вівторок, 15 листопада 2011 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 0 4



Тема № 4

ЖИТТЯ ПАТРІАРХІВ


В книзі Буття з 12 по 50 розділи нам дана історія Авраама, Ісака, Якова, та його 12-ти синів (що стали пізніше 12-ма племенами Ізраїля). Ці засновники родів народу Ізраїля згадуються нами як Патріархи. Ми не будемо розглядати їх історію в нашому курсі, але поговоримо про те, як і де вони жили. По завершенні цього заняття вам слід вміти:

1)Назвати 5 видів тварин, якими володіли патріархи.
2)Пригадати хоча б дві назви для людей, що жили, переходячи з місця на місце.
3)Змалювати намет, як він виглядав у часи патріархів.
4)Назвати 3 місцевості, де патріархи жили більшість свого часу.
5)Змалювати типовий одяг чоловіка та жінки у часи Авраама.
6)Розповісти, якою була звична їжа патріархів.

Рослинність та сільськогосподарські культури.
Патріархи, благословенням Божим, були багатими людьми. Вони мали золото і срібло, в них були чисельні слуги (Бут.14:14, 17:27) а також багато іншого майна. Однак найбільшим джерелом їхнього багатства були їх тварини. Вони мали великі отари овець, стада козлів, ослів, великої рогатої худоби та верблюдів (24:10). Навіть без решти майна, тільки володіння цими великими стадами робило їх дуже багатими. Ці стада також мали вплив і на стиль життя патріархів Вони змушені були витрачати багато часу, переходячи з одного місця на інше, щоб знайти достатньо корму для худоби.

Людей, що переходили з місця на місце разом з їхніми тваринами, називили кочівниками або бедуїнами. Сьогодні на близькому Сході все ще є багато людей, що проводять своє життя як кочівники чи бедуїни. Фактично, для багатьох з цих людей їх спосіб життя залишається відносно незмінним з часів патріархів.

Авраам та його нащадки були тільки частково кочівниками. Бо хоча вони і подорожували час від часу, вони також оселялися в певних місцях на невизначені періоди часу, і навіть вирощували зернові (26:12). Завдяки своєму багатству патріархи могли оселятися і в містах, в той час як слуги та інші члени родини дбали про їхні ста-да. Але більшість часу, однак, патріархи жили в наметах. Типовий намет був зроблений з вовни кіз або верблюдів. Такий намет з козячої вовни дозволяв повітрю проходити всередину, коли було спекотно, а коли йшов дощ, вода не потрапляла до середини намету. Ці намети були зазвичай досить великими, поділеними на секції, що дозволяло мати окремі приміщення для чоловіків та жінок, як і місце для приймання гостей.

Для зведення та укріплення наметів використовували жердини, шнури та кілки, що забивалися в землю (Суд.4:21). При вході до намету була завіса, що захищала від сонця, пилу, вітру і дощу, а також слугувала збереженню приватності. Картину розширення чийогось намету Бог використовує в книзі пророка Ісаї 54:2-3 як чудесне зображення щастя і успіху, що їх Бог дасть Його церкві в часи Нового Заповіту.
Всередині більшість наметів були дуже мало умебльованими. Через те, що все мало переноситися швидко і просто, коли родина слідувала за отарами, великі частини внутрішнього облаштування наметів використовувати було незручно. Килими та ковдри слугували як для спання так і для сидіння на них. У холодну та дощову пору року посеред намету розпалювали невелике вогнище, щоб можна було зігрітися. Цінності майже завжди зберігали закопаними десь наметом. Коли приходила пора шукати нове пасовисько, намет опускали додолу, складали, грузили на верблюдів та ослів.

Де патріархи подорожували.
Три основних місцевості, де жили патріархи, були: Бет-Ел, Хеврон та Беер-Шева. Коли Авраам вперше прибув в землю Ханаанську, він жив певний час у Сихемі (Бут.12:6). Його онук Яків навіть купив там трохи землі (Бут.33:18-20). Не так далеко від Сихему було місто Пенуїл, що на березі річки Яббок, де Яків боровся з Господом, коли повертався до отчого дому. Але найдовше Яків проживав у Бет-Елі (Бут.35:1), де він бачив свій знаменитий сон, коли тікав від свого розгніваного брата Ісава. Салем (пізніше названий Єрусалимом) був містом, де священик Бога Мелхіседек служив як цар і прийняв дари від Авраама, що повертався, визволивши свого племінника Лота з полону (Бут.14:18). Найвищою точкою Салему була гора Морія, де Бог сказав Авра-амові принести в жертву свого сина Ісака (Бут.22:1). Герар був містом, де царював Авімелех, і де кілька разів зупинявся Авраам, а також його син Ісаак. Содом і сусіднє місто Гоморра, можливо були розташовані десь під Мертвим морем, або у південній його частині. Дотаїн був у тій місцевості, де брати Якова продали його в рабство. Хеврон із його печерою Махпела, був місцем поховання Авраама, Ісаака та Якова (Бут.25:9-10; 35:28-29; 50:12-13)

Щоденне життя.
Одяг, який носили патріархи, був доволі простим. Просторе, обгорнуте круг пояса полотно, служило їм як спідня білизна. А довге вільне вбрання, що від плечей сягало до п'ят, слугувало як верхній одяг. Його підперізували навколо пояса ремнем. Коли треба було бігти чи швидко йти, низ одежі підіймали і запихали за пояс так, що вона сягала ледь вище колін (Вих.12:11). Щоб захистити ноги, носили сандалі, а на голову завжди намотували полотно для захисту від сонця, вітру та дощу. У часи жалоби одежу носили з грубої козячої вовни, відому як мішковина або веретище (Бут.37:34). Носити таку одежу було дуже незручно, і її використовували як символ і жалоби і каяття (1Цар.20:31-32). Жінки носили одяг, подібний до чоловічого, але з покривалом для обличчя (Бут.24:65).

Для захисту, а також під час полювання, користувалися луком та стрілами (Бут.27:3), ножами і мечами. Палиці, що їх носили при ходьбі, допомагали у подоро-жах і слугували знаряддям захисту. Музичні інструменти, такі як бубни і гусла використовували для розваги (Бут.31:27). Прикраси, такі як кільця для носа, для пальців рук, браслети, жінки використовували, щоб себе прикрашати, а також як подарунки. Кожен багатий чоловік мав печатку (перстень), де був викарбований його власний особливий знак, щоб розпізнавати те, що належить йому (Бут.38:18).

Їжа, що її споживали патріархи, також була досить простою. Хлібні коржі, юшка чи тушковане козяче м'ясо, молоко і масло, яке робили з нього, а за особливої нагоди- м'ясо вівці чи теляти,- усе це було типовою їжою. Звичайним питвом була вода з молоком, і їх зберігали в шкіряних міхах або глечиках. Вино використовували для покращення смаку і очищення питної води, в той час як меньш розведене вино зберігали для особливих випадків (Бут.14:18). Олія з маслин йшла для приготування їжі та для світильників. На протязі цілого року можна було вживати різні овочі залежно від сезону, але вони не були предметом дієти (Прип.15:17; Дан.1:12). Фрукти, особливо фіги, виноград та гранати також споживали коли це було можливо (Чис.20:5). Коли Мойсей пізніше змальовував землю Ізраїля та її сільскогосподарські ресурси, він казав:

“Бо Господь Бог твій уводить тебе до краю хорошого…до краю пшениці і ячменю, і винограду і фіги, і гранату, до краю оливкового дерева та меду, до краю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого…”(Повт.8:7-9)