пʼятниця, 14 листопада 2008 р.

Навіщо заможньому українцеві вчити географію, якщо його і так куди треба довезуть? (((



В наш час, не є великою таємницею те, що для отримання вищої освіти, здебільшого потрібен тугий гаманець. І щоб там нам не розповідали по ЗМІ представники міністерства освіти: про тестування, про прозорість, про конкурсну систему, більшість українців, особливо тих, які якимось "боком" з цим зіткнулись, щиросердно можуть сказати - без грошей та потрібних зв*язків вам не бачити вищої освіти, як власним одним оком інше без дзеркала.
Як не сумно про це писати, але цей факт має глибинне історичне коріння. Наприклад, в древній Русі вища освіта була по кишені лише боярам та князям. Про плоди такої освіти свідкують літописи. Так чернігівський князь Всеволод Ярославович, наприклад, володів п*ятьма мовами, а Володимир Мономах міг без перекладача спілкуватися з греками та італійцями.
Чернігівчани низчих прошарків суспільства, котрі вміли писати, також зробили свій "посильний" вклад в історію рідного краю у вигляді графіті - так вчені називають старовинні розписи на кам*яних будівлях. Один із найбільш відомих чернігівчан, а саме отрок Йона, залишив таке графіті на стіні Софієвського собору в місті Києві.
Чернігівські князі Святослав Ярославович та Святослав Давидович, які правували в 11 та 12 сторіччях, були відомими книголюбами. Їхні зібрання складали основу бібліотеки Києво-Печерського монастиря.
Не заможньому люду, якому бракувало грошей на освіту, залишалося лише складати казки, та легенди про Івана Годиновича, Солов*я - Розбійника та інших - зараз вдало замінених серіалами по ТБ та газетними плітками, але і це задоволення відібрано у простого люду фахівцями піар-технологій.
Одним із основних пріорітетів церквного життя на чернігівщині стала, саме, освіта незаможньої молоді. Так в 17ст. почали діяти початкові школи з трьохлітнім терміном навчання. А в 1689році в Чернігів з Новгород-Сіверського перевели Славяно - латинську школу. З часом на її базі був створенний колегіум, який спочатку мав чотири класси. Самі обдаровані із учнів продовжували навчання в Києві, Москві, Петербурзі.
Великий реформатор Мартін Лютер, також, вважав одним із головних пріорітетів Церкви, після розповсюдження Слова Божого, це її освітня діяльність. Лютер дуже піклувався про виховання молоді і вдосконалення шкільництва. 1524році він видав заклик "До радників усіх німецьких міст, щоб закладали школи", де пише: " Любі земляки! Щороку видаєте ви так багато грошей на зброю, на покращення доріг і на будову гребель. Чи не годиться видати дещо, ба навіть ще більше, на виховання дітей?.." При цьому він не обмежував навчання тільки якимось одним станом, щоб, наприклад, навчалися тільки духовні особи, а домагався, щоб і світські люди користувалися наукою. Також у світському стані - твердив Лютер - потрібно освічених і корисних чоловіків і жінок, отже, треба відповідно виховувати і навчати дівчат і хлопців. Лютер не шкодував ні часу ні грошей для допомоги нужденним на освіту. Про його щедрість і наполегливість в цьому питанні ходять легенди. Так, одного разу, до нього в двері постукав убогий студент, просячи допомоги, щоб поступити до університету. Саме на той час Лютер не мав ані шеляга. Студент так засумував, що аж заплакав. Тоді Лютер, не зважаючи на супротив своєї дружини і самого студента, дав йому срібний келих і сказав: "Іди, віднеси до ювеліра і продай! Мені не треба срібного келиха!".
Наша молодь, це майбутне України. Тому про її виховання і освіту держава повинна думати в першу чергу. І не тільки про освіту багатіїв - багато з них далеко не талановиті, але і малозабезпечених верст населення - серед яких багато обдарованої, талановитої молоді. Церква ж повинна скеровувати молодь-наше майбутне, до навчання і прославлення Божого ймення на кожномі місці своєї праці, а не, як це робить сучасна реклама, до алкоголю, позашлюбного сексу та іншого бруду. Лише освідчені, духовні люди зможуть зупинити падіння України в безодню і хаос, а не політикани-грошолюби, які продали себе Мамоні.

Поради для українців і не тільки.




Я не відкрию великої таємниці говорячи, що українці люблять гарно попоїсти, як то кажуть - від пуза. Мало хто з нас притримується певної дієти і як наслідок важкість у шлуноку, печія ну і так далі.
Я хочу з вами поділитися двома корисними порадами, які стосуються безпосередньо вищенаписаних проблем зі здоров*ям. Порада перша - якщо ви наїлися жирного або копченого, напилися газованої води і все це "шліфонули" різними смачностями, то, звичайно, ваш шлунок почне "висловлювати своє незадоволення" - колоти, вздуватися, вурчати та інше. Не лякайтесь. Цей жах може вас облишити, якщо ви, на додачу, ще з*їсте і банан. Ви здивовані? Ви вважаєте, що луснете? Ні. Але банан заспокїть колики в шлунку та зніме нудоту, якщо вона є - хоча при великій кількості вищезгаданого, не сумніваюсь що є. Також від нудоти гарний засіб імбир, який допоможе її зняти. Навіть тим, кого нудить в транспорті. Перед поїздкою потрібно випити 1/3 чайної ложки настою кореню імбиру - і ваша подорож мине без проблем.
Порада друга - якщо вас замучує печія, то потрібно взяти сиру картоплину(особливо корисна червона картопля), відчистити від лушпиння, вимити холодною водою і порізати дрібними кубиками. Потім з*їсти. Їсти потрібно повільно, добре пережовуючи. Або, потерти на дрібну тертушку, віджати сік, розвести в рівній пропорції з кип*яченою водою та випити маленькими ковтками. Печія швидко мине. Особисто перевірив останній спосіб з кубиками картоплі - неприємно жувати і ковтати, але справді діє.
Бажаю вам здоров*я.