понеділок, 11 листопада 2013 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 24

ГРОШІ В БІБЛІЇ
Наскільки багатим був Соломон? Скільки грошей вкинула бідна вдова до скриньки для збору пожертв у Храмі? Гроші відіграють важливу роль у багатьох Біблійних історіях. Але коли ми читаємо про шеклі і таланти, динарії та драхми, чи ми знаємо про який вид грошей йшла мова? На цьому занятті ми розглянемо різні види грошей, що їх викорис-товували в Старому і Новому Заповітах. Наприкінці уроку вам слід: 1)Описати три кроки у винайденні грошей. 2)Розповісти про три основні грошові одиниці у Старому Заповіті та їх зв'язок з іншими. 3)Назвати три види грошей із Нового Заповіту. 4)Назвати найзвичайнішу монету Нового Заповіту та її вартість. 5)Сказати чому була потреба і яка мета перебування міняльників грошей в Храмі.
КУПІВЛЯ, ПРОДАЖ ТА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ У найдавніші часи купівля та продаж відбувалися без застосування грошей. Товарами просто обмінювалися між собою люди, у це задіяні. Однак, такий обмін не завжди був практичний чи рівноцінний. Незабаром виявилося, що мати певний стандарт вартості товарів для їх обміну було краще, ніж абсолютно вільний обмін різних речей. Вже в дуже давні часи золото та срібло вживалися як посередники в торгівлі. Так сталося тому, що більшість людей дуже цінували цих два метали. Тому вони стали стандартом, який можна було застосовувати під час купівлі чи продажу. Спочатку метали просто зважували, щоб визначити їхню цінність. Якість золота чи іншого дорогоцінного мета-лу також враховували під час визначення їх цінності. На час завоювання Єрусалиму Вавилоном(600р.), був започаткований новий вид обміну. Цар або правитель брав певну стандартну кількість золота, срібла, бронзи чи міді, і ставив на неї свою печатку. Ця печатка була гарантією того, що цей кусок мав належну вагу і якість. Це було перейнято іншими, і результатом стали гроші, які всі ми знаємо. Сьогодні окрім використання паперових грошей, наша грошова система тепер є майже такою ж що і в Новому Заповіті. ГРОШІ В СТАРОМУ ЗАПОВІТІ Початкові розділи книги Буття не говорять нам нічого про купівлю та продаж. Нічого, доки ми не приходимо до розділу про Аврама, де вже чуємо дещо про торгівлю. На той час торгівля вже велася із використанням золота і срібла. Стандарт ваги називався шекель. Він залишався найзагальнішою вагою протягом періоду Старого Заповіту. Біблійний запис каже, що Аврам купив печеру для поховання своєї дружини Сари за 400 шеклів срібла(Бут.23:15-16). Шекель був одиницею ваги і для золота, і для срібла. Вага шекля могла відрізнятися в залежності від місця і від часу. Так, Мойсей додає у 16-му вірші:”…чотири сотні шеклів срібла купецької ваги” в той час і в тому місці.
