Нового Заповіту і таким чином було завершено формування Нового Заповіту. Жодна інша книга вже не може називатися Словом Божим аж до повернення у славі нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.

середу, 10 березня 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 6





УРОК 6. ХРОНОЛОГІЯ НАПИСАННЯ КНИГ БІБЛІЇ

СТАРИЙ ЗАПОВІТ

Книга Богонатхненний письменник Приблизна дата написання (роки)
Буття Мойсей 1446-1406 до Р. Х.
Вихід Мойсей 1446-1406 до Р. Х.
Левит Мойсей 1446-1406 до Р. Х.
Числа Мойсей 1446-1406 до Р. Х.
Повторення Закону Мойсей 1406 до Р. Х.
Єгошуї Можливо молодший сучасник Ісуса Навина 1300 до Р. Х.
Суддів Точно невідомо Перед 1000 р. до Р. Х. (перед тим, як Давид взяв Єрусалим)
Рут Точно невідомо 1000 до Р. Х.
1 Самуїлова Точно невідомо Після 930 до Р. Х.
2 Самуїлова Точно невідомо Після 930 до Р. Х.
1 Царів Точно невідомо 586-538 до Р. Х.
2 Царів Точно невідомо 586-538 до Р. Х.
1 Хронік Можливо Ездра 450 до Р. Х.
2 Хронік Можливо Ездра 450 до Р. Х.
Ездри Ездра 440 до Р. Х.
Неемії Неемія 430 до Р. Х.
Естер Точно невідомо 470-465 до Р. Х.
Йова Точно невідомо Точно невідомо (можливо перед 2000 до Р. Х., а, можливо, пізніше)
Псалми Різні письменники, але в основному цар Давид 1000 до Р. Х. (Псалом 90 (пісня Мойсея) 1400 до Р. Х.)
Приповістей В основному цар Соломон Перед 930 до Р. Х.
Екклезіяста Соломон Перед 930 до Р. Х.
Пісня над піснями Соломон Перед 930 до Р. Х.
Ісаї Ісая 700 до Р. Х.
Єремії Єремія 626-586 до Р. Х. (останній розділ пізніше)
Плач Єремії Єремія Незадовго до 586 до Р. Х.
Єзекіїля Єзекіїль 593-571 до Р. Х.
Даниїла Даниїл 530 до Р. Х.
Осії Осія 750-715 до Р. Х.
Йоіла Йоіл Точно невідомо
Амоса Амос 760-750 до Р. Х.
Овдія Овдій Точно невідомо
Йони Йона 780 до Р. Х.
Михея Михей 700 до Р. Х.
Наума Наум 630 до Р. Х.
Авакума Авакум 609-605 до Р. Х.
Софонія Софоній 632-622 до Р. Х.
Огія Огій 520 до Р. Х.
Захарії Захарія 520-518 до Р. Х.
Малахії Малахія 433 до Р. Х.

НОВИЙ ЗАПОВІТ
Книга Богонатхненний письменник Приблизна дата написання (роки)
Матвія Матвій Р. Г. 50
Марка Марко Р. Г. 63
Луки Лука Р. Г. 60
Івана Іван Р. Г. 90
Дії Лука Р. Г. 62
Римлян Павло Р. Г. 56/57 (зима)
1 Коринтян Павло Р. Г. 56 (весна)
2 Коринтян Павло Р. Г. 56 (можливо осінь)
Галатів Павло Р. Г. 49 (або 51/52)
Ефесян Павло Р. Г. 60/61
Филип’ян Павло Р. Г. 62
Колосян Павло Р. Г. 60/61
1 Солунян Павло Р. Г. 51
2 Солунян Павло Р. Г. 51
1 Тимофія Павло Р. Г. 63
2 Тимофія Павло Р. Г. 67
Тита Павло Р. Г. 66
Филимона Павло Р. Г. 60/61
Євреїв (Лютер припустив, що Аполлос) Р. Г. 65-69
Якова Яків Р. Г. 45-49
1 Петра Петро Р. Г. 62
2 Петра Петро Р. Г. 64
1 Івана Іван Р. Г. 90
2 Івана Іван Р. Г. 90
3 Івана Іван Р. Г. 90
Юди Юда Р. Г. 75-80
Об’явлення Іван Р. Г. 95


СТАРОЗАПОВІТНА ХРОНОЛОГІЯ

Подія Приблизна дата (роки)
Авраам 2166-1991 до Р. Х.
Божа обітниця Авраамові Авраам переходить в Ханаан 2091 до Р. Х.
Сара 2156-2029 до Р. Х.
Ісаак 2066-1886 до Р. Х.
Яків 2006-1859 до Р. Х.
Яків втікає до Гарану 1929 до Р. Х.
Йосипа продано в рабство 1898 до Р. Х.
Яків і cім’я переходять до Єгипту 1876 до Р. Х.
Мойсей 1526-1406 до Р. Х.
Вихід із Єгипту 1446 до Р. Х.
Ізраїль входить у Обіцяний Край 1406 до Р. Х.
Саул – правлячий цар 1050-1010 до Р. Х.
Давид – правлячий цар ¬1010-970 до Р. Х.
Соломон – правлячий цар 970-930 до Р. Х.
Початок будівництва Храму 966 до Р. Х.
Асирійці захоплюють Самарію 722 до Р. Х.
Перші євреї вислані до Вавилону 605 до Р. Х.
Вавилонська армія руйнує Єрусалим 586 до Р. Х.
Кір проголошує, що єврейські вигнанці можуть повернутися до Єрусалиму 538 до Р. Х.
Ездра прибуває до Єрусалиму 458 до Р. Х.
Неемія прибуває до Єрусалиму 445 до Р. Х.

