четвер, 18 березня 2010 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ 7





УРОК 7. ЯК БІБЛІЯ ДІЙШЛА ДО НАС?

Частина перша

1.Біблія прийшла до нас через Божественне натхнення
Бог є автором Біблії.


Тому ми говоримо про Божественне натхнення Біблії. Пор. 2 Петра 1:21. Божі пророцтва зажди справджувалися. Саме так Бог казав визначати правдивість або неправдивість пророка. Пор. Повторення 13:1-4. Господь також закликає нас звіряти кожне об’явлення із Його Словом. Пор. Дії 17:10-12.

2.Запровадження Богом канону

Канон – грецьке слово, яким позначається стандартна вимірювальна лінійка. Біблія, яка є іншим грецьким словом, яке означає «книги», є каноном вчення, віри та життя християн. Сам Бог запровадив канон тим, що дав ці книги Своїм об’явленням, Своїм натхненням. Канон визначається Божим Словом, а не навпаки. Лютеранська Церква так визначає Канон:

Канон, тобто зібрання книг, які є авторитетом для Церкви, не є творінням Церкви. Радше Канон тихим історичним процесом увійшов у богослужебне життя Церкви і став частиною Церкви через Свій Божественний авторитет.

Отже, Церква визнає які книги є Каноном, впізнаючи голос Доброго Пастиря. Пор. Івана 10:27.

3.Божий авторитет – внутрішнє свідчення

Боже Слово несе Божий авторитет. І Божий авторитет визнається Божими людьми. Пор. Марка 1:22. Боже Слово має внутрішню силу. Через Боже Слово діє Святий Дух. Пор. Євреїв 4:12. Через Своє Слово Бог творить у наших серцях віру в Ісуса Христа. Пор. Римлян 10:17. Через Своє Слово Бог нас освячує. Пор. Івана 17:17.

4.Збирання та збереження Старого Заповіту

Писання свідчать про себе, що вони – Слово Боже. Люди, відповідно до Божого наказу, збирали Слово Боже та зберігали його для належного використання у своїй спільноті. Пор. Повторення Закону 31:26; Єгошуї 1:8. Божий народ завжди проводив чітку різницю між Божим Словом (каноном) та іншою релігійною літературою. Пор. Єгошуї 10:13; Числа 21:14. Таким чином Канон Старого Заповіту був вже сформованим і завершеним за 400 років до народження Ісуса Христа, а за 200 років до народження Спасителя від Діви Марії, всі 39 Старозаповітних книг Божого Слова були чітко відділеними від іншої релігійної літератури.

5.Свідчення Христа

Найкращим свідченням для нас є, звичайно, свідчення Бога Христа. Він свідчить про те, що вся Біблія свідчить про Нього і про спасіння вірою в Сина Божого. Христос підтвердив авторитет Божих пророків. Пор. Івана 5:39; Луки 24:44; Луки 16:29; Матвія 8:4; Матвія 13:14; Матвія 22:43, 44; Матвія 24:15. Господь також вказав на Канон Нового Заповіту, який дається Святим Духом через Євангелістів і Апостолів. Пор. Івана 6:63; Івана 6:68; Івана 8:31, 32; Івана 16:12-15.

6.Свідчення Христових апостолів

Христові Апостоли свідчили про канонічність та правдивість і Старого, і Нового Заповітів. Пор. 2 Тимофія 3:16; 2 Петра 1:19-21; 2 Петра 3:2; 2 Петра 3:15, 16; Ефесян 2:20. Зауважте, що Апостол Петро підтверджує у своєму 2 Соборному посланні канонічність листів Апостола Павла.

7.Неканонічна література

Деякі книги ніколи не належали до Канону, тобто вони ніколи не були Божим Словом, хоча й були в багатьох випадках доброю релігійною літературою. Зауважте, що більшість цих книг написані після завершення Канону Старого Заповіту. Тут ми наводимо назви та дати такої апокрифічної літератури:

Книга Приблизна дата
Книга мудрості Соломонової або Книга Мудрості 30 р. до Р. Х.
Екклезіястика або Сіраха 132 р. до Р. Х.
Товит 200 р. до Р. Х.
Юдит 150 р. до Р. Х.
1 Ездри 150-100 р. до Р. Х.
1 Маккавеїв 110 р. до Р. Х.
2 Маккавеїв 110-70 р. до Р. Х.
Варуха 150-50 р. до Р. Х.
Лист Єремії 300-100 р. до Р. Х.
2 Ездри 100 Р. Г.
Додаток до Естер 140-130 р. до Р. Х.
Молитва Азарії або Пісня Трьох Мужів 100 р. до Р. Х.
Сусанни 100 р. до Р. Х.
Вел і Змій 100 р. до Р. Х.
Молитва Манасії 100 р. до Р. Х.

8.Перевіряйте писання

Як ми можемо знати про автентичність книг? Нам треба знову звертатися до Божого Слова. Пор. 1 Солунян 5:20-22; Об’явлення 2:2; 2 Солунян 2:2; Об’явлення 22:18, 19.

9.Загальне прийняття Канону та деякі питання, які все ще залишилися

На повне прийняття християнським світом всіх Ново заповітних книг пішло чимало років. Двадцять книг Нового Заповіту були прийняті одразу. Ми ці книги називаємо homologoumena (прийняті одностайно). Сім книг Нового Заповіту вважалися за antilegomena (виступили проти). До них належать:
1. Євреїв – не був відомий письменник.
2. Якова 2 – видавалося, що тут було протиріччя із Євангелієм.
3. 2 Петра – не було впевненості, що саме Апостол Петро написав цей лист.
4. 2 Івана – не дійшло до всіх громад швидко.
5. 3 Івана - не дійшло до всіх громад швидко.
6. Юди 14 і 15 – видавалося, що тут вживалися цитати з-поза Біблії.
7. Об’явлення – його було тяжко зрозуміти.

Приблизно на 300 рік нашого Господа всі ці книги також були включені в Канон Нового Заповіту і таким чином було завершено формування Нового Заповіту. Жодна інша книга вже не може називатися Словом Божим аж до повернення у славі нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.