пʼятницю, 20 вересня 2013 р.

Географія, Історія і Щоденне життя Біблійних часів - тема 22

ФАРИСЕЇ ТА САДДУКЕЇ В Новому Заповіті ми знову і знову читаємо про фарисеїв і саддукеїв. Але ми ще ніколи не чули про ці релігійні партії в жодній з книг Старого Заповіту. Причина в тому, що ці релігійні секти вперше зформувалися у міжзаповітний період. На цьому занятті ми розглянемо коротко деякі з основних релігійних партій, що з'явилися протягом цього періоду і невдовзі по ньому. Ми дізнаємось про що навчала кожна із цих релігійних груп, і чим вони відрізнялися одна від одної. Наприкінці уроку вам слід: 1)Пригадати назви релігійних груп в часи Макавеїв і трьох основних таких груп, що утворилися невдовзі після цього. 2)Описати найважливіші вчення і традиції цих груп, а також пояснити, на якій основі вони будували своє вчення. 3)Назвати і змалювати не так давно відкрите поселення біля Мертвого моря. 4)Назвати манускрипти, знайдені неподалік і пояснити їх важливість для нас сьогодні. ХАСИДИ Ми вже говорили про те, що протягом періодів правління Селевкидів та Хазмонеїв, були спроби огречення життя євреїв в Ізраїлі. Деякі правителі намагалися примусити євреїв прийняти грецьку культуру і обряди і не слідувати твердо юдейським релігійним віруванням. Протягом цього часу група євреїв, що були вірні своїй традиційній культурі та релігії, почали згуртовуватися разом. Ці особи противилися усім спробам геленізації євреїв. Ця культурно консервативна група стала відома як хасиди (благочестиві).
Хасиди переймалися тим, щоб залишатися вірними Божому Закону і культурним традиціям Ізраїля. Вони були швидкими у приєднанні до Макавеїв у їх боротьбі проти Селевкидів, думаючи, що ведуть священну війну. Як тільки Храм був звільнений від чужинного втручання, вони відмовилися боротися далі за політичну свободу. Коли Йонатан був призначений Первосвящеником, він знову зміг заручитися підтримкою хасидів. Хасиди ставили сильний наголос на важливості Закону і наполягали на слідуванні багатьом релігійним обрядам, що передавалися через роки. З цього боку вони були попередниками фарисеїв. Однак, все ще залишалося відкритим питання, може чи ні особа перейняти яку-небудь грецьку традицію і все ще залишатися вірним юдеєм. У спробах дати відповідь на це питання, між релігійними лідерами Ізраїля відбувся розкол. З цього моменту ми більше не говоримо про хасидів, але радше про фарисеїв, саддукеїв та інші релігійні групи. Так як ці групи мали формальний список своїх членів, люди могли підтримувати ту групу, яка найкраще представляла їх власні політичні та релігійні вірування.
ФАРИСЕЇ Здається, що найбільша група хасидів згодом стала відома як фарисеї (відокремлені). Ця релігійна секта згодом мала перетворитися на найбільшу, найвпливовішу і найсильнішу з релігійних партій в Ізраїлі. Через це ми чуємо набагато більше в Новому Заповіті про фарисеїв ніж про будь-які інші групи. Вірування фарисеїв були зфокусовані на Законі Мойсея та багатьох традиціях, що розвинулися навколо нього. Вони дотримува-лися усіх приписів щодо богослужіння в Храмі, однак лише кілька священиків належали до партії фарисеїв. Через цей наголос на Законі, багато вчителів Закону стали прихильними до доктрин фарисеїв. У Старому Заповіті цих чоловіків називали “книжниками”, бо їх основною роботою було продукування копій Старого Заповіту. Займаючись цим, вони стали дуже обізнаними в Писаннях. Тому, поступово вдосконалюючись, вони ставали вчителями та знавцями Закону. У Ново-Заповітні часи вчителі Закону як і фарисеї, стали великими захисниками Закону і традицій старших. “фарисеї та вчителі Закону” згадуються часто як представники об'єднаного фронту, що протистояв Ісусові та Його вченню(Мт.12:38). Фарисеї також стали добре відомими за