Золото також цінилося у той час. Ми чуємо, що Еліезер, слуга Авраама, дав Ревеці два золотих браслети вагою в 10 шеклів(Бут.24:22). Меньша одиниця виміру, бека, також згадується в цьому вірші. Бека дорівнювала половині шекля (Вих.38:26). Шекель також міг бути розділений на 20 гер(Чис.3:47). Або ми могли б сказати 10 гер дорівнює беці, а 2 беки дорівнюють шеклю. А скільки було у шеклі? Було оцінено, що протягом Старозаповітного періоду шекель важив біля 10 грамів. Набагато складніше визначити, яку вартість мав шекель золота чи срібла в Старому Заповіті. Частиною цієї проблеми є те, що вартість постійно мінялася. Як і сьогодні, інфляція була проблемою. В інший час зменьшення кількості продуктів приводило до підвищення цін. Наприклад, коли Самарія була атакована Бен-Гададом з Дамаску, сталося різке зростання цін на продукти. Люди, які голодували, готові були платити 80 срібних шеклів за голову осла і 5 шеклів за 0,5л. стручків(2Цар.6:25). Коли Єлисей передрік, що наступного дня буде драматичне падіння цін, люди сміялися з нього (2Цар.7:1). Однак це сталося, як і пророкував Єлисей, що в обідню пору наступного дня за 12 літрів пшеничної муки та за 24 літри ячменю давали по шеклю. Ціна на землю згадується кілька разів у Старому Заповіті. Ми вже згадували придбання Авраамом землі для поховання Сари за 400 срібних шеклів. Давид міг купити тока для обмолоту зерна в євусеянина Аравни за 50 срібних шеклів(2Сам.24:24), хоча уся земля його разом із усіма знаряддями могла коштувати взагалом 600 золотих шеклів (1Хр.21:25). Єремія заплатив 17 срібних шеклів за поле, яке він придбав(Єр.32:9). В нас також є інформація про ціни на рабів – Ізмаїльтяни купили Йосипа за 20 шеклів срібла (Бут.37:28). Також завжди була проблема з обманом. Для людей було легко зважити золото невірно і таким чином не дати вам потрібної суми. Амос згадує такий обман як загальну практику серед людей тих днів і каже як Господь каратиме тих, хто таке робить (Ам.8:5-10). В часи Давида уряд Ізраїля встановив “царський стандарт” (2Сам.14:26), згідно якого всі ваги можна було перевірити, чи вони відповідні чи ні. Таким чином, чоловік міг перевірити свої власні ваги(терези), покласти їх до торби і взяти із собою у ділову подорож для того, щоб перевірити, чи його не обманюють(Прит.16:11). В часи Об'єднаного Царства застосовувалася і більша міра ваги. Вона утворилася із 50-ти шеклів і називалася міна(Єзек.45:12). В палаці Соломона, наприклад було 300 невеликих оздоблених щитів, що прикрашали інтер'єр, кожен зроблений із золота вагою у три міни(1Цар.10:17). А одна міна важила приблизно 0,5кг. Була також ще більша міра ваги, що звалася талант. 60 мін(або 300 шеклів) складали один талант. Важив талант біля 30 кг. Коли Давид розбив Амонитян, то взяв собі царську корону, що важила повний талант золота (2Сам.12:30). Щорічний прибуток Соломона в часи його набільшого процвітання, становив 666 талантів золота, “окрім того, що приходило від купців та з торгівлі ходячих, та від усіх царів Арабії та краєвих намісників”(1Цар.10:15). 666 талантів грубо дорівнює 20 тонам золота щороку. Цар Омрі з Північного Царства купив пагорб, що звався Шомерон(Самарія), на котрому побудував свою столицю, за 2 срібних таланти(1Цар.16:24). І Єгипетський фараон Нехо наклав на Юду кару у 100 срібних таланти і 1 золотий після того, як захопив цей край (2Цар.23:33). Остання цифра говорить про те, що золото було набагато більш рідкісним і набагато вище цінилося. 1 срібн.шекль = 15 грам 50 шеклів = 1 міна (0,75 кг.) 60 мін = 1 талант (прибл.40 кг.) Шекль, міна і талант були міжнародними мірами ваги, що вживалися в багатьох різних країнах. Те, що вони використовувалися у Вавилоні, видно із відомої історії про напис на стіні в Книзі Даниїла. Рука написала: “Мене, мене, текел упарсін”(Дан.5:25). Значення слів було зрозумілим для кожного з присутніх: “міна, міна, шекль, півшекля”. Але лише пророк Даниїл міг розтлумачити значення цих слів про гроші у такому контексті: точно так як міна і шекель мають бути зваженими, щоб перевірити, чи мають вони відповідну вагу, так і Бог зважив царя Валтасара і знайшов його набагато меньшим від того, що Бог сподівається від правителя. Як результат, Бог порахував його дні, і поділить його царство(Дан.5:26-28).
