пʼятницю, 28 січня 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 2.
Вірші 1-3: Павло багато мандрував у місії, і ось через 14 років він повернувся до Єрусалиму. Це, очевидно, сталося через 17 років по його наверненню до Христа. Про мандрівку до Єрусалиму і про проблеми, що її супроводжували, про перший Собор читаємо в Діях 15:1-31.

Вірші 4, 5: Апостол відстоює Біблійну правду про спасіння самою вірою без діл Закону. Він захищає громади віруючих від фальшивих братів, які до спасіння намагалися долучити також діла.

Вірші 6-10: Павло наголошує, що його апостольство не залежить від інших апостолів, від їхнього визнання. І все-таки вони проповідують одне і те саме послання. Вони є проповідниками Того Самого Христа і належать до тієї само Церкви. Але Павло трудиться серед язичників, тоді коли Петро серед євреїв. Хоча і Павло теж заходив проповідувати в синагоги. Пор. Дії 17:2, а Петро проповідував серед самарян. Пор. Дії 8:14-25. Павло відстоює своє апостольство, бо фальшиві брати стверджували про те, що не єрусалимські апостоли нижчі. «Це – не так!» - стверджує Павло, бо всі апостоли, і ті, що в Єрусалимі, і він – у спільноті.

Вірші 11-13: Апостол Павло наводить приклад, як він навіть докорив Апостолові Петрові за його поступливість юдействуючим. Петро був сильним раніше. Пор. Дії 11:1-3. Але тут, у Антіохії, материнській церкві для поган, проявилася його слабкість. Пор. Дії 11:19-26.

Вірш 14: За публічний гріх Павло виносить публічний докір. Павло виступає таким чином на захист євангельської правди.

Вірші 15, 16:
Чудовий вірш 16, - у ньому підсумок євангельського вчення про виправдання самою вірою в Ісуса Христа. Євреї мали чудовий привілей – бути обраним народом Божим. Вони мали вчення про замісницьку жертву Месії. Але часто це вчення затьмарювалося вченнями іншими, людськими, тими, що наголошували на самоправедності. Це вчення засуджує Бог. Це вчення відкидається Божим Апостолом, а натомість увагу галатійських церков і нашу привертається до правди Божого послання у Євангелії.

Вірші 17-18: Тут Апостол говорить про гріх повернення до покладання на виконання Закону, тобто на діла, які були приписані Законом. Зауважте, як тепер Павло відвертає акцент від гріха слабкості Петра і спрямовує його на себе. Адже і Павло добре знає, що таке шукати виправдання через діла Закону. Відвертання акценту гріха від нашого ближнього на себе є добрим прикладом для наслідування. Адже таким чином ми показуємо, братам, що каються, що і ми – грішники.

Вірші 19-21: Апостол визнає безнадійність свого становища та становища будь-якої людини, яка намагається виправдатися ділами. Але він вірує в Євангеліє і Євангеліє чинить Павлову участь у Христових заслугах. Це відбувається вірою. І вже не Павло живе, а Христос живе в Павлові, і в кожному християнинові. Не вимоги Закону, але любов до Спасителя рухають Павлом провадити життя послуху Богові. Якщо людина покладається у своєму спасінні на діла хоча б частково, то для неї «надармо Христос був умер!»