неуклінне зовнішнє дотримання Божого Закону. Так як Старий Заповіт вимагав, щоб кожен юдей постійно пам'ятав Закон і жив протягом цілого життя відповідно до нього, фарисеї слідували цій вказівці буквально. Вони клали виписки із Писань у невеличкі шкіряні коробочки і прив'язували їх шкіряними стрічками на чоло та зап'ястя рук. Це називалося филактериями(Мт.23:5). Крім того побожні фарисеї твердо дотримувалися десятини(давали 1/10 частину свого прибутку Богові). Вони відділяли десяту частину навіть з найдрібнішої городини. Вони носили гарно оздоблені молитовні накидки і їм часто пропонували почесні місця на бенкетах і в синагогах. Через їхнє знання Закону, їх часто кликали “Раббі”, або ж „Вчителю”. Вони пишалися дотриманням усіх церемоніальних омивань і надавали особливу пошану пророкам Старого Заповіту. Вони особливо ретельно виконували усі правила щодо Суботи(Мк.2:23-3:6). До того ж вони відмовлялися мати будь-які стосунки з будь-ким, хто не був євреєм. Такі люди розглядалися ними як нечисті або як погани, і вони уникали їх за всяку ціну, хоча вони і робили спроби навернути інших до своєї віри(Мат.23:15).
Фарисеї вірили, що в усьому цьому вони досконало дотримуються як Божого Закону, так і сотень традицій, що були долучені до нього. В багатьох випадках, однак, вони до останнього трималися букви Закону, відкидаючи його правдиву мету. Замість того, щоб побачити їхню власну гріховність і неспроможність виконувати Закон, вони починали пишатися своїми ймовірними перевагами у дотриманні незначних правил(Лк.18:12). Фарисеї також були великими умільцями використовувати їхні традиції та їх власне тлумачення Божого Закону для того, щоб обходити його правдиве значення так, щоб Закон служив їх власним цілям. Мк.10:1-4 наприклад, показує, як вони перекрутили Божі наміри щодо шлюбу та розлучення. Хоча деколи вони перекручували і не розуміли Писання, фарисеї часто навчали істини біблійної моралі. Вони також вірно наголошували на Біблійному вченні про кінцеве тілесне воскресіння, і що нагорода буде дана праведним і покарання злим. Вони також чекали приходу Месії, але такого Месії, чиє царство буде і земним, і водночас духов-ним. Вони сподівалися відновлення земної слави Ізраїля і це відволікало їх увагу від обітниць про прихід Христа та Його вічне царство. Хоча вчені не дійшли згоди щодо чисельності та сили фарисеїв у часи Ісуса, здається вони повинні були мати тих, хто їх підтримував серед усіх класів суспільства, вчителів Закону та членів юдейської правлячої ради, що звалася Синедріоном. Никодим(Ів.3:1-21) та Савло(Фил.3:2-11) були двома видатними фарисеями, які стали послідовниками Месії, Христа. САДДУКЕЇ Другою найвпливовішою релігійною сектою в Ізраїлі Ново-Заповітного періоду були саддукеї. Там, де фарисеї шукали збереження юдейської релігії та культури в їх традиційних формах, там саддукеї відчували, що треба шукати компроміси, щоб прис-тосувати юдейські традиції до більш “сучасної” геленістичної культури. Це бажання прийняти грецькі традиції, привело до релігійних компромісів і серед саддукеїв також. Саддукеї, подібно до фарисеїв, ставилися до Закону Мойсея з великою повагою. Для них Закон був тільки богонадхненим джерелом вчення. На відміну від фарисеїв, це привело їх до меньш жорсткого сприйняття традицій і обрядів, що були передані від старших. Це також привело їх до відкидання деяких доктрин Старого Заповіту, які на їх думку, були додані пізніше до писань Біблії: особливо вчення про існування добрих і злих ангелів, і про те, що одного дня буде фізичне воскресіння мертвих. Відкидання саддукеями тілесного воскресіння поставило їх в опозицію до фарисеїв та до ранніх християн. Вони сперечалися з Ісусом про це, намагаючись підловити Його на визнанні їхньої точки