Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 0 5

Тема № 5

ЄГИПЕТ


Від часу патріархів аж до падіння поділеного Ізраїльського Царства (2000-725 до Р.Х.) народ Ізраїля майже постійно контактував із своїм сусідом на південному заході - Єгиптом. Під час цього уроку ми зосередимо увагу на землях та людях Єгипту. По завершенні заняття вам треба буде вміти:

1)Назвати 3 географічні частини Єгипту та 2 його політичні поділи.
2)Назвати 2 найважливіших міста стародавнього Єгипту та землю, що була на півдні його.
3)Розповісти про одну подію, що мала місце в кожному з чотирьох основних періодів історії Єгипту.
4)Дати назву Єгипетським письменам.
5)Перерахувати 5 класів, на які ділилися люди у Єгипетському суспільстві.
6)Словесно описати мумію та вірування єгиптян щодо загробного життя

Земля Єгипту
Землі стародавнього Єгипту, якщо подивитись на карту країни, за формою нагадували квітку на довгому стеблі. Стеблом цієї квітки була ріка Ніл, довжина якої лише у Єгипті сягала понад 900км. Суцвіттям на верхівці цього стебла була Дельта, місцевість у Єгипті, де русло Нілу розділялося і розширювалося за 160км. перед тим, як його води вливалися у Середземне море. Одразу за суцвіттям, трохи нижче і з лівого боку є невеличкий бутон. Ця місцевість зветься Фаюм. Вона була багатою на озера і болота і тому земля тут була такою ж родючою, як землі вздовж берегів Нілу та у Дельті. Отже, ці три місцевості і були основними географічними районами стародав-нього Єгипту – Ніл, Дельта і Фаюм.

Єгипет можна також поділити політично на дві головні частини – Верхній Єгипет та Нижній Єгипет. Верхній Єгипет, це район на півдні, або ж у верхній частині Нілу. Нижній Єгипет - це район, що знаходиться навколо гирла Нілу і там, де він впадає у Середземне море. Коли єгипетський фараон був царем верхнього та нижнього Єгипту водночас, він вважався наймогутнішою людиною у цілому світі. Земля на півдні Єгипту біблійною мовою звалася Етіопія, а єгиптяни звали її Нубія (Іс.11:11, Дан.11:43). Кордон між Верхнім Єгиптом та Нубією був біля міста Асуан (Сієна), неподалік від першого порогу ріки Ніл. В часи своєї найбільшої могутності Єгипет поширював своє правління далеко вглиб землі Нубія, де здобував цінні предмети для торгівлі та рабів, яких використовували як вояків, або як робочу силу на будівництві. Двома найважливішими містами у Єгипті були Фіви у Верхньому Єгипті та Мемфіс у Нижньому Єгипті. Земля Гошен, у якій жили діти Ізраїля на протязі 400 років їхньої неволі, можливо була десь у східній частині місцевості, що звалася Дельтою.

У Єгипті Ніл забезпечував постійне і невичерпне джерело доброї води. Таким чином, Ніл означав життя, а все інше було пустелею. Уся активність єгиптян відбувалася в межах кількох кілометрів по обидва боки Нілу, джерела їхнього життя. Ця величезна ріка живилася із дощових лісів середньої Африки, і майже неможливо було уявити, що вона коли-небуть може висохнути (Іс.19:5-7). Завдяки Нілу Єгипет мав їжу навіть тоді, коли його сусіди потерпали від голоду через посуху (Бут.12:10 ; 41:57).

Єгипетська історія.
Виникнення Єгипетської цивілізації датується біля 5000 літ тому. Вже у 3000-му році до Р.Х. Єгипет мав могутніх царів. Єгиптяни називали своїх царів фараонами. Єгипетські фараони належали до 30-ти родинних груп, відомих як династії. Дуже мало відомо про стародавній Єгипет до часу правління Першої Династії, коли Верхній та Нижній Єгипет були об'єднані вперше під одним “правителем двох земель”.

Історія Єгипту, відома нам, починається з Третьої Династії біля 2700-го року до Р.Х. і триває до 6-ї Династії, завершуючись біля 2100-го року до Р.Х. Цей період відомий як Старе Царство, був першим великим періодом в історії Єгипту. Про нього згадують, як про час, коли перші єгипетські піраміди були збудовані. У цей період фараона вважали за бога, і через те, що він був абсолютним правителем над усім, його люди були його рабами. Саме рабську працю використовували фараони для побудови пірамід як своїх гігантських гробниць. Найбільша піраміда, Велика піраміда Хеопса, яка знаходиться у місті Гіза, була побудована біля 2600-го року до Р.Х., і мала 150 м. у висоту. Щоб завершити її будівництво, знадобилося 20 років та праця більш як 100 тисяч людей. Деякі з великих каменів важили кілька сотень тонн, а тисячам меньших надано квадратної форми і складено з них величні піраміди і храми. Це дає підстави вважати цих ранніх єгиптян найбільшими будівельниками усіх часів. Призначенням пірамід було забезпечити вічне місце для поховання верховного єгипетського правителя і бога - фараона. Всередині кожної піраміди була кімната з усім, що може знадобитися фараонові у загробному житті, а також для охорони його від усіх, хто міг би зневажити його могилу. Спочатку єгиптяни вірили, що лише фараон та його родина є достойними увійти у потойбічне життя. З плином часу, кожен член єгипетського суспільства набув право на місце у житті після смерті, хоча вони і були поховані у набагато меньших могилах, ніж їхні правителі.