НОВОЗАПОВІТНА ХРОНОЛОГІЯ

Подія Приблизна дата (роки)
Народження Ісуса Христа 5 до Р. Х.
Хрищення Ісуса Христа Осінь, Р. Г. 26
Смерть і воскресіння Ісуса Христа Квітень, Р. Г. 30
Павлова перша місійна подорож Р. Г. 46/47-48
Собор у Єрусалимі Р. Г. 49
Павлова друга місійна подорож Р. Г. 49/50-52
Павлова третя місійна подорож Р. Г. 53-57
Павлове ув’язнення у Кесарії Р. Г. 57-59
Прибуття Феста, Павлова подорож до Риму Р. Г. 59
Павлове перше ув’язнення у Римі Р. Г. 60-62
Падіння Єрусалиму Р. Г. 70
Іван пише Об’явлення, останню книгу Біблії Р. Г. 95

пʼятницю, 5 березня 2010 р.

ЮВЕНАЛЬНА ДИКТАТУРА


"Шануй свого батька і матір свою, щоб довгі були твої дні на землі" - Четверта Заповідь.

ЮВЕНАЛЬНАЯ ДИКТАТУРА
В последнее время в России все чаще поднимается тема создания в государстве органов ювенальной юстиции. Для многих этот термин пока еще остается незнакомым и непонятным, хотя проблематика вопроса очень существенная, и в случае принятия соответствующих законодательных актов, обеспечивающих ее деятельность, с последствиями может столкнуться каждый россиянин.
Тема ювенальной юстиции особо актуальна для христиан. В отличие от людей этого мира, христиан не нужно убеждать в важности воспитания детей. Каждый верующий родитель желает все самое лучшее, что Бог произвел в его жизни, передать своим детям, воспитать их в системе духовных ценностей, чтобы когда они вырастут они не только не оставили путь веры, но, если возможно, даже пошли дальше. А это, как известно, невозможно без того, чтобы ограждать отпрысков от негативного влияния разрушительных мирских веяний. Причем, я думаю, что каждый родитель знает, что процесс воспитания не может строиться на уговорах, иногда родительский авторитет приходится отстаивать более твердыми методами. А сама идея, что ребенок в состоянии самостоятельно определить, что такое хорошо и что такое плохо, в реальности является полным абсурдом.
Так что же такое ювенальная юстиция? Большой юридический словарь дает нам определение, что "ЮЮ - правосудие по делам несовершеннолетних, включающий особый порядок судопроизводства, отдельную систему судов для несовершеннолетних (ювенальных судов), а также совокупность идей, концепций социальной защиты и реабилитации несовершеннолетних правонарушителей".
Действительно, изначально еще в 19 веке идеи ювенальной юстиции формировались, как разработка системы для борьбы с детской преступностью. Но очень быстро один смысл сменился на другой, и сегодня ЮЮ эволюционировала в систему органов обеспечивающих защиту несовершеннолетних от… кого бы вы подумали?.. их собственных родителей.
Кто-то скажет: конечно, мы иногда слышим из СМИ про случаи жестокого обращения родителей с детьми, неужели это никак не нужно решать. Соглашусь, такие случаи имеют место быть и разбираться с ними нужно. Но как в пословице: научи дурака Богу молиться, он себе весь лоб расшибет. Так и в этом мире, отвергающем Бога, зачастую самые лучшие идеи в своем воплощении не только не приносят пользы, но напротив, становятся разрушительными.
Кто бы мог подумать, что рожденные христианами идеи демократии, свободы личности, совести, средств массовой информации, которые несли освобождение угнетенным и дали людям возможность реализации данных Богом талантов, по прошествии веков в секулярном обществе станут средством навязывания и пропаганды гомосексуализма и развратного образа жизни? Именно это уже произошло с идеей ювенальной юстиции. И если для многих россиян ювенальная юстиция - это пока еще не совсем понятный термин, многие европейцы уже столкнулись с ужасом этой разрушительной машины. Хотя и у нас, несмотря на отсутствие всей необходимой законодательной базы, уже в 20 регионах запущены пилотные проекты, обкатывающие ЮЮ в масштабах всей страны.
Лоббисты ювенальной юстиции говорят о необходимости коренных реформ в области защиты прав несовершеннолетних, но практически никогда не доходят до прояснения предлагаемых ими мер и особенно их последствий. Чтож, в этой публикации, проведя анализ правовых документов, публикаций в СМИ и международного опыта, мы сделаем это за них.
Что нас ждет?
Ювенальная юстиция провозглашает принцип приоритетности прав ребенка. То есть, права детей ставятся над правами взрослых. На практике это означает, что дети имеют право подавать на родителей и вообще на взрослых в суд. А суд, руководствуясь принципом приоритетности прав ребенка, становится на его защиту, разбирая конфликтные ситуации, верит прежде всего ребенку и пытается всячески его оградить от родителей-"правонарушителей".
Такая практика существует уже во многих странах, и везде, где это есть, немало свидетельств того, что дети весьма расширительно толкуют свои права, в чем им с охотой помогают специальные органы.
