пʼятницю, 18 жовтня 2013 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 23

ДИНАСТІЯ ІРОДІВ ТА РИМЛЯНИ Починаючи з 63 року доР.Х. Ізраїлем правили римляни. Деколи це робилося через службовців, присланих із Риму, інколи Рим дозволяв певним особам, таким як напів-єврейська родина Іродів, управляти ділами Єврейської держави на користь Риму. На цьому занятті ми детальніше розглянемо правління римлян та родини Іродів. Наприкінці уроку вам слід: 1)Назвати дати початку правління римлян в Ізраїлі, а також правління Ірода Великого. 2)Назвати трьох синів Ірода Великого, сказати, котрий з них наказав відсікти голову Івану Христителю, і котрий був задіяний в суді над Ісусом. 3)Назвати імена римських намісників і визначити з них найвідомішого. 4)Перечислити міста, з яких намісники правили та в чому була їх відповідальність. 5)Сказати як Ірод Агрипа І та ІІ згадуються в Новому Заповіті. 6)Назвати два єврейських повстання проти римлян і коли кожне з них сталося. 7)Сказати, як звали юдеїв, що ставали на чолі повстань проти римлян, а також тих, що були прихильниками правлячої родини Іродів.
РИМ ТА ІЗРАЇЛЬ Засноване у 750 році до Р.Х., італійське місто Рим, виявилося як важлива сила біля 5-го століття до Р.Х. Спочатку воно здобуло контроль над Італією та навколишніми землями, після чого почало захоплення північно-західної Африки та Іспанії. Після смерті Олександра Великого та занепаду основних частин його імперії, Рим просувався також і в напрямку сходу, поступово здобувши вплив в Єгипті, Греції та Малій Азії. По мірі розширення зони їх контролю, римляни надавали перевагу правлінню через місцевих правителів чи династії. Цим маріонетковим царям дозволяли правити їхніми територіями допоки вони залишалися лояльними до Риму, зберігали мир, захищали римських громадян та збирали узгоджену суму податків для римської держави. Цим країнам зазвичай дозволялося зберігати власну релігію і традиції доки вони мирно підкорялися римським законам. Після смерті хазмонейського правителя Олександра у 67році до Р.Х., Ізраїль був втягнутий в громадянську війну, коли його сини билися за право бути наступником трону. Так як Ізраїль ще раніше підписав договір про дружбу із Римом в часи Макавеїв, вони звернулися до Риму по допомогу у вирішенні суперечки. Так як на той час римські армії були в процесі завоювання Сирії, північного сусіда Ізраїля, вони були більш ніж щасливі посприяти миру в регіоні. Однак, коли дві сторони відмовилися підкоритися рішенню Риму, Рим швидко окупував Єрусалим і зробив Ізраїль частиною своєї імперії (63р.до Р.Х.) Слідуючи своїй звичній практиці, римляни намагалися знайти компетентного і лояльного місцевого правителя, який би відповідав за Ізраїль. Спочатку вони спробували декого із залишившихся хазмонеїв, але жоден з них не був успішним. Тоді вони продовжили пошуки за межами своєї нової провинції Юдеї, і звернулися до чоловіка на ім'я Антипатер. Антипатер був правителем Ідумеї(раніше Едом),що на південний схід від Ізраїля, і лояльним підданим Риму. Він служив правителем Юдеї з 63 по 43 роки до Р.Х. Антипатер став добрим другом Юлія Цезаря і завдяки цьому отримав римське громадянство. Цезар також дозволив своєму другу Антипатеру перебудувати укріплення Єрусалиму. Хоча євреї могли продовжувати поклонятися в Єрусалимському Храмі, Антипатер був для них чужинцем і уособлював собою панування Риму. Через це юдеї зневажали і ненавиділи його. Хоча він і намагався зовнішньо слідувати юдейським традиціям, бувши обрізаним, та виконуючи деякі юдейські релігійні обряди, Антипатер все ж не був євреєм від народження і ніколи не зміг здобути прихильності більшості юдеїв. Антипатер мав двох синів, кожен з яких став важливою особою. Одного було призначено командувачем військ в Юдеї, а другий, відомий пізніше як Ірод Великий, правив Галілеєю. Однак він, як і його батько не здобув популярності серед юдеїв. У 43-му році Антипатер помер і невдовзі після того армія парфян захопила більшість Юдеї. Ірод втік до Риму і там був призначений царем Юдеї в 40-му році до Р.Х.
