середу, 24 грудня 2008 р.

Коференція для пастирів Київської Єпархії




Сьогодні в приміщенні канцелярії Єпископату зібралися пастирі Київської Єпархії для проведення конференції. Пастирі заслухали чудове есе, яке підготував брат у Христі Вадим Зінченко, на тему "Реальність пекла". Ця тема є досить актуальною з багатьох причин. По-перше, вона актуальна в часи Адвенту(лат. приходу)- часу до святкування дати Різдва Христового-7го січня, коли наші серця повинні бути стриманими у бажаннях і горнутися до Божого Слова. По-друге,і це було зазначено багатьма пастирями, що в світі наразі існує тенденція пом*якшення і перекручення Божого Слова, і в особливості його Закону, який проголошує, що нерозкаяний грішник неминуче потрапить на вічні муки до пекла.
Світ, і в тому числі християнський, і навіть, на жаль, ліберально-лютеранський стверджує, що пекла або не існує взагалі, або воно не вічне чи не таке вже й страшне, як його іноді змальовують, що цілковито суперечить Святому Письму, яке каже, що нерозкаяний грішник неминуче потрапить на вічні муки до шеолу-пекла.
Брати-пастирі, в обговоренні есе засвідчили, що Українська Лютеранська Церква повинна твердо стояти на доктринальній позиції існування і вічності пекла та пекельних мук для нерозкаяних грішників і в жодному разі не поступатися ліберальним твердженням, навіть якщо ця тверда позиція буде непопулярною.
Втішаюча думка лютеран полягає не в тому, що пекла не існує, але в тому, що Христос нас визволив від участі бути там, і лише віруючи в Нього, ми маємо Божий дарунок-небеса.
Продовжилась конференція обговоренням справ в громадах Київської Єпархії та виступом ректора семінарії Святої Софії з заохоченням до навчання молодих чоловіків з громад на пастирів УЛЦ.
Перед пастирями Єпархії виступив учасник конференції Єпископ В*ячеслав Горпинчук з підбадьореннями бути вірними Христу, твердо стояти на доктринальних позиціях, бути в усьому за приклад і пам*ятати Господній наказ про розповсюдження Його Євангелія, в даному випадку на теренах України, в ці нелегкі часи світової кризи.
Брат у Христі пастир Віктор Хаустов завершив конференцію чудовою молитвою про дані нам безкоштовні Божі дари і впевненість у спасінні - лише через віру в Ісуса Христа.
Брати роз*їхались з миром по місцях проживання до своїх парафій.

неділю, 14 грудня 2008 р.

Криза виводить із рівноваги? - тримайся Христа та випий води.





Протягом останніх місяців ми тільки і чуємо скрізь про світову кризу. Людина, яка не довіряє чуткам, може змусити себе вийти в ближчий магазин або на базар - сумніви одразу відпадуть... Людині в цей період дуже важко мати духовну рівновагу та спокій - криза "виводить із себе" навіть найстійкіших.
Християни мають Того, Хто про них піклується в будь-яких ситуаціях. Вони впевнено знають, що їм уготоване Царство Небесне і що сучасні негаразди - це лише тимчасові незручності і випробування, яким Господь дозволяє статися для нашого ж добра. Для того, щоб зобразити нам, що в цьому світі немає нічого постійного і незмінного і наше багатство тут нідочого.Тому уповайте на Господа і Він вас покріпить у цих випробуваннях світу.

З медичної точки зору вам допоможе зберегти душевну рівновагу старовинний напій, який використовували ще в стародавньому Римі, а може й раніше. Це напій гідромель. Його назва говорить сама за себе: вода, мед, лимон. Він готується дуже просто: на один стакан теплої води сік одного лимона та ложку меду. Приймати це все краще з самого ранку, поки криза Вас ще не вивела з рівноваги. Через пару місяців такої терапії Вашій душевній рівновазі будуть заздрити дресерувальники тигрів.
Якщо ж Ви ще й маєте за ціль схуднути-що в час кризи і так не важко,- то цей напій також для Вас. Але для цієї цілі потрібно змінити час прийому гідромеля. Оптимально це до їжі вранці, в 16-00 та в 18-00.
Цей чудодійний напій врятує Вас у літню спеку та покріпить імунну систему весною та взимку. Також, допоможе вивести з організму токсичні речовини.
Якщо ви втомилися після важкої праці, то приготуйте гідромель у іншій пропорції. Збільшіть порцію лимону і зменшіть кількість меду-цей склад надасть Вам сил та енергії.
Пийте на здоров*я і будьте з Богом, а Він покріпить Вас.

понеділок, 8 грудня 2008 р.

Мистецтво

Подивіться відео-дуже зворушлива постанова.

Мстислав Тьмутараканський



Ось яку цікаву інформацію про стародавню Чернігівщину я знайшов.
Назва "Тьмутаракань" дуже нагадує суцільну темряву, мерзетних домашніх істот-тарганів і так далі. Але ніякого відношення до описаних прикладів вона не має і не мала - навіть тисячу років тому, коли славний князь землі Чернігівської, Мстислав, отримав прізвисько "Тьмутараканський". Історико-територіально сама Тьмутаракань в 11 сторіччі була частиною Чернігівського князівства. Столицею Тьмутаракані було містечко Тамань. Але не шукайте його на карті Чернігівської області. Воно знаходиться далеченько, а саме в Краснодарському краї Росії, звідкіля і пішла назва Таманьського острова. З Тьмутаракані певно і слід виводити українськість тих земель.
Так ось, тисячу років тому Мстислав князював в Тьмутаракані. Він був людиною хороброю, а об*єктом його особливої гордості був родовід - він був сином Володимира-Христителя Русі. Мстислав володів Тьмутараканськими землями і мав хоробру та гарну військову дружину, але подвиги майже всесильного господаря Русі, його брата Ярослава Мудрого, не давали йому спокою. Тому в 1024 році біля міста-фортеці Листвен(сучасний Репкінський район)Мстислав запропонував братові-Ярославу вирішити - хто сильніший.
Військо Ярослава складалося з найманців-варягів. На стороні ж Мстислава, крім власної військової дружини - була чернігівська. В цьому кровопролитному бою, завдяки військовому таланту Мстислава, він отримав премогу. Після битви Мстиславу відійшов Чернігів і всі землі на Лівобережжі Дніпра.Територія князівства Мстислава в ті часи була вражаючою. В цей час місто Чернігів починає швидко розвиватися. Сердце міста-Детинець охоплював більш як 10 гектарів. В його центрі було закладено Спасо-Преображенський собор, який характеризував, в певній мірі, великі амбіції та могутність князівства. Але Мстислав так і не зміг побачити побудований собор у всій його красі. Через шість років, після початку будівництва, князь застудився на полюванні і так і не зміг одужати - можливо це була кара Божа за розв*язану Мстиславом братовбивчу війну.
Помер Мстислав у повному розквіті сил, залишивши нащадкам могутне князівство, яке після нього процвітало ще сто років.
В народних переказах він залиш ім*я Мстислав Тьмутараканський.