На час повернення євреїв з вавилонської неволі під проводом Ездри та Неемії була запроваджена нова грошова система. Перси та греки почали користуватися монетами , що звалися драхми(Неем.7:70). Відмітьте, що такі цінні речі як кропильниці(чаші) та шати священиків все ще використовували в торгівлі також.
Не дуже багато можна сказати про гроші в часи Нового Заповіту, бо цей період тривав меньше ніж сто років. Грошова система Нового Заповіту була більш ускладненою, тому що в обігу водночас було кілька різних типів монет. Династії Іродів було дозволено штампувати тільки монети із бронзи. Містам Тиру і Антіохії було дозволено продукувати грецькі гроші, в той час як римський уряд випускав мідні, золоті та срібні монети для вжитку по цілій території Римської імперії. На той час такі монети були найзагальнішим видом грошей для купівлі та продажу, хоча серед деяких груп людей все ще практикувався бартер.
Найбільш звичною монетою в часи Нового Заповіту був римський срібний динарій. Притча про робітників у винограднику вказує на те, що один динарій був рівноцінний оплаті денної праці простого робітника(Мт.20:2). Динарій був римською монетою, що містила на собі образ імператора та написа(Мт.22:19). Юда заявив, що пахощі, які грішна жінка вилила на Ісуса, можна було продати за 300 динаріїв, що дорівнювало річній заробітній платні(Мк.14:5).
Драхма, грецька монета, мала цінність, приблизно таку ж як і динарій. Жінка з Ісусової притчі загубила одну із 10-ти своїх драхм і підмітала підлогу в домі доки не знайшла її(Лк.15:8-9). Була також монета і в дві драхми (дідрахма), і у чотири драхми (тетра-драхма). Ісус чудесним чином роздобув таку тетрадрахму (на латині зв. статир), щоб заплатити податок на Храм у дві драхми за Себе та за Петра(Мат.17:27).
В той час у вжитку були також і більші монети із золота. 100 динаріїв (пригадайте, що динарій був денною платою) дорівнював 1 міні у Новозаповітні часи. А 60 мін складали 1 талант. Талант згадується у відомій притчі про таланти (Мт.25:15). Талант представляв собою величезну суму грошей, на багато більшу від тієї, яку звичайна людина коли-небуть могла побачити за ціле своє життя. Були також мідні монети, чия вартість була значно нижчою від динарія. А в юдеїв була навіть ще меньша монета, звана лептою. Дві лепти дорівнювали кодранту чи 1/64 динарія. Таких дві лепти опустила бідна вдова у скриньку для збору пожертв у Храмі, в той час як Ісус спостерігав за нею(Мк.12:42). Говорячи про кару, яку отримають лице-міри, Ісус казав, що вони будуть вкинуті до в'язниці аж доки не заплатять останнього шеляга(кодранта)(Лк.12:59). 2 лепти = 1 кодрант 64 кодранти = 1 динарій/драхма(чи денна плата) 4 динарія(драхми) = 1 статир 100 динаріїв = 1 міна 60 мін = 1 талант Хоча гроші ніколи не були центральною темою в Біблії, вони відігравали важливу роль в біблійних історіях. Протягом Старого Заповіту гроші розвинулися із зважування різної кількості золота та срібла у монетарну систему. У Новому Заповіті ми знаходимо у вжитку кілька різних видів монет. Це стає очевидним також і завдяки посиланню на грошомінів на території Храму. Ісус двічі виганяв міняльників грошей з Храму, один раз на початку(Ів.2:12-14), а другий раз наприкінці Свого служіння(Мт.21:12-13). Із пізніших єврейських писань відомо, що юдеї, які приходили в Храм, могли заплатити свій податок на Храм тільки шеклями Тиру. Так було не лише через те, що шеклі Тиру не мали на собі образу людини, але і тому, що вміст в них срібла був дуже високий в той час як інші монети вміщували щораз меньше срібла, особливо під час інфляції. Грошоміни приймали інші монети для обміну і мали з того величезний прибуток. Їх невгамовна жадібність та жадібність священиків, які запровадили це, так сильно розгнівила Ісуса.