ІРОД ВЕЛИКИЙ (40 – 4рр. до Р.Х.) Хоча Ірод тепер був офіційним царем Юдеї, він все ще повинен був повернути собі контроль над регіоном, прогнавши парфян. Для цього йому знадобилося 3 роки. У 37-му році він нарешті захопив Єрусалим. Після цього він винищив усю родину Макавеїв, щоб більше ніхто не претендував на його місце. Ірод став відомий як Ірод Великий, і він був винахідливим, дієвим і ефективним правителем з багатьох сторін. Він був визнаний як найбільший будівничий на Близькому Сході, перебудувавши старі міста Самарію та Єрихон та звівши нові, такі як Сепфоріс та портове місто Кесарію. Він також будував фортеці, водогони, палаци, амфітеатри, та новий значно більший Храм в Єрусалимі. Ірод також добре контролював своїх підданих. Через те що він забезпечив стабільність у цьому завжди неспокійному регіоні, Рим дозволив йому розширити свої території. Зрештою він став правителем майже цілого Ізраїля. Хоча Ірода можна розглядати як видатного правителя з багатьох сторін, він був неймовірно жорстоким. Ревниво оберігаючи свою владу, він вбив багатьох членів власної родини, навіть власну дружину та синів, підозрюючи їх у змові заподіяти йому смерть. І саме цьому неврівноваженому чоловікові Мудреці зі Сходу сповістили про народження нового царя Юдейського(Мт.2:1-3), і це він наказав повбивати усіх малих дітей у Віфлиємі та околицях. Ірод помер в 4-му році до Р.Х., одинокий, хворий параноїк. СИНИ ІРОДА ВЕЛИКОГО Ірод домовився з римлянами, що його троє синів розділять царство після його смерті. Його син Архелай став царем Юдеї(правлячи Юдеєю, Самарією та Ідумеєю). Він був жорстоким і невмілим царем, якого боявся і ненавидів його народ(Мт.2:22). На прохання людей, Рим незабаром замінив його римським губернатором.
Другий син, Ірод Антипа, став тетрархом Галілеї та Переї. Це той Ірод, який взяв собі дружину свого брата Пилипа, Іродіаду, а також віддав наказа зтяти голову Івану Христителю(Мк.6:17). Ісус назвав його лисом(Лк.13:32) і попередив своїх учнів про те, щоб стереглися його(Мк.8:15).Він також був тим, до кого Пилат відіслав Ісуса перед тим як стратити Його у Велику П'ятницю(Лк.23:7). Ірод Антипа нарешті був зміщений і відправлений у заслання імператором Калігулою у 39-му році н.е. Третій син Ірода Пилип став тетрархом Трахонітської області. Це не той Пилип, що був одружений з Іродіадою. З того, що ми знаємо про нього, здається він був лагідним і справедливим, але абсолютно не практикуючим євреєм. В Новому Заповіті Пилип згадується лише один раз(Лк.3:1). РИМСЬКІ ГУБЕРНАТОРИ Коли син Ірода Великого Архелай був зміщений у 6-му році н.е., Рим послав на його місце власного управителя. Через те, що Юдея була дуже малою провінцією, цей новий римський урядовець був до певної міри підлеглим губернатора Сирії. Вищого чиновника називали префектом, хоча в дні ап.Павла назву змінили на прокуратора (англ.переклад часто дає просто „правитель”).Місцем знаходження уряду було місто Кесарія, збудоване Іродом Великим на березі Середземного моря. Префект також часто навідувався до Єрусалиму, особливо під час свят, і деколи проводив там зими. Його основними обов'язками було підтримувати мир і очолювати систему правосуддя, захищати римських громадян та їх інтереси і пильнувати за тим, щоб усі податки були належним чином зібрані і відправлені до Риму. Префект або прокуратор зазвичай дозволяв Первосвященику та Синедріону дбати про більшість незначних справ, але префект обов'язково повинен був схвалити обрання нового Первосвященика. Він також був єдиним, хто міг проголошувати смертний вирок. Четвертим префектом Юдеї був Валерій Граций, який правив з 15 по 26рр.н.е. Він відсторонив Первосвященика Анну (Ів.18:13) від служіння і призначив його наступником Йосипа Кайяфу, зятя Анни (Мт.26:57). П'ятим прокуратором Юдеї був Понтій Пилат. Він правив у 26-36 р. і був чоловіком, відповідальним за суд над Ісусом і за Його засудження(Мт.27:2).
