понеділок, 1 липня 2013 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 20

ГРЕКИ ТА ІЗРАЇЛЬ На нашому першому занятті ми говорили про 9 періодів у Біблійній історії. До цього моменту ми розглянули 7 з них. На цьому занятті ми почнемо вивчати 8-й період, т.зв. Міжзаповітний Період. Цей період, як ви пам'ятаєте, тривав біля 400 років. На протязі цього часу Греки відігравали важливу роль в історії Ізраїля. На цьому уроці ми розглянемо досягнення Греції у той час та поговоримо про Олександра Великого та його вплив на ізраїльську історію. Наприкінці заняття вам слід: 1)Визначити перших 4-ох правителів у Ізраїлі в період між Заповітами і назвати дати їх правління. 2)Описати головні географічні особливості Греції. 3)Розповісти про подвиги Олександра Великого та землі, які він завоював. 4)Описати найтриваліший результат Олександрових завоювань та його ефект для Ізраїля. 5)Назвати грецьких правителів Єгипту, сказати як довго вони правили Ізраїлем та описати їх правління. 6)Назвати грецьких правителів Сирії, сказати чому їх так ненавиділи юдеї та описати результат їхнього правління Ізраїлем. ПЕРІОД МІЖ ЗАПОВІТАМИ (400 – 0 до Р.Х.) Після часів пророка Малахії, Господь не давав більше богонадхнених послань до своїх людей аж поки ангели проголосили народження Його Сина. Таким чином Біблія не дає нам ніяких записів про те, що відбувалося у період між заповітами Важливі події, однак траплялися у ті 400 років. І не тільки в Ізраїлі, але у цілому Середземноморському світі мали місце важливі зміни. Персія продовжувала правити Ізраїлем та Близьким Сходом протягом наступного століття приблизно до 330 року. Доля Ізраїля як нації покрашува-лася і євреї, що проживали по цілій Перській Імперії, часто ставали багатими людьми коли торгівля та комерція процвітали. Велика Перська Імперія, однак, почала показувати ознаки слабкості, що зрештою привело її до занепаду. Прийшов час для нового завойовника, який збудує нову імперію. КРАЇНА ТА НАРОД ГРЕЦІЇ Греція є європейською країною, оточеною з трьох сторін водою. Із заходу вона відділена від Італії Адріатичним та Іонічним морями. З півдня від Африки її відділяє набагато більше Середземне море, а зі сходу Греція відділена від Малої Азії(сучасна Турція) Егейським морем. Тільки на півночі вона поєднана з материком. Греція оточена великою кількістю островів, на яких також процвітала грецька культура. Фактично у цей період Греція заснувала військові застави у Малій Азії вздовж берега Чорного моря, а також в Італії. Перша велика Грецька цивілізація взяла свій початок на острові у Середземному морі на південь від Греції. Ім'я острова – Кріт.