Совсем недавно на русском языке вышла книга "Пастернак против Нидерландов". Написал ее эмигрант Григорий Пастернак, бывший советский гражданин, ныне живущий в Голландии и занимающий активную позицию в работе с русскими эмигрантами зарубежом. Его дочь-подросток, подпав под дурное влияние, перестала учиться, начала прогуливать школу, требовать денег на развлечения и наряды, скандалить. При этом она стала жаловаться на родителей в службы защиты прав ребенка, говорила, что ее притесняют, не дают ходить по клубам и т.п. "Спасая" от родителей, девочку забрали в приют, а отца лишили родительских прав за то, что он стер косметику с лица девочки. Григорий дошел до Страсбургского суда, однако это ни к чему не привело.
Вообще, если родители попадают в поле зрения ювенальной юстиции, то, как правило, выступают в роли обвиняемых. Доказать свою правоту в большинстве случаев им не удается, поскольку права детей ставятся над правами взрослых и толкуются в либеральном ключе. Соответственно, родители уже не могут ограждать детей от влияния деструктивной масс-культуры, поскольку развращающие подростковые журналы, книги, фильмы, компьютерные игры и т.п. продаются свободно, и родительский запрет будет истолкован как нарушение права ребенка на получение информации и права на досуг. Выбор сексуальной ориентации подростками в либеральной парадигме Европы также уже не оспаривается, поэтому не могут родители воспротивиться и пропаганде гомосексуализма в подростковой среде. Наркомания тоже трактуется как, не самый лучший, но все же допустимый "альтернативный стиль жизни".
В Англии родители уже не могут в наказание лишить детей карманных денег, поскольку законом предусмотрена некая обязательная сумма, которую они обязаны давать детям с определенного возраста.
Расширительно-либерально толкуется понятие физического и психического насилия над ребенком. На Западе во многих странах уже введен законодательный запрет на любое физическое наказание, вплоть до безобидного шлепка. Библия все меньше вмещается в сознание европейцев. Слово Божье осуждает жестокость, но при этом говорит: "Кто жалеет розги своей, тот ненавидит сына; а кто любит, тот с детства наказывает его" (Прит.13:25), а также "Розга и обличение дают мудрость; но отрок, оставленный в небрежении, делает стыд своей матери" (Прит.29:15).
Неудивительно, что все больше подростков-европейцев приносят стыд своим родителям. Лишенные родительского авторитета и, как следствие, не имеющие влияния на воспитание своих детей, отцы и матери могут только со стороны наблюдать, как их дети познают "прелести" подростковой наркомании, раннего секса и даже гомосексуализма.
Российский опыт
Ну что я о Европе?! Для многих из нас - это где-то там, за "бугром", а у нас все иначе. Я уже сказал, что в 20 регионах России уже идет обкатка работы ювенальной юстиции. Естественно, пока нет Думского одобрения, эта деятельность мало финансируется и ведется очень осторожно, дабы не потревожить общественное мнение. Но уже и здесь имеются подобные негативные прецеденты.
Так, в Ростовской области", судья Воронова Е.Л., горячая сторонница ювенальной юстиции, рассматривала дело некоего опекуна Михова И.И., получившего по одной статье шесть месяцев исправительных работ, а по другой - пять (в сумме почти год) за жестокое обращение со своим одиннадцатилетним подопечным. В чем же заключалась жестокость? Цитируем справку: "выражал словесно и жестами угрозы побоями" (т.е. не бил, а видимо, говорил что-то вроде "ну, я тебе сейчас дам!", "смотри, ты у меня получишь", "что, ремня захотел?" и т.п.), "за незначительные проступки ставил несовершеннолетнего в угол на длительное время", а также "против воли и желания принуждал несовершеннолетнего принимать пищу". Обратите внимание, что не голодом морил, а напротив, пытался накормить!
Приведу еще один показательный случай, произошедший в начале этого года в Нижегородской области в многодетной семье Пчелинцевых, у которых отобрали троих малолетних детей, поместив их в социальное учреждение. Сергей Пчелинцев - общественный активист, незадолго до этого события, был вызван на беседу в УВД Нижегородской области, где от него потребовали прекращения участия в протестных мероприятиях в городе. Сергей категорически отказался, тогда борцы с экстремизмом пообещали создать его семье проблемы. Получилось! Я не берусь судить о деятельности этого человека, т.к. не знаком с ней и вполне возможно моя позиция была бы диаметрально противоположной, но шокирует сам факт такого решения вопроса.
Евангельских верующих, которые, не смотря на свой вклад в развитие и становление нашей страны, большую часть своей истории провели в гонениях и притеснениях, в семьях которых, как правило, воспитывается более 2-х детей, подобные методы "борьбы" должны волновать особо.
