вівторок, 15 травня 2012 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 15

Тема № 15 ТОРГОВІ ШЛЯХИ І ПОДАТКИ
На одному з минулих уроків ми навчалися про Об'єднане Царство, велику націю, яку Давид і Соломон збудували з Божою допомогою. Це був період найбільшої земної слави і сили Ізраїля. На протязі цього століття Ізраїль був лідером у політиці та економіці Близького Сходу. На цьому занятті ми будемо говорити про подорожування Ізраїлем, про торгові шляхи, що проходили через країну та про податки, що пов'язані із торгівлею. Наприкінці уроку вам слід: 1)Назвати і описати дві головних дороги з півночі на південь у давньому Ізраїлі. 2)Назвати 4 важливих предмета експорту давнього Ізраїля. 3)Описати збирачів податків та давні податки на предмети торгівлі. 4)Описати торговий караван та гостинний двір. На одному із занять ми казали, що коли Ізраїль завоював західний берег Землі обітован-ної, він не зміг завоювати більшість узбережжя Середземного моря. Як результат, Ізраїль ніколи не був значною мірою задіяний у подорожі Середземним морем. Однак, у часи Соломона Ізраїль контролював кілька портів у Червоному морі. Соломон діставав кораблі та моряків із Тиру у Фінікії, щоб провадити свою торгівлю через ці порти. Це вказує на те, що Ізраїль мав незначну кількість власних кораблів та моряків. Невеликі рибальські човни займалися виловом риби у Галілейському морі. Але в загальному, ми можемо дійти вис-новку, що подорожування в Ізраїлі відбувалося в основному на суходолі. Щоб швидко і безпечно пересуватися країною, люди потребують добрих доріг. Це було правдою в біблійні часи і це є правдою тепер. Вже в давні часи було кілька важливих доріг, які добре підтримувались в належному стані. Ці дороги не були покриті бетоном, асфальтом чи бодай гравієм. Часто вони були багатими на горби та вибоїни. Кращі з них мали доволі прості мости, що допомагали подорожнім переходити через болота, потоки та ріки в пору дощів. Деякі з них мали певну кількість криниць та будинків для відпочинку вздовж дороги, щоб забезпечити їжою і притулком мандрівників. Було кілька важливих шляхів, що вели з півночі на південь через землі Ізраїля у Біблійні часи. Найважливішою дорогою для торгових людей був шлях, що проходив через Филистимську рівнину, перетинав долину Ізреель біля Мегіддо, а потім продовжувався на північ через Галілею, доки не сягав міста Дамаску. Це був головний торговий маршрут між Месопотамією і Сирією на півночі, та Єгиптом на півдні. Південна частина цієї дороги називалася “дорогою землі филистимської” (Вих13:17). Її також звали “дорогою моря”, так як вона більшою своєю частиною пролягала близко до берега Середземного моря. Друга найбільш важлива дорога, що поєднувала Месопотамію та Єгипет, була по інший бік ріки Йордан. Цей шлях називали “царською дорогою”. Ця дорога починалася неподалік Червоного моря і проходила через території Едома, Моава, Гілеаду і Башану, закінчуючись в Дамаску. Майже весь час вона пролягала між заселеними районами та краєм пустині. Діти Ізраїля хотіли йти цією дорогою на своєму шляху до обіцяної землі, але Едомітяни та Моавітяни не дозволили їм так пройти. Ці дві дороги слугували як ключові проходи чи коридори між північчю та півднем. Більшість подорожуючих на великі відстані обирали один із цих шляхів для своєї мандрівки. Їх вибір визначався порою року, місцями, де вони бажали зупинитись та політичною ситуацією у різних країнах, через котрі пролягав їх шлях. Третя дорога з півночі на південь була прокладена вздовж т.зв. водорозділу, через високогір'я. Сихем, Єрусалим та Хеврон були кількома важливими містами вздовж цієї дороги. Ця дорога була особливо важливою для подорожування всередині країни Ізраїля. Цілком можливо, що саме цією дорогою Марія та Йосип подорожували до Віфлиєму. Хоча головні торгові маршрути пролягали в Ізраїлі з півночі на південь, було кілька шляхів, що тяглися зі сходу на захід. Вони поєднували східний берег та Йорданську долину із головними портами на Середземному узбережжі. Була т.зв. Дорога Ізреельської Долини, що починалася в Йорданській долині і через долину Ізреель пролягала вниз до середземноморського порту Акка. Була також дорога-коридор, що з'єднувала Єрихон та Єрусалим із портом Яффи(або Йоппії) на Середземному морі. Інший шлях набагато південніше, поєднував район Мертвого моря і Негеву із важливим середземноморським портом Гази. Торгівля. Задовго до часів Соломона, міжнародна торгівля відбувалася у давньому Близькому Сході. Майже кожна країна мала щось своє особливе, що вона єкспортувала до інших країн, близькіх і далеких. Єзекіїль змалював міжнародну торгову ситуацію у його дні наступним чином: “ Таршіш був для тебе купцем через многоту багатства усякого; сріблом, залізом, циною й оливом платили вони за крам твій. Яван, Тувал та Мешех – це купці твої, - людську душу та мідяні речі давали вони за замінний крам твій. З дому Тограми давали коні, і верхівців, і мулів за крам твій. Синове Дедану – твої покупці; численні