понеділок, 26 серпня 2013 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 21

МАКАВЕЇ ТА АПОКРИФИ Протягом другої половини міжзаповітного періоду євреї значною мірою повернули свою незалежність. Майже сто років ними правила одна юдейська родина – Макавеї або Хазмонеї. Ми розглянемо, як відбувалася така зміна обставин. Також коротко розгляне-мо книги, що ми їх звемо Апокрифами, так як більшість із них були написані саме в цей період. На завершення уроку вам слід: 1)Назвати дати повстання Макавеїв та нові Юдейські свята, що були встановлені в той час. 2)Назвати дати правління Макавеїв, а також 2 основних території і головний південний народ, що були завойовані у той час. 3)Назвати релігійні партії, до яких належала правляча родина Макавеїв, і сказати чим відрізнялися підходи цих партій до Юдейської культури. 4)Сказати як і хто поклав край правлінню Макавеїв. 5)Описати кілька книг, а також основні літературні стилі Апокрифів. 6)Пояснити зв'язок між Апокрифами і Старим Заповітом. МАКАВЕЇ В кінці попереднього уроку ми говорили про те, як Селевкиди почали силувати євреїв геленізуватися, щоб вони перейняли грецьку культуру та релігію. В 167-му році цар Антіох Епіфан з метою занечищення юдейського жертвоприношення навіть приніс на вівтарі Єрусалимського Храму в жертву свиню. Служителі царя також пішли по іншим містам Ізраїля, силуючи юдейських лідерів зрікатися їхньої віри і приносити жертви язичницьким богам. В місті Модін, один старий священик на ім'я Маттафія, відмовився приймати ці традиції. Коли інший юдейській лідер приносив жертву поганському богу як наказали сирійці, Маттафія схопив ножа і вбив його, і разом із ним одного чиновника Селевкидів. Потім Маттафія втік разом із своїми синами в гори Юдеї. Там вони створили загон бійців за свободу. Скоро до них приєдналося багато інших вірних євреїв із цілого Ізраїля. Маттафія невдовзі після цього помер, але його син Юда зайняв місце батька, як лідер повстання. Юда, на прізвище Макавей, що означає “той, хто б'є молотом”, став смертельним ворогом Селевкидів. Повстанці стали скоро називатися Макавеями за ім'ям свого лідера. До них також зверталися і за їхнім давнішим родинним ім'ям, як до Хазмонеїв.
Протягом наступних 30-ти років Макавеї боролися за здобуття свободи Ізраїля від Селевкидів. Поступово вони здобували все більше і більше території в битвах із армією Селевкидів. Юда, старший син Маттафія, розбив ворогів у кількох важливих боях. В 164-му році він вже міг контролювати місто Єрусалим. Він очистив Храм і ще раз освятив його для поклоніння правдивому Богові. З того часу євреї кожного разу згадують про цю подію під час свята, що зветься Ханука(чи Присвячення). Воно стало одним з великих Юдейських свят (Ів.10:22).
Юда, однак, добився успіхів лише у звільненні Єрусалиму та кількох невеликих частин Юдеї від контролю Селевкидів. Як тільки це сталося, багато тих, хто Юду підтримували, облишили його. Через те, що тепер вони могли вільно поклонятися в Єрусалимському Храмі, в них пропало бажання далі боротися. Невдовзі після цього також і Юда був вбитий у 160-му році. Командування повстанцями перейшло тепер до Юдиного брата Йонатана. Хоча Юда здобув свободу для Єрусалимського Храму, Селевкиди все ще контролювали інші райони міста. Але, зрештою Йонатанові вдалося здобути контроль над цілим Єрусалимом. Коли точилася боротьба навколо того, хто має стати наступним царем Селевкидів, Йонатан зміг отримати посаду Первосвященика. Завдяки мудрому політичному маневруванню, Йонатан спромігся збільшити свою власну владу в Ізраїлі і поступово зменьшити вплив Селевкидів. Після того, як Йонатана було віроломно вбито через зраду в 142-му році, його брат Симон прийняв лідерство. Через договір із новим царем Селевкидів, Симон зумів звільнити Ізраїль від усіх податків та контролю з боку Селевкидів. Юдея тепер розглядалася як незалежна держава в союзі з імперією Селевкидів. Так Ізраїль нарешті отримав право розпоряджатися своєю власною подальшою