Після 6-ї династії настав період слабкості, який тривав біля 100 років. На протязі цього століття династії з 7-ої по 10-ту боролися за владу. Саме під час цього періоду неспокою, Авраам прийшов до Єгипту, рятуючись від голоду (Бут.12:10). З приходом до влади 11-ої династії почався новий період централізованої влади, який ми називаємо Середнім Царством (2125 – 1675 до Р.Х. династії 11 – 13). Єгипет почав поширювати свій вплив як в Нубії, так і в Палестині. В часи Середнього Царства Йосип став спочатку рабом у Єгипті, а потім помічником фараона, користуючись своєю владою, щоб спасти обидві свої родини від голоду, який охопив Близькій Схід (Бут.39-47). В часи Середнього Царства торгівля відігравала щораз більшу роль у житті держави, і через порт Бібл у Фінікії Єгипет провадив жваву торгівлю із Месопотамією та мікенійцями з острова Кріт

Після 13-ої династії влада знову стала слабкою. Азіатський народ (відомий як гіксоси) вторгся у Єгипет і встановив своє правління більш як на століття. Коло 1575-го року до Р.Х. з приходом 18-ої династії, мир і порядок було відновлено і нова ера, названа Новим Царством, була проголошена. Під правлінням династій з 18-ої по 20-ту (1575 – 1075) Єгипет перебував у своїй найбільшій силі та славі, поширивши свій контроль над Нубією, Палестиною, і навіть над частиною Месопотамії. Серед цього поширення Мойсей вивів дітей Ізраїля з рабства та припровадив до землі Обітованної (1450р. до Р.Х.). Але навіть після знищення фараонового війська у Червоному морі, Єгипет ще раз зміг відновити свою силу і продовжував були могутньою державою.

Основні періоди Єгипетської історії.

Слідом за черговим періодом слабкості (1075-700 В.С.), настав останній період стародавньої Єгипетської історії, який названий Пізнім періодом. Він тривав з 700-го по 300-й роки. На протязі цього часу Єгипет поступово втратив свою силу і став “надламаною очеретиною”, безпомічною перед вторгненням Вавилонян (Іс.36:6). Ця втрата сили і престижу були результатом Божого суду: “Так говорить Господь Бог: І Я зроблю кінець єгипетському многолюдству рукою Навуходоносора, вавилонського царя…Так говорить Господь Бог: І повигублюю божків, і зроблю кінець бовванам з Нофу(Мемфіс), і не буде вже князів в єгипетському краї… І Патрос спустошу, і дам огонь у Цоан(Пер-Рамзес), і буду виконувати присуди в Но…І пошлю Я огонь на Єги-пет…І розпорошу Єгипет серед народів, і порозсипаю їх по краях. І пізнають вони, що Я – Господь!” (Єзек.30:10-26). Результатом безбожності Єгипту став його постійний занепад.

Єгипетська писемність.
В той час як шумери навчалися писати у Месопотамії, єгиптяни також вчилися цьому. Їх перші спроби були мовою малюнків, які ми називаємо ієрогліфами. Спочатку ієрогліфічні малюнки були поширені по цілому світу, але згодом, при подальшому розвитку, зображення стали представляти склади слів і окремі звуки також. Таким чином з'явилася дуже непроста система письма. Це було дуже складно, і лише одиниці могли навчитися читати і писати так. Приблизно століття тому, вчені нарешті з'ясували, як читати цю стародавню мову. Тепер, коли ми можемо прочитати написи на єгипетських документах, каменях та будовах, ми можемо більше зрозуміти у історії Єгипту, житті та культурі.

Життя та суспільство у стародавньому Єгипті.
На найвищому щаблі єгипетської соціальної драбини був фараон та його родина. Окрім своїх обов'язків царя, фараон виконував служіння верховного судді у країні, і первосвященика на головних релігійних святах та жертвоприношеннях. Йому крім того поклонялися як богу. Після фараона на наступній сходинці були священики. Їх навчали не тільки релігійних, але і багатьох інших видів знань. Завдяки своїй освіті, священики ставали також лікарями, юристами, науковцями і викладачами у навчальних закладах того часу. Одразу за священиками йшли дворяни. Дворяни служили як офіцери у війську, дипломати, царські радники і займали багато інших важливих посад в уряді. Як і священики, усі дворяни були доволі багатими. На протязі останнього століття археологи знайшли кілька з їхніх багатих і вишуканих гробниць. Ремісники також відігравали важливу роль у єгипетському суспільстві. Вони працювали з деревом, металом і камінням, та завідували усім будівництвом, виконуючи і мистецьку працю. Не такі багаті як вищі класи, вони, тим не меньше могли жити в містах і насолод-жуватися деякими вигодами міського життя. Унизу, складаючи безмежну більшість, були селяни та прості раби. Селяни у Єгипті були фермерами та робітниками. Без них інші класи померли б з голоду, однак вони залишалися бідними і до них було відповідне ставлення. Економічно вони були ледь вищими за рабів. Вони тяжко працювали на своїх полях, маючи лише кілька тварин і примітивні знаряддя праці. Коли йшла війна, їх забирали силою до війська, а в періоди великого будівництва, вони були тими, хто постачав піт та м'язи, щоб возводити величні монументи. Життя селянина чи раба було сповнене труднощів та нудної роботи. Раби, які мали спеціальну освіту чи талант, як Йосип, могли однак, піднятися на верхні щаблі соціальної драбини і стати поважними особами.

