понеділок, 12 жовтня 2009 р.

6) Спільнота доморядників Божих.


У важкі часи світової кризи хочу з вами обговорити питання матеріальної внутрішньої і зовнішньої підтримки спільноти. З біблійних цитат про земне життя спільнот віруючих ми бачимо що, не головним, але важливим питанням її існування є матеріальна підтримка. Ми бачимо, як Апостол Павло дякує за підтримку його місійної діяльності, бачимо, як він дякує цервам македонським за їх «щирість в убозтві» та ще багато прикладів братерської підтримки та допомоги один одному. Так, чудовим прикладом є співіснування в громадах, зображених у Біблії - розповідаючи нам про те, як перші християни ділилися всім – допомагаючи братам у потребах, та підтримуючи існування своєї спільноти.
Наслідування перших християн передалося і нам з вами. Так, дякувати Богу, в період відродження чистого, євангельського віросповідання в Україні, громади Української Лютеранської Церкви , мали і мають щиру підтримку від наших братів-єдиновірців зі Сполучених Штатів Америки. Це велике Боже благословення для лютеран України, за яке ми щиро дякуємо нашому Богу і братам та сестрам зі США. Але, на жаль, в деяких окремих випадках це Боже благословення з волі диявола, світу і нашої гріховної природи обернулося для УЛЦ тягарем, який важко знести. Звичайно, це не є хворобою лише Української Лютеранської Церкви, але, мабуть, усіх конфесій. Я маю на увазі те, що дехто з людей, знаючи про матеріальну підтримку яку надають единовірці зі США, намагаються скористатися цим – відвідуючи церковну спільноту, як за радянських часів Совбез, лише з думкою про якусь особисту матеріальну підтримку. Звичайно, Господь Своїх знає, як я згадував вище, але спільноту вірних також повинно турбувати це питання.
Наші громади мають чудові назви «Воскресіння», «Святого Духа», «Вознесіння» і тому подібні. Як не сумно це визнавати, але люди, про яких я говорю, з радістю ходили б до громади з назвою «Грошова винагорода». Звичайно, всі ми далекі від святості Божої і досконалості, тож молімося у спільноті, щоб Господь розчулив серця і таких людей, якщо на те Божа воля.

Ще одне питання, яке мене безпосередньо хвилює, це пожертви в громадах – я не маю на увазі лише чернігівську громаду - звіти про пожертви від всіх громад є практикою в УЛЦ.
Одного разу мені довелося почути такий вислів від вірного спільноти УЛЦ: «Поки нашу громаду підтримують зовнішньо ми будемо користуватися цією підтримкою, але коли підтримки не буде, то ми почнемо самі себе забезпечувати» - це головна думка сказаного, не слово в слово. На мою думку, це хибна позиція і напрямок. Давайте, у відповідності зі Словом Божим, поміркуємо, для чого ми матеріально підтримуємо свою громаду та допомагаємо іншим громадам, які потребують нашої допомоги.
Тому що я грішник - про це каже нам Біблія, то я дозволю собі припустити думку людини, яка вносить пожертву: «Я сьогодні пожертвую 100 гривень, а завтра мені не вистачить на якісь потреби, а пастир і так має якусь зовнішню підтримку у вигляді зарплатні та ще й на потреби громади. Дам 5 гривень-вистачить».
У Своєму Слові Господь нам каже, що ми повинні нести Євангеліє по світові, збиратися у спільноти, навколо Його Столу, слухати та досліджувати Його Слово - перебувати в ньому, любити і піклуватися один про одного. Все це і є життя спільноти. Звичайно, про нас піклується лише Господь, але Він працює через засоби. Пожертви вірних це ще один засіб, який свідчить про подяку Богові за те, що ми маємо, за те, що Він нас прийняв у свою родину. Це не оброк Богу чи жертва Йому – Богу наші гроші і матеріальна підтримка не потрібні, але це радше ще один спосіб дякуючи Йому зібратися у спільноту, для прославлення Його ймення та для отримання Його прощення, такого необхідного грішнику і праведнику водночас. Це не данина пастирю, чи єпископу, чи голові громади. Розмір пожертви не визначає віру або приналежність до певної спільноти чи ієрархії, це зовсім інший рівень. Рівень покладання на Господа, уповання на Нього – повна довіра Йому. Свою пожертву я вношу не тому, що так треба, але радше з подякою Богу за те, що Він зробив для мене і бажанням, щоб наша спільнота вірних разом чекала Його Другого Приходу.