четвер, 20 січня 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 1.
Вірші 1-5: Лист починається з типового, як на той час, привітання (побажання миру). Але в даному випадку Апостол Павло вкладає у своє привітання набагато більший смисл – благословення благодаттю і миром Божими. Апостол звертається до церков у Галатії, де більшість вже, очевидно, складалася із навернених із поганства. Пор. Дії 14:21-23. Павло нагадує про своє апостольство, яке він отримав через особисту видиму зустріч з Христом, бо саме його апостольство було піддано нападам з боку фальшивих «братів.» Павло ж звертається до тих до кого він проповідував упродовж перших місіонерських подорожей. Це – його правдиві віруючі брати. Пор. Филип’ян 4:21, 22. Він благословляє їх благодаттю і миром. Перше причина, потім – наслідок. Перше благодать Божа. Потім – мир з Богом. Саме їх Павло захищає в цьому листі.
Вірші 6-10: Апостол Христа одразу переходить до розгляду проблеми. Вона полягала в тому, що фальшиві проповідники намагалися знову повернути християн у Галатійських церквах до полону Закону. Галатійські християни були спасенні самою вірою в Христа, а тепер їхнє вічне життя перебувало у небезпеці через фальшиву доктрину про виправдання за допомогою добрих діл. Павло надто любить своїх братів, щоб так просто віддати їх знову у неволю диявола, світу та гріха. І з цієї ж любові до братів і до Христа, до вчення про те, що ми спасенні самою вірою в Христа, Апостол піддає анафемі (прокляттю) неправдивих проповідників, вовків у овечих шкурах. Пор. Матвія 7:15; Дії 20:29-31. Хай Господь боронить усі наші парафії від фальшивих проповідників, від вовків у овечих шкурах!
Вірші 11-12: Павло нагадує від Кого він отримав Євангеліє – від Самого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Це – Євангеліє не те, що вигадують тодішні і сьогоднішні численні фальшиві учителі. Євангеліє Апостола Павла – це Євангеліє Христове про те, що ми виправданні самою благодаттю Божою, через віру в Христа, а не нашими ділами.
Вірші 13-14: Апостол також нагадує про своє минуле – він був активно переслідував Церкву Христову. Пор. 1 Коринтян 15:9; 1 Тимофія 1:13 і особливо Дії 26:9-11.
Вірші 15-17: Апостольство Павло не було від людей, а лише від Бога. Бог обрав Павла до цього ще до того, як він народився. Бог любить Павла і ми бачимо, як Бог звертається до Савла-переслідувача Церкви. Пор. Дії 9:4-6. Павлові не треба було шукати підтвердження свого апостольства в інших апостолів. Бог тримав Свого Апостола в Арабії, а потім у Дамаску. Пор. Дії 9:22.
Вірші 18-20: На Павла не мали впливу інші Апостоли. Про це він чітко зазначає у цих віршах. Власне, він був знайомий за той час лише з Апостолом Петром, у якого гостював упродовж 15 днів і з Яковом, братом Господнім, який вірив у той час і був старшим у Єрусалимській церкві. Вони його добре прийняли і визнали за Апостола. Пор. 2:9.
Вірші 21-24: Потім Павло знову з Єрусалиму пішов у Сирію. Отже знову його апостольство тривало незалежно від інших апостолів. Про його апостольську діяльність, про його відданість Христові та Його Слову читаємо в Діях 9:28-30 і 22:17-21. І люди славили Бога за Павла, який ширив Євангеліє. Таким чином Павло захищає своє добре ім’я правдивого та вірного Апостола Христового.