Примечательно, что единственным предъявляемым Пчелинцевым основанием для такого шага было недостаточное материальное положение в семье!? А если посмотреть статистику, сколько людей в нашей стране живут на грани или даже за чертой бедности, и что, у всех необходимо отнять детей? Так никаких детских домов не хватит! А как жили наши бабушки и дедушки, воспитывающие по 6-8 детей в условиях, которые мы сегодня иначе как нечеловеческими назвать не сможем? И неужели для государства целесообразнее отбирать детей у родителей и помещать их в приюты, оплачивая всю инфраструктуру этих учреждений, вместо того, чтобы увеличить пособия? Или детей будут отнимать для сведения личных счетов, захвата собственности, заглушения инакомыслящих или даже инаковерующих?
В российское законодательство о семье уже внесено понятие "ребенок в опасной ситуации". Ювенальная трактовка данного понятия позволяет подверстать под него практически 100% наших детей, о чем прямо говорят лоббисты ЮЮ. Бедность, стесненные жилищные условия, потеря родителями работы, развод, конфликты в семье, оставление ребенка без присмотра (например, в США детей до 13 лет по закону нельзя оставлять дома одних даже на непродолжительное время, иначе можно лишиться родительских прав) и многое другое может послужить основанием для изъятия детей из семьи. Да, здесь "опричникам" представляется целое поле для коррупции и произвола.
Что дальше?
Подводя итог, приведу выдержку из экспертного заключения юристов НП "Родительский комитет": "В рамках проектов ювенальной юстиции родители превращаются из законных представителей, обладающих правом на преимущественное воспитание своих детей, в мишень для правовых органов и социальных служб. Не может не волновать каждого родителя то, что данными законопроектами ставится под угрозу независимость семьи, ее право самостоятельно решать вопросы семейной жизни, право родителей определять приоритеты воспитания и устройства семейной жизни, традиционные детско-родительские отношения, исходящие из подчинения младших старшим. Возможность неконтролируемого вмешательства разнообразных структур в дела семьи и ограничение естественного права родителей на воспитание ребенка в избранной ими системе ценностей ведут к размытию функций семьи, ее естественных прав на независимое и саморегулируемое устройство, нивелируют конституционные принципы, "Закон о семье". В итоге можно с уверенностью прогнозировать резкое ухудшение детско-родительских отношений и обвальное разрушение института семьи в то время, как только здоровые, крепкие семьи могут быть надежным оплотом государства. Таким образом, введение ювенальной юстиции идет вразрез с заявленными приоритетами государственной политики России в области укрепления семьи".
Воспитание в семье предполагает послушание родителям и удержание ребенка от зла, в том числе путем запретов и наказаний, но реализованная система ЮЮ фактически лишает родителей их естественного права воспитывать детей и преимущественного права на определение системы и приоритетов их воспитания. Как христиане, мы, естественно, желаем, чтобы и наши дети переняли от нас нашу веру и систему ценностей. Но, как египетский фараон при исходе говорил израильтянам: "Пусть будет так, Господь с вами! я готов отпустить вас: но зачем с детьми?" (Исх.10:10), так происходит и сегодня.
В рамках системы ювенальной юстиции становится нормой судебное разбирательство детей со своими родителями, которые как бы ущемляют их права. Особенно уязвимыми делаются семьи, в которых детей стараются воспитывать в рамках традиционной христианской морали, удерживая от многочисленных соблазнов масс-культуры и развратного образа жизни. Именно такие родители, с точки зрения сторонников ювенальной юстиции, считаются преступниками, как бы подавляющими личность ребенка и лишающими его права на нормальное развитие. Не об этом ли предупреждал нас Господь говоря о последнем времени: "И восстанут дети на родителей" (Матф. 10:21).
Недавно в США закончился процесс над семьей эмигрантов Козловых, дети которых подали в суд на родителей за то, что те не согласились с их фривольным образом жизни. Каждый из родителей получил по 7 лет и 3 месяца тюремного заключения. С введением ювенальной юстиции такое станет возможным и у нас.
На сегодняшний момент Государственная Дума РФ в первом чтении приняла закон, предусматривающий создание специализированных ювенальных судов в системе федеральных судов общей юрисдикции. Пока на эту тему ведется общественная дискуссия, и от каждого из нас зависит, что в будущем будет с нами, нашими семьями, церквами, да и страной в целом. Ведь, что не говори, а дети - наше будущее. Сергей Киреев

