понеділок, 18 червня 2012 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 16

Тема № 16 ПОДІЛЕНЕ ЦАРСТВО Процвітання та сила Ізраїля, що були під час Об'єднаного Царства, закінчилися дуже несподівано. Ізраїль був розділений на два окремих царства. Поділене Царство було періодом смутку і майже на протязі усього його існування, періодом слабкості. На цьому занятті ми дослідимо, що стало причиною поділу Ізраїля, проблем, яким протистояли обидва царства як зсередини, так і ззовні, а також кінцевого руйнування обох царств. Наприкінці уроку вам слід: 1) Назвати основну причину, через яку Ізраїль був розділений. 2) Назвати столиці кожного царства. 3) Назвати найбільш відомі місця битв у цей період. 4) Назвати дати та ворогів, які зруйнували кожне з цих царств. 5) Назвати 2 релігійних центри північного царства. Хоча Соломон був дуже мудрим царем, його царство почало розпадатися уже незадовго до його смерті. Він втратив повагу багатьох своїх вірних послідовників через те, що дозволив чужоземним дружинам будувати вівтарі та храми для їхніх богів. Території Едому і Дамаску також взбунтувалися проти правління Соломона і невдовзі мали повернути свою незалежність. Соломон був у великому боргу в царя Тиру. Окрім усього цього, Сам Бог був готовий покарати його за поклоніння фальшивим богам, яке Соломон дозволив в Ізраїлі. Бог послав пророка Ахійю, щоб пророкувати про те, що Бог залишить Соломоновому сину лише маленьку частину Об'єднаного Царства, а решту віддасть новому правителю – Єровоаму. Через пророка Ахійю Бог звістив Єровоамові: “… коли ти слухатимешся всього, що Я накажу тобі… то Я буду з тобою, і побудую тобі міцний дім, як Я збудував був Давидові…”(1Цар.11:38). Соломон намагався не допустити цього, наказавши своїм людям вбити Єровоама. Попереджений про наміри Соломона, Єровоам втік у Єгипет. Після Соломонової смерті, його син Рехав'ам став новим царем Ізраїля. Коли він відмовився полегшити великий тягар, покладений на людей примусовою працею та податками, люди на півночі проголосили своїм царем Єровоама. Рехав'ам обрав своєю столицею Єрусалим і правив територією племені Юди. Єровоам же правив 10-ма північними племенами зі своєї нової столиці Сихему. Біля 930 року до Р.Х. Ізраїль був поділений і вже ніколи більше не об'єднався знову. Хоча і рідні по крові, два народи стали лютими ворогами. На короткий час вони утворювали союз між собою проти більш могутніх ворогів, але потім завжди поверталися до їх попереднього стану ворожості. Нажаль, жодне з двох царств не слідувало за порадою Божою, даною Єровоаму через пророка Ахійю. Ні Юда, ні Ізраїль ніколи повністю не покидали свого поклоніння фальшивим богам. Тому не дивно, що жоден із народів ніколи не насолоджувався процвітанням і радістю, що були раніше. Царством Юди були названі 2 південних племені, що керувалися нащадками Давида. Не зважаючи на реформи, що траплялися час від часу, Юда завжди повертався до поклоніння фальшивим богам. Царство Ізраїля, вражене чумою ідолопоклонства, дуже швидко занепало на силі і зрештою було цілком зруйноване. Протягом ери Поділеного Царства Бог часто карав обидва народи за їхнє поклоніння фальшивим богам. Часто Він робив це через вторгнення їхніх ворогів. Було 4 основних вороги, що мали велику силу і загрожували Поділеному Царству у цей період: 1.) Єгипет, хоча і не такий могутній як в часи Авраама, був все ще головною загрозою, і часом був досить сильний, щоб робити спроби відновити своє панування на Близькому Сході. 2.) Дамаск в той час був центром могутньої держави Сирії. 3.) Ассирія була загалом наймогутнішою та найнебезпечнішою державою Середнього Сходу з 900 по 600 роки до Р.Х.. Це Ассирія остаточно зруйнувала північне царство Ізраїля. 4.) Вавилон був містом-державою всередині Ассирії протягом довшого часу у цей період. Однак із 625-го року до Р.Х. чергове зростання його величі поклало кінець Ассирійському контролю цієї території. Бог використав Вавилон для того, щоб покарати і зруйнувати Єрусалим та відправити багатьох людей з племені Юди у вигнання. В різні часи Бог використовував цих ворогів для того, щоб карати Ізраїля та Юду за їхнє невірство. Бог також за допомогою Филистимлян, Едомітян, Моавітян та Аммонитян навчав своїх неслухняних людей. Ці невеликі племена час від часу робили набіги як на Юду, так і на Ізраїля. Через їх ідолопоклонство та жорстокість, ці народи зрештою також були покарані і знищені Богом. Як ми зазначали раніше, столицею царства Юди на протязі його історії був Єрусалим. Через те, що плем'я Симеона було на той час розпорошене в Юді(виповнення пророцтва Якова Бут.49:6-7), південне царство фактично цілком складалося з одного племені – Юди. Південне царство намагалося розширитися в бік Східного берега нижче Мертвого моря, нападаючи на Едом. Єровоам, перший цар півночі, зробив своєю столицею Сихем. Так як місто було відомим політичним і релігійним центром в минулому(Іс.Нав.24:1), можливо Єровоам думав, що воно могло б служити замінником Єрусалиму краще ніж будь-яке інше місто. Потім столицю перенесли на короткий час до Фірци, а затім нарешті до Самарії, так як Самарія мала вигідне центральне та стратегічне пложення. Вона мала залишитися столицею північного Царства. Міста Дан та Бет-Ел (Вефіль) були також важливими релігійними центрами північного царства. Там Єровоам поставив двох золотих телят, щоб дати своєму народові місце для поклоніння, щоб вони не ходили до Єрусалиму(1Цар.12:28-33). Багато правдивих віруючих, однак перебралися до південного царства, щоб уникнути цього фальшивого поклоніння(2Хр.11:13-17). Одиним з найбільш стратегічно важливих міст у цей період було Мегіддо, на краю Ізреельської долини та на перехресті кількох головних доріг. Коли єгипетський фараон Шішак вирушив у похід проти Єровоама та Рехав'ама, то поставив собі за мету захопити Мегіддо. Ахазія, цар Юди, втік туди після того, як був поранений, знаючи, що знайде там безпечний притулок(2Цар.9:27), але він невдовзі там помер. У 773 році до Р.Х. ассирійці захопили Мегіддо та зробили там свою провінційну столицю для Галілейського регіону. Цар Юди Йосія вибрав Мегіддо як єдине місто, де він сподівався зупинити просування військ єгипетського фараона Нехо, але загинув у тій битві(2Цар23:29). Так багато важливих битв відбулося у цьому проході між горами, тож не дивно, що книга Об'явлення вживає термін Армагеддон(гора Мегіддо) як земну картину, що представляє останню битву Христа та Його Церкви проти Сатани та його війська(Об.16:16).