Ця цивілізація розквітла на острові ще до часів Авраама(2000р.до Р.Х.) і тривала аж до часу Суддів. Ця давня цивілізація була названа за ім'ям відомого критського царя Міноса, - Мінойською. Протягом пізніх етапів розвитку Мінойської цивілізації, племена людей з півночі почали чинити вторгнення в Грецію. Вони завоювали та оволоділи територією цілої Греції вже у часи Давида і Соломона(1000р.до Р.Х.). Це називається Мікенським періодом історії Греції. На той час вони також контролювали більшість території Малої Азії та острови у Егейському морі. Греки того часу не були об'єднаним народом. Їх рання історія була історією багатьох невеликих міст-держав, що постійно воювали одне з одним. Кожне із цих міст-держав мало свою власну форму управління, власне військо та спосіб життя. Кожна місцевість мала також мовний діалект, відмінний від сусідніх. По мірі того, як греки розширяли свою територію, вони вступили в конфлікт із Перською Імперією. Два найбільших грецьких міста-держави Афіни і Спарта об'єднали свої війська і були здатні розбити могутню армію і військово-морський флот Ксеркса невдовзі після 500-го року до Р.Х. Однак, у наступні роки Афіни та Спарта більшість часу проводили, воюючи одне з одним. Цей період названо “Золотим віком Греції” (приблизно 500 – 400 рр.) тому що він був багатий великим числом знаменитих істориків, державних діячів, митців, архитекторів, науковців, лікарів, драматургів та поетів. Відомі філософи Сократ, Платон і Арістотель, також жили в Греції протягом цього періоду. Ідеї демократії прийшли в країни Заходу також із Греції цього періоду. ОЛЕКСАНДР ВЕЛИКИЙ(336-323рр.до Р.Х.) В той час, як греки воювали між собою, їхні сусіди на півночі, македонці, стали могутньою нацією. Біля 350-го року вони завоювали Грецію. У 336-му році молодий чоловік 20-ти літ, Олександр, став царем Македонії. Через його визначні досягнення, ми знаємо його сьогодні як Олександра Великого(Македонського). Невдовзі він постановив із своєю армією розпочати війну проти найбільшого ворога греків – Персії. Його армії спочатку прогнали персів із Малої Азії, Сирії та Палестини (не дуже переймаючись євреями). Після вигнання персів з Єгипту в 332-му році, Олександр Великий був проголошений фараоном і заснував велике місто Олександрію в делті Нилу. Потім він повернувся назад в сторону сходу і напав на рідні землі персів у Месопотамії. На 330-й рік перська імперія була цілком під контролем Олександра Великого. Затім він просував свої війська далі на схід, завойовуючи Афганістан, Пакистан, і навіть Індію. Коли його армія відмовилася йти далі, вони повернулися у Месопотамію. Незабаром, після прибуття назад у Вавилон, Олександр захворів на лихоманку і помер(323р.). На час його смерті, його імперія була найбільшою з тих, що їх коли-небуть бачив світ. Однак, скоро і вона була подрібнена. Протягом наступного століття провідні генерали Олександра Великого та їх нащадки боролися за контроль над різними частинами імперії. Куди б не йшов Олександр Великий, він скрізь залишав позаду греків та македонців – намісників, солдатів і торговців. У такий спосіб грецька культура та ідеї, а також грецька мова також поширювалися. Культура, що вони її поширювали, називалася геленською, а нова міжнародна версія грецької мови була названа геленістичною або грецьким Койне(загальна грецька). В той час, як імперія Олександра Великого почалася як військове завоювання, спадщина грецьких традицій та мови мала більш далекосяжний та довготривалий ефект. Він виявився надзвичайно корисним для поширення Євангелії, яке послідувало після смерті нашого Спасителя. Бог спрямовує та використовує події історії для того, щоб вони слугували Його власним цілям.
ІЗРАЇЛЬ ПІД ВЛАДОЮ ПТОЛЕМЕЇВ (312 – 198рр.до Р.Х.) Після смерті Олександра Великого, його генерали боролися за контроль над імперією. Протягом наступного століття різні генерали та їх нащадки, кожен шукав можливість розширити власну територію за рахунок володінь інших. Зрештою, Єгипет опинився під контролем генерала Птолемея та його нащадків (Птолемеї), Сирія під Селевком та його спадкоємцями(Селевкідами), Мала Азія під Антігоном та його родиною (Антіго-ніди). Із розгромом Олександром Великим Перської Імперії, Ізраїль перейшов під його прямий контроль. Після його смерті Птолемеї із Єгипту та Селевкиди із Сирії боролися між собою за контроль над Ізраїлем. Після кількох незначних битв Птолемеї отримали цей контроль в 312р.до Р.Х. Протягом наступного століття Ізраїль залишався під пануванням цієї грецької династії, що правила з Єгипту. Під Птолемеями євреї могли провадити доволі спокійне життя. Їм було дозволено самостійно вирішувати більшість власних справ та продовжувати поклонятися та жити так само, як вони робили це раніше. Птолемеї також заохочували євреїв жити в різних містах Єгипту та дарували їм особливі привілеї, якщо вони там мешкали. Під правлінням Птолемеїв Олександрія стала одим з найбільших міст стародавнього світу. Його знамениті бібліотеки і музеї, що приваблювали вчених, зробили Олександрію центром освіти. У цей період єврейський Старий Заповіт було перекладено в Олександрії на грецьку мову. Цей переклад відомий як Септуагінта(переклад семидесятьох). ІЗРАЇЛЬ ПІД СЕЛЕВКІДАМИ (198 – 165 рр.до Р.Х.) Однак, в 165-му році відбулася зміна влади. Армія Селевкидів Антіоха ІІІ розбила війська Птолемеїв біля ріки Йордан. Наступні 30 років юдеї були під контролем цих грецьких правителів Сирії. Спочатку євреї були задоволені зміною уряду. Вони отримали прихильне ставлення та привілеї від своїх нових правителів. Нажаль, так було дуже короткий період часу. В той час Селевкиди були учасниками військового союзу проти римлян. Карфаген, місто на північному узбережжі Африки, було в стані війни з Римом. Його знаменитий генерал Ганнібал намагався захопити Рим із підтримкою Селевкидів. Коли Ганнібал був переможений в 202-му році, Рим хотів помститися Селевкидам за їхню підтримку ворогів Риму. І, як результат поразки Карфагену в другій Пунічній війні, Селевкидів також примусили сплачувати велику данину Римові. Для того, щоб зібрати гроші, Селевкиди збільшили свої вже тоді великі податки з Ізраїля та інших підвласних їм країн. Вони навіть принизилися до того, що позабирали золото з храмів кількох цих країн. Юдеї швидко почали ненавидіти цих нових правителів і були просто несамовитими від гніву, коли Храм в Єрусалимі було пограбовано і забрано деякі його цінності. Селевкиди відплатили їм за це, збільшивши своє переслідування юдеїв, - спочатку піднявши їхні податки, а потім силуючи юдеїв перейняти грецьку культуру. Вони збудували грецькі театри, храми, іподроми, гімназії та громадські лазні в найбільших містах Ізраїля. Посада Первосвященика більше не давалася одному з Ааронових нащад-ків, але продавалася тепер тому, хто заплатив вищу ціну. Таке відверте зневажання юдейських релігійних традицій призвело до численних повстань. Лише під час одного з повстань було вбито 40 тис. юдеїв. Нарешті, в 157-му році Селевкиди зайшли надто далеко.
Цар Антіох Епіфан наказав усім юдеям облишити їх місцеві традиції та слідувати грецьким та сирійським звичаям. Щоб показати своє презирство до своїх юдейських підданих, Антіох приніс в жертву свиню на вівтарі Храму в Єрусалимі. Для кожного вірного юдея це було жахливою огидою. Всупереч вимогам, що явно протирічили Божому Закону, багато євреїв відмовилися коритися Антіоховим наказам і продовжували поклонятися відповідно до Мойсеєвих настанов. Багато юдеїв було катовано та вбито за практикування ними своєї віри. Можливо, саме цей період мав на увазі автор послання до Євреїв з Нового Заповіту (Євр.11:35-38). Це справді були часи випробувань стійкості Божого народу. Нарешті утиски Селевкидів привели Юдеїв до т.зв. “мертвої точки”(найвищої, після якої починається рух в протилежний бік). Несамовитий націоналізм піднявся серед юдеїв. Цей рух досяг свого апогею у повстанні братів Макавеїв. Протягом 100 років після завершення складання Старого Заповіту, Персія продовжувала правити Юдеєю. Потім майже 120 років євреї були цілковито під правлінням греків – спочатку Олександра Великого, потім під Птолемеями, і нарешті під Селевкидами. Деякі грецькі традиції та культурна практика були впроваджені в Ізраїлі, але лише кілька з них були прийняті назавжди. Але грецька мова увійшла у широкий вжиток в Ізраїлі, хоча й не замінила арамейської та єврейської. Саме грецькою було написано Новий Заповіт кількома століттями пізніше по завершенні правління Селевкидів.