пʼятниця, 28 січня 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 2.
Вірші 1-3: Павло багато мандрував у місії, і ось через 14 років він повернувся до Єрусалиму. Це, очевидно, сталося через 17 років по його наверненню до Христа. Про мандрівку до Єрусалиму і про проблеми, що її супроводжували, про перший Собор читаємо в Діях 15:1-31.

Вірші 4, 5: Апостол відстоює Біблійну правду про спасіння самою вірою без діл Закону. Він захищає громади віруючих від фальшивих братів, які до спасіння намагалися долучити також діла.

Вірші 6-10: Павло наголошує, що його апостольство не залежить від інших апостолів, від їхнього визнання. І все-таки вони проповідують одне і те саме послання. Вони є проповідниками Того Самого Христа і належать до тієї само Церкви. Але Павло трудиться серед язичників, тоді коли Петро серед євреїв. Хоча і Павло теж заходив проповідувати в синагоги. Пор. Дії 17:2, а Петро проповідував серед самарян. Пор. Дії 8:14-25. Павло відстоює своє апостольство, бо фальшиві брати стверджували про те, що не єрусалимські апостоли нижчі. «Це – не так!» - стверджує Павло, бо всі апостоли, і ті, що в Єрусалимі, і він – у спільноті.

Вірші 11-13: Апостол Павло наводить приклад, як він навіть докорив Апостолові Петрові за його поступливість юдействуючим. Петро був сильним раніше. Пор. Дії 11:1-3. Але тут, у Антіохії, материнській церкві для поган, проявилася його слабкість. Пор. Дії 11:19-26.

Вірш 14: За публічний гріх Павло виносить публічний докір. Павло виступає таким чином на захист євангельської правди.

Вірші 15, 16:
Чудовий вірш 16, - у ньому підсумок євангельського вчення про виправдання самою вірою в Ісуса Христа. Євреї мали чудовий привілей – бути обраним народом Божим. Вони мали вчення про замісницьку жертву Месії. Але часто це вчення затьмарювалося вченнями іншими, людськими, тими, що наголошували на самоправедності. Це вчення засуджує Бог. Це вчення відкидається Божим Апостолом, а натомість увагу галатійських церков і нашу привертається до правди Божого послання у Євангелії.

Вірші 17-18: Тут Апостол говорить про гріх повернення до покладання на виконання Закону, тобто на діла, які були приписані Законом. Зауважте, як тепер Павло відвертає акцент від гріха слабкості Петра і спрямовує його на себе. Адже і Павло добре знає, що таке шукати виправдання через діла Закону. Відвертання акценту гріха від нашого ближнього на себе є добрим прикладом для наслідування. Адже таким чином ми показуємо, братам, що каються, що і ми – грішники.

Вірші 19-21: Апостол визнає безнадійність свого становища та становища будь-якої людини, яка намагається виправдатися ділами. Але він вірує в Євангеліє і Євангеліє чинить Павлову участь у Христових заслугах. Це відбувається вірою. І вже не Павло живе, а Христос живе в Павлові, і в кожному християнинові. Не вимоги Закону, але любов до Спасителя рухають Павлом провадити життя послуху Богові. Якщо людина покладається у своєму спасінні на діла хоча б частково, то для неї «надармо Христос був умер!»

четвер, 20 січня 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 1.
Вірші 1-5: Лист починається з типового, як на той час, привітання (побажання миру). Але в даному випадку Апостол Павло вкладає у своє привітання набагато більший смисл – благословення благодаттю і миром Божими. Апостол звертається до церков у Галатії, де більшість вже, очевидно, складалася із навернених із поганства. Пор. Дії 14:21-23. Павло нагадує про своє апостольство, яке він отримав через особисту видиму зустріч з Христом, бо саме його апостольство було піддано нападам з боку фальшивих «братів.» Павло ж звертається до тих до кого він проповідував упродовж перших місіонерських подорожей. Це – його правдиві віруючі брати. Пор. Филип’ян 4:21, 22. Він благословляє їх благодаттю і миром. Перше причина, потім – наслідок. Перше благодать Божа. Потім – мир з Богом. Саме їх Павло захищає в цьому листі.
Вірші 6-10: Апостол Христа одразу переходить до розгляду проблеми. Вона полягала в тому, що фальшиві проповідники намагалися знову повернути християн у Галатійських церквах до полону Закону. Галатійські християни були спасенні самою вірою в Христа, а тепер їхнє вічне життя перебувало у небезпеці через фальшиву доктрину про виправдання за допомогою добрих діл. Павло надто любить своїх братів, щоб так просто віддати їх знову у неволю диявола, світу та гріха. І з цієї ж любові до братів і до Христа, до вчення про те, що ми спасенні самою вірою в Христа, Апостол піддає анафемі (прокляттю) неправдивих проповідників, вовків у овечих шкурах. Пор. Матвія 7:15; Дії 20:29-31. Хай Господь боронить усі наші парафії від фальшивих проповідників, від вовків у овечих шкурах!
Вірші 11-12: Павло нагадує від Кого він отримав Євангеліє – від Самого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Це – Євангеліє не те, що вигадують тодішні і сьогоднішні численні фальшиві учителі. Євангеліє Апостола Павла – це Євангеліє Христове про те, що ми виправданні самою благодаттю Божою, через віру в Христа, а не нашими ділами.
Вірші 13-14: Апостол також нагадує про своє минуле – він був активно переслідував Церкву Христову. Пор. 1 Коринтян 15:9; 1 Тимофія 1:13 і особливо Дії 26:9-11.
Вірші 15-17: Апостольство Павло не було від людей, а лише від Бога. Бог обрав Павла до цього ще до того, як він народився. Бог любить Павла і ми бачимо, як Бог звертається до Савла-переслідувача Церкви. Пор. Дії 9:4-6. Павлові не треба було шукати підтвердження свого апостольства в інших апостолів. Бог тримав Свого Апостола в Арабії, а потім у Дамаску. Пор. Дії 9:22.
Вірші 18-20: На Павла не мали впливу інші Апостоли. Про це він чітко зазначає у цих віршах. Власне, він був знайомий за той час лише з Апостолом Петром, у якого гостював упродовж 15 днів і з Яковом, братом Господнім, який вірив у той час і був старшим у Єрусалимській церкві. Вони його добре прийняли і визнали за Апостола. Пор. 2:9.
Вірші 21-24: Потім Павло знову з Єрусалиму пішов у Сирію. Отже знову його апостольство тривало незалежно від інших апостолів. Про його апостольську діяльність, про його відданість Христові та Його Слову читаємо в Діях 9:28-30 і 22:17-21. І люди славили Бога за Павла, який ширив Євангеліє. Таким чином Павло захищає своє добре ім’я правдивого та вірного Апостола Христового.