зору (Мт.22:23). Петро та Іван пізніше були навіть арештовані прибічниками саддукеїв, бо вони були знайдені проголошуючими в Ісусі воскресіння мертвих (Дії.4:1-2). Якщо фарисеї були друзями із книжниками та вчителями Закону в місцевих синагогах, то саддукеї були союзниками Первосвященика та інших служителів Храму(Дії.1:17). Саддукеї в загальному походили з більш освіченого і вищого класу громадян Ізраїля. Протягом періоду Христового служіння, Первосвящеником зазвичай був саддукей. Слід також відмітити те, що вони, дозволяючи, щоб певний рівень геленізації мав місце в Ізраїлі, могли співпрацювати із чужинними правителями, такими як римляни. В такий спосіб вони могли зберігати основу своєї влади і були джерелом політичного впливу. Але вочевидь саддукеїв мало бути значно меньше число ніж фарисеїв. В юдейській раді, Синедріоні, однак, їх була майже така ж кількість, що і фарисеїв. Пізніше ап.Павло вигідно скористався цим під час судового процесу над ним, для проповідування Христового вчення (Дії.23:6). Саддукеї і фарисеї погоджувалися між собою в тому, що спасіння повинно хоча б частково заслуговуватися добрими ділами. Тому Ісус відніс їх усіх до одної категорії. Він застерігав своїх учнів: “Стережіться уважно фарисейської та саддукейської розчини!”(Мт.16:6). Це означало, що вони мали берегти себе від вчення фарисеїв та саддукеїв. Як результат, фарисеї та саддукеї, зазвичай вороги, об'єдналися разом, шукаючи, як заподіяти смерть Христу. ЕСЕЇ, КУМРАН, І ЗВИТКИ МЕРТВОГО МОРЯ
Відомо, що була також і третя релігійна партія в той час, хоча вона ніколи не згадується в Біблії. Ця група звалася Есеї. Вони існували вже у 150-му році до Р.Х. і вони були групою юдейських фундаменталістів, котрі вирішили, що правдиві віруючі не можуть жити далі у гріховному світі. Через це вони покинули єврейське суспільство і створили власну спільноту. Їх можна порівняти із ченцями, що створювали власні релігійні спільноти в період ранньої християнської церкви. Есеї додали до Писань власний набір правил для життя. Зазвичай вони практикували безшлюбність, хоча і приймали для навчання дітей у свої групи. Вони вибирали для життя особливо пустинні місця, якнайдалі від людей, і принаймі кілька їхніх груп знаходилися вздовж берега Мертвого моря. Вони носили простий одяг, споживали їжу разом і не мали приватної власноті. Їх вчення було таким скритним, що зовсім мало відомо про них. Ближче до середини минулого століття археологи відкрили давнє поселення на березі Мертвого моря в місці, що тепер зветься Кумран. Багато вчених думають, що там жила спільнота есеїв. У печерах неподалік були знайдені знамениті звитки Мертвого моря. Ці давні звитки були сховані у печерах біля 70 року по Р.Х. Вони містять багато частин Старого Заповіту, апокрифічні книги, а також інші книги, що очевидно були написані есеями. Окрім того, що вони дають нам деяке уявлення про життя цих людей, Звитки Мертвого моря також свідчать про той факт, що текст Божого Слова, який ми маємо сьогодні, є вірним збереженням того, що народ Божий мав 2000 років тому.
Протягом міжзаповітного періоду повстало кілька юдейських релігійних сект, що змагалися між собою – фарисеї, саддукеї та есеї. Ці групи дотримувалися різних політичних та релігійних поглядів, і це знайшло відображення у їхньому способі життя. Цей поділ був спричинений збільшенням тиску на юдеїв з вимогою підкоритися геленістичній культурі, що ширилася навколо Середземного моря. У наступному занятті ми поговоримо ще про дві групи – зелотів та іродіян, що по-різному вирішували тіж самі проблеми. Багато інших юдеїв можливо не вважали себе членами якоїсь релігійної партії. Вони просто практикували свою релігію більше чи меньше постійно у синагогах та в Храмі.

Немає коментарів: