вівторок, 2 квітня 2013 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 19

ПОВЕРНЕННЯ ІЗ ВИГНАННЯ Після падіння Вавилону у 536-му році, новий перський цар дозволив ізраїльтянам повернутися в Єрусалим. Групи юдеїв поверталися у різні часи протягом наступного століття. Це був час великих народних лідерів: Зоровавеля, Ездри та Неемії. Це був також час пророків Огія, Захарії та Малахії, та героічної цариці Естер. На цьому занятті ми вивчатимемо повернення ізраїльтян з Вавилону та їх нове життя у Ізраїлі під правлінням персів. Наприкінці уроку вам слід: 1)Назвати лідерів, дати та головні результати повернення у Ізраїль кожної з трьох груп. 2)Назвати пророків кожного періоду. 3)Назвати юдейську жінку, яка стала перською царицею. 4)Назвати головного противника ізраїльтян коли вони повернулися до Єрусалиму 5)Назвати імперію та царя, котрий дозволив євреям повернутися. Перська імперія. На схід і трохи на північ від Вавилону жили мідяни та перси. Біля 550 року до Р.Х. молодий перський правитель Кір об'єднав цих два народи і постановив розширити свою імперію, розбивши вавилонян. Після завоювання більшої частини Малої Азії, він був готовий напасти на Вавилон. У 539-му році він здобув вирішальну перемогу над царем Набонідом. Незабаром Вавилон підкорився навіть без боротьби. Кір продовжував свої завоювання аж доки не став контролювати цілий Близький Схід від кордонів Єгипту і до Чорного та Каспійського морів на півночі. Перська імперія була значно більшою за Асирійську чи Вавилонську. Вона правила такою кількістю земель та меньших царів, що перський правитель взяв собі ім'я “цар над царями”(Езд.7:12). Біля 330 року до Р.Х. великий грецький полководець Олександр Великий переміг персів і поклав кінець їхній імперії. Нижче наведені перські царі, що мали найбільший вплив на історію ізраїльтян. КІР (Великий) 539 - 530 до Р.Х. КАМБІЗ 530 – 522 до Р.Х. ДАРІЙ І 522 – 486 до Р.Х. КСЕРКС І (АХАШВЕРОШ) 486 – 465 до Р.Х. АРТАКСЕРКС І 464 – 423 до Р.Х. Важливі Перські царі Старого Заповіту. Через те, що перські царі мали правити такою великою територією, вони хотіли завоювати добре ставлення до себе з боку своїх підданих, що давало їм можливість правити більш ефективно. Одним із шляхів, якими вони намагалися здобути при-хильність народів, якими правили, було те, що вони дозволяли усім чужинним богам, що були захоплені і привезені до Вавилону асирійцями та вавилонянами, бути повернутими знову до їхніх міст. Вони також дозволили багатьом вигнанцям повернутися у рідні краї. У такий спосіб Бог використав перських царів, щоб виконати Свою обітницю Ізраїлю, що вони одного дня знову повернуться на землю обітованну після їхнього 70-ти літнього вигнання. Естер, юдейська цариця Персії. Біблія присвячує цілу книгу історії про Естер, єврейську дівчинку-сироту, котра повстала з невідомості і стала царицею Персії. Бог використав Естер для того, щоб вона зіграла ключову роль у збереженні Ізраїля. Естер жила під час правління перського царя Ксеркса І біля 475 року. Історія мала місце у перській столиці Сузи, а її головними дієвими особами були: Естер, її дядько Мордехай, цар Ксеркс і один з його чиновників Гаман. Книга починається з того, що цар Ахашверош шукає нову царицю і вибирає Естер (Ест.1-2). Пізніше Естер стає відомо про змову на чолі з Гаманом, щоб винищити всіх євреїв по цілій перській Імперії. Вона сміливо приходить перед царя, розкриває наміри Гамана і пояснює в якій небезпеці вона опинилася. Гамана повішено на тій самій шибениці, яку він приготував для страти Мордехая, а Мордехай зайняв Гаманове місце радника царя(Ест.3-8). Укази про вбивство євреїв, однак, не могли бути відізвані, тому що “ закон мідян та персів” не може бути змінений (цей вираз все ще вживають в Англії сьогодні, коли мова йде про рішення, яке не може бути змінене). Ахашверош, однак, видає новий декрет, який дозволяє євреям захищати себе, і таким чином вони були спасені. Євреї згадують про цю подію щороку під час свята Пурим(Ест.9). Перше повернення: відбудова Храму. “ А першого року Кіра, царя перського, щоб сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи: “Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усього Його, - нехай буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого. Це той Бог, що в Єрусалимі. А кожному позосталому по всіх тих містах, хто мешкає там, нехай допоможуть йому люди його місця сріблом, і золотом, і маєтком, і худобою, з добровіль-ною жертвою для дому Божого, що в Єрусалимі”(Езд.1:1-4). Із цим оголошенням Кіра у 539-му році, полонені ізраїльтяни, що жили у Вавилоні тепер ставали вільними і могли повертатися додому. Біля 50 000 євреїв із Вавилону повернулися в Палестину під проводом Зоровавеля, онука царя Юди Єгояхіна. Коли вони прибули, то негайно збудували жертівника. Онук останнього первосвященика взяв на себе турботу про жертвоприношення і почав приносити щоденні жертви. Свято Кучок було з великою радістю вісвятковане як і колись раніше. Поселенці потому зосередилися на значно більшому завданні відбудови Храму. Сусіди самаритяни пропонували свою допомогу, але юдеї відмовилися, не бажаючи помочі від неправдивих богопоклонників. Як результат, розгнівані самаритяни намагалися перешкоджати праці Юдеїв(Езд.4-6). Однак, з Божою допомогою, підбадьоренням пророків Огія та Захарії, та під керівництвом вірного Зоровавеля, складне завдання було нарешті виконане. 