Вбережи нас Боже від таких сімейних відносин між дітьми та батьками.....

суботу, 20 лютого 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 5




НОВОЗАПОВІТНІ ПИСАННЯ

1.Історичні книги

Чотири Євангелія та Дії. Матвій був Апостол і Євангеліст. Він писав, пам’ятаючи про єврейських читачів. Через Матвія Святий Дух продемонстрував, що Ісус є сповненням Старозаповітних пророцтв про Спасителя. Пор. Матвія 20:28. Марко був учнем Апостола Петра. Він писав, пам’ятаючи про не євреїв. Він наголошує, що Ісус є могутнім Сином Божим. Лука був лікар і супутник Апостола Павла. Пор. Колосян 4:14. Євангеліє від Луки вміщує найбільшу кількість притч. Євангеліє від Луки наголошує на тому факті, що Ісус прийшов знайти і спасти всіх втрачених. Пор. Луки 24:46,47. Іван був учнем, якого любив Ісус. Написане найпізніше його Євангеліє наголошує на тому, що Ісус є правдивий Бог у плоті та єдина Дорога до вічного життя. Пор. Івана 20:31. Дії написані Лукою і через нього Святий Дух переповідає історію ранньої Церкви та її вірність Євангелію Ісуса Христа. Пор. Дії 4:12.

2.Послання або листи

13 листів Апостола Павла: Римлян – повний виклад християнської доктрини. Пор. Рим. 15:4. 1 Коринтян – перший лист до громади в Коринті, що намагається виправити багато помилок у молодій громаді та навчити її. 2 Коринтян – Святий Дух пояснює служіння Євангелія та християнське доморядництво. Галатів – сильний захист Євангелія Ісуса Христа. Пор. Галатів 2:16. Ефесян – лист, який описує Церкву. Филип’ян – лист про радість служіння християн та про служіння у покорі. Колосян – захист божественності Христа та Його Євангелія проти фальшивих учителів Закону. Пор. Колосян 2:9. 1 Солунян – розгляд Останнього Дня. 2 Солунян – продовження розгляду Останнього Дня і захист проти доктрини антихриста. 1 Тимофія – пастирське послання з наголосом на пастирській кваліфікації. 2 Тимофія – заклик Святого Духа до пастирської вірності. Пор. 2 Тимофія 4:2. Тита – пастирські кваліфікації і заклик до пастирів зберігати чистою доктрину про виправдання вірою. Пор. Тита 3:5-7. Филимона – навчання любові та прощення до ближнього у ранній Церкві.
Євреїв – сміливо проголошує божественність Христа та Його верховенство над усім творінням, як також наголошує на важливості віри в Христа, вічного Бога. Пор. Євреїв 13:8.

Соборні послання: Якова – лист про освячене життя віруючих у Христа. Віра, яка не приносить добрих діл є мертвою. 1 Петра – заклик до християн перебувати твердо у благодаті Божій і опиратися дияволу. Пор. 1 Петра 5:8-11. 2 Петра – заклик берегти Святе Писання та перебувати у Біблійній вірі до Останнього Дня, остерігатися фальшивих учителів і постійно зростати у благодаті та пізнанні Спасителя Ісуса Христа. Пор. 2 Петр. 3:18. 1 Івана – лист про християнську любов, як плід любові Божої. 2 Івана – застереження проти фальшивих учителів та фальшивої спільноти. 3 Івана – заклик до правдивої спільноти та місійної праці. Юди – навчання про змагання за правду. Пор. Юди 24, 25.

3. Пророцька книга Об’явлення – книга написана Апостолом Іваном приблизно 95 року Господнього є посланням, що підбадьорює християн залишатися вірними Христові і виявляє кінцеву перемогу Христа та віруючих у Спасителя.

середу, 10 лютого 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 4


СУЧАСНІ ПОМИЛКИ ПРО БІБЛІЮ

1.Алегорії.

Боже Слово є чітким. Проте часто богослови шукали приховане значення у простому та зрозумілому тексті. Таке приховане значення називали алегорією. Наприклад, їжу Івана Христителя саранчу і мед витлумачували як Закон і Євангеліє. Вживання алегорій може привести до виникнення єресей.

2.Біблія плюс?

Тита 1:14 чітко каже про те, що треба триматися Слова Божого. Галатів 1:8, 9 наголошує на Біблії, як на єдиному джерелі правди і доктрини Церкви. Проте деякі церкви (православна, католицька) відійшли від цієї Біблійної перестороги і навчають на необхідності також вживати передання, як джерела правди та доктрини Церкви.

3.Розум над Словом Божим.

Ще одна жахлива помилка – виставляння свого розуму над Біблією та спроби все, що каже Бог, пояснити людським розумом. Цією хибою страждають усі інші протестантські церкви. Вони наприклад, заперечують реальну присутність тіла та крові Христових у Господній Вечері. Пор. 1 Коринтян 10:16.

4.Історично-критичний метод.

Цей метод, що розвинувся через філософську течію раціоналізму (ХІХ ст.) стверджує, що Біблія має помилки, що вона є плодом людських письменників і що Біблію можна перекроїти, залишивши лише найважливіші речі. Бог такий метод засуджує. Пор. 2 Коринтян 10:3-6.

5.Неоортодоксія.

Цей рух очолюваний німецьким теологом Карлом Бартом і швейцарським теологом Емілем Бруннером намагався довести, що хоча Біблія і не є Словом Божим, проте в ній є слово Бога. Як також вони прагнули переконати, що якимось чином людські слова в Біблії стають Божими (Божий вплив) через їх читання тощо (екзистенціальна подія). Неоортодоксія заперечувала Біблії її правдивий авторитет, як правдивому, об’єктивному та вірному Слову Божому. Пор. 1 Солунян 2:13.

6.Уявні протиріччя.

Чимало вчених легковажно звинувачують Слово Боже в протиріччях. Проте їх в Біблії не існує. Наприклад було звинувачення зі сторони критиків, що до часи Ездри ( Пор. 2 Хронік 36:22; Ездри 1:1) не вживався термін «цар перський» Прінстонський вчений Роберт Дік Вілсон потратив багато часу, але зумів довести масою історичних фактів те, що даний термін вживався до Ездри цей термін вживався принаймні 38 разів 18 різними авторами, у 19 різних документах на шести різних мовах. Це – лише один із маси прикладів того як спростовуються легковажні звинувачення сучасних противників Божого Слова.

7.Ісусів семінар.

Складається із римо-католицьких дослідників, які заперечують 82% свідчень Писання про Христа. Вони відкинули навіть Івана 3:16. Якраз вони були відповідальними за богозневажницький фільм «Остання спокуса Христа». Хай Бог боронить нашу Церкву від таких «дослідників» і «теологів.» Пор. 2 Тимофія 2:14-19.

понеділок, 1 лютого 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 3




БІБЛІЯ – АВТОРИТЕТНА, ПРОЗОРА, ДОСТАТНЯ ТА ПОВНОВЛАДНА.

1.Авторитетність та авторство Письма: Божественне послання світу.
Біблія в першу чергу є Божим посланням нашому гріховному світу, тобто всім людям. І коли проповідник проголошує або читає Слово Боже, він завжди говорить: "Це Слово Боже." Письмо було написано для нашого навчання Рим.15:4. Слово Боже було дано нам для нашої користі 2Тим.3:16. І якщо ми хочемо щось узнати про нашого правдивого Бога, немає більшого авторитета, ніж Слово Боже, яке є особистим об’явленням Самого Бога. Якщо ми хочемо знати про єдиний шлях на небеса – Біблія є єдиним провідником та поводирем. Різні книги можуть містити в собі Слово Боже, але Свята Біблія є цілковито і повністю Божим Словом.

2.Авторитетність Письма:

Біблія є єдиним правилом та нормою(що сама все нормує). Біблія є єдиним авторитетом над всякою вірою та над усяким вченням, мається на увазі вчення Церкви. Тільки на основі біблійного твердження можна чітко розмежувати яке вчення є вірним та правдивим, яке є фальшивим та небіблійним. Ні одне вчення, ні одна книга, вчитель чи традиції не можуть бути дорівняними по відношенню до Біблії у термінах та авторитеті Іс.8:20. Кожне служіння, кожне послання або вчення Церкви повинно базуватися та походити зі Слова Божого. Ми бачимо гарний приклад Апостола Павла, коли він прийшов до Верії та навчав Дії 17:10-11. Відповідно до цього важливого правила, Лютеранська Церква проголошує: "Ми віримо, навчаємо та сповідаємо, що пророцькі та апостольські писання Старого та Нового Заповітів є єдиним правилом та нормою, відповідно до якого всі доктрини та віровчення повинні бути оцінені та засуджені". Ніхто не може додати щось до Слова Божого, ніхто не може забрати щось, ніхто не може змінити навіть одне слово Повт. Зак.4:2, Гал.1:8, Об.22:18-19.

3.Ясність та прозорість Письма.
Біблія є цілковито зрозумілою та прозорою, коли тлумачить сама себе. Пс.19:8-11. Слово – це світильник для кожного з нас Пс.119:105, 130. Тільки Біблія дає світло розуміння, та добре для читання, слухання та вивчення 2Пет.1:19. Письмо настільки прозоре, що навіть мала дитина може його вивчати 2Тим.3:15. Письмо також дано нам для створення віри Ів.20:31, 5:39. Також ми маємо Божу допомогу у розумінні Біблії, та ми молимось подібно до молитви з Пс.119:18. Але також є прості частини у Слові Божому та складні. Наприклад Апостол Павло говорить у своєму листі до слабих у вірі коринтян 1Кор.3:16, та Євр.5:12-14. Слово Боже є повністю зрозумілим. Якщо щось здається незрозумілим, проблема не в Біблії але в нас.

4.Достатність Письма.
Слово Боже містить в собі все необхідне для нашої віри, спасіння та життя Ів.20:31. Тому що Біблія є зрозумілою та достатньою ми не потребуємо ніякої іншої допомоги з інших джерел стосовно шляху спасіння, прощення гріхів та дороги до Небесного Царства. Коли ми читаємо прості вірші, як Ів.3:16, кожен хто читає цілковито та чітко знаходить Добру Новину про спасіння. Уривок з Рим.3:28 чітко та прозоро говорить про наше виправдання виключно вірою, також в Єф.1:7. Біблія говорить про те, звідкіля походить наша віра - Рим.10:17. Господь Святий Дух працює через Євангельське послання. Євангеліє Ісуса Христа є "силою на спасіння" Рим.1:16. Біблія є достатньою для тренування у божих людей знання про Бога та Святої Його волі. 2 Тим.3:15-17, Рим.11:33. Доктор Мартін Лютер підкреслив принцип достатності Письма за часи реформації. Одним із девізов слугували слова Sola Scriptura – тільки Святе Письмо. Лютер пише: "Письмо саме по собі є правдою Божою та є володарем над усіма іншими писаннями та вченнями.” Згідно цього Письмо є єдиною правдивою базою та фундаментом для всього Християнського вчення.