Система римських управителів тривала з 6-го по 41 роки. У 41-му році Ірод Агрипа був призначений царем Юдеї і він правив там аж до своєї смерті в 44-му році. Потім знову правили римські губернатори аж до 66-го року. В цей рік юдеї підняли повстання проти римлян. Це повстання відоме як Перший Єврейський Заколот. В 70-му році римляни придусили повстання, повністю зруйнували Єрусалим разом із величним Храмом, збудованим Іродом. Римський генерал Тит, який став пізніше римським імператором, ніс відповідальність за захват Єрусалиму. Із перемогою Тита настав новий період сильного римського правління. Він тривав аж до Другого Єврейського Заколоту(132-135рр.). На цей раз римляни розгромили юдеїв із нещадною лютістю, поклавши кінець існуванню держави Ізраїля. Розігнані та розсіяні після цих двох заколотів, євреї ніколи знову не правитимуть жодною частиною Ізраїля аж до 20-го століття(1948р.). Лідерами цих повстань проти Риму була група людей, знаних як зилоти. Фанатично віддані ідеї вільної Єврейської держави, вони не зупинилися б ні перед чим у своєму стремлінні позбутися ненависних римлян. Зилоти застосовували терор і кровопролиття для досягнення своїх цілей. Цікавим є той факт, що Ісус вибрав Симона Зилота чи бувшого зилота, як одного з Своїх учнів(Лк.6:15). ІНШІ ЧЛЕНИ РОДИНИ ІРОДІВ Є ще двоє інших членів родини Іродів, які приймали участь у Ново-Заповітній історії. Це два чоловіки – Ірод Агрипа І та Ірод Агрипа ІІ. Ірод Агрипа І, вже згаданий вище, був онуком Ірода Великого. Він виріс у Римі, перейнявся римськими ідеями та прагнув стати політиком. Коли Ірода Антипу було зміщено, його призначили тетрархом Галілеї в 39-му році. У 41-му імператор Калігула, його близький друг, зробив його царем.
Наступний імператор Клавдій долучив території Трахоніту, Юдеї, Ідумеї та Самарії під його правління. Ірод Агрипа І докладав великих зусиль, щоб здобути лояльність єврейського народу. Він заарештував багато християн і навіть наказав вбити Якова, Іванового брата, щоб догодити юдейським релігійним лідерам(Дії.12:1-4). Як результат його гордині та зухвалості “…ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер”(Дії.12:23). Його син, Ірод Агрипа ІІ, був призначений тетрархом Трахоніту в 53-му р. Частина Галілеї була пізніше також передана під його правління. Його сестра Друзіла вийшла заміж за римського губернатора Юдеї Фелікса, який був відповідальний за ув'язнення ап.Павла(Дії.24). Ірод Агрипа ІІ та його інша сестра Верніка кількома роками пізніше, вирішили нанести візит новому губернатору Юдеї Фесту і там мали бесіду з ап.Павлом (Дії.25:13). Представники родини Іродів. Багато з них мали зіграти важливу роль в Новому Заповіті. Більшість з них були слабкими правителями, що дбали переважно про себе самих, і більшість їх не змогли здобути прихильність юдеїв. Деякі юдеї, однак, відчували, що краще бути під правлінням цих нащадків Ірода, ніж під Римом безпосередньо. Ця група була відома як іродіяни. Кілька разів Біблія пов'язує іродіян із фарисеями у їхніх спробах підловити Ісуса (Мк.12:13), а також у змові заподіяти Йому смерть(Мк.3:6). Фарисеї бачили в Ісусі загрозу їхньому релігійному авторитету, а іродіяни - загрозу їх політичним ідеям.