12 Травня 516 року Храм було освячено і народ Божий знову міг поклонятися Богові у Його Храмі в Єрусалимі. Це було початком того, що в багатьох книгах називається Періодом Другого Храму(першим був Храм, збудований Соломоном). Через обмежені ресурси, юдеї, що повернулися, збудували другий Храм набагато меньшим і не таким прикрашеним як попередній. Однак, пізніше цар Ірод зробив його більшим і ще грандіоз-нішим, ніж той, що збудував Соломон. Вигнанці, що повернулися, були все ще невеликою групою в 515 році. Вони контролювали тільки Єрусалим і північну половину території Юди. Вони були оточені ворогами – самаритянами, филистимлянами, едомітянами, амонитянами та моавитянами. Юдеї, а також ці інші народи все ще були частиною Перської імперії, але перси мало дбали про підтримку законів та порядку, і регулярно з'являлися лише для збору податків. І хоча юдеї все ще були бідними і слабкими, але вони поклали початок відбудови своєї нації. Друге повернення. Ездра. Приблизно через 30 років після посвячення Храму, Ахашверош сів на перський трон, а Естер стала царицею. Але Святе Письмо майже нічого не розповідає нам про те, що відбувалося в Ізраїлі протягом тих 50-ти років. Юдеї, які там поселилися, поступово ставали більш заможними, однак, і поклоніння правдивому Богу ставало переплетеним із різними гріховними практиками навколишніх народів. Багато єврейських чоловіків одружилися із язичницями і поступилися впливові їхнього поклоніння фальшивим богам. Ізраїль поступово повертався до такого способу життя, за який їх було вигнано із Краю майже століттям раніше. Такою була ситуація, що з нею несподівано стикнувся Ездра, коли привів другу групу вигнанців із 1800 осіб назад до Єрусалиму в 457-му році. Цей Ездра був “учитель, знавець Мойсеєвого Закону”(Езд.7:6). Він отримав дозвіл від царя Артаксеркса І очолити другу групу. Внесок Ездри у відбудову Ізраїля був і духовний, і фізичний. Ездра був уповноважений Артаксерксом призначати правителів та наглядати за викладанням Закону в Ізраїлі. Ездра виступив проти шлюбів юдеїв з язичниками і привів людей до визнання ними свого гріха, і вони повиганяли своїх чужинницьких дружин(Езд.10). Результатом цього була духовна реформа і Ізраїль ще раз присвятив себе правдивому Богові. Неемія та третє повернення. Через 10 років після повернення Ездри, третя група вигнанців здійснила свою подорож до Ізраїльської землі. Ця група була очолена Неемією, важливим службовцем (чашником, Неем.2:1) царя Артаксеркса. Він був дуже стурбований тим, що його земляки, які поверну-лися з полону “… живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем”(Неем.1:3). Тому Неемія просив дозволу царя облишити своє служіння і повернутися в Єрусалим. З листом від царя Неемія прибув у Єрусалим і органі-зував відбудову міських мурів(Неем2). Неемія також був призначений правити в Юдеї, що тепер робило Юдею провінцією, окремою від Самарії. Неемія здійснив свою подорож до Єрусалиму в 444-му році. Одразу після свого прибуття Неемія вночі таємно обійшов місто, щоб дослідити стан його мурів. Зробивши власні спостереження, він закликав людей об'єднатися для відбудови стін міста. Народ відповів охоче і роботи почалися майже негайно і успішно просувалися. Однак, знову самаритяни намагалися зупинити роботу юдеїв. На цей раз противників очолював Санваллат, правитель Самарії. Спочатку він спробував насміхатися, потім залякувати, і нарешті, хотів схопити Неемію і викликати в народу недовіру до нього. Але Неемія та його люди дали гідну відповідь на ці загрози. Із зброєю в руках вони продовжували ремонтувати стіни, і завершили свою працю протягом двох місяців. Наступні два роки Неемія продовжував укріпляти та підсилювати мури Єрусалиму. В цей час Ездра також був зайнятий іншим, духовним обновленням. Він читав Закон Мойсея до усіх людей, зібраних в Єрусалимі, а потім докладно пояснював його арамейською, так, щоб люди могли добре розуміти. В результаті цього відродження відбулося і посеред народу. Люди також влаштували велике свято на честь завершення відбудови міських стін. Строк полишення Неемією свого служіння перед лицем царя закінчився, тож він знову повернувся у Персію. Відвідавши Єрусалим знову через кілька років, Неемія побачив, що релігійне життя народу знову погіршилося. Закони Суботи ігнорувалися і шлюби із поганами знову стали звичайним явищем. Ще раз Неемія доклав великих зусиль щоб віднови-ти правдиве поклоніння в Ізраїлі. Саме під час цього другого візиту Неемії до Єрусалиму, останній пророк Старого Заповіту Малахія проголошував до людей Слово Боже. Він постійно проповідував проти релігійної байдужості та зіпсуття богослужебної практики ізраїльтян. Малахія завершив ті богодухновенні записи, які Бог дав нам про свій народ у Старому Заповіті.