5.Ефективність Письма.

Як ми вже говорили, Бог надихнув кожне слово в Біблії, і це не тільки несе Його авторство та авторитет, але також це несе силу, яку Він дає нам.Євр.4:12. Слово Боже не є мертвим. Біблія не є подібною до інших книг. Слово є дієвим, повновладним та ефективним(завжди працює). Слово Боже велика та потужна сила, подібна до молота, що трощить камінь Єр.23:29. Рим.1:16, 1Пет.1:23 Євангеліє Боже є засобом благодаті, інструментом, яким Святий Дух використовує для створення та зміцнення віри в серці людини. Сила та могутність Слова ніколи не повертається порожньою, не зробивши того, що забажав Бог Іс.55:10-11. Христос не кожному казав, що кожен повірить. Він казав "Хто увірує і охриститься – спасений буде, а хто не ввірує – засуджений буде" (Мк.16:16). Не кожна людина повірила, коли Христос Сам проповідував Ів.6:60-66. Але для інших, Слово працювало та працює досі дуже сильно(Ів.6:67-69). Проповідування Євангелія буде продовжуватись або з нами, або без нас. Але ми можемо бути частиною служіння. Ми можемо служити нашому Спасителеві повністю, пам’ятаючи, що сила Божа – це Його Євангеліє.

пʼятницю, 15 січня 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 2


УРОК 2. БІБЛІЯ – БОЖЕ НЕПОМИЛЬНЕ СЛОВО

1. Непомильність – Боже Слово є правда.
«Необманливий Бог» (Тита 1:2). Цими словами дуже багато сказано. Це підтверджується також у Євреїв 6:18: «Не можна сказати неправди Богові.» Біблія є Божим Словом, і Бог – правдивий. Кожне Боже слово є правдою. Ми можемо бути в Богові і в Його посланні впевненими, що вони ніколи не зміняться, як і не зміниться дорога до вічного життя в Божому Царстві. Пор. Івана 17:17; Галатів 1:8; Дії 24:14; Івана 10:35; Псалом 118:38-44, 86, 142, 160; 2 Самуїла 7:28. Правдиві лютерани вірять у непомильність Божого Слова, Біблії.

2. Біблія – непомильна у всіх питаннях і малих, і великих.
Жодне археологічне відкриття не спростувало Біблії. Це стосується і всіх інших наук. Пор. Римлян 3:4. Інколи повторювання деяких речей ми розуміємо з часом. Наприклад, аж до ХІХ століття було незрозумілим, чому так детально Бог описує творіння у Буття 1. Лише коли почала ширитися диявольська теорія про еволюцію, тоді стало зрозумілим, чому Господь приділив таку увагу питанню про створення світу та всього живого у світі. Лютер був писав: «Жодна буква в Святому Письмі не є безцільною… бо Писання є Божим Писанням і Божим Словом.»

3. Копії і переклади.
Оригінал давньоєврейською, арамейською і грецькою мовою є непомильним. Переклади можуть, щоправда, вміщувати помилки. Тому ми можемо досить критично підходити до техніки перекладу. Наприклад, доктор Огієнко підготував гарний переклад Біблії українською мовою, але допустив технічну помилку у перекладі грецького слова «кехарітоменеі» у Луки 1:28. Слово «кехарітоменеі» означає «якій дарована благодать.»

4. Писання – об’єктивна правда від Бога.
Наш світ вірить у відносність правди (релятивізм). Його підхід є ідентичним до підходу Понтія Пілата: «Що є правда?» (Івана 18:38). Але об’єктивна правда існує. Це – Слово Боже. Від цієї правди можливо віддалятися. Але вона залишається вічною правдою. Кожен, хто цій правді не вірить, перебуває у неправді і буде засудженим. Пор. Івана 8:31, 32; 2 Тимофія 2:18; Псалом 18:8, 9.

5. Які існують деякі заперечення?
Дуже багато заперечень було піднято противниками Божими проти непомильності Святого Письма. Одним із таких заперечень є те, що Біблію писали багато людей. Це – правда, що Біблію писали багато людей, але Автором Біблії є Бог і Його Слово є вічним, непомильним і незмінним. Виголошення пророцтв про Христа і сповнення їх у Ісусі з Назарету, є добрим доказом Божого Авторства Див урок 1. Пор. Матвія 24:35; Луки 16:17; Івана 14:26. Дехто вказує на уявні протиріччя в Біблії. Але ці аргументи відпадають, коли їх уважно почати розглядати. Лютер писав: «Писання не суперечитиме собі або жодній статті віри, навіть хоча на вашу думку десь існує протиріччя…» Пор. Івана 10:35. Дехто закидає Біблії неточність у цитуванні Старого Заповіту. Звісно, що Новозаповітні письменники посилаються на Слово Боже і використовують його вірно, навіть якщо вони передають головний зміст певної фрази або роз’яснюють її. В усякому випадку нашими аргументами достовірності Біблії є Авторство Бога, сповнення пророцтв, творення віри та живлення віри і відсутність помилок. Жоден інший твір у світі немає таких аргументів. І тільки Слово Боже здатне творити спасенну віру в Христа. Пор. Луки 16:29-31.

