понеділок, 28 лютого 2011 р.

Найкраще з "Порталів молитв" на 28 лютого



Дивовижна тиша.

«Та Ісус йому відповіді не подав» Івана19:9.

Така приказка: «Мовчання – золото». Деколи мовчання є золотом. Але часто мовчання є визначним. Визначною рисою страждань нашого Господа було те, що Він майже не говорив протягом останніх 12 годин перед Своєю смертю.
Деколи Він навіть відмовлявся відповідати. Чинячи так, Він виконав передбачення Ісаї прло Месію: «Він гноблений був та понижуваний, але уст своїх не відкривав».
Але Його мовчання не було оманливим. Це було добровільне мовчання стражденного Спасителя. Він, як Син Божий і Замісник грішної людини, прийшов, щоб досягти визволення світу. Якби Він відповів на фальшиві звинувачення Своїх ворогів, захищаючи Свою невинність і вимагаючи справедливості, Він скасував би мету Своєї місії.

Це було спокуту вальне мовчання. «Господь узяв на Себе провини усіх нас». Своїм мовчанням Він поніс гріхи нашого язика. У дні брехні і пліток, проклять і брудних жартів нам необхідна більша віра у спокутувальне мовчання нашого Господа і сильніший намір використовувати наш язик для Його слави.

Сьогодні Ісус більше не мовчить. Вдень і вночі Він захищає нас, як наш Посередник, перед небесним престолом. Через Нього ярмо наших гріхів і жаль нашого серця постає перед Богом, вони почуті і їм дається відповідь. Сьогодні Він також запрошує нас: «Прийдіть до мене, …. І Я заспокою вас.»

Господи Ісусе, я іду, я іду. Амінь.

Юліус В. Акер/ 8 квітня 1963 р.

пʼятницю, 25 лютого 2011 р.

Найкраще з "Порталів молитв" на 25 лютого


Це здійснений факт

Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується (Євреїв 10:14).

Як часто, здається, ми починаємо справу, яка ніколи не буде закінчена! Так багато справ починаються з добрими намірами, але ніколи не доводяться до завершення. Деколи ми починаємо щось робити і виявляємо, що не можемо закінчити розпочате самотужки. Нам потрібна чиясь допомога.

З нашим Богом це не так! Ще перед закладинами світу Він визначив наперед, що визволить і врятує Своїх людей. Його план був досконалим і довершеним. Він пообіцяв послати Спасителя, Того, Хто стане замісником і жертвою за всіх людей. Ось що означає Ісус для нас. Він поніс наші гріхи у Своєму тілі на хрест, і Його ранами ми зцілені.
Нічого не можна додати до Його досконалої жертви. Ми не можемо співпрацювати з Богом чи допомагати Йому у Його великій роботі нашого спасіння. Було одне жертвоприношення. І у цьому віддані Свого Сина Бог вдосконалив тих, хто є Його через віру. Нам не потрібно робити себе «правильнішими» перед Богом. Це насправді неможливо. Його жертвоприношення є повним. Через нашого замінника ми є досконалими повік!

Господи Ісусе, дякую Тобі за Твою досконалу праведність, яку Ти заслужив для нас, і яка є нашою через віру в Тебе. Амінь

Аугуст Т. Менніке/ 1 травня 1984р.

понеділок, 21 лютого 2011 р.

Найкраще з "Порталів молитви" на 21 лютого


Життя для Ісуса

«А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» 2Коринтян 5:15


Над дверима однієї церкви в Німетчині з каменю витесане ягня. Історія така. Коли робітник працював на двіниці церкви, то втратив рівновагу і впав. Він впав на ягня, яке паслося в церковному дворі. Удар був пом`якшений, і робітник уник смерті, але ягня загинуло. Із вдячності цей чоловік витесав з каменю над дверима церкви ягня. Це був пам*ятник вдячності ягняті, яке врятувало йому життя, втративши своє.

Було інше Ягня, Яке віддало життя за нас. Це був Ісус, Агнець Божий. Він помер за всіх. Ми були грішниками, що заслуговують смерті. Але Ісус поніс наші гріхи і помер замість нас. Його смертю ми одержали для себе вічне життя.

За це ми винні йому стільки вдячності, скільки ми ніколи не можемо повернути. Який пам`ятник потрібно збудувати Тому, Хто віддав Своє життя за нас? Нехай пам`ятником буде життя любові і подяки Йому. Коли ми вивчемо значення твердження «Христос помер за мене», наша відповідь буде: « Тому я буду жити за Нього. Коли я йду дорогою до неба, моє життя пройде у люблячому служінні Тому, Хто любив мене і помер за мене, і скерував мене на дорогу до неба.» Ми не можемо зробити принаймі це для Того, Хто зробив так багато для нас.

«Візьми моє життя, Господи, і нехай воно буде присвячене Тобі» Амінь.

Фелікс Крецшман/11 вересня 1963р.

пʼятницю, 18 лютого 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 6.

Вірші 1-5:
Апостол закликає носити насамперед моральні та духовні тягарі один одного, щоб таким чином виявляти себе за віруючих людей, християн. Пор. Римлян 15:1-3. Як також кожен із нас повинен насамперед зосереджуватися на власних проблемах і недосконалостях. Пор. Матвія 7:1-5; 1 Коринтян 11:28; 2 Коринтян 13:5. Святий Дух також підбадьорює нас нести свій хрест з покладанням на Христа, з гідністю та честю виправданої дитини Божої.

Вірші 6-11: Господь Святий Дух тут закликає нас до підтримки Церкви та пастирів, служителів Слова. Цим виявляється наша довіра до Господа, коли ми не боїмося від своїх заробітків виділяти достатню частку на підтримку служіння Євангелія. Пор. Филип’ян 4:14-19. Хто підтримує Церкву в цьому житті, того чекає щедра Божа нагорода. Пор. 2 Коринтян 9:6

Вірші 12-18: В останніх віршах цього листа Дух Господній через Апостола знову нагадує нам про тему цього послання: виправдання самою вірою, без діл Закону. Якщо ми маємо чимось хвалитися, то це – Христів хрест, на якому Спаситель здійснив наше викуплення від гріха, смерті та диявола. Світу з його повійними стандартами для нас більше не існує. Існує лише Христос, існуємо ми, як творіння нові, охрищені в Христа і зодягнені в Христа. Ми – нові творіння, ми Божі діти, які як і Павло можемо носити Ісусові рани на своїх тілах: вкаменування Дії 14:19; побиття Дії 16:22; 2 Коринтян 11:25; хвороби і всі інші переслідування за віру 2 Коринтян 12:7; Галатів 4:13-14. Апостол завершує свій лист благословенням братам та словом «Амінь», яке означає, що все, що сказане в листі є незаперечною правдою.

пʼятницю, 11 лютого 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 4.
Вірші 1-7: Апостол Павло порівнює нас із дітьми. Він пише, що віруючі у часи Старого Заповіту перебували під законом, як під вихователем. Вихователь навчає, як жити, щоб у майбутньому діти не мали біди. І все-таки, батьком усіх віруючих є Отець. Просто діти ще на мають повних прав, бо ще не настав час. Але коли прийшов Христос, то ми набули вже повних прав дітей. Оскільки ми – діти Божі, то Господь посилає нам Духа Свого. Він тепер у нас живе. Пор. Римлян 8:9. Дух Божий тепер водить нас і спонукає славити Отця. Отже, ми діти Божі і спадкоємці Царства Божого.

Вірші 8-11:
Коли ми діти Божі тоді ми поводимося, як Божі діти. Галати були раніше поганами і поклонялися божествам, намагаючись заслужити спасіння своїми ділами. Тепер галати, будучи виправдані і будучи божими дітьми, знову загравали із попередніми стихіями через те, що вони починали слухатися юдействуючих. Це – вчинок нерозумний. Пор. 3:1; 3:2-9. Апостол боїться чи не даремно він витратив на них стільки часу.

Вірші 12-16:
2 Коринтян 12:7. Євангеліє Христове принесло їм повну радість, блаженство. Але де тепер їхня радість? Де тепер їхнє блаженство? Тепер їх обманули фальшиві проповідники і відібрали від них усю радість Євангелія, повернувши їх під панування закону. Павло бореться за повернення галатів до Євангелія, до Христа.

Вірші 17-20: Святий Дух через Апостола застерігає проти юдействуючих. Останні були християнами, але мали страх переслідувань від юдеїв. Пор. 6:12, 13. Тому вони навчали, що до спасіння не достатньо лише Христа, але треба ще й Закон. Ніби побожний додаток, але яку відмінність він чинить! Не може вихователь зайняти місце батька! Чи є в нашій країні християни, які у спасінні до Євангелія намагаються додати ще щось?

пʼятницю, 4 лютого 2011 р.

УРОКИ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ


РОЗДІЛ 3.

Вірші 1-5: Український переклад вживає слово «звів», але грецьке слово краще перекласти словом «зачарувати на зло» або «заворожити». Павло вживає таку сильну мову, щоб показати до якої міри вони відпали від Євангелія.У їхній церкві настільки чітко проповідувався Христос розп’ятий і спасіння самою вірою в Христа, що тільки диявольська наука могла так вплинути на колись вірних християн. Щоб повернути їх до Христа Апостол нагадує їм, що через проповідь Євангелія їм було дано Духа, Який оживив їх і учинив так багато добра серед них. А відкинувши Євангеліє про спасіння самою вірою в Христа і поклавши свою надію на спасіння ділами або на співпрацю своїми ділами з Богом для виправдання, будь-хто знову перетворюється не тіла без Духа Божого, а отже і без життя вічного. Павло задає їм питання, щоб вони могли прийти до вірної відповіді. І далі він нагадує їм про Авраама, який був спасенний винятково вірою.
Вірші 6-9: Авраам правильно вважався за отця єврейського народу. Авраам був віруючою людиною і він був виправданий перед Богом самою вірою. У спасінні юдеї покладалися на свою тілесну родинність із Авраамом, а не на віру в Месію. Таку надію Господь Ісус Христос засуджує. Він каже, що Авраам надіявся на Месію. Пор. Івана 8:56-58. Ці слова повторює Господь Святий Дух через Апостола Павла, наголошуючи на тому, що Авраам був виправданий вірою і саме вірою в Христа всі народи поблагословляться в Авраамові. Авраам був благословенний вірою в Христа. Так само і всі люди благословенні, спасенні самою вірою в Христа.
Вірші 10-14: Юдействуючі нав’язували християнам у Галатії дотримування Закону Мойсеєвого з усіма його обрядами та церемоніями на додаток до віри в Христа. Але якщо уважно подивитися на весь Закон, то можна зауважити безвихідне становище людини і її потребу винятково у Христі для прощення і вічного життя. Пор. Повторення Закону 27:26; Левит 19:2; Якова 2:10; Авакума 2:4. Ми спасенні тим, що Христос узяв усе прокляття за наші гріхи на Себе. Пор. Повторення Закону 21:23. Він учинив це, щоб викупити нас від прокляття Закону. Своїм досконалим життям і невинною смертю на хресті Ісус учинив історичною реальністю те, що Авраам і народи одержували раніше обітницею: прощення гріхів і наше вічне життя у Божому Царстві. І це прощення, це життя вічне ми одержуємо лише самою вірою у розіп’ятого і воскреслого Христа. Тією самою вірою, яку мав Авраам і Авакум.
Вірші 15-18: Обітниця була дана Авраамові і Павло запрошує нас прослідкувати те, як працює обітниця. Це повертає нас до Буття 22:18, 26:4, 28:14. Авраам спасся, бо він повірив у обітницю. Він не був спасенний Законом, але вірою. І так само вірою в Христа спасаємося і ми. Ніхто не вправі ламати заповіт. Заповіт ламають тільки шахраї. І хай боронить нас Бог від шахраїв у духовному світі, які навчають нас, що ми спасаємося ще чимось окрім як самою вірою у Христа!
Вірші 19-25:Господь Святий Дух пояснює через Апостола Павла:
1.Закон Мойсея не був первісним, але доданим (український переклад Огієнка не є вірним у цьому місці, адже грецьке слово prostiQhmi означає не давати, а додавати). Отже Закон було додано до чогось вищого, що вже існувало.
2.Закон мав справу із гріхом і «переступами», а не спасіням. Пор. Єзекіїля 18:20.
3.Закон мав обмежену тривалість дії «аж поки прийде Насіння».
4.Закон вимагав «Посередника»

А виправдовується людина самою вірою, без жодного діла Закону!
Вірші 26-29: Віра у Христа чинить праведність Христову нашою. Віра зодягає нас у Христа. Вірою у Христа немає рас, ані станів, ані статей. Усі рівні і всі однаково є Божими дітьми. Всі віруючі однаково мають спадщину Царства Божого.