острови – торгували з тобою, - рогами слонової кости й гебановим деревом звертали данину твою. Арам – твій купець через многість виробів твоїх; рубин, пурпуру, і квітчасту тканину, і віссон, і коралі та дорогоцінний камінь давали тобі за крам твій. Юда й Ізраїлів Край – це купці твої; пшеницю з Мінніту, солодощі, і мед, і оливу й бальзам давали вони за замінний крам твій. Дамаск – купець через многість виробів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною. Ведан та Яван із Уззалу давали тобі за крам залізо оброблене, бальзам та очерет, - було це замінним крамом твоїм. Дедан – твій купець килимками до сідел при їждженні. Арабія та всі кедарські князі – покупці це твоєї руки; ягнятами, і баранами, і козлами, - ними торгівля твоя. Купці Шеви й Рами – покупці це твої, - коштовним бальзамом, і дорогим усіляким камінням та злотом давали вони за товар твій. Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшур та Кілмад – це твої покупці. Це твої покупці коштовним убранням; покривалами блакитними, і квітчастими, і багатокольоровими тканими виробами, міцними шнурами пов'язаними за крам твій. Кораблі із Таршішу – твої каравани, для краму твого замінного, - і став ти багатим, і став дуже славним у серці морів”(Єзек.27:12-25). Цей уривок показує, наскільки розвинутою була міжнародна торгівля біля 600-го року до Р.Х. Єзекіїль стверджує, що усім цим добром торгували із фінікійцями Тиру. Багато із такого товару могло проходити і через Ізраїль. Вже в часи Соломона Ізраїль став важливою експортуючою нацією. Окрім експорту пшениці та оливи, Соломон очевидно експортував велику кількість міді з копалень у районі Сінаю. Це була очевидно та мідь, яку посилали від Червоного моря до Арабії та Африки, де за неї виторговували золото(1Цар9:28), а також “срібло, і слонову кість, і мавп, і пав”(1Цар.10:22). Соломон також імпортував колесниці та коней для свого війська з Єгипту, в той самий час експортуючи певну кількість коней у Сирію та Малу Азію (1Цар.10:28-29). Завжди, коли товари переміщалися територією Ізраїля до місця продажу, вони обкладалися митом. Це мито було дуже важливим для економіки таких країн як Ізраїль. Соломон щороку отримував дуже багато грошей, однак, він сильно потребував і тих, “що приходили від купців та торгівлі ходячих”(1Цар.10:15). Зазвичай, мито мало бути сплачене на кордоні, коли товари ввозили до країни. Можливо саме це була та робота, якою займався Закхей у прикордонному місті Єрихоні у часи Нового Заповіту(Лк.19:2). Левій, краще відомий як учень Матвій, здається міг збирати податки вздовж невеликої дороги всередині країни(Лк.5:27). Навіть переміщення товарів не невеликі відстані деколи вимагало сплати мита чи податку. З обох цих оповідань стає зрозумілим, що збирачі податків часто правили надмірну ціну з людей і через це здобули погану репутацію. Як правило, від них вимагали зібрати певну кількість податків для уряду щороку з кожного регіону, за який вони відповідали. Якщо вони збирали більше, їм дозволялося надлишок залишати собі. Тому великою спокусою для них було вимагати завищені податки, щоб покласти до власної кишені якомога більше грошей. В часи Нового Заповіту митників ненавиділи також і євреї, бо вони збирали податки для Римського уряду. Дивлячись на них як на обманщиків та зрадників, їх вважали відлученими від єврейської громади та життя народу Ізраїльського(Мт.18:17). Подорожувати в давні часи майже завжди було справою небезпечною, як показує це притча про доброго Самарянина(Лк.10:30). Це особливо було правдою для багатих подорожніх чи купців з цінними товарами. Як результат, люди часто подорожували великими групами. Ці групи називалися караванами. Важливі особи завжди подорожували у великих караванах, як зробила це цариця Шеви, коли відвідала з візитом Соломона (1Цар.10:2). Караван, як правило, рухався вздовж головних доріг, зупиняючись на нічліг у гостиницях. Такі постоялі двори могли бути вже у часи Йосипа(Бут.42:27). Вони слугували для того, щоб надати притулок мандрівникам та їхній худобі, а також запропонувати їжу та воду. Такі гостинні двори були досить примітивними за нашими стандартами, але вони надавали кожному дах над головою та місце на підлозі для спання. Вони часто були обнесені стінами, щоб захистити мандрівників, їх худобу та власність від грабіжників та диких тварин. До такої простої гостиниці добрий самаритянин привіз пораненого єврея (Лк.10:34). У стародавні часи ізмаїльтяни(мідіяніти) були найвідомішими купцями, що ходили в далекі походи(Бут.37:28). Також Аммонитяни були добре відомими мандрівниками. Для перевезення товарів використовували верблюдів та ослів, а деколи вони везли також і мандрівників. Часом також використовували вози(Бут.45:21)
, але зазвичай їх було дуже важко тягнути у довгу подорож з поганими дорогами. Міжнародна торгівля процвітала у Біблійні часи. Ця торгівля заохочувала до будівництва добрих доріг. Податки, що спла-чувалися за товари, допомагали економіці Ізраїля та інших країн.