Релігія Єгипту.
Єгипетська релігія була складною і включала в себе поклоніння багатьом богам. Сили природи уособлювали собою: бог-сонце Ра, боги Місяця Тот і Хонсу, богиня-небо Нут, бог-земля Геб, бог розливів Нілу Хапі, бог прихованих у природі життєвих сил Амон. Інші божки представляли ідеї: Маат була богинею істини, справедливості і порядку; Тот був богом знання і мудрості, Птах був богом майстерності. Богові сонця Ра поклонялися як повелителю неба і землі. Його часто зображали як чоловіка з головою сокола. Свої надії на потойбічне життя багато єгиптян покладали на бога Осиріса. Вважалося, що Осіріс був вбитий своїм братом і став богом підземного царства. Осиріс мав дружину, богиню Ізіду та сина Гора, хитрого і лукавого бога. Люди вірили, що він прийняв на себе людське тіло правлячого фараона. Через це фараонові також поклонялися і він міг служити посередником між різними богами та людьми. Також деякі тварини, що мали якісь особливі здібності, присвячувалися певним богам. Вони вважалися живими образами своїх богів.

Так, наприклад, бик Апіс був священим образом бога Птаха, сокіл – бога Гора , кішка – богині Баст і т.п. Щоб легше було богів пізнавати, їх зображали із головами присвячених їм тварин. Ретельно продумані, з багатьма деталями міфи, розповідалися про цих та багатьох інших богів. Кожне місто мало свого спеціального бога – покрови-теля і кожна родина мала своїх богів, яких вони шанували. Майже усе, від сонця і до Нілу, від тварин і до вигаданих істот, усе було об'єктами поклоніння для стародавніх єгиптян.
У 14-му столітті до н.е. фараон Ехнатон намагався провести релігійну реформу і змусити своїх підданих поклонятися лише одному сонячному богу Атону. Але його зусилля не були успішними і дуже скоро єгиптяни повернулися до поклоніння багать-ом богам, як звикли це робити раніше.

Для того, щоб зберігати прихильність усіх цих богів, Єгипет був сповнений величних храмів. Сотні священиків провадили необхідні ритуали і здійснювали жертвоприношення. Поклоніння богам було перемішано із магією та забобонами (Вих.7:11). Релігія в Єгипті грала життєво необхідну роль.

Єгиптяни мали дуже сильну віру в життя після смерті. Вони були майже одержимі приготуваннями до смерті та потойбічного життя. Вони вірили в суд і тілесне воскресіння. Осиріс, бог мертвих, зважував кожне серце, судячи про його достойність увійти у вічність. Те, як ви прожили своє життя разом із вашим соціальним статусом, могло нахилити шальки терезів на вашу користь або проти вас у входженні в потойбіч-не життя. Якщо людина була доброю і шанованою у цьому світі, то вона отримувала вічне щастя і повагу. Якщо ні, вона могла сподіватися на покарання і сором. Щоб зберегти людське тіло для цього загробного життя, єгиптяни робили з тіл мумії. Застосовувалися особливі хімікати, щоб висушити тіло, в той час як внутрішні органи виймалися і поміщалися в спеціальні глечики. Після цього тіло загортали в папірус і клали в герметичну труну, а потім ховали по закінченні оплакування, що могло тривати аж до 70-ти днів, в залежності від соціального статусу особи. Коли Яків помер в Єгипті, його тіло було муміфійоване згідно традиції і єгиптяни оплакували його 70 днів (Бут.50:2-3).

Єгиптяни вірили, що після смерті душа особи звільняється від тіла, але по-вертається відпочити у її муміфійоване тіло чи статую вночі. Багаті люди зводили вишукані гробниці з витонченими декораціями. Їжа, знаряддя та предмети розкоші потім клали у гробницю, а також навчання про наступний світ гравірувалося на її стінах. У такий спосіб приходило почуття впевненості, що померлий буде належно приготовлений до життя у наступному світі. Прокляття насилалося на кожного, хто міг би потривожити гробницю. Нажаль, це мало стримувало злодіїв, які зрештою вдирали-ся і крали усі цінні предмети з цих гробниць. Лише кілька гробниць залишилися недоторканими аж до кінця 20-го століття. Однією із них було місце поховання царя Тутанхамона. Скарби, знайдені в його могилі, тепер виставлені для показу в Єгипті. Вони дуже ясно показують, як серьозно єгиптяни готувалися до вічності.