середу, 13 січня 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ


Пропоную до вашої уваги уроки з дослідження Святого Письма розроблені єпископом Української Лютеранської Церкви Вячеславом Горпинчуком і люб`язно надані мені для навчання в чернігівській громаді.



УРОК 1. ЩО ТАКЕ БІБЛІЯ?

1. Біблія – Слово Боже.
Біблію неможливо порівнювати з будь-якою іншою книжкою. Всі інші книги – людські твори. Біблія є правдивим Словом Божим. Кожне слово в Біблії іде від Бога. Свята Біблія є Божим повним посланням світові. Вона складається із книг Старого Заповіту, написаних до приходу Ісуса та з книг Нового Заповіту, написаних після приходу Ісуса.
Старий Заповіт – Слово Боже. Пор. Матвія 15:6; Євреїв 1:1; Римлян 1:2; 2 Петра 1:20, 21; 1 Петра 1:10, 11; Єзекіїля 1:3; Матвія 1:22, 23; Дії 28:25.

2. Новий Заповіт – Слово Боже.
Проповідування Івана Христителя, Ісуса Христа, Апостолів, як і кожне слово в Новому Заповіті є також Словом Божим. Пор. Луки 3:2; 5:1; 24:26, 47; Марка 16:15, 16; 1 Солунян 2:13; 1 Коринтян 2:13. Святий Дух керував Апостолами і Євангелістами і вони записали те, що хотів Бог. Пор. 1 Коринтян 14:37; 2 Петра 3:16. Недостатньо казати, що в Біблії є Слово Боже, тому що правда в тім, що вся Біблія є Слово Боже.

3. Лютеранська позиція.
Ось кілька висловів із Лютера, які відображають його позицію і позицію віросповідних лютеран про Біблію:
1. Людина, яка хоче почути Бога, хай читає Святе Письмо.
2. Писання є свідченням Бога про Себе.
3. Сам Святий Дух і Бог Творець є Автором цієї книги.
4. Ця книга, Святе Письмо, є книгою Святого Духа.
5. все, що ми читаємо або чуємо в Біблії, є Божим Словом… Писання є Божим Словом.
Лютеранська позиція є тотожною позиції ранньої Церкви і позиції, яка відображена у Символах віри, які будують віросповідання винятково на Біблії.


4. Аргумент кола?
Біблійні свідчення про Біблію є чіткими, але дехто може сказати, що цього недостатньо. Бо тоді, мовляв, ми обертаємося у замкненому колі. Але перш за все, на нашому боці Сам Бог, Який творить віру тільки через Біблію. Пор. Римлян 10:17. Також важливо пам’ятати, що Біблія є єдиною книгою, пророцтва якої позбувалися і продовжують збуватися. Пор. Єремії 28:9, 16, 17. Також правдивість Біблії підтверджується чудесами. Але й цього багатьом людям, які бачили чудеса і бачать їх, недостатньо. Тому такі аргументи – не для дітей Божих. Для нас аргумент – Слово Боже. Пор. Псалом 1; Івана 8:31, 32, 47; Луки 11:28. Цінуймо Біблію – Слово Боже і не піддаваймося на спокуси диявола прирівняти його до людських книг.

5. Біблія – натхненне Богом Його Слово.
Звідки взялася Біблія? Бог використав певних Своїх людей, щоб донести Своє Слово до нас. Пор. 2 Тимофія 3:16; 2 Петра 1:21. Тому ми кажемо, що Біблія – натхненне Богом Його Слово. У Старому Заповіті Бог об’являв про прихід Спасителя. У Новому Заповіті Бог нам об’являє Спасителя, Ісуса Христа. Цю Добру Новину несли і несуть нам Божі посланці, Його пророки і Апостоли, які просто і чітко записали те, що їм казав Господь, те що їм промовляв Святий Дух. Пор. Дії 1:16; 2 Самуїла 23:2; Римлян 15:4. Бог використовував цих усіх Божих людей як ручки, як Свої пера. Пор. Псалом 44:1: «Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця!» Бог по-різному використовував Божих людей для розуміння Його волі та написання Біблії. Пор. Луки 1:3; Даниїла 9:2; Екклезіяст 1:13. Але завжди Святий Дух стоїть за авторством кожного слова в Біблії. Пор. 1 Коринтян 2:13. Кожне слово і навіть найменша рисочка є дуже важливими в очах Божих. Пор. Матвія 5:18; Повторення Закону 4:2. Тож займаймо таку позицію, яку займав був блаженний доктор Лютер: «Незалежно від того, що відбувається кажи: «Є Слово Боже. Воно моя скеля і мій якір. На нього я покладаюся, і воно залишається. Де воно залишається, там залишаюся і я, куди воно іде, туди я іду. Боже Слово мусить вистояти, тому що Бог не обманює…»