долею. Після цього Симон робив спроби відбудувати свою країну після довгих років боротьби. Він збільшив свою владу, вигнавши ворогів із передгір'я, а також здобув контроль над усіма землями між Єрусалимом та Середземним морем. Ізраїль досяг процвітання, якого не мав довгі роки. Симон, однак, також помер насильницькою смертю лише після кількох років правління. Це сталося в 135-му році. Симонів син став наступним правителем в Ізраїлі. Наступником Симона був його син Йоанн. Це означало, що Йоанн також став Первосвящеником. Так, як юдейським правителям було заборонено називатися словом “цар”, вони просто правили із титулом Первосвященика. Йоанн розпочав період правління Макавеїв, що тривав 70 років. Він спромігся розширити юдейське правління на Самарію та Галілею на півночі, як і на Негев на півдні. Він зруйнував самаритянсь-кий храм на горі Геразім. Він змусив також Ідумеян (раніше Едомітяни) пройти обрізання та прийняти юдейську релігію. Ідумеяни були тим плем'ям, з якого вийшла родина Ірода Великого. Йоанн, однак, не був успішним у вирішенні релігійних проблем, що почали назрівати в Ізраїлі. В часи його правління юдеї розділилися на кілька релігійних фракцій. Йоанн помер у 106-му році. Правити Юдеєю тепер випало двом синам Йоанна. Арістобул І (прав.104-103рр.) та Олександр (прав.103-76рр.) були нікчемними як правителі. Вони обидва були винні у чисельних вбивствах заради своїх політичних та особистих цілей, через що народ почав їх ненавидіти. До того ж обидва були прихильниками партії садукеїв і переслідували тих, хто належав до секти фарисеїв. Коли Олександр помер, його дружина(що була спочатку дружиною Арістобула І) взяла правління Ізраїлем в свої руки. Вона стала прихильницею фарисеїв і запровадила кілька важливих реформ. Євреїв, що поверталися з вигнання, зустрічали гостинно, релігійні церемонії були відновлені до належного їх дотримання, на підтримку Храму було запроваджено податок в половину шекеля, релігійна освіта надавалася всім дітям. Таким чином вона перемінила політику двох своїх чоловіків, які заохочували геленізм. Вона також закликала до відновлення істиної Юдейської культури та піднесла духовні пріоритети на належний їм високий рівень. Після смерті Александри її син Арістобул ІІ та його брат Гикрон ІІ боролися за трон. Нарешті, щоб вирішити справу, вони звернулися до Риму. Коли брати не повністю виконували його рішення, Рим отримав привід вперше послати свої армії до Ізраїля і покінчити з періодом юдейської свободи(63р. до Р.Х.). Землі Ізраїля були поділені Римом на кілька частин – Юдея, Самарія, Галілея і т.п. І над кожною Рим призначив правителя. Ідумейський (чи Едомітянський) правитель Антипатер, батько Ірода Великого, був поставлений намісником в Юдеї, тим розпочавши новий етап в історії Ізраїля.
АПОКРИФИ Під час міжзаповітного періоду були написані книги, що не визнаються богонадхненими. Багато інших книг, однак, були просто зкомпоновані(складені). Книги єврейської історії, поезії, притч та релігійних історій були написані у своїй більшості грецькою мовою, що стала надзичайно популярною. Так само, як юдеї Олександрії читали 39 богонадхнених книг Старого Заповіту по – грецькому (Септуагінта згадувалася у попередьому уроці), вони також читали і деякі з цих інших міжзаповітних книг. Ці книги стали відомі як Апокрифи(що означає приховані, або таємні праці). Через те, що ранні християни читали Старий Заповіт в перекладі Септуагінти грецькою, а не оригінальний єврейський текст, вони також змогли ознайомитися із книгами Апокрифів. Незабаром люди почали розглядати Апокрифи як частину богонадхненого тексту Старого Заповіту. Щоб уникнути замішання, давній біблійний вчений Єроним порадив, щоб книги Апокрифів займали окреме місце між Старим і Новим Заповітами. Цій пораді зрештою послідував Мартін Лютер у його перекладі Біблії на німецьку мову. З часів Лютера багато християн знову усвідомили той факт, що книги Апокрифів не є богонадхненими, хоча Римо-Католицька церква та Східна Православна церква все ще приймають їх. Апокрифи є цікавими для читання, навіть хоч і не є богонадхненими. З двох книг Макавеїв можна багато дізнатися про історію міжзаповітного періоду. Апокрифи також допомагають нам зрозуміти ті зміни, що сталися в єврейській культурі та релігійному житті. Навіть при поверховому читанні цих книг, швидко стає помітно, що вони деколи є нереальними та неточними. Нижче перераховані 14 книг Апокрифів у порядку, в якому вони зазвичай знаходяться. Підсумок змісту кожної книги також даний, щоб ви мали певне уявлення про зміст цих писань. І ЕЗДРИ: Ездра є грецькою формою імені Езра. Ця книга розповідає переважно ту саму історію, що і Книга Ездри із Старого Заповіту, але з деякими прикрасами. ІІ ЕЗДРИ: Ця книга була написана через 50 років після смерті Христа. Вона містить образи майбутнього та передрікає зречення юдеями свого Месії. Завершується вона легендарними історіями про діла Ездри. ТОВІТ: Це релігійна історія про чоловіка Товію та його сина Товіта. Через їхній послух Богові, Товія був зцілений від сліпоти, а Товіт був врятований від страшної смерті. ЮДИТ: Це історія про єврейську дівчинку Юдит. Коли асирійці вторглися в Ізраїль, Юдит причарувала генерала і вбила його, рятуючи в такий спосіб свій народ від завойовників. ДОПОВНЕННЯ ДО ЕСТЕР: Це 6 додаткових розділів до Книги Естер. Вони не доповнюють історію новою частиною, а є лише спробою надати їй більш релігійного характеру. ПРЕМУДРОСТІ СОЛОМОНА: Ця книга використовує ім'я Соломона, але вона представляє собою більш сучасну спробу показати, що мудрість є єдиною правдивою стежкою, йдучи якою можна бути вірним юдеєм. ЕККЛЕЗІАСТИКА: Ця книга також забезпечує своїх читачів мудрістю, потрібною для ведення богоугодного життя. Її високо цінували всередині ранньої церкви за розуміння, яке вона дає, необхідне для виконання Божого закону. Деколи її називають книгою Мудрості Сираха. ВАРУХ: Ця книга претендує на те, що її написав помічник Єремії Варух. Вона містить лист, віросповідну молитву та пісні утіхи. ПІСНЯ ТРЬОХ ДІТЕЙ: Припускають, що це додаток до книги Даниїла. Вона дає читачам молитву та пісню трьох чоловіків, в той час як вони були всередині палаючої печі. СУСАННА: Інший додаток до книги Даниїла. Вона розповідає чудернацьку історію про те, як Даниїл ймовірно втятував прекрасну дівчину, показавши, що чоловік, який звинуватив її у перелюбі, був брехуном. ВЕЛ ТА ДРАКОН: Ще одне пристосування до книги Даниїла. Вона показує як Даниїл виставив Вавилонських богів та їх священиків як фальшивих. МОЛИТВА МАНАСІЇ: Припускається, що це молитва злого царя Юдеї Манасії після того, як його полонили асирійці і він розкаявся у своїх злих шляхах. 1 МАКАВЕЇВ: Ця книга змальовує історичне підгрунтя повстання Макавеїв проти Селевкидів і покриває з достатньою точністю події з 175 по 134 роки до Р.Х. 2 МАКАВЕЇВ: Покриває той самий період, що і 1 Макавеїв, але з кількома варіаціями, і написана була білше з точки зору на події фарисеів. Вона не така точна як перший варіант. На додаток до цих 14-ти Апокрифічних книг, існує багато інших релігійних творів, що були написані у цей період, а також вже у Ново-Заповітній ері. Ці книги зазвичай називали псевдографи (що значить фальшиві писання). Багато з них проголошують, що їх написали біблійні персонажі. Але з їхнього змісту та виходячи з того факту, що багато з них вперше з'явилися набагато пізніше смерті їх ймовірних авторів, на них дивилися просто як на підробки. Майже сотню літ, протягом правління Макавеїв ча Хазмонеїв, Ізраїль ще раз був вільним народом. Столітнє правління Макавеїв почалося із об'єднання ізраїльтян для здобуття своєї свободи, але скоро воно виродилося у період внутрішніх релігійних суперечок та політичних фракцій. Книги Апокрифів дають нам лише проблиски історії того часу. Вони також показують нам як мінялася Юдейська культура в останні століт-тя перед приходом Месії. Ми розглянемо деякі з